Рішення № 93242755, 30.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року м. Київ № 640/3025/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Строй Груп» до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство обмеженою відповідальністю «Атлант Строй Груп» (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПС), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.01.2020 №01532615050103, №1522615050103.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, на бездоказових припущеннях про не підтвердження реального характеру господарської операції позивача з ТОВ «Укрбізнеслюкс» за 2016 рік та з ТЗОВ «Латонік» за липень 2017 рік. Зазначений висновок відповідача не відповідає дійсним обставинам та спростовується відповідними первинними документами.

Товариство також зазначає, що посилання контролюючого органу на протоколи допиту свідка у кримінальному проваджені не є належними доказами, оскільки лише вирок у кримінальній справі, в якому встановлено ті чи інші обставини, що стосуються суті спору, є обов`язковим для адміністративного суду, а оскільки такі вирок у кримінальній справі відсутній, то відповідно і неможливо стверджувати, що фактично господарські правовідносини не відбулись.

Ухвалою суду від 12.02.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю, вказує на відсутність реальних правових наслідків здійснених господарських операцій позивача з контрагентами. Також контролюючий орган посилається на кримінальне провадження за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205 КК України відносно службової особи ТОВ «Укрбізнеслюкс» та ТЗОВ «Латонік», контрагентів позивача, в ході досудового розслідування якого отримано матеріали (протоколи допитів свідка), які свідчать про непричетність посадової особи до здійснення фінансово господарської діяльності товариства.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив.

Так, фахівцями контролюючого органу проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Атлант Строй Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства з по взаємовідносинах з ТОВ «Укрбізнеслюкс» за 2016 рік та з ТЗОВ «Латонік» за липень 2017 рік, за результатами якої складено акт від 27.12.2019 №245/26-15-05-01-03/39217696 та прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

За результатами вказаної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п.5, п.6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку (№318 від 31.12.1999) 16 «Витрати», п.2 ст.9 Закону України №996- ХІV, п.1.2 ст.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (№88 від 24.05.1995), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 70 764,00 грн., в тому числі за 2016 рік на суму - 48 204,00 грн., за 2017 рік - 22 560,00 грн.; п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту на загальну суму 25 067,00 грн., у тому числі за липень 2017 року - 25 067,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції в межах договорів, укладених з контрагентами, не спричинили настання реальних правових наслідків. Також відповідач, обґрунтовуючи свої сумніви щодо реальності господарських операцій позивача з зазначеними контрагентами, вказав на інформацію, отриману в межах кримінального провадження, згідно якого первинні документи підписані від імені контрагентів керівника ОСОБА_1 , згідно пояснень, не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності зазначених товариств.

На підставі висновків Акту перевірки від 27.12.2019 №245/26-15-05-01-03/39217696 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№01532615050103, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток - 88 455,00 грн., з них за податковими зобов`язаннями - 70 764,00 грн., за штрафними санкціями 17 691,00 грн.;

№1522615050103, за платежем податок на додану вартість на загальну суму 25 067,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з правомірністю прийнятих відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, звернувся з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.75.1. ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до норм підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "витрати" - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а "господарська діяльність" - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

В силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми ПК України дозволяють платнику податку формувати витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункту 201.1 статті 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд приходить до висновку, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХІV) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 цього Закону).

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14, від 14 березня 2017 року у справі № 826/757/13-а, Верховного Суду, зокрема у постанові від 06 лютого 2018 року №К/9901/5042/17.

Як вбачається з акту перевірки, ТОВ «Атлант Строй Груп» мало взаємовідносини з ТОВ «Укрбізнеслюкс» з питань дотримання податкового законодавства за 2016 рік - показники фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства, та ТЗОВ «Латонік» за липень 2017 показників декларації з податку на додану вартість та за 2017 показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства.

Так, між ТОВ «Атлант Строй Груп» (замовник) та ТОВ «Укрбізнеслюкс» (підрядник) укладено договір підряду від 01.11.2016 №04-10/2016, за умовами якого є зобов`язання по виконанню робіт з виготовлення та монтажу металевого каркасу парової котельні в смт. Михайло-Коцюбинське, Чернігівської обл., вул. Шевченко 2Б. Договір підписано між директором замовника ОСОБА_2 та директором підрядника ОСОБА_1 .

На виконання умов договору підрядником складено акт приймання-здачі виконаних робіт №1 від 29.11.2016, підписаний вище зазначеними особами.

На підтвердження вище зазначених робіт не надано документів, що підтверджують фактичне виконання робіт внаслідок відсутності конкретного змісту робіт, обсягів, способів виконання та результатів. Не надано локальний кошторис на виготовлення та монтаж металевого каркасу парової котельної (форма 1), акт приймання виконання робіт (форма КБ2в), ліцензії на право здійснення підрядником будівельних робіт.

Також замовником здійснено оплату на поточний рахунок підрядника у сумі - 120 240,00 грн. згідно платіжних доручень від 1.12.2016 №900, від 22.12.2016 №917, від 20.02.2017 №1011, від 10.03.2017 №1038.

Роботи, придбані у контрагента були використані у власній господарській діяльності та в подальшому реалізовані контрагентам-покупцям.

Між ТОВ «Атлант Строй Груп» (замовник) та ТОВ «Укрбізнеслюкс» (підрядник) укладено договір підряду від 02.11.2016 №25-10/2016, за умовами якого є зобов`язання виконати роботи по улаштуванню металевих конструкцій покриття балконів на житловій будівлі №14В по бул.Л.Українки в с.Святопетрівське Київської області, що підписаний між директором замовника ОСОБА_2 та директором підрядника ОСОБА_1 .

На виконання умов договору підрядником складено на адресу замовника приймання-здачі виконаних робіт №1 від 28.11.2016. На думку контролюючого органу, даний документ не підтверджує фактичне виконання робіт, внаслідок відсутності конкретного змісту робіт, обсягів, способів виконання та результатів.

До перевірки не надано локальний кошторис робіт по улаштуванню металевих конструкцій покриття балконів на житловій будівлі (форма 1), акт приймання виконаних робіт (форма КБ2в), ліцензії на право здійснення ТОВ «Укрбізнеслюкс» будівельних робіт.

Роботи, придбані у контрагента були використані у власній господарській діяльності та в подальшому реалізовані контрагентам-покупцям.

Згідно Договору підряду від 04.11.2016 №04-11/2016 між ТОВ «Атлант Строй Груп» (замовник) та ТОВ «Укрбізнеслюкс» (підрядник) є зобов`язання виконати роботи по улаштуванню сендвіч-панелей парової котельні в смт. Михайло-Коцюбинське, Чернігівської обл., вул. Шевченко, 2Б, що підписаний між директором замовника ОСОБА_2 та директором підрядника ОСОБА_1 .

На виконання умов договору підрядником складено на адресу замовника приймання-здачі виконаних робіт №1 від 28.11.2016. На думку контролюючого органу, даний документ не підтверджує фактичне виконання робіт, внаслідок відсутності конкретного змісту робіт, обсягів, способів виконання та результатів. До перевірки не надано локальний кошторис робіт по улаштування сендвіч-панелей парової котельні (форма 1), акт приймання виконаних робіт (форма КБ2в), ліцензії на право здійснення ТОВ «Укрбізнеслюкс» будівельних робіт.

Роботи, придбані у контрагента були використані у власній господарській діяльності та в подальшому реалізовані контрагентам-покупцям.

Також, між ТОВ «Атлант Строй Груп» (замовник) та ТОВ «Укрбізнеслюкс» (підрядник) укладено договір підряду від 14.11.2016 №14-11/2016, за умовами якого є зобов`язання виконати роботи по виготовленню та монтажу металевої огорожі, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Г.Сковороди , що підписаний між директором замовника ОСОБА_2 та директором підрядника ОСОБА_1 .

На виконання умов договору підрядником складено на адресу замовника приймання-здачі виконаних робіт №1 від 28.11.2016. На думку контролюючого органу, даний документ не підтверджує фактичне виконання робіт, внаслідок відсутності конкретного змісту робіт, обсягів, способів виконання та результатів. До перевірки не надано локальний кошторис робіт по виготовленню та монтажу металевої огорожі (форма 1), акт приймання виконаних робіт (форма КБ2в), ліцензії на право здійснення ТОВ «Укрбізнеслюкс» будівельних робіт.

Роботи, придбані у контрагента були використані у власній господарській діяльності та в подальшому реалізовані контрагентам-покупцям.

Як зазначає відповідач, ТОВ «Укрбізнеслюкс» не подано до податкового органу

- баланс (звіт про фінансовий стан) за 2016 рік, у зв`язку з чим відсутня будь-яка інформація щодо наявності у підприємства основних засобів, виробничих запасів тощо;

- декларацію з податку на прибуток за 2016 рік, що свідчить про відсутність фінансово-господарської діяльності у 2016 році.

Крім того, ГУ ДПС у м. Києві отримало лист Оперативного управління ДФС м. Києва від 11.01.2019 №13/26-15-21-27, яким надані матеріали опитування гр. ОСОБА_1 від 20.07.2017, проведеного в межах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100060000134, та його письмових свідчень щодо непричетності до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Укрбізнеслюкс».

Вище зазначене свідчить про дефектність наданих ТОВ «Атлант Строй Груп» до перевірки первинних документів щодо проведення господарських операцій із ТОВ «Укрбізнеслюкс».

Щодо взаємовідносин між ТОВ «Атлант Строй Груп» та ТОВ «Латонік».

Між ТОВ «Атлант Строй Груп» (замовник) та ТОВ «Латонік» (підрядник) укладено договір підряду від 28.07.2017 №28-07/2017, за умовами якого є зобов`язання виконати роботи по влаштуванню металевого монтажного прорізу в корпусі по вул. Мурманська, 7 у м. Києві, що підписаний між директором замовника ОСОБА_2 та директором підрядника ОСОБА_1 .

На виконання умов договору підрядником складено на адресу замовника акт приймання-здачі виконаних робіт №1 від 31.01.2017. На думку контролюючого органу, даний документ не підтверджує фактичне виконання робіт, внаслідок відсутності конкретного змісту робіт, обсягів, способів виконання та результатів. До перевірки не надано локальний кошторис робіт по влаштуванню металевого монтажного прорізу (форма 1), акт приймання виконаних робіт (форма КБ2в), ліцензії на право здійснення ТОВ «Латонік» будівельних робіт.

Роботи, придбані у контрагента були використані у власній господарській діяльності та в подальшому реалізовані контрагентам-покупцям.

Як зазначає відповідач, ТОВ «Латонік» не подано до податкового органу:

- баланс (звіт про фінансовий стан) за 2017 рік, у зв`язку з чим відсутня будь-яка інформація щодо наявності у підприємства основних засобів, виробничих запасів тощо;

- декларацію з податку на прибуток за 2017 рік, що свідчить про відсутність фінансово-господарської діяльності у 2017 році.

Крім того, ГУ ДПС у м. Києві отримало лист Оперативного управління ДФС м. Києва від 11.01.2019 №13/26-15-21-27, яким надані матеріали опитування гр. ОСОБА_1 від 20.07.2017, проведеного в межах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100060000134, та його письмових свідчень щодо непричетності до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Латонік».

Вище зазначене свідчить про дефектність наданих ТОВ «Атлант Строй Груп» до перевірки первинних документів щодо проведення господарських операцій із ТОВ «Латонік».

Відповідачем зазначено, що фактично ТОВ «Атлант Строй Груп» було проведено господарські операції з контрагентами-постачальниками шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цими контрагентами.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає, що відповідач при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно та своєчасно, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є таким, що не підлягають скасуванню.

При цьому, оцінюючи реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, в контексті наведених вище положень законодавства з питань податкового і бухгалтерського обліку, суд наголошує на тому, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю.

Так, позивачем не спростовано належними доказами, доводи контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, не доведено ким саме здійснювались господарські операції, а тому, з урахуванням вказаних обставин первинні документи, якими оформлені такі операції, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

При цьому, оцінюючи реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, в контексті наведених вище положень законодавства з питань податкового і бухгалтерського обліку, суд наголошує на тому, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю.

Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Строй Груп» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій