Рішення № 93239452, 27.11.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/18322/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2020 року Рiвненський мiський суд

Рівненської області

в особi суддi - Ковальова І.М.,

при секретарі - Соломон О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради про припинення дії договору оренди землі, шляхом його розірвання, стягнення моральної шкоди та судових витрат,-

в с т а н о в и в:

В Рівненський міський суд з позовом до Рівненської міської ради про припинення дії договору оренди землі, шляхом його розірвання, стягнення моральної шкоди та судових витрат звернулась ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримав, просить суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та припинити дію договору оренди землі від 10 вересня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та Рівненською міською радою щодо земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:059:0247, площею 0,1 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , шляхом його розірвання; визнати незаконною бездіяльність Рівненської міської ради, яка полягає в ухиленні від прийняття рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_1 безоплатно земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:059:0247, площею 0,1 га, за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); зобов`язати Рівненську міську раду на найближчій після набрання рішенням законної сили черговій сесії прийняти рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 28 листопада 2018 року, поданої через Центр надання адміністративних послуг у місті Рівному, реєстраційний номер 80086, щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:059:0247 площею 0,1 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України; стягнути з Рівненської міської на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000 гривень; стягнути з Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати.

Суду пояснив, що 20 серпня 2015 року рішенням Рівненської міської ради № 5663 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та передано в оренду на десять років для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. 10 вересня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди землі, згідно з п. 1 якого Орендодавець на підставі рішення Рівненської міської ради від 20 серпня 2015 року № 5663 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (для реконструкції силосної ями під житловий будинок), яка знаходиться в АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:059:0247. Договір укладено на 10 (десять) років. 16 червня 2016 року позивачем було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна – незавершене будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 . 30 червня 2016 року позивач подала заяву на адресу Рівненської міської ради з проханням розірвати договір оренди землі та передати їй безоплатно у власність земельну ділянку кадастровий номер 5610100000:01:059:0247. 23 вересня 2016 року по завершенню будівельних робіт Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області було зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта. Питання щодо припинення права оренди земельної ділянки, розірвання договору оренди землі та передачі у власність земельної ділянки позивачу було розглянуте на сесії міської ради 22 грудня 2016 року. Проте рішення не було прийняте, оскільки більшість депутатів утрималися від голосування за проект рішення. 17 лютого 2017 року позивачем було подано на адресу відповідача заяву, якою позивач заявила, що добровільно відмовляється від права користування земельною ділянкою, за адресою АДРЕСА_1 , та у зв`язку з відмовою від права оренди земельної ділянки і просила розірвати договір оренди землі від 10 вересня 2015 року. Також на підставі ст. 118 Земельного кодексу України позивач просила передати їй безоплатно у власність вищевказану земельну ділянку. У зв`язку з ненадходженням жодної відповіді на вищевказану заяву позивачем повторно було подано заяву від 24 жовтня, у якій, зокрема, вона зазначила, що зважаючи на те, що орендна плата, яку вона сплачує згідно укладеного договору оренди землі є досить значною, тому просить не відтягувати з розглядом її заяви від 17 лютого 2017 року та винести її на розгляд депутатів на найближчу сесію. Разом із заявою було подано також заяву з проханням надати можливість зустрітися з Рівненським міським головою ОСОБА_2 з метою обговорення та допомоги у вирішення земельного питання щодо розірвання Договору оренди землі та передачі безоплатно у власність земельної ділянки. 27 лютого 2017 року під час особистого прийому міський голова ОСОБА_2 пообіцяв позивачу якнайшвидше винести питання на розгляд сесії. Проте заява позивача від 17 лютого 2017 року була винесена на розгляд сесії Рівненської міської ради лише 21 червня 2018 року. Проте рішення знову не було прийняте, оскільки більшість депутатів утрималися від голосування. 28 листопада 2018 року позивачем через Центр надання адміністративних послуг у місті Рівному було знову подано заяву про передачу безоплатно у власність земельної ділянки (з розірванням договору оренди) за адресою АДРЕСА_1 . До заяви було долучено всі належні документи. Листом управління Земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради від 25 лютого 2019 року позивача повідомлено, що на сесії Рівненської міської ради від 21 лютого 2019 року проект рішення міської ради «Про припинення права оренди земельної ділянки, розірвання договору оренди землі та передачу громадянці ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 не набрав достатньої кількості голосів депутатів для ухвалення, а тому згідно з п. 28.1.1 Регламенту Рівненської міської ради вважається відхиленим. Позивач вважає, що неодноразові дії Рівненської міської ради щодо відхилення проекту рішення щодо припинення права оренди земельної ділянки, розірвання договору оренди землі та передачі у власність земельної ділянки є протиправними, оскільки порушують її охоронювані законом права на відмову від права користування земельною ділянкою та отримання земельної ділянки у власність в порядку безоплатної приватизації.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги позивача не визнав та просить суд відмовити у їх задоволенні, вважає, що відповідач діяв в межах наданих повноважень та у спосіб передбачений Законом. Своїми діями відповідач не заподіяв моральної шкоди позивачу, а представник позивача в судовому засіданні вимоги належними та допустимими доказами не довів.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Земельним кодексом України передбачено право користування земельною ділянкою на праві оренди та на праві постійного користування.

