Постанова № 93239613, 30.11.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/15763/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року м.Рівне Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого-судді Бучко Т.М.

секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.

з участю представника позивача Курися О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП Національної поліції України про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП Національної поліції України, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ №3113455 від 10 вересня 2020 року, винесену інспектором 1 батальйону №4 роти УПП у Львівській області ДПП НП України Бахуром І.Б. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вважає постанову безпідставною та такою, яка підлягає скасуванню, оскільки в оскаржуваній постанові зазначено місце вчинення адміністративного правопорушення, де здійснювалось фіксування швидкості технічним засобом, м.Львів, а фактично зупинка здійснювалася поза межами населеного пункту, а також через відсутність доказів про встановлення швидкісного обмеження на ділянці де здійснювалась фото-відеофіксація.

Ухвалою від 1 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 суд прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, визначеними ст.268, 269, 286 КАС України для окремих категорій термінових справ, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому заясіданні представник позивача Курись О.П. поданий позов підтримав з підстав, викладених в адміністративному позові, та зазначив, що визначальним для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, з обставин визначених в оскаржуваній постанові, є місце вчинення адміністративного правопорушення, а саме м.Львів. В той же час місцем зупинки, як і місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 є автодорога Киїів-Чоп 530 кв., що розташоване поза межа м.Львів в іншій адміністративній одиниці – іншому районі Львівської області. У п.2.6 Методичних рекомендацій щодо використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху зазначено, що «після отримання приладу поліцейський здійснює виїзд на місце несення служби, визначене дислокацією маршрутів патрулювання та натиснувши кнопку «Ввімкнення/вимкнення живлення» заповнює дані на дисплеї приладу: Місцеположення (місце знаходження приладу)». Вказані методичні рекомендації є додатком № 1 до листа ДПП НП України від 04.10.2018 №11299/41/2/02-2018 «Про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Вказане положення Методичних рекомендацій передбачає самостійне внесення поліцейським відомостей про місце положення приладу TruCam, а не його автоматичне визначення. Окрім того, світлокопія кліпу №31773 відображає знімок керованого ОСОБА_1 транспортним засобом в момент виконання вимоги співробітника УПП про зупинку, а не в момент вчинення будь-якого правопорушення, про що свідчить увімкнений покажчик правового повороту, а також положенням передніх коліс.

11 листопада 2020 року від представника відповідача - Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позовні вимоги позивача не визнала та зазначила, що факт порушення позивачем ОСОБА_1 п.12.4 ПДР України зафіксовано приладом «TruCAM LTI 20/20 (серійний номер ТС000751), що є належним та допустимим доказом в справі про адміністративне правопорушення. Фото-відеофіксація вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 здійснювалась у с. Гамаліївка Львівської області, а отже покликання позивача щодо невірного зазначення місця вчинення адміністративного правопорушення зазначеного в оскаржуваній постанові є формальним та не спростовує факт вчиненого адміністративного правопорушення. Просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі у зв`язку з тим, що обставини на які посилається позивач не підтвердженні жодними доказами.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України повідомлений належним чином про дату час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини та дослідивши представлені у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що 10 вересня 2020 року інспектором 1 батальйону №4 роти УПП у Львівській області ДПП НП України Бахуром І.Б. щодо позивача було винесено постанову серії ЕАМ №3113455 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено на позивача адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, в якій зазначено, що 10.09.2020 о 12 год. 21 хв. 56 сек. водій, керуючи транспортним засобом, рухався в м.Львів зі швидкістю 74 км/год, перевищивши встановленні обмеження швидкості руху в населеному пункті більше ніж 20 км/год, швидкість вимірювалась TRUCAM LTI 20/20 ТС000751, чим порушив п.12.4 ПДР – порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год). Місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення є Львівська область, автомобільна дорога М-06 530 км.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, -- тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до п.12.4 ПДР Україниу населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідно до ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, обов`язок доводити правомірність рішення у цій справі покладається на суб`єкт владних повноважень, яким є Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції.

Фактичні дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення, не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 (далі Закон №580-VIII), поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто, положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону №580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, здійснювати перевірку документів особи, проводити опитування особи, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Проте, представлений відповідачем фотознімок та відеофайл приладу TruCAM LTI20/20 ТС000751 на підтвердження факту порушення позивачем ПДР не може вважатися належним доказом, у зв`язку з тим, що місцем фіксації є автомобільна дорога М-06, а не будь-який населений пункт, тим паче м.Львів, як зазначено в оскаржуваній постанові.

У світлокопії кліпу №31773, що долучений до листа УПП у Львівський області ДПП НП України від 18.09.2020 №725аз/41/12/03-2020, який інспектором 1 батальйону №4 роти УПП у Львівській області ДПП НП України Бахуром І.Б. взято до уваги як джерело доказу вчиненого правопорушення, зазначено: «Відстань, з якої здійснювалась відеофіксація, 227.4 м».

Відповідно до абзацу третього Методичних рекомендацій щодо використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху (Додаток № 1 до листа ДПП НП України від 04.10.2018 №11299/41/2/02-2018 «Про використання лазерного вимірювача швидкості TruCam для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху») при фіксації перевищення швидкості руху необхідно прицілом супроводжувати цільовий транспортний засіб, не відпускаючи спускового гачка до встановленої відстані (70 м.) на якій прилад здійснить фотографування транспортного засобу порушника.

Зазначена обставина вказує на недотримання співробітником УПП порядку використання приладу TruCam.

Відтак, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується жодним доказом, крім оспорюваної постанови.

При цьому, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом наявності складу порушення, оскільки така по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує процедура його фіксування. Постанова про накладення адміністративного стягнення не може слугувати доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке оскаржується.

Лише фіксація вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а не притягнення його до адміністративної відповідальності підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі.

Крім того, згідно з п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті» зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст.283, 284 КпАП України, в ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 8 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, є недоведеним.

Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки суду не надано достовірних, належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю відповідно до вимог ст.293 КУпАП та ст.286 КАС України.

При подачі до суду позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 420,40 грн, про що свідчить квитанція від 29.09.2020.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що суд задовольняє позовні вимоги, сплачений позивачем судовий збір в сумі 420,40 грн необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.9, 90, 244-246, 255, 286, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП Національної поліції України про визнання протиправним та скасування рішення про скасування постанови ЕАМ №3113455 від 10 вересня 2020 року - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ №3113455 від 10 вересня 2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень скасувати, а справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп. у відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Восьмого адміністративного апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач - Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: 79053, м.Львів, вул.Перфецького, 19; код ЄДРПОУ 40108646;

відповідач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, місцезнаходження: 03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, 3; код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя