Рішення № 93242469, 02.12.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року справа № 580/2398/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Уманьгаз" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

02.07.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось приватне акціонерне товариство "Уманьгаз" (далі - позивач) із позовною заявою до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якій просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 11.01.2020 №00005320121 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 500000,00 грн.

Позов мотивований тим, що в акті перевірки, на підставі якого прийняті спірні рішення зазначено, що позивач не реалізовував пальне без ліцензії, а здійснював заправку власного автопарку для господарських потреб. Крім того вказує, що відповідач у рішенні про результати розгляду скарги зазначає про продовження розгляду такої скарги, проте позивач такого рішення не отримував, у зв`язку з чим скарга вважається задоволеною, а спірні рішення - скасованими. Тому просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 10.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву та доказів.

31.08.2020 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вказував, що за наслідками перевірки діяльності позивача виявлено факт реалізації пального без відповідної ліцензії, що підтверджується звітами з фіскальної пам`яті РРО.

10.09.2020 позивач подав суду відповідь на відзив з аналогічними позовній заяві доводами.

Оскільки від сторін не надійшли суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням їх представників, з огляду на відсутність необхідності виклику та допиту свідків та призначення експертизи, суд вирішив справу розглянути без проведення судового засідання та їх виклику (у письмовому провадженні).

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

З даних ЄДРПОУ суд встановив, що позивач зареєстрований юридичною особою з 12.02.1997 (код ЄДРПОУ 03361419). Має ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним за адресами: Черкаська обл., м. Умань, вул. Дерев`янка, 19 (№23050314201900265, період дії з 05.08.2019 до 05.08.2024) ; Черкаська обл., смт Маньківка, вул. Шевченка, 4а (№23190314201900235, період дії з 24.07.2019 до 24.07.2024).

На підставі наказу від 09.12.2019 №829 та направлень від 09.12.2019 №№140-143 службові особи відповідача здійснили фактичну перевірку діяльності позивача за місцем провадження господарської діяльності за адресами: Черкаська обл., м. Умань, вул. Дерев`янка, 19 ; Черкаська обл., смт Маньківка, вул. Шевченка, 4а.

За її наслідками складений акт від 19.12.2019 №59/23-00-32-01/03361419 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що за вищевказаними адресами здійснення господарської діяльності позивача встановлено факт продажу пального без наявності ліцензії з 01.07.2019 до часу її отримання, що підтверджується даними баз АІС «Податковий блок» та періодичних звітів РРО.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення від 11.01.2020 №00005320121 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 500000,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення залишене без змін рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 23.03.2020 №10515/6/99-00-08-05-06-06.

Не погоджуючись із спірним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся в суд з вищевказаним позовом.

Надаючи оцінку спірному рішенню суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон №481/95-ВР).

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону №481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Згідно з підп.27 п.4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227, ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом.

Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. ДПС та її територіальні органи є контролюючими органами (органами доходів і зборів).

На підставі п.19-1.1.14. ст.19 ПК України однією із функцій контролюючого органу є здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням.

На підставі підп. 20.1.10. п. 20.1. ст.20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Відповідно до підп.54.3.3. п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

На підставі абз.7 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії - 250000 гривень.

З аналізу викладених норм суд дійшов висновку, що на відповідача покладені повноваження здійснення перевірки та застосування штрафних санкцій за наявності факту порушення суб`єктами господарювання вимог Закону №481/95-ВР, зокрема у разі продажу пального без ліцензії.

Стосовно твердження позивача, що відповідач у рішенні про результати розгляду скарги зазначає про продовження розгляду такої скарги, проте позивач такого рішення не отримував, у зв`язку з чим скарга вважається задоволеною, а спірні рішення - скасованими, суд зазначає таке.

Порядок оскарження рішень контролюючих органів врегульований статтею 56 ПК України.

Відповідно до пунктів 56.2, 56.3 ст.56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Пунктом 56.16 статті 56 ПК України визначено, що днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Строк розгляду контролюючим органом скарги платника податків установлений пунктом 56.8 статті 56 ПК України, у відповідності до якого контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

З урахуванням положень пункту 56.9 статті 56 ПК України керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Суд встановив, що позивач подав ДПС України скаргу від 29.01.2020 на спірне у цій справі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 11.01.2020 №00005320121. Вказана скарга отримана ДПС України 30.01.2020 (вх. №4172/6).

Рішенням ДПС України від 14.02.2020 №5739/6/99-00-08-05-06-06 продовжено строк розгляду вказаної скарги позивача до 29.03.2020 включно.

Згідно з даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення це рішення отримане позивачем 18.02.2020.

Рішенням ДПС України від 23.03.2020 №10515/6/99-00-08-05-06-06 про результати розгляду скарги податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 11.01.2020 №00005320121 залишено без змін, а скаргу - без задоволення. Вказане рішення позивач отримав 27.03.2020, про що свідчить вхідний штамп ПАТ «Уманьгаз» на копії рішення (№806).

Отже, ДПС України дотримано строків розгляду скарги позивача на спірне податкове повідомлення-рішення, а протилежні доводи позивача є необґрунтованими.

Щодо суті виявлених за наслідками фактичної перевірки порушень, суд врахував таке.

За визначенням, наведеним у ст.1 Закону №481/95-ВР, роздрібна торгівля пальним - діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.

Відповідно до ч.20 ст.15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

На підставі ч.30 ст.15 Закону №481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п`ять років.

У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями або пальним суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі (ч.37 ст.15 Закону №481/95-ВР).

З аналізу викладених норм суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для здійснення роздрібної торгівлі пальним є отримання суб`єктом господарювання відповідної ліцензії. При цьому така ліцензія видається окремо на кожне місце торгівлі.

З даних звітів з фіскальної пам`яті РРО: №3000360120, встановленого за адресою Черкаська обл., м. Умань, вул. Дерев`янка, буд.19, за період з 01.07.2019 до 30.07.2019; №3000411963, встановленого за адресою Черкаська обл., смт Маньківка, вул. Шевченка, 4а, за період 03.07.2019, 10.07.2019, 15.07.2019, 17.07.2019, 19.07.2019, суд встановив здійснення продажу пального.

Суд врахував, що РРО з вказаним фіскальними номерами використовуються позивачам для роздрібної торгівлі пальним, згідно з ліцензіями №23050314201900265 та №23190314201900235.

На підставі підп.72.1.1.4. ст.72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація про застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Доказів наявності у позивача ліцензії на зазначені господарські одиниці на право роздрібної торгівлі пальним станом на час здійснення цієї операції продажу пального суду не надано.

Як установлено вище ліцензії на роздрібну торгівлю пальним за адресою Черкаська обл., м. Умань, вул. Дерев`янка, 19 позивач отримав 05.08.2019, а за адресою Черкаська обл., смт Маньківка, вул. Шевченка, 4а - 24.07.2019.

Надані позивачем накладні та картки заправки власного автотранспорту на вказаних заправних станціях не спростовують підтвердженого звітами з фіскальної пам`яті РРО факту продажу пального за відсутності ліцензії.

Отже, відповідач довів порушення позивачем приписів ч.20 ст.15 Закону №481/95-ВР, про що зазначено в акті перевірки, та передбачає застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених абз.7 ч.2 ст.17 цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач довів, що у спірних правовідносинах діяв у порядку та спосіб, визначених законом. З огляду на це спірне рішення є законним і не підлягає скасуванню, а позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З огляду на необґрунтованість позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір не підлягає поверненню відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, 370 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Уманьгаз" - відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Рідзель