Відносини щодо оренди землі врегульовані Законом України «Про оренду землі», у відповідності зі ст. 1 якого оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Судом встановлено, що 20 серпня 2015 року рішенням № 5663 Рівненської міської ради було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та передано в оренду на десять років для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

10 вересня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди землі, згідно з п. 1 якого Орендодавець на підставі рішення Рівненської міської ради від 20 серпня 2015 року № 5663 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (для реконструкції силосної ями під житловий будинок), яка знаходиться в АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:059:0247.

Договір укладено на 10 (десять) років (п. 8 Договору).

Право оренди земельної ділянки було зареєстровано 05 жовтня 2015 року, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 57767508 від 20 квітня 2016 року.

16 червня 2016 року позивачем було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна – незавершене будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджувалося Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

30 червня 2016 року позивачем було подано заяву на адресу Рівненської міської ради з проханням розірвати договір оренди землі від 10 вересня 2015 року та передати безоплатно у власність земельну ділянку кадастровий номер 5610100000:01:059:0247.

23 вересня 2016 року по завершенню будівельних робіт Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області було зареєстровано за № РВ 142162672141 Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, по об`єкту «Житловий будинок на АДРЕСА_1 ».

Право власності на вказаний житловий будинок було зареєстроване за позивачем 30 вересня 2016 року.

У зв`язку із зволіканням із розглядом вищевказаної заяви позивачем було подано заяву від 05 жовтня 2016 року з проханням не відтягувати з розглядом заяви про передачу безоплатно у власність земельної ділянки та винести її на розгляд депутатів на найближчу сесію.

Заява аналогічного змісту була повторно подана 07 листопада 2016 року.

Питання щодо припинення права оренди земельної ділянки, розірвання договору оренди землі та передачі у власність земельної ділянки позивачу було розглянуте на сесії міської ради 22 грудня 2016 року. Проте рішення не було прийняте, оскільки більшість депутатів утрималися від голосування за проект рішення.

При цьому аналогічні питання щодо інших заявників були задоволенні.

17 лютого 2017 року позивачем було подано на адресу відповідача заяву, якою позивач заявила, що добровільно відмовляється від права користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5610100000:01:059:0247, площею 0,1 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та у зв`язку з відмовою від права оренди земельної ділянки просила розірвати договір оренди землі від 10 вересня 2015 року.

Також на підставі ст.118 Земельного кодексу України позивач просила передати їй безоплатно у власність вищевказану земельну ділянку.

У зв`язку з ненадходженням жодної відповіді на вищевказану заяву позивачем повторно було подано заяву від 24 жовтня 2017 року, у якій, зокрема, зазначила, що зважаючи на те, що орендна плата, яку вона сплачує згідно укладеного договору оренди землі є досить значною, тому просить не відтягувати з розглядом її заяви від 17 лютого 2017 року та винести її на розгляд депутатів на найближчу сесію.

Заява позивача від 17 лютого 2017 року була винесена на розгляд сесії Рівненської міської ради 21 червня 2018 року.

Проте рішення знову не було прийняте, оскільки більшість депутатів утрималися від голосування, а тому відповідно до пункту 28.1 Регламенту Рівненської міської ради проект рішення вважається відхиленим.

28 листопада 2018 року позивачем через Центр надання адміністративних послуг у місті Рівному було знову подано заяву про передачу безоплатно у власність земельної ділянки (з розірванням договору оренди) за адресою АДРЕСА_1 . До заяви було долучено: заяву на ім`я міського голови; копію договору оренди; копію інформаційної довідки з ДРРП № 57767508; копію інформаційної довідки з ДРРП № 70109987; копію техпаспорту; копію паспорту.

Листом управління Земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради від 25 лютого 2019 року № 01-11/1194 позивача повідомлено, що на сесії Рівненської міської ради від 21 лютого 2019 року проект рішення міської ради «Про припинення права оренди земельної ділянки, розірвання договору оренди землі та передачу громадянці ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 (на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна)» не набрав достатньої кількості голосів депутатів для ухвалення, а тому згідно з п. 28.1.1 Регламенту Рівненської міської ради вважається відхиленим.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Підстави припинення договору оренди землі визначені ст. 31 Закону, згідно з якою договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Аналогічні положення містяться також у п.35 укладеного між сторонами договору оренди землі від 10 вересня 2015 року, яким передбачено, що «договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом». Відповідно до п. 36 договору «дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін … з інших підстав, визначених законом». Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є підстави, передбачені чинним законодавством України (п. 37).

Так, зокрема, право на добровільну відмову від договору оренди землі передбачене пунктом «а» статті 141 Земельного кодексу України, згідно з яким однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Тобто чинним законодавством передбачене імперативне нічим не обмежене право землекористувача відмовитись від землекористування і встановлено лише необхідність наявності волевиявлення землекористувача. У свою чергу, відмова від права користування земельною ділянкою не обумовлена наявністю на це згоди власника земельної ділянки.

Як уже зазначалося, позивач зверталася до відповідача 17 лютого 2017 року та 28 листопада 2018 року із проханням припинити право користування земельною ділянкою згідно п. «а» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, повідомивши відповідача про добровільну відмову від такого права, а тому позивачем виконані всі визначені законодавством умови для реалізації свого права.

Однак відповідачем питання розірвання договору оренди земельної ділянки до теперішнього часу не вирішено.

Оскільки законодавством не врегульовані відносини орендаря та орендодавця у разі відмови орендаря від свого права користування, то у даному випадку на підставі ч.9 ст.10 ЦПК України застосуванню підлягає закон, що регулює відносини щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою, які є подібними за змістом до відносин щодо оренди земельної ділянки (аналогія закону).

Зокрема, відповідно до ч.4 ст.142 Земельного кодексу України («Добровільна відмова від права власності або права постійного користування земельною ділянкою») власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, оскільки відповідачем не було прийнято відповідного рішення про припинення права користування земельною ділянкою, то застосуванню підлягають наступні норми законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 п. «д» ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.2 ст.158 Земельного кодексу України передбачено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення правовідношення.

Відповідно до принципів, закріплених ч.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд та на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

З урахуванням вищевикладеного, наявність добровільної заяви позивача про відмову від права користування земельною ділянкою свідчить про наявність всіх підстав для визнання припиненим права оренди земельної ділянки, а тому вимога про визнання припиненим договору оренди землі від 10 вересня 2015 року, шляхом його розірвання є законною і обґрунтованою.

Аналогічна правова позиція висловлена також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 904/7057/17.

Виходячи з викладеного, судом встановлено, що неодноразові дії Рівненської міської ради щодо відхилення проекту рішення щодо припинення права оренди земельної ділянки, розірвання договору оренди землі та передачі у власність земельної ділянки є протиправними, оскільки порушують охоронювані законом права позивача на відмову від права користування земельною ділянкою та отримання земельної ділянки у власність в порядку безоплатної приватизації, у зв`язку з чим оспорюваний договір оренди землі від 10 вересня 2015 року, підлягає припиненню, шляхом його розірвання, а бездіяльність Рівненської міської ради щодо неприйняття рішення про передачу земельної ділянки у власність визнається судом незаконною, виходячи з наступного.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність фізичних осіб встановлені, зокрема, статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України, статтями 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до ч.ч. 10, 11 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, серед інших, вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення місцевої ради приймаються на сесії місцевої ради у порядку, визначеному законом та регламентом відповідної ради.

Проте, згідно з обставинами справи, не зважаючи на те, що позивач не одноразово зверталася до Рівненської міської ради з проханням передати їй земельну ділянку у власність в порядку безоплатної приватизації, тричі – 22 грудня 2016 року, 21 червня 2018 року та 21 лютого 2019 року – її заява не була належним чином розглянута у зв`язку з ненабранням проектом рішення достатньої кількості голосів, зокрема: - відповідно до протоколу № 10/3 третього пленарного засідання 10 сесії Рівненської міської ради 7 скликання від 22 грудня 2016 року проект рішення «Про припинення права оренди земельної ділянки, розірвання договору оренди землі та передачу у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_1 ) (на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна)» не отримав необхідної кількості голосів на підтримку і відповідно до пункту 28.1 Регламенту Рівненської міської ради вважається відхиленим. При цьому до проекту рішення жодних зауважень не було; - відповідно до протоколу № 23/4 четвертого пленарного засідання 23 сесії Рівненської міської ради 7 скликання від 21 червня 2018 року проект рішення «Про припинення права оренди земельної ділянки, розірвання договору оренди землі та передачу безоплатно у власність громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки на АДРЕСА_1 , на якій знаходиться нерухоме майно» не отримав необхідної кількості голосів на підтримку і відповідно до пункту 28.1 Регламенту Рівненської міської ради вважається відхиленим. До проекту рішення жодних зауважень не було; - на сесії Рівненської міської ради 21 лютого 2019 року проект рішення міської ради «Про припинення права оренди земельної ділянки, розірвання договору оренди землі та передачу громадянці ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 (на земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна)» не набрав достатньої кількості голосів депутатів для ухвалення, а тому згідно з п. 28.1.1 Регламенту Рівненської міської ради вважається відхиленим, про що Позивача повідомлено листом управління Земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради від 25.02.2019 № 01-11/1194.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Проте Рівненська міська рада вийшла за межі своїх повноважень, не розглянувши по суті заяву позивача про безоплатну приватизацію земельної ділянки, оскільки право відступати від положень Земельного кодексу України та інших правових норм органам місцевого самоврядування не надано.

Неприйняття одного з рішень, визначених статтею 118 ЗК України, а саме щодо передачі земельної ділянки у власність або ж про відмову у передачі земельної ділянки у власність, є протиправною (незаконною) (постанова ВС/КАС від 14 серпня 2018 року у справі № 520/13915/15-а).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст.16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що у даній справі є всі підстави для визнання незаконною бездіяльності Рівненської міської ради, яка полягає в ухиленні від прийняття рішення про передачу безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки 5610100000:01:059:0247, площею 0,1 га, за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) захисту необхідно розуміти такий, що призводить до поновлення порушеного права, є адекватним наявним обставинам.

У відповідності з ч.ч.1,2 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, ефективним способом захисту порушеного охоронюваного законом інтересу позивача щодо набуття права власності на земельну ділянку є зобов`язання Рівненської міської ради прийняти рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 28 листопада 2018 року, поданої через Центр надання адміністративних послуг у місті Рівному, реєстраційний номер 80086, щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:059:0247 площею 0,1 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України.

Такий спосіб захисту як зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення не суперечить законодавству, згідно з якою суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 118 ЗК України умовами для прийняття Рівненською міською радою як органом місцевого самоврядування рішення щодо приватизації земельної ділянки шляхом передання її у власність є: - подання заяви до органу місцевого самоврядування, який відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передає земельні ділянки комунальної власності у власність (ч. 1 ст. 118); - перебування земельної ділянки у користуванні заявника (ч. 1 ст. 118). Оскільки на земельній ділянці знаходиться житловий будинок, який належить позивачу на праві приватної власності, то, відповідно, у позивача наявне також і право користування земельною ділянкою під таким житловим будинком; - надання міській раді технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (ч. 2 ст. 118), що не застосовується у даному випадку.

Зокрема, технічними матеріалами у відповідності з положеннями Закону України «Про землеустрій» є документація із землеустрою (ст. 25 Закону), яка розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Відповідно до ст.55 Закону України «Про землеустрій» якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельної ділянки державної чи комунальної власності у власність чи користування, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано, така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку без надання дозволу Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

Разом з тим, оскільки в даному випадку земельна ділянка, якою користується позивач, є сформованою та їй присвоєно відповідний кадастровий номер на підставі розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, який було затверджено рішенням Рівненської міської ради від 20 серпня 2015 року № 5663, то подання технічних матеріалів разом із заявою про безоплатну приватизацію земельної ділянки не здійснювалось. Розмір земельної ділянки так само визначений відповідним проектом землеустрою, вказаний у договорі оренди землі та зазначений у відомостях Державного земельного кадастру, що є загальнодоступними.

Отже, позивачем було виконано всі умови, визначені законодавством, для прийняття Рівненською міською радою рішення про передачу їй земельної ділянки у власність.

Судом, крім іншого, також встановлено, що повноваження відповідача щодо прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність в порядку безоплатної приватизації не є дискреційними

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами суб`єктів владних повноважень Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у даному випадку відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а та від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16.

Тому, повноваження Рівненської міської ради в сфері розпорядження землями комунальної власності, зокрема визначені статтею 118 ЗК України щодо обов`язку прийняття у місячний строк рішення про приватизацію земельної ділянки, не є дискреційними, а отже бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про передачу земельної ділянки у власність позивачу є незаконною.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до п.27.15 Регламенту Рівненської міської ради, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 23 травня 2016 року № 786, строк підготовки проектів рішень із земельних питань повинен відповідати строкам, що установлені відповідно до чинного законодавства та Регламенту.

Так, ч.2 ст.118 ЗК України визначено, що в будь-якому випадку рішення щодо приватизації земельних ділянок повинне бути прийняте у місячний строк.

Відповідно до ч.3 ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» проекти рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Проте в порушення вищезазначених норм законодавства заява позивача щодо приватизації земельної ділянки від 17 лютого 2017 року була винесена на розгляд сесії Рівненської міської ради лише 21 червня 2018 року, хоча з 17 лютого 2017 року, по 21 червня 2018 року було проведено 23 пленарні засідання сесії Рівненської міської ради.

У період з дати подачі заяви позивача щодо приватизації земельної ділянки від 28 листопада 2018 року, яка була розглянута на сесії Рівненської міської ради 21 лютого 2019 року, було проведено 4 чергові пленарні засідання сесії.

Зазначене свідчить про цілковите ігнорування відповідачем будь-яких строків підготовки проекту рішення та винесення його на розгляд сесії, що свідчить про необхідність визначення судом строку виконання рішення суду.

Що стосується моральної шкоди, завданої позивачу, суд вважає такі вимоги також правомірними.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно п.1 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Позивач зазначає, що у результаті незаконної бездіяльності Рівненської міської ради щодо ігнорування її заяв про припинення оренди земельної ділянки та про передачу земельної ділянки у власність їй було завдано моральну шкоду, що виразилась у душевних хвилюваннях та переживаннях, нервовому перенапружені, оскільки Рівненська міська рада після кожної поданої нею заяви, яку вона подавала тричі, невиправдано довго затягувала без будь-яких на те підстав їх розгляд, не виносячи на розгляд сесії.

Ігнорування Рівненською міською радою її заяв поставило позивача в ситуацію повної невизначеності, вона не була впевнена в своєму майбутньому. Вона цілковито не розуміла, чому кожного разу Рівненська міська рада відмовляла у задоволенні її заяви, не повідомляючи жодних причин. Кожного разу проекти рішень були схвалені комісіями та виносилися на розгляд сесії без зауважень, що давало їй підстави та надії на розв`язання нарешті ситуації та отримання відчуття визначеності – проте кожного разу вона була просто приголомшена безпідставною відмовою.

Зважаючи на викладене, зазначений позивачем розмір моральної шкоди, суд розцінює як співрозмірний з понесеними душевними стражданнями, завданими незаконною бездіяльністю Рівненської міської ради, що полягають в постійному обуренні та роздратованості, втраті душевної рівноваги та впевненості в завтрашньому дні позивача, відчутті її приниження через неодноразове ігнорування її законних вимог.

Як встановлено частиною першою статті 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 78,79,80,81 ЦПК України встановлені вимоги щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів.

Оцінюючи досліджені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивачем ОСОБА_1 належними, допустимими, достовірним та достатніми доказами доведено вину відповідача у завданні моральної шкоди позивачу.

Аналізуючи встановлені по справі обставини, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення повністю.

Суд визнає, що дії відповідача відносно ОСОБА_1 порушили охоронюване законом право позивача щодо набуття права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3073,60 грн., рішення прийнято на користь позивача, тому дані судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,

354 ЦПК України, ст.ст.15,16,23,651 ЦК України, ст.ст.118,141,142,152,158 ЗК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Рівненської міської ради про припинення дії договору оренди землі, шляхом його розірвання, стягнення моральної шкоди та судових витрат - задовольнити повністю.

Припинити дію договору оренди землі від 10 вересня 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та Рівненською міською радою щодо земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:059:0247, площею 0,1 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , шляхом його розірвання.

Визнати незаконною бездіяльність Рівненської міської ради, яка полягає в ухиленні від прийняття рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_1 безоплатно земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:059:0247, площею 0,1 га, за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зобов`язати Рівненську міську раду на найближчій після набрання рішенням законної сили черговій сесії прийняти рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 28 листопада 2018 року, поданої через Центр надання адміністративних послуг у місті Рівному, реєстраційний номер 80086, щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки кадастровий номер 5610100000:01:059:0247 площею 0,1 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України.

Стягнути з Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 3073 (три тисячі сімдесят три) гривні 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: Рівненська міська рада, місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 12А, код ЄДРПОУ 34847334.

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов