Ухвала суду № 93236294, 02.12.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою

02 грудня 2020 року м. Рівне №460/8364/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М. Недашківської, за участю: секретаря судового засідання Т.А. Самкової; представника позивача – не прибув; представника відповідача – не прибув; розглядаючи у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердікт Капітал», про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується – позивач) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (далі іменується – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63253902 від 08.10.2020, винесену на підставі виконавчого напису №19411 від 21.08.2020 приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем.

Ухвалою суду від 17.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, з врахуванням особливостей провадження у категорії справ з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця (стаття 287 КАС України) у відкритому судовому засіданні на 25.11.2020.

Даною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердікт Капітал», та витребувано у відповідача матеріали виконавчого провадження №63253902.

Ухвалою суду від 25.11.2020 судове засідання відкладене на 02.12.2020 з метою надання позивачем пояснень та відповідної заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду у порядку частини третьої статті 123 КАС України.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не прибули. Позивач подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, оскільки підстави для відкладення судового засідання у порядку статей 205, 223 КАС України відсутні.

За приписами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Позивач подав до суду заяву, де вказав, що твердження відповідача про те, що поштова кореспонденція з оскаржуваною постановою ВП № 63253902 від 08.10.2020 отримана позивачем саме 30.10.2020 не відповідає дійсності, оскільки отримання листа №0209421044569 здійснилося співробітницею матері позивача – ОСОБА_2 при одночасному отриманні робочої кореспонденції Остроської районної державної адміністрації, та в подальшому переданий для матері позивача. Щодо даного факту позивач надав письмові пояснення ОСОБА_2 . Позивач вказує, що оскільки він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично проживає зі своєю сім`єю в орендованій квартирі в АДРЕСА_2 , то він не отримував та не міг отримати листа №0209421044569 саме 30.10.2020, як вказує відповідач. Позивач вказує, що з телефонної розмови 09.11.2020 він дізнався про надіслання йому кореспонденції – листа №0209421044569, а тому строк звернення до суду не пропущений.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За правилами пункту 1 частини другої статті 287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Згідно реєстру рекомендованих поштових відправлень лист з оскаржуваною постановою направлено позивачу за №0209421044569 та за адресою боржника: АДРЕСА_3 , тобто місцем реєстрації позивача.

Згідно витягу офіційного сайту «Укрпошта» лист за №0209421044569 отриманий особисто 30.10.2020, натомість позивач звернувся до суду з позовом лише 12.11.2020, тобто з пропуском десятиденного строку, встановленого статтею 287 КАС України.

Проте, як встановлено судом, позивач фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується наданими позивачем копіями Договорів оренди квартири.

В свою чергу, посилання позивача на те, що він дізнався про існування оскаржуваної постанови саме 09.11.2020 з телефонної розмови, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з позовом, суд зазначає.

За правилами частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Тобто, при вирішення питання щодо причин пропуску позивачем строку звернення до суду оцінці підлягають обставини, що зумовили пропуск такого строку та визначаються критерії їх поважності.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі – ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов`язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.

Разом з тим право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду.

Відтак, одним із правових механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.

Так, розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини (далі іменується – ЄСПЛ) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).

Одним з найбільш складних питань у процесі прийняття рішення про поновлення строку звернення до суду є визначення критеріїв, за якими суд може визнати причини попуску строку поважними, а підстави для його поновлення виправданими з метою досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи.

Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції» [4]); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії»).

Крім того, ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»).

Отже, згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв`язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об`єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.

Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов`язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності. При цьому дотримання строків однаковою мірою стосується всіх учасників судового спору, які мають абсолютне право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд констатує, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом, проте такий пропуск відбувся з причин, які визнаються судом поважними: (1) позивач фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується наданими позивачем копіями Договорів оренди квартири, та не міг отримати таку поштову кореспонденцію за зареєстрованим місцем: АДРЕСА_3 ; (2) період, який минув з моменту пропуску строку не є значним – пропуск строку становить лише три дні; (3) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для позивача є значними, оскільки мова йде про можливе стягнення з позивача коштів за оскаржуваною постановою.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з позовом.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 120, 122, 123, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни про залишення позовної заяви без розгляду – залишити без задоволення.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердікт Капітал», про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №63253902 від 08.10.2020.

Копію даної ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя К.М. Недашківська