Рішення № 93242677, 30.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/1312

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року м. Київ № 640/7980/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Державної міграційної служби України

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Державної міграційної служби України (надалі - відповідач), адреса: 01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 9, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України № 218 від 30 серпня 2016 року в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Державну міграційну службу України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Службу Безпеки України, Національну поліцію України, Міністерство закордонних справ України та Національний банк України про скасування наказу Державної міграційної служби України № 218 від 30 серпня 2016 року в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 і бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , та необхідність вилучення із баз даних загублених, викрадених та оголошених недійсними документів, відомостей про визнання недійсними (анулювання) паспорта громадянина України НОМЕР_1 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , а також вилучити відомості про визнання недійсними (анулювання) цих паспортів із відповідної бази даних Державної міграційної служби України.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок прийняття протиправних рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що визнання недійсними (анулювання) паспортів позивача шляхом прийняття наказу № 218 від 30 серпня 2016 року відповідачем було здійснено в порушення вимог чинного законодавства.

Представник позивача зазначає, що паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий Желєзнодорожним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим 10 грудня 2010 року, неодноразово використовувався позивачем для посвідчення своєї особи, тому посилання на визнання бланку цього паспорту недійсним та його анулювання у зв`язку з його залишенням на території АР Крим є безпідставним. На підставі вказаного паспорта позивачем 14 грудня 2010 року було отримано паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .

За твердженнями позивача, чинним законодавством України передбачено підстави та іншу процедуру визнання недійсним вже оформленого та виданого особі паспорта громадянина України, зокрема, Порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13 квітня 2012 року № 320. Серед перелічених у Порядку підстав, відсутні, на які посилається відповідач.

Передбачені пунктом 55 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152, зазначені відповідачем підстави для анулювання паспортів позивача також відсутні.

Посилання на факт тимчасової окупації АР Крим позивач вважає безпідставним, оскільки, паспорти позивач отримав ще у 2010 році, тобто задовго до окупації АР Крим.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями та діями суб`єкту владних повноважень позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи № 640/7980/20 визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Васильченко І.П.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва ві № 669 адміністративна справа № 640/7980/20 передана на повторний автоматичний розподіл між суддями у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Васильченко І.П.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи № 640/7980/20 визначено суддю Клочкову Н.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Не погоджуючись з аргументами та доводами позивача викладеними в позовній заяві відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує та просить у задоволенні позову відмовити, мотивуючи наступним.

ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та є уродженкою Об`єднаних Арабських Еміратів, при цьому, відповідач зазначає, що жодного документального підтвердження належності позивача до громадянства України або його прийняття до громадянства України відсутнє.

З заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту позивач не звертався, статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, не отримував, за отриманням дозволу на імміграцію не звертався. За таких обставин підстави документування його паспортом громадянина України були відсутні. Враховуючи те, що відсутній указ Президента України про надання громадянства позивачу, то анулювання паспортів позивача здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , документована паспортом громадянина України НОМЕР_1 , виданим Желєзнодорожним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АР Крим 10 грудня 2010 року, та паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , виданим 14 грудня 2010 року органом 0103 (АР Крим).

30 серпня 2016 року Державною міграційною службою України прийнято наказ № 218, яким, зокрема, визнано недійсними (анульовано) бланк паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , а також зобов`язано ДПГР забезпечити інформування Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та Національного банку України про визнання вказаних бланків недійсними.

20 березня 2020 року відповідачем, у відповідь на адвокатський запит представника позивача, було повідомлено позивача про видання ним 30 серпня 2016 наказу № 218, яким визнано недійсними (анульовано) бланки паспортів громадянина України, у тому числі, бланк паспорту громадянина України НОМЕР_1 та бланк паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .

В наведеному листі відповідач обґрунтовує видання наказу № 218 від 30 серпня 2016 фактом тимчасової окупації АР Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької та Луганської областей. При цьому, Відповідач не наводить про фактичні обставини, які стали підставою для визнання недійсними саме паспортів, оформлених на ім`я позивача.

Також, в обґрунтування оскаржуваного наказу позивач послався на наявність Постанови Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07 листопада 2014 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» та статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України».

