Рішення № 93242614, 01.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2020 року м. Київ № 640/19106/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у відкритому судовому засідання без здійснення фіксування за допомогою звукозаписувального технічного запису адміністративну справу

за позовом Державної служби України з надзвичайних ситуацій

до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Міністерство юстиції України

про визнання протиправною та скасування постанови №62458158,-

ВСТАНОВИВ:

Державна служба України з надзвичайних ситуацій (далі також - позивач, боржник, ДСНС) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Міністерство юстиції України (далі також - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровної від 23 липня 2020 року у ВП №62458158 про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн. 00 коп. на боржника Державну службу України з надзвичайних ситуацій за "невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду (далі також - оскаржувана постанова).

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що приймаючи оскаржувану постанову, державний виконавець дійшов помилкового висновку, що позивачем не виконано рішення суду без поважних причин, оскільки боржником вживалися відповідні заходи касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, яке підлягає виконанню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 07.09.2020 року. Витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП №62458158. Зобов`язано відповідача подати до суду належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП №62458158 та відзив відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, який, з урахуванням вимог статей 269, 287 КАС України у строк до 01.09.2020 року таким чином, щоб у вказану дату витребувані матеріали знаходились у канцелярії суду.

Через канцелярію суду 02.09.2020 року відповідачем подано копії матеріалів виконавчого провадження №62458158.

Відповідно до Довідки секретаря судового засідання від 07.09.2020 року у зв`язку із перебуванням головуючого у справі судді на лікарняному, справу №640/15563/20 знято з розгляду.

Розгляд справи №640/15563/20 призначено на 11.11.2020 року, про що учасників справи повідомлено в порядку, встановленому статтею 124 Кодексу адміністративного судочинства України.

Через канцелярію суду 10.09.2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з тих підстав, що Верховним Судом не прийнято рішення щодо зупинення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020 року у справі №640/8027/19, що свідчить про правомірність винесеної оскаржуваної постанови.

Через канцелярію суду 16.09.2020 року позивачем подано відповідь на відзив.

Позивач проти тверджень, викладений відповідачем у відзиві заперечує, оскільки боржником вживалися заходи щодо звернення до державного виконавця із заявами про зупинення виконавчого провадження, оскільки у позивача наявні об`єктивні обставини щодо оскарження рішення, що підлягає виконанню, а тому, на переконання позивача, відповідачем не обґрунтовано висновок про відсутність поважних причин невиконання рішення суду.

У судове засідання 11.11.2020 року прибули представники сторін.

Судом заслухано вступні слова сторін, запропоновано надати додаткові докази та оголошено перерву до 30.11.2020 року для підготовки повного рішення.

Через канцелярію суду 20.11.2020 року позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

У судове засідання 30.11.2020 року прибули представники сторін.

Суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття судового рішення.

Орієнтовний час виходу з нарадчої кімнати та проголошення повного судового рішення оголошено на 01.12.2020 року о 14:00 год.

У судове засідання 01.12.2020 року сторони не прибули, з огляду на що, згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до частини четвертої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020 року у справі №640/8027/19 (з урахуванням ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020 року про виправлення описки в постанові) апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2020 року -скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправним та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати наказ Державної служби України з надзвичайних ситуацій Мобільного рятувального центру швидкого реагування Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 02.04.2019 року №145 про звільнення зі служби цивільного захисту підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 з посади заступника начальника центру з оперативного реагування Мобільного рятувального центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Визнано протиправним та скасувати пункт 2 наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 07.02.2019 року № 59 в частині про звільнення зі служби цивільного захисту підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 з посади заступника начальника центру з оперативного реагування Мобільного рятувального центру Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік до Шевченківського районного у місті Києві військового комісаріату) за пунктом 183, 173, 176 підпунктом 4 (у зв`язку з скороченням штатів). Зобов`язати Державну службу України з надзвичайних ситуацій поновити з 03.04.2019 року ОСОБА_1 на роботі в Мобільному рятувальному центрі Державної служби України з надзвичайних ситуацій на посаді заступника начальника центру з оперативного реагування. Стягнуто з Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03.04.2019 року по 16.06.2020 року у розмірі 173 928, 30 грн. (сто сімдесят три тисячі дев`ятсот двадцять вісім гривень 30 копійок). В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на його користь грошового забезпечення за один місяць звернуто до негайного виконання.

18.06.2020 року Шостим апеляційним адміністративним судом видано виконавчий лист №640/8027/19.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Оленою Грайровною (далі також - державний виконавець) від 03.07.2020 року відкрито виконавче провадження №62458158 на підставі виконавчого листа про зобов`язання ДСС поновити з 03.04.2019 року ОСОБА_1 на роботі в Мобільному рятувальному центрі Державної служби України з надзвичайних ситуацій на посаді заступника начальника центру з оперативного реагування (з урахуванням ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020 року про виправлення описки в постанові).

Листом ДСНС від 17.07.2020 року №08-480/10 (вх.03.08.2020 року №15958) «Про надання інформації по ВП №62458158» звернулося до державного виконавця, в якому просить винести постанову про зупинення виконавчих дій у зв`язку із оскарженням постанови суду апеляційної інстанції в касаційному порядку та зверненням ДСНС до суду про зупинення виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020 року у справі №640/8027/19.

Ухвалою Верховного Суду від 21.07.2020 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Прокуратури Дніпропетровської області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2019 року на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2019 року.

Постановою державного виконавця від 23.07.2020 року на ДСНС накладено штраф у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду без поважних підстав.

Листом ДСНС від 06.08.2020 року №08-496/10 (вх.13.08.2020 року №17017) «Про надання інформації по ВП №62458158» звернулося до державного виконавця, в якому просить винести постанову про зупинення виконавчих дій у зв`язку із оскарженням постанови суду апеляційної інстанції в касаційному порядку та зверненням ДСНС до суду про зупинення виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020 року у справі №640/8027/19.

Ухвалою Верховного Суду від 19.08.2020 року відмовлено в задоволенні заяви Державної служби України з надзвичайних ситуацій про зупинення дії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020 року у справі № 640/8027/19.

Вважаючи постанову від 23.07.2020 року про накладення штрафу протиправною у зв`язку з тим, що державним виконавцем не взято до уваги поважні причини не виконання рішення суду боржником, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (із змінами і доповненнями) (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 1 частиною першою статті 3 Закону №1404 встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою, пунктами 16, 18 частини третьої статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Частиною четвертою статті 19 Закону №1404 передбачено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Пунктом 6 частиною п`ятою статті 19 Закону №1404 встановлено, що боржник зобов`язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Статтею 63 Закону встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до частин першої - третьої статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Статтею 75 Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.

При цьому, застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення штрафу є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Отже, слід дійти висновку, що постанову про накладення штрафу державним виконавцем може бути винесено лише після перевірки виконання такого рішення та у разі невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Дослідивши матеріали виконавчого провадження №62458158, та беручи до уваги обґрунтування позовної заяви та відповіді на відзив, судом встановлено, що поважними причинами не виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020 року у справі №640/8027/19, яке в частині поновлення стягувача на роботі звернуто до негайного виконання, є оскарження ДСНС зазначеної постанови до Верховного Суду та подання заяви в межах справи №640/8027/19 про зупинення дії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020 року у справі № 640/8027/19, про що державного виконавця повідомлено ДСНС ідентичними за змістом листами від 17.07.2020 року №08-480/10 (вх.03.08.2020 року №15958) та від 06.08.2020 року №08-496/10 (вх.13.08.2020 року №17017) «Про надання інформації по ВП №62458158», в якому просить зупинити виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Відповідно до частин другої, третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд зауважує, що положеннями Закону №1404 не регламентовано права чи обов`язку виконавця зупиняти виконавчу дію з підстав оскарження стороною виконавчого провадження рішення суду, яке підлягає виконанню (негайному виконанню), до суду касаційної інстанції (у разі подання касаційної скарги, поновлення строку на подання касаційної скарги та ін.).

Отже, звернення позивача до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020 року у справі №640/8027/19 та із заявою заявою про зупинення дії останньої не може вважатися поважною причиною не виконання рішення суду або обставинами, які ускладнюють його виконання.

Разом з тим, інших відомостей щодо поважності причин невиконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020 року у справі №640/8027/19, яку в частині поновлення на роботі звернуто до негайного виконання, позивачем ні державному виконавцю, ні суду не повідомлено.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на ухвалу Верховного Суду від 19.08.2020 року, якою відмовлено в задоволенні заяви Державної служби України з надзвичайних ситуацій про зупинення дії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2020 року у справі № 640/8027/19, оскільки цю ухвалу постановлено після винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови.

Зокрема, суд звертає увагу на наступне.

Згідно із статтею 33 Закону №1404 за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову.

За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Законом можуть встановлюватися особливості щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до частин першої - третьої статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, законодавством передбачено можливість розстрочення, відстрочення або зміну способу і порядку виконання судового рішення у разі неможливості його виконання у встановлений судом/законодавством строк, з метою добросовісного та повного виконання виконавчого документу та рішення суду боржником.

Водночас, дослідивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, судом встановлено, що такої заяви/клопотання до суду, яким видано виконавчий документ, позивачем не подавалося.

З аналізу положень Закону №1404 слідує, що саме на сторін виконавчого провадження покладено обов`язок щодо письмового повідомлення виконавця про обставини, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, або іншу інформацію, що сприяє виконанню судового рішення.

Отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Виходячи з положень частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Частиною першою статті 6 Конвенції гарантовано право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейським судом з прав людини в пункті 40 рішення зазначено, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (пункт 68 рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції").

Європейський суд з прав людини в пункті 26 рішення у справі "Глоба проти України" відзначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення у справі "Бурдов проти Росії" (Burdov v. Russia), заява №59498/00, пункт 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, пункт 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07.06.2005 року у справі "Фуклев проти України" (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84).

В пункті 27 рішення у справі "Глоба проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Конституційний Суд України також неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" зазначено, що судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Отже, оцінюючи дії державного виконавця, вчинених саме в межах виконавчого провадження №62458158, та дії позивача, які, зокрема, передували винесенню оскаржуваної постанови, враховуючи те, що судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовано позивачем невиконання останнім рішення суду та не вжиття боржником альтернативних дій щодо його виконання, передбачених законодавством в разі ускладнення виконання рішення, суд дійшов висновку, що державним виконавцем правомірно винесено постанову від 23.07.2020 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні №62458158.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та враховуючи, що судом не виявлено порушень відповідачем вимог законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 11, 73 - 78, 90, 241- 246, 250, 271, 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Державної служби України з надзвичайних ситуацій відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295 - 297 КАС України.

Згідно з частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

У відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Державна служба України з надзвичайних ситуацій (код ЄДРПОУ 38516849, адреса: 01030, м. Київ, вул. О. Гончара, 55);

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Міністерство юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, адреса: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13).

Повне рішення складено 01.12.2020 року.

Суддя Л.О. Маруліна