Ухвала суду № 93240488, 25.11.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа 752/20273/17

провадження № 4-с/752/225/20

УХВАЛА

25.11.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі судді Чередніченко Н.П.

за участю секретаря Шевчук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ямборка В`ячеслава В`ячеславовича, боржник ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року скаржник ОСОБА_1 через свого представника - ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ямборка В.В., в якій просив суд зобов`язати державного виконавця Ямборка В.В. провести виконання судового рішення про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 9500,00 доларів США за рахунок коштів на майно, що перебуває у спільній сумісній власності із дружиною, а також зобов`язати державного виконавця Ямборка В.В. сформувати групу державних виконавців для виконання виконавчих проваджень відносно ОСОБА_4 .

В обґрунтування скарги зазначено, що 13.05.2020 року постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження про стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 9500,00 доларів США та зобов`язано боржника в добровільному порядку сплатити борг та подати декларацію про майновий стан, що було проігноровано боржником. Представник стягувача подав до виконавчої служби заяви про здійснення стягнення за рахунок майна та коштів, нажитого боржником в шлюбі з дружиною та створити групу державних виконавців для виконання судових рішень, оскільки, на виконанні в Солом`янському районному відділі державної виконавчої служби знаходиться виконавче провадження про стягнення із ОСОБА_4 на користь держави штрафу. Однак, заяви стягувача були проігноровані. З огляду на викладене, стягував вимушений звернутись до суду із даною скаргою.

В судовому засіданні представник скаржника (стягувача) просив вимоги скарги задовольнити з викладених в ній підстав.

Інші сторони в судове засідання не з`явились. Судом про розгляд скарги повідомлялись належним чином, в зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути скаргу без їх участі.

Суд, вислухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні скарги слід відмовити за наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні в Голосіївському районному відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управлення Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 62065887 з примусового виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва № 752/20273/17 від 17.03.2020 року про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 9500,00 доларів США.

Вході виконання зазначеного виконавчого листа, державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника, постанову про арешт коштів боржника.

Крім того, державним виконавцем сформовано електроні запити до відповідних установ щодо отримання інформації про наявність або відсутність майна або рахунків боржника.

За результатами перевірки, було встановлено, що боржник отримує дохід в ТОВ «Юр Пік», та державним виконавцем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника.

30.07.2020 року АТ «Укрсиббанк» було повідомлено державного виконавця, що постанова про арешт коштів боржника була прийнята до виконання 09.06.2020 року.

Станом на 12.08.2020 року на депозитному рахунку відділу знаходяться кошти, стягнуті із боржника, та на адресу стягувача було надіслано вимогу про необхідність наданні відділу актуальних банківських рахунків.

10.09.2020 року та 16.10.2020 року державним виконавцем було складено акти, про неможливість здійснення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання.

В обґрунтування скарги позивач вказує, що державним виконавцем належним чином не здійснюються заходи щодо належного виконання рішення суду, зокрема, останнім, не вчиняються заходи щодо стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 9500,00 доларів США за рахунок коштів на майно, що перебуває у спільній сумісній власності із дружиною.

Крім того, необхідно створити групу державних виконавців для виконання судових рішень, оскільки, на виконанні в Солом`янському районному відділі державної виконавчої служби знаходиться виконавче провадження про стягнення із ОСОБА_4 на користь держави штрафу, що ігнорується державним виконавцем.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність вимог скарги, суд приймає до уваги те, що згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно із ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно із ч. 1 ст. 19 вищевказаного Закону, сторони виконавчого провадження мають право, зокрема, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання.

Суд звертає увагу на те, що в даному випадку скарга на бездіяльність державного виконавця ґрунтується на загальній незгоді стягувача із бездіяльністю виконавця у виконавчому провадженні.

Спосіб захисту своїх прав, який в даному випадку обрав стягувач, також є максимально неконкретизованим і загальним, адже стягувач просить визнати неправомірною бездіяльність виконавця у виконавчому провадженні та зобов`язати державного виконавця здійснити необхідні дії визначені Законом України «Про виконавче провадження» щодо звернення стягнення на майно боржника, зокрема, яке є спільною сумісною власністю подружжя.

На думку суду, аналіз статей 2, 13, 447, 451 ЦПК України дозволяє дійти висновку про те, що в порядку контролю за виконанням судових рішень суд може визнати лише конкретну бездіяльність виконавця неправомірною, тобто ту бездіяльність, яка стосується невчинення конкретної виконавчої дії в рамках виконавчого провадження.

Також, суд може зобов`язати державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) в конкретний та ефективний спосіб, тобто шляхом зобов`язання вчинити певну дію, розглянути певне клопотання тощо.

Зміст вищенаведених норм статей 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження» вказує на те, що в разі бездіяльності виконавця з приводу виконання конкретного виконавчого документа, стягувач має право звернутися до нього із клопотанням з приводу вчинення конкретних виконавчих дій, а виконавець буде зобов`язаний розглянути таке клопотання та повідомити про результати його розгляду стягувача.

При цьому стягувач має право з власної ініціативи надавати виконавцю додаткові матеріали та документи (наприклад, матеріали щодо наявності у боржника певного майна, рахунків тощо).

В разі ж, якщо стягувач вважатиме незаконним результат розгляду його клопотання або якщо стягувач не отримає будь-якої інформації з приводу результату розгляду клопотання, він має право оскаржити конкретне рішення, дію чи бездіяльність виконавця з приводу розгляду його клопотання до суду.

На думку суду, саме такий порядок дій стягувача відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та може забезпечити ефективний захист прав стягувача у випадку бездіяльності виконавця з приводу виконання виконавчого документу.

Проте, в даному випадку стягувач, не надаючи суду доказів звернення до виконавця із клопотаннями та матеріалами, заявляє вимоги щодо спонукання виконавця до виконання Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, в частині виконання рішення суду за рахунок коштів, що перебувають у спільній власності з дружиною.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що сторона скаржника не зверталась до державного виконавця із клопотаннями (заявами) про виконання судового рішення, зокрема, за рахунок коштів та майна, яке перебуває у спільній власності боржника та його дружини, відсутні дані щодо ігнорування таких звернень з боку державного виконавця, та останнім вживаються заходи, передбачені законом щодо належного виконання рішення суду, а відтак доводи скарги в цій частині є передчасними та недоведеними, в зв`язку з чим в задоволенні скарги в частині зобов`язання державного виконавця провести виконання судового рішення за рахунок коштів та майна, що перебуває у спільній сумісній власності боржника та його дружини слід відмовити.

Крім того, в частині вимог скарги про зобов`язання державного виконавця сформувати групу державних виконавців для виконання виконавчих проваджень, суд вважає за необхідне також відмовити, оскільки, стороною скаржника не наведено переконливих та обґрунтованих підстав, з якими закон пов`язуває необхідність створення відповідної групи, як і не доведено, що в провадженні Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби знаходиться виконавче провадження про стягнення із ОСОБА_4 на користь держави штрафу.

Керуючись ст.ст. 258, 260, 261, 353-354, 450-452 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ямборка В`ячеслава В`ячеславовича, боржник ОСОБА_2 .

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Суддя Н.П. Чередніченко