Не погоджуючись з вказаними вище діями щодо прийняття вищевказаного наказу та анулювання паспорту позивача, останній звернувся до суду з даними адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 1, абзаців «а», «б», пункту 1 частини 1 статті 13, частини 1 статті 16, частин 1, 2 статті 21, частин 1, 2 статті 22 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, переоформленням, продовженням строку дії, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Оформлення, видача, обмін, переоформлення, продовження строку дії документів (у тому числі для осіб, які не досягли шістнадцятирічного віку, осіб з фізичними вадами, недієздатних та обмежено дієздатних осіб), їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються у порядку, встановленому законодавством України, якщо інше не передбачено цим Законом.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України на території України.

Кожен громадянин України незалежно від віку зобов`язаний отримати паспорт громадянина України у порядку, визначеному цим Законом.

Паспорт громадянина України; для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, за кордоном і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, суд погоджується з твердженнями представника позивача відносно того, що Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» не передбачено можливості (процедури) визнання певними органами недійсними (анулювання) паспорту громадянина України та/або паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Відповідно до пункту 10.4 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13 квітня 2012 року № 320 (далі - Порядок № 320), погашаються, вважаються недійсними та знищуються паспорти:

- які обмінюються у зв`язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові;

- у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах);

- у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки);

- осіб, громадянство України яких припинено;

- знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян;

- зіпсовані під час заповнення;

- оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.

Згідно з пунктів 50 та 55 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152 (далі - Порядок № 152), паспорт для виїзду за кордон вважається недійсним та знищується в разі:

1) коли він підлягає обміну у зв`язку із зміною прізвища, імені та по батькові;

2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті для виїзду за кордон, записам в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження);

3) непридатності паспорта для виїзду за кордон для подальшого використання;

4) припинення громадянства особи;

5) коли паспорт для виїзду за кордон знайдено, а замість нього видано новий паспорт для виїзду за кордон;

6) смерті особи, якій було видано такий паспорт;

7) зіпсуття паспорта для виїзду за кордон під час заповнення;

8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.

При цьому, суд звертає увагу, що оскаржуваний наказ № 218 прийнято відповідачем у зв`язку з тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей, ураховуючи положення статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» відповідно до пункту 5.1 наказу ДМС України «Про порядок використання, обліку та зберігання бланків документів суворого обліку та суворої звітності в ДМС України» від 18 липня 2012 року № 153.

Суд критично відноситься до обґрунтування зазначених підстав прийняття оскаржуваного наказу № 218, виходячи з наступного.

Так, статтею 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» визначено основні реальні та потенційні загрози національній безпеці України та стабільності в суспільстві на сучасному етапі. При цьому, про підстави та/або інші питання, пов`язані з визнанням недійсними (анулюванням) бланку(ів) паспорта громадянина України та/або бланку(ів) паспорта громадянина України для виїзду за кордон, у статті 7 вказаного Закону не зазначено.

Відповідно до пункту 5.1 Інструкції про порядок замовлення, постачання, обліку, зберігання, передачі та знищення бланків документів суворого обліку та суворої звітності в Державній міграційній службі України, затвердженій наказом ДМС України від 18 липня 2012 року № 153 (далі - Інструкція № 153), недійсними бланками вважаються: зіпсовані (при виготовленні документа), анульовані (дія не відбулася), дефектні (відсутність пошкодження захисної сітки, друкованого тексту, водяних знаків, серій або номерів на бланках, наявність дубльованих номерів тощо), відсутні (що виявлено при відкритті пачки) та викрадені.

Відповідно до підпунктів 11.1 та 11.4 Порядку № 320, бланки паспортів громадянина України (далі - бланки) є документами суворої звітності, їх зберігання організовується таким чином, щоб запобігти їх втратам або крадіжкам.

У разі втрати чи крадіжки паспортів комісіями для роботи з бланками паспортів проводиться службове розслідування. Матеріали розслідування не пізніше 10-денного строку подаються до територіального органу, який негайно повідомляє ДМС України про втрату чи крадіжку бланків, а надалі інформує про вжиті заходи.

Згідно з пунктом 56 Порядку № 152, у разі оформлення паспорта для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства керівник територіального органу чи підрозділу ДМС проводить службове розслідування. За результатами розслідування складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному органі або підрозділі ДМС.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано суду належних доказів існування підстав, визначених пунктом 5.1 Інструкції № 153 для прийняття оскаржуваного наказу № 218.

Крім того, суд зауважує, що відповідачем не було надано суду належних доказів:

- того, що бланк паспорта громадянина України НОМЕР_1 , бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , станом на час виникнення обставин тимчасової окупації Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей, знаходились на вказаній території та не були використані раніше;

- втрати чи крадіжки спірних бланків паспортів;

- оформлення спірних паспортів з порушенням вимог законодавства.

При цьому, посилання відповідача на виникнення обставин тимчасової окупації Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької і Луганської областей, як на підставу для прийняття оскаржуваного наказу №218, спростовується також наступним.

Відповідно до відмітки Залізничного РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим у паспорті громадянина України НОМЕР_1 у період з 10 грудня 2010 року по 27 грудня 2014 року місце проживання позивача було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до відмітки Зміївського РС ГУ ДМС України в Харіківській області у паспорті громадянина України НОМЕР_1 у період з 27 грудня 2014 року по сьогоднішній день місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .

Тобто, наведені обставини реєстрації місця проживання позивача у період з 10 грудня 2010 року по сьогодні, беззаперечно підтверджують те, що бланк паспорта громадянина України НОМЕР_1 було використано задовго до моменту початку тимчасової окупації Автономної Республіки Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької та Луганської областей.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що з аналізу наданих відповідачем документів, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено того факту, що відносно правомірності документування позивача паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду закордон у період 2010 року здійснювалася перевірка.

Єдиний висновок, який підтверджують надані документи це те, що позивач не звертався до Комісії при Президентові України з питань громадянства про отримання громадянства України.

Так, у відзиві на позов відповідач зазначає, що саме не звернення позивача до Комісії при Президентові України з питань громадянства для отримання громадянства України стало підставою для визнання бланку паспорту припинення громадянина України серії НОМЕР_1 недійсним (анульованим) - видача з порушенням вимог чинного законодавства України.

Однак, суд зауважує, що відповідно до наказу № 218 від 30 серпня 2016 року ДМС України підставою для його прийняття стало залишення на території АР Крим бланків паспортів громадянина України НОМЕР_1 та громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 у зв`язку з тимчасовою окупацією АР Крим, а також окремих районів, міст та селищ Донецької та Луганської областей згідно переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», з урахуванням положень статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України».

Щодо правомірності та законності прийняття наказу № 218 від 30 серпня 2016 року ДМС України, слід зазначити наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , документована паспортом громадянина України НОМЕР_1

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , документований паспортом громадянина України НОМЕР_1 , виданим Желєзнодорожним РВ Сімферопольського МУ ГУ МВС України в АРК Крим 10 грудня 2010 року, тобто до початку анексії АР Крим, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що посилання відповідача на можливість неконтрольованого використання бланку паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 є необґрунтованими, оскільки вказаний бланк паспорта до моменту окупації вже був використаний, в тому числі, і для отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно з пунктом 10.4 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13 квітня 2012 року № 320 (втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ № 161 від 01 березня 2018 року, чинний станом на 30 серпня 2016 року), погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти: які обмінюються у зв`язку зі зміною (переміною) прізвища, імені та по батькові; у разі встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); у разі непридатності паспорта для користування (пошкодження з різних причин, утрата фотокартки); осіб, громадянство України яких припинено; знайдені, замість яких видано нові; померлих громадян; зіпсовані під час заповнення; оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України; не отримані власником протягом року.

У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі).

В даному випадку відповідачем прийнято рішення про визнання недійсним (анульованим) бланку паспорту громадянина України позивача серії НОМЕР_1 без проведення службового розслідування та, відповідно, без наявності передбачених законодавством підстав.

Крім того, з врахуванням вищевикладеного в даному випадку результати службового розслідування могли стати підставою для ініціювання питання про скасування рішення про оформлення набуття позивачем громадянства України, а не про визнання недійсним (анульованим) бланку паспорту громадянина України.

Щодо паспорту громадянина України для виїзду за кордон, суд зазначає наступне.

Згідно статті 22 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 від 14 грудня 2010 року, виданий позивачу органом 0103, згідно чинного станом на 14 грудня 2010 року порядку. Докази на спростування цього в матеріалах справи відсутні.

Так, згідно з пунктом 48 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що додається, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152 (в редакції станом на 30 серпня 2016 року), особа, стосовно якої громадянство України припинено відповідно до Закону України «Про громадянство України», зобов`язана у порядку, встановленому законодавством про громадянство України, повернути паспорт для виїзду за кордон територіальному органу або підрозділу ДМС, що здійснив його оформлення та видачу, а якщо така особа проживає за кордоном, - закордонній дипломатичній установі України.

Згідно пункту 55, 56 Порядку № 152 паспорт для виїзду за кордон вважається недійсним та знищується в разі:

1) коли він підлягає обміну у зв`язку із зміною прізвища та імені;

2) встановлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті для виїзду за кордон, записам в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження);

3) непридатності паспорта для виїзду за кордон для подальшого використання;

4) припинення громадянства особи;

5) коли паспорт для виїзду за кордон знайдено, а замість нього видано новий паспорт для виїзду за кордон;

6) смерті особи, якій було видано такий паспорт;

7) зіпсуття паспорта для виїзду за кордон під час заповнення;

8) оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.

У разі оформлення паспорта для виїзду за кордон з порушенням вимог законодавства керівник територіального органу чи підрозділу ДМС проводить службове розслідування. За результатами розслідування складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному органі або підрозділі ДМС.

Відповідно, згідно вказаних положень законодавства, враховуючи обставини справи, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон позивача є похідним або від факту припинення громадянства України або від встановлення факту оформлення його з порушенням вимог законодавства.

Оскільки рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України щодо позивача відсутнє, це виключає можливість визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон як похідне рішення.

Крім того, слід зазначити, що позивачем було надано суду засвідчені копії документів з яких вбачається, позивач 04 грудня 2010 року звернувся до ГУ МВС України в АР Крим через із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» собі та своїм неповнолітнім дітям. Відповідно до довідки ГУ МВС України в АР Крим № 10/Б-55 від 04 грудня 2010 року позивачу було оформлено набуття громадянства України за територіальним походженням.

Однак, приймаючи рішення по справі, суд не досліджує обґрунтованість висновків відповідача щодо безпідставності документування позивача паспортом громадянина України за відсутності передбачених частиною 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» підстав, оскільки це має бути предметом відповідного службового розслідування та прийняття відповідного рішення компетентним органом, тоді як в даному випадку підставою для задоволення позовних вимог є недотримання процедури - неприйняття рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України щодо позивача.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України № 218 від 30 серпня 2016 року в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині зобов`язання Державної міграційну служби України проінформувати Адміністрацію Державної прикордонної служби України про необхідність вилучення із баз даних загублених, викрадених та оголошених недійсними документів, відомостей про визнання недійсними (анулювання) паспорта громадянина України НОМЕР_1 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , а також вилучити відомості про визнання недійсними (анулювання) цих паспортів із відповідної бази даних Державної міграційної служби України, задоволенню не підлягають, як такі, що є передчасними, адже в матеріалах справи відсутні докази не вчинення відповідачем таких дій за наслідками набрання даним рішенням законної сили.

При цьому, позивач заявляючи вказані позовні вимоги, не уточнює з якої саме бази даних він просить виключити вказану інформацію, яким саме порядком регулюється вказана процедура, та не надає будь-яких належних та допустимих доказів, що така інформація виносилась та до якої саме бази даних.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині вилучення відомостей про визнання недійсними (анулювання) паспортів (паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 ) із відповідної бази даних Державної міграційної служби України задоволенню не підлягають.

Таким чином, враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно з частиною 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 681,60 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 1 261,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України № 218 від 30 серпня 2016 року в частині визнання недійсним (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .

3. Зобов`язати Державну міграційну службу України проінформувати Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України та Національний банк України про визнання протиправним та скасування наказу Державної міграційної служби України від 30 серпня 2016 року № 218 в частині визнання недійсними (анулювання) бланку паспорта громадянина України НОМЕР_1 та бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 .

4. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 261,20 грн (тисяча двісті шістдесят одна гривня 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної міграційної служби України (01001, місто Київ, вулиця Володимирська. Будинок 9, код ЄДРПОУ 37508470).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова