Постанова № 93239413, 27.11.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/11887/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2020 року

Рівненський міський суд Рівненської області в особі головуючої судді Панас О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Рівне справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України, інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у Рівненській області ст. лейтенанта поліції Хомича Святослава Валентиновича про скасування постанови ,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до Департаменту патрульної поліції України, інспектора 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у Рівненській області ст. лейтенанта поліції Хомича Святослава Валентиновича про скасування постанови.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що поліцейський, якій виніс оскаржувану постанову, після роз`яснення йому положень ст.268 КУпАП і отримання від нього усного клопотання про його бажання скористатися послугами захисника при розгляді справи по суті, не забезпечив таке право і завершив розгляд справи по суті всупереч його запереченням, чим порушив як його права (на захист), так і порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Аналогічна позиція щодо наслідків невжиття поліцейським дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги – як підстави закриття справи про адміністративні правопорушення відображена в Постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 524/9827/16-а від 18.02.2020 року. Всупереч твердженням про неналежний технічний стан його автомобіля працівник поліції, склавши оскаржувану постанову, допустив подальше використання ним автомобіля – за відсутності будь-яких заперечень з його боку він продовжив рух даним автомобілем до м.Рівне в напрямку свого місця проживання, що об`єктивно суперечить твердженням працівника поліції про обов`язковість усунення ним несправності в місці зупинення та суперечить його посадовим обов`язкам, які покладаються на нього в такій ситуації чинним законодавством України – забезпечити буксирування автомобіля з місця його зупинки. Факт відсутності заперечень щодо продовження ним руху автомобілем після складання відносно нього оскаржуваної Постанови є побічним доказом відсутності в його автомобілі технічної несправності, яка унеможливлювала його подальший рух, а відтак – свідчить про безпідставність тверджень працівника поліції, викладених в змісті оскаржуваної постанови, щодо характеру несправності автомобіля. До часу зупинення автомобіля працівником поліції він не знав, що одна з ламп фари його автомобіля не горить, тому в його діях відсутній умисел на порушення ПДР в цій частині. Доказів протилежного працівник поліції не зазначив, в змісті постанови такі докази відсутні. Жодних доказів вчинення ним правопорушення працівник поліції в місці зупинення не надавав для перегляду, хоча усно стверджував, що розгляд справи проводиться ним з використанням записуючого пристрою, що був закріплений в нього на грудях. Оскаржувана Постанова не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис правопорушення, що суперечить вимогам частиною третьою статті 283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. За відсутності таких даних в змісті Постанови докази допущенного ним порушення – відсутні. Вважає постанову серії ЕАМ №2843439 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 19.07.2020 року незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Ухвалою суду від 28.07.2020 р. позовна заява ОСОБА_1 залишалася без руху з наданням строку для для оплати судового збору, подачі до суду належним чином оформленої позовної заяви з врахуванням викладених в ухвалі недоліків та з дотриманням вимог ст.160-161 КАС України.

На виконання ухвали суду ОСОБА_1 було подано до суду оригінал квитанції про сплату судового збору на суму 420,40 грн. та позовну заяву викладену в новій редакції з додатками. Ухвалою суду від 29.09.2020 р. у справі відкрите спрощене позовне провадження призначено розгляд справи з викликом сторін, визначено сторонам строк для подання відзиву та заперечень. В судове засідання позивач не з`явився. Згідно поданої заяви ОСОБА_1 просив розглядати справу у його відсутність в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити. Відповідачі в судове засідання не з`явилися. Про дату, час, місце розгляду даної справи повідомлялися завчасно та належним чином під розписку. Причин своєї неявки суду не повідомили, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи на дату слухання справи до суду не надійшло. Представник відповідача ДПП за довіреністю В.О.Немеришина подала до суду відзив на позов, в якому вказала, що в діях позивача є склад адміністративного правопорушення, поліцейський мав всі законні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, ним дотримана процедура та порядок складання адміністративних матеріалів, оскаржувана постанова винесена на підставі та в порядку передбаченому законодавством. Просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю. До відзиву не долучила жодних доказів, в т.ч. відеозапису з місця вчинення правопорушення.

Згідно ч.9 ст. 205 КАС України,якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Тому, враховуючи неявку учасників справи у судове засідання, беручи до уваги відсутність заяв чи клопотань про виклик свідків чи експертів, суд вважає за можливе розглянути цю справу у письмову провадженні. Дослідивши надані сторонами докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 18.07.2020 року інспектором 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у Рівненській області ст. лейтенантом поліції Хомичем С.В. була винесена постанова серії ЕАМ №2843439 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно позивача ОСОБА_1 . Як зазначено у вказаній постанові, 18.07.2020 року о 23 год. 39 хв. на 127 км а/д Устилуг-Луцьк-Рівне, водій керував ТЗ автомобілем «Fiat Stilo», днз НОМЕР_1 , що має технічні несправності з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, а саме не горіла лампа лівої фари в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п.п. 31.4.3 ПДР , за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 121 КУпАП.

Вказаною постановою у справі про адміністративне правопорушення позивач ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 і на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Частиною 1 ст.121 КУпАП встановлена відповідальність, зокрема, за керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби). З висновком про порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху та вчинення ним вказаного адміністративного правопорушення суд погодитися не може, оскільки вважає його недоведеним та необґрунтованим. Як вбачається з письмових пояснень позивача зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 не визнав правопорушення в його діях, вказуючи, що правил дорожнього руху не порушував. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показниками технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Встановлено, що особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності не визнала подію та вину у вчиненні правопорушення, вказуючи на їх відсутність. Також не відібрано пояснення від свідків та очевидців події адміністративного правопорушення, щодо події та вини особи у вчиненні правопорушення, які могли б засвідчити чи спростувати факт адміністративного правопорушення. Згідно ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. З огляду на те, що прохання позивача про ознайомлення його з доказами вчиненного правопорушення до уваги взяті не були, позивача було позбавлено можливості скористатися своїми правами передбаченими ст. 268 КУпАП у повному обсязі а також позбавлено останнього права на юридичну допомогу. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в рамках повноважень і в спосіб передбачений Конституцією України та Законами України. Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків. Однак, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які докази провини правопорушника, окрім постанови про адміністративне правопорушення, що розцінюється судом як односторонність та неповнота при складанні вищевказаної постанови. Крім того, згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Із матеріалів справи не вбачається встановлення відповідачем даних обставин. З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина 2 статті 33 Кодексу). Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Жодного з доказів, перелічених у статті 251 КУпАП, які містять фактичні дані, на основі яких можна встановити наявність адміністративного правопорушення, винність позивача в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідач суду не надав. Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. (Правовий висновок Верховного Суду у постанові від 21 грудня 2018 року по справі №263/15738/16- а). Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні(Правовий висновок Верховного Суду у Постанові від 30 травня 2018 року по справі №337/3389/16- а). Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутністю будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. (Правовий висновок Конституційного Суду України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року). Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Через відсутність доказів про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку, що притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 121 КУпАП є недоведеним і необґрунтованим. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова інспектора за таких обставин підлягає скасуванню, оскільки вона винесена без достатніх доказів, факт порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху належним чином не доведений і не встановлений, а тому позовна заява підлягає задоволенню. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 19, 20, 77, 241, 244, 245, 246, 286, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ №2843439 від 19.07.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КУпАП.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляцiйного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Відповідач: Департамент патрульної поліції України, місце знаходження: 03048, м.Київ , вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Відповідач: Інспектор 1 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції у Рівненській області ст. лейтенант поліції Хомич Святослав Валентинович, місце знаходження: 33028, м.Рівне, вул. Степана Бандери, 14-а.

Повний текст рішення виготовлено 27.11.2020 року.

Суддя: О.В.Панас