Рішення № 93242605, 01.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2020 року м. Київ № 640/13456/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Посольства України в Республіці Білорусь

про визнання протиправним та скасування рішення від 28 листопада 2018 року, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через уповноваженого представника - адвоката Шаповала Дмитра Володимировича (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №5549/10, видано 24 грудня 2015 року на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 24 грудня 2015 року) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Посольства України в Республіці Білорусь та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 28 листопада 2018 року про скасування рішення Посольства України в Республіці Білорусь від 04 травня 2018 року про оформлення набуття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянства України за територіальним походженням.

Позов обґрунтовано тим, що після подачі Декларації про відмову від іноземного громадянства, 03 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням та 04 травня 2018 року її було зареєстровано громадянкою України.

Проте, у березні 2019 року позивачем отримано листа від відповідача, у якому зазначено про скасування рішення про оформлення нею громадянства України за територіальним походженням відповідно до статті 21 Закону України «Про громадянство України». Підставою прийняття оскаржуваного рішення зазначено - інформація з уповноваженого органу з питань міграції Республіки Білорусь про неповернення позивачем паспорту.

Надалі, при спробі перетину кордону 01 липня 2019 року у пункті пропуску «Львів-аеропорт» у ОСОБА_1 вилучено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 17 травня 2018 року.

Посилаючись на те, що не повернення паспорту іноземної держави до уповноважених органів такої держави з поважних причин не є підставою для скасування рішення про оформлення громадянства України в розумінні статті 21 Закону України «Про громадянство України», позивач вважає його протиправним та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи провадити суддею одноособово, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем 21 серпня 2019 року подано відзив на позовну заяву. Відповідачем зазначено, що положеннями частини восьмої статті 8 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави,статтею 21 цього ж Закону передбачено, що рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, наслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Відповідач стверджує, що, отримавши громадянство України, та підтвердивши подання Декларації про відмову від громадянства іншої держави, позивач зобов`язалася повернути паспорт громадянки Білорусі уповноваженим органам, проте, у розумний строк (протягом п`яти місяців) не зробила цього, логічних причин не вчинення таких дій не вказала, у зв`язку з чим оскаржуване рішення було прийнято законно та у межах повноважень Посольства. У задоволенні позову відповідач просить відмовити повністю.

У свою чергу представником позивача 02 вересня 2019 року подано відповідь на відзив, у якому зазначається, що законодавством не визначено конкретного строку для повернення паспорту уповноваженим органам іноземної держави, тому відповідач не повинен встановлювати такий строк самостійно та приймати рішення, яке порушує законні права позивача.

Також, відповідачем подано 06 вересня 2019 року заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримано позицію, наведену у відзиві на позовну заяву та додатково підтверджено, що чинним законодавством не встановлено строку повернення паспорту, але такі дії мають бути вчинені у розумний строк, без зловживань з боку осіб, яким надано громадянство України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року №2235-III (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2235-III).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про громадянство України», громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про громадянство України», громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 Закону України «Про громадянство України», підставами для втрати громадянства України є, зокрема, набуття особою громадянства України на підставі статті 9 цього Закону внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів.

Згідно з положеннями статті 21 Закону України «Про громадянство України» рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Відповідно до пунктів 5 та 6 частини першої статті 25 Закону України «Про громадянство України», Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва та консульські установи України здійснюють такі повноваження, зокрема, приймають рішення про оформлення набуття громадянства України особами за підставами, передбаченими пунктами 1, 2, 4-10 статті 6 цього Закону; скасовують прийняті ними рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону.

Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (далі - Порядок № 215).

Відповідно до пункту 88 Порядку № 215 для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону органами міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи: а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України; б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка органу міграційної служби, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п`ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація органу міграційної служби про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п`ятої статті 9 Закону; частина п`ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону.

Скасування рішення про оформлення набуття громадянства України здійснюється на підставі підготовленого дипломатичним представництвом чи консульською установою України подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України та документів, передбачених підпунктом "б" пункту 88 цього Порядку.

Дипломатичне представництво чи консульська установа України не пізніш як у тижневий строк з дня скасування рішення про оформлення набуття громадянства України повідомляє про це відповідну особу у письмовій формі із зазначенням причин скасування такого рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 03 травня 2018 року громадянка Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Посольства України в Республіці Білорусь із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням як особа, мати якої народилася до 24 серпня 1991 року на території України, відповідно до положень статті 8 Закону України «Про громадянство України».

Серед інших обов`язкових документів, які входять в пакет, позивачем надано зобов`язання про припинення нею іноземного громадянства, у якому зазначено: Я, ОСОБА_1 , зобов`язуюся, що у разі набуття громадянства України, мною буде припинено іноземне громадянство і протягом двох років з моменту набуття громадянства України буде представлено до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства іншої держави (копія додається).

Відповідно до статті 8 Закону №2235-ІІІ та пункту 26 Порядку №215 04 травня 2018 року відповідачем оформлено набуття громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за територіальним походженням.

Надалі, 09 липня 2018 року Посольством України в Республіці Білорусь повідомлено про отримання декларації позивача про відмову від іноземного громадянства від 26 червня 2018 року, яку долучено до справи щодо набуття громадянства України за територіальним походженням.

Виходячи із змісту Декларації, ОСОБА_1 відмовляється від іноземного громадянства Республіки Білорусь у зв`язку з тим, що існують незалежні від неї причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) Республіки Білорусь, а саме: вартість оформлення виходу з громадянства Республіки Білорусь становить 3174,36 грн., що перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом в України на момент, коли особа набула громадянство України. Станом на 04 травня 2018 року розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив 3723,00 грн.

Також, ОСОБА_1 добровільно зобов`язалася повернути паспорт громадянина Республіки Білорусь до уповноважених органів цієї держави, не користуватися правами громадянина (підданого Республіки Білорусь) і не виконувати обов`язків, передбачених її законодавством для громадян (підданих) цієї держави.

У Декларації ОСОБА_1 підтвердила, що її повідомлено, що у разі невиконання взятого нею на себе зобов`язання, вона втратить громадянство України на підставі статті 19 Закону України «Про громадянство України» або його буде скасовано на підставі статті 21 цього Закону.

Упродовж п`яти місяців після взяття на себе зазначеного зобов`язання позивачем не повернуто паспорт громадянина Республіки Білорусь уповноваженим органам цієї держави, із відповідними заявами з цього приводу позивач не зверталася, про що повідомлено Департаментом з громадянства та імміграції Міністерства внутрішніх справ Республіки Білорусь, при цьому паспорт громадянина Республіки Білорусь серії НОМЕР_2 , виданий Костюковичським РВВС Могильовської області 27 грудня 2017 року, залишається дійсним.

Ураховуючи такі обставини, згідно з процедурою, передбаченою пунктом 100 Порядку №215, на підставі подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України №6132/532/2-1851 від 28 листопада 2018 року та інформації органу міграційної служби про те, що іноземець, який подав Декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави, рішення про оформлення набуття громадянства України стосовно ОСОБА_1 скасовано, про що її повідомлено листом від цієї ж дати з проханням особисто отримати довідку про скасування рішення про оформлення їй набуття громадянства України за територіальним походженням у консульському відділі дипустанови.

На виконання пункту 121 Порядку №215 відповідачем листом №6132/26-532/2-2034 від 13 грудня 2018 року надіслано до Головного центру обробки спеціальної інформації Адміністрації державної прикордонної служби України та Українського бюро Інтерполу Національної поліції України повідомлення про недійсний паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 17 травня 2018 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з скасуванням рішення про оформлення набуття громадянства України.

Також судом встановлено, що 01 липня 2019 року при спробі перетину державного кордону України у пункті пропуску «Львів-аеропорт» співробітниками Державної прикордонної служби України у ОСОБА_1 вилучено паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

З викладеного вище, суд приходить до висновку, що зобов`язання повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави особою, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства прямо передбачено частиною восьмою статті 8 Закону України «Про громадянство України» та виконання цього обов`язку є необхідною умовою для набуття іноземцем громадянства України за вказаних умов.

У цьому зв`язку суд зазначає, що посилання позивача на відсутність чітко визначеної процедури повернення паспорту у чинному законодавстві Республіки Білорусь не є та не може бути обґрунтованою та поважною причиною невиконання взятого на себе обов`язку та, відповідно, є порушенням законодавства України.

Також, суд приходить до висновку, що чинним законодавством, дійсно, прямо не врегульовано строку для виконання зазначеного обов`язку, проте, за загальними правилами обов`язок, строк виконання якого законодавством чітко не встановлений, має бути виконаний в розумний строк.

Суд зазначає, що позивачем не вжито жодних заходів, спрямованих на виконання взятого на себе обов`язку щодо повернення паспорту громадянина Республіки Білорусь, оскільки упродовж розгляду справи суду не надано доказів звернення позивача за консультаціями або роз`ясненнями з цього приводу до Посольства України у Республіці Білорусь, або до компетентних органів Республіки Білорусь на той випадок, якщо позивач не обізнана з відповідною процедурою передачі паспорта, а також відсутні відомості щодо направлення паспорту до компетентних органів поштовим зв`язком.

В адміністративному позові та відповіді на відзив позивачем не заперечуються обставини не повернення паспорту громадянина Республіки Білорусь до компетентних органів цієї держави, проте, не міститься жодних пояснень та логічних обґрунтувань стосовно поважності причин не вжиття заходів щодо виконання взятого на себе обов`язку щодо повернення паспорту громадянина Республіки Білорусь.

Вказане дає підстави для висновку, що свідомо залишаючи у себе паспорт громадянина іноземної держави, поруч з отриманням паспорту та громадянства України, при цьому постійно проживаючи на території Республіки Білорусь, та маючи можливість користуватися усіма правами громадянина фактично двох країн одночасно, позивачем проігноровано положення статті 4 Конституції України стосовно існування в Україні єдиного громадянства.

Не заслуговують на увагу твердження позивача стосовно того, що строк виконання зобов`язання щодо повернення паспорту іноземної держави до уповноважених органів Республіки Білорусь не минув та закінчується 03 травня 2020 року, оскільки встановлений законодавством дворічний термін стосується лише виконання обов`язку з припинення іноземного громадянства.

До того ж, обов`язок надання документу щодо припинення іноземного громадянства добросовісно виконаний позивачем шляхом направлення на адресу Посольства України в Республіці Білорусь декларації про відмову від іноземного громадянства у передбачений законодавством дворічний строк.

Отже, обов`язок повернути паспорт громадянина Республіки Білорусь до уповноважених органів цієї держави є відмінним обов`язком від припинення громадянства.

Ставлячи свій підпис під декларацією про відмову від іноземного громадянства, позивач підтвердила, що усвідомлювала свою відповідальність за виконання взятих зобов`язань та погодилася, що у разі невиконання взятого на себе зобов`язання вона втратить громадянство України або його буде скасовано на підставі статті 21 Закону №2235-III.

За таких обставин, враховуючи відсутність будь-яких пояснень з боку позивача обставинам не передачі упродовж п`яти місяців поспіль паспорту громадянина Республіки Білорусь до компетентних органів цієї держави, суд вважає, що відповідачем обґрунтовано розцінено такі обставини як обман та подання свідомо неправдивих відомостей, що давали законні та достатні підстави для прийняття оскаржуваного рішення на підставі положень статті 21 Закону України «Про громадянство України».

Також суд вважає за доцільне зазначити, що посилання представника позивача на висновки Харківського апеляційного адміністративного суду №820/2945/18, викладені у постанові від 22 листопада 2018 року щодо аналогічних правовідносин, не приймаються судом до уваги, оскільки зазначена постанова суду апеляційної інстанції скасована постановою Верховного суду від 23 січня 2020 року з викладенням протилежних висновків.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Підсумовуючи викладене у сукупності, суд не знаходить правових підстав для задоволення адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Посольства України в Республіці Білорусь про визнання протиправним та скасування рішення від 28 листопада 2018 року, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Посольство України в Республіці Білорусь: 220002, Республіка Білорусь, м. Мінськ, вул. Старовіленська, 51.

Суддя Н.М. Клименчук