Рішення № 93242722, 30.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року м. Київ № 640/16257/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного Інституту раку про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Національного Інституту раку (далі - відповідач, Інститут, НІР), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Національного Інституту раку «Про створення комісії з проведення службового розслідування щодо причетності службових та посадових осіб Інституту до незаконного отримання неправомірної вигоди» від 19 серпня 2019 року №123.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що видання оскаржуваного наказу відбулось не у відповідності до вимог норм Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 № 950. Зокрема, позивач зазначає, що відповідачем обрано таку підставу для призначення службового розслідування, яка взагалі відсутня в переліку вичерпних підстав для призначення службового розслідування, визначених вказаним вище порядком. Оскаржуваний наказ не містить даних щодо початку та кінця проведення службового розслідування; в ньому відсутні реквізити подання спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції або реквізитів припису НАЗК щодо необхідності проведення перевірки у зв`язку з виявленням корупційного правопорушення чи правопорушення, пов`язаного з корупцією; з оскаржуваним наказом позивача не було ознайомлено. На переконання позивача, оскаржуваний наказ було прийнято з грубим порушенням Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення службового розслідування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Вказаною ухвалою відповідачу надано термін протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позовну заяву, який подається до суду разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Представник відповідача подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначає, що Національний Інститут раку має антикорупційну програму, яка є обов`язковою для виконання усіма працівниками, включаючи посадових осіб усіх рівнів, керівника тощо. На підставі службової записки Уповноваженого з антикорупційної діяльності НІР, керівником НІР 19.08.2019 було видано наказ «Про створення комісії з проведення службового розслідування щодо причетності службових та посадових осіб Інституту до незаконного отримання неправомірної вигоди» №123. Таким чином, на думку відповідача, в прийнятті оскаржуваного наказу будь-яких неправомірних дій вчинено не було. Крім того, на переконання відповідача, сам по собі оскаржуваний наказ не є обвинуваченням та/або підозрою в розумінні кримінального законодавства, а лише частиною здійснення відповідних антикорупційних заходів.

У відповіді на відзив позивач надає спростування позицій відповідача та просить прийняти до уваги його доводи у даній справі та задовольнити заявлені ним вимоги.

Враховуючи предмет і підстави позову, а також положення статей 12, 257, 262 КАС України, суд розглядає адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Слідчим управлінням ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12019100000000108 від 01.02.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження у слідчого виникла необхідність в проведенні обшуку за місцем реєстрації та розташування приміщень Національного Інституту раку та поліклінічного відділення Національного Інституту раку по вул. Ломоносова, 33/43 в м. Києві.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.08.2019 у справі №752/13903/19 старшому слідчому СУ ГУ НП у м. Києві, слідчому у кримінальному провадженні №12019100000000108 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем реєстрації та розташування приміщень Національного Інституту раку та поліклінічного відділення Національного Інституту раку за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 33/43.

19 серпня 2019 року директором Національного Інституту раку було видано наказ №123 «Про створення комісії з проведення службового розслідування щодо причетності службових та посадових осіб Інституту до незаконного отримання неправомірної вигоди».

Підставою створення комісії з проведення службового розслідування зазначено кримінальне провадження №12019100000000108 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, відносно працівників Національного Інституту раку, зокрема, ОСОБА_1 , який працює на посаді головного лікаря Національного Інституту раку.

Відповідно до оскаржуваного наказу, комісія з проведення службового розслідування створена з метою підтвердження фактів, викладених в ухвалі Голосіївського районного суду м. Києва від 01.08.2019 у справі №752/13903/19 щодо причетності службових та посадових осіб Інституту до незаконного отримання неправомірної вигоди.

23 серпня 2019 року позивач отримав службову записку від 22.08.2019 члена комісії з проведення службового розслідування ОСОБА_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 має надати письмове пояснення виходячи з подій, які описані в ухвалі Голосіївського районного суду м. Києва від 01.08.2019 у справі №752/13903/19, а також за результатами проведеного у його кабінеті обшуку.

04 вересня 2019 року відбулося засідання комісії з проведення службового розслідування щодо причетності службових та посадових осіб Інституту до незаконного отримання неправомірної вигоди, створеної оскаржуваним наказом.

За результатами засідання комісія вирішила зокрема, клопотати перед директором Національного Інституту раку розглянути питання про відсторонення від виконання обов`язків головного лікаря Інституту ОСОБА_1 та інших працівників Інституту на період проведення службового розслідування комісією.

10 вересня 2019 року директором НІР було видано наказ «Про відсторонення від виконання обов`язків» №139, на підставі якого ОСОБА_1 відсторонено від виконання обов`язків головного лікаря з 11.09.2019 на період проведення службового розслідування. Підстава: подання рішення комісії з проведення службового розслідування щодо причетності службових та посадових осіб Інституту до незаконного отримання неправомірної вигоди від 04.09.2019.

Відповідно до службової записки голови комісії з проведення службового розслідування, створеної наказом директора Національного Інституту раку від 19.08.2019 №123 ОСОБА_3 , 17.10.2019 Інститутом видано наказ «Про продовження строку проведення службового розслідування» №162, яким строк проведення службового розслідування за фактами, викладеними в ухвалі Голосіївського районного суду м. Києва від 01.08.2019 №752/13903/19, продовжено до 11.11.2019.

Не погоджуючись з прийнятим наказом про створення комісії з проведення службового розслідування, позивач звернувся з позовом до суду про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII, Порядком проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 №691) (далі - Порядок №950).

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначені Законом України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII (далі - Закон №1700-VII).

Частиною третьою статті 65 Закону №1700-VII визначено, що з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення або невиконанню вимог цього Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

По умовам пункту 1 Порядку №950, службове розслідування може бути проведено:

- у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об`єднанню громадян;

- у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства;

- на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особи, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;

- з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності - особи, яка виконує його обов`язки (далі - керівник органу).

З аналізу даної норми вбачається, що перелік підстав для проведення службового розслідування є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з абз. першим пункту 3 Порядку №950 рішенням щодо проведення службового розслідування визначаються голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, предмет і дата початку та закінчення службового розслідування. Строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

З аналізу даної норми вбачається, що обов`язковими складовими в рішенні щодо проведення службового розслідування є предмет, дата початку та дата закінчення службового розслідування.

Як вбачається з оскаржуваного наказу, підставою для створення комісії з проведення службового розслідування, а також підставою для проведення власне службового розслідування слугувало підтвердження фактів, викладених в ухвалі Голосіївського районного суду м. Києва від 01.08.2019 №752/13903/19 щодо причетності службових та посадових осіб Інституту до незаконного отримання неправомірної вигоди.

Втім, ця мета (предмет) службового розслідування не підпадають під жодну із перелічених у пункті 1 Порядку №950 вичерпних підстав для проведення службового розслідування.

Саме по собі підтвердження фактів, викладених в ухвалі Голосіївського районного суду м. Києва від 01.08.2019 №752/13903/19 щодо причетності службових та посадових осіб Інституту до незаконного отримання неправомірної вигоди не може бути підставою для призначення службового розслідування, оскільки ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 01.08.2019 у справі №752/13903/19 лише задоволено клопотання слідчого про проведення обшуку.

Порядок №950 передбачає спеціальну процедуру ініціювання службового розслідування в разі виявлення корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення.

Так, частиною 3 статті 65 Закону №1700-VII та Порядком №950 передбачено, що з описаних вище підстав службове розслідування ініціюється за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції.

Відповідно до статті 1 Закону №1700-VII спеціально уповноваженими суб`єктами у сфері протидії корупції є органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з листів-відповідей Прокуратури м. Києва від 20.09.2019 вих. №04/2/4/1-921вих-19 та СУ ГУ НП в м. Києві від 24.09.2019 вих. №21354/125/23/3-2019, адресованих адвокатам позивача, у кримінальному провадженні №12019100000000108 ОСОБА_1 повідомлення про підозру не складалося і вказана особа перебуває у статусі свідка.

Таким чином, слідчими органами в кримінальному провадженні №12019100000000108 позивачу не було вручено підозру щодо будь-яких дій в тому числі і щодо неправомірної вигоди.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з аналізу пункту 1 Порядку №950 вбачається, що в певних окремих випадках службове розслідування може бути проведено, а не повинно бути проведено, тобто при наявності підстав для проведення службового розслідування, перелік яких визначено в пункті 1 Порядку №950 та який є вичерпним, дає право керівнику (в даному випадку директору Інституту) провести службове розслідування, а не зобов`язує його вчинити певні дії.

Отже, оскільки в оскаржуваному наказі відсутні реквізити подання спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції або реквізити припису Національного агентства з питань запобігання корупції щодо необхідності проведення перевірки у зв`язку з виявленням корупційного правопорушення чи правопорушення, пов`язаного з корупцією, керівник органу (в даному випадку директор Інституту) діяв не у відповідності до вимог Закону №1700-VII та Порядку №950, що стало наслідком прийняття ним протиправного рішення (наказу).

Також, відповідачем в порушення вимог пункту 3 Порядку №950, яким визначаються обов`язкові складові рішення щодо проведення службового розслідування, зокрема, обов`язковим є дата початку та дата закінчення службового розслідування, не визначено в оскаржуваному наказі дати початку та дати закінчення службового розслідування.

Окрім цього, як встановлено судом, з оскаржуваним наказом позивача не було ознайомлено, натомість 23.08.2019 останній отримав службову записку від 22.08.2019 члена комісії з проведення службового розслідування ОСОБА_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 має надати письмове пояснення виходячи з подій, які описані в ухвалі Голосіївського районного суду м. Києва від 01.08.2019 у справі №752/13903/19, а також за результатами проведеного у його кабінеті обшуку.

Таким чином, оскаржуваний наказ було прийнято з грубим порушенням Закону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 №691).

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що підставою створення комісії з проведення службового розслідування зазначено кримінальне провадження №12019100000000108 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Обставини, які викладені в ухвалі слідчого судді встановлюються за процедурою, визначеною КПК України, органом досудового розслідування, а відтак підтвердження цих фактів не відноситься до компетенції службових осіб Національного Інституту раку.

При цьому, слідчими органами у кримінальному провадженні №12019100000000108 позивачу не було вручено підозру щодо будь-яких незаконних дій в т.ч. і щодо неправомірної вигоди. Відсутність претензій правоохоронних органів до ОСОБА_1 підтверджується листом прокурора Прокуратури м. Києва від 20.09.2019 (вих. №04/2/4/1-921вих-19).

Відповідно до частини 5 статті 17 КПК України, поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою. Тим більше, якщо особі навіть не повідомлено про підозру.

Згідно з вимогами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, посадові особи органу державної влади зобов`язані діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з вимогами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що в даному конкретному випадку підставою для визнання протиправним та скасування наказу №123 від 19.08.2019 є прийняття відповідачем оскаржуваного наказу не у відповідності до вимог Закону №1700-VII та Порядку №950 та порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування, а саме: неознайомлення позивача з оскаржуваним наказом, невизначення в ньому дати початку та закінчення службового розслідування.

У силу частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного рішення (наказу).

Натомість, позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Національного Інституту раку «Про створення комісії з проведення службового розслідування щодо причетності службових та посадових осіб Інституту до незаконного отримання неправомірної вигоди» №123 від 19 серпня 2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Національного Інституту раку (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 33/43, код ЄДРПОУ 02011976).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко