Ухвала суду № 93242474, 02.12.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

м. Черкаси

02 грудня 2020 року Справа № 580/5298/20

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гарань С.М., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи заяву Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про забезпечення позову в адміністративній справі №580/5298/20 за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

25.11.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго"(далі - позивач) з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Черкаській області від 04.09.2020р. №162-115 в частині пунктів 2, 5, 33, 44, 50, 54, 68, 80, 96, 113, 114, 155, 187, 188, 189, 190, 194, 199, 200, 202.

Також, 30.11.2020р. до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову в якій просить:

- зупинити дію припису Управління Держпраці у Черкаській області від 04.09.2020р. №162-115 в частині пунктів 2, 5, 33, 44, 50, 54, 68, 80, 96, 113, 114, 155, 187, 188, 189, 190, 194, 199, 200, 202 до набрання законної сили судомим рішенням у даній справі.

Представник позивача, в обгрунтування заяви про забезпечення позову, зазначає, що відповідно до положень ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» відповідачем може бути прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за невиконання ПАТ «Черкасиобленерго» оскаржуваних пунктів Припису, і в разі застосування відповідачем такого рішення з ПАТ «Черкасиобленерго» буде стягнуто штрафні санкції за невиконання пунктів Припису з якими позивач категорично не погоджується та оскаржує їх в судовому порядку. Також зазначено, що прийняття рішення відповідачем у зв`язку з невиконанням пунктів Припису та подальше стягнення з Товариства штрафних санкцій фактично унеможливлює у випадку прийняття Судом рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Черкасиобленерго» виконання такого рішення, що порушує права позивача.

Розглянувши подану позивачем заяву, суд зазначає наступне.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 19.06.2018р. у справі 826/9263/17, ці підстави є оціночними. Тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В свою чергу, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З огляду на приписи статті 151 КАС України, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008р. “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України”, під час розгляду адміністративних справ, в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Так, як вказано Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 року №640/497/19, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи викладене, суд також звертає увагу, що інститут забезпечення позову покликаний захистити права та інтереси особи, в разі, зокрема, наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Суд зазначає, що позивачем не надано до суду доказів щодо можливого утруднення чи неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Посилання представника позивача на обставину можливості в подальшому застосування відповідачем штрафних санкцій до позивача за невиконання вимог оскаржуваних пунктів припису суд вважає недостатніми для застосування заходів забезпечення позову шляхом про який просить позивач, оскільки доказів щодо можливого застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій до набрання рішенням у даній справі законної сили позивачем не надано.

При цьому, суд зазначає, що оцінка правомірності/протиправності оскаржуваних пунктів припису може бути надано судом виключно за наслідками судового розгляду справи по суті, у зв`язку із чим суд доходить висновку про відсутність, станом на дату розгляду даної заяви, очевидних ознак протиправності оскаржуваних пунктів припису.

Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018р. у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059), відповідно до яких, позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість та передчасність поданої заяви, так як, у разі її задоволення з підстав вказаних позивачем, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Суд не вправі вживати такі заходи забезпечення адміністративного позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості таких вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 77, 78, 90, 150-154, 241, 242, 243, 256, 294 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про забезпечення позову в адміністративній справі №580/5298/20 – відмовити.

Копію ухвали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена.

Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.М. Гарань