Рішення № 93235912, 02.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7535/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, треті особи – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися через свого представника ОСОБА_5 до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просять суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо визначення можливості або неможливості перебудови будинку АДРЕСА_1 з метою усунення істотних порушень вимог ДБН та СНіП, згідно з ч. 1 ст. 38, ст. 41 Закону № 3038-VІ; зобов`язати відповідача визначити можливість або неможливість перебудови будинку АДРЕСА_1 з метою усунення істотних порушень вимог ДБН та СНіП, згідно з ч. 1 ст. 38, ст. 41 Закону № 3038-VІ.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачів зазначив, що 20.04.2020 ОСОБА_2 надіслано звернення до ДАБК ОМР з проханням усунути встановлені судом у справі № 420/1058/19 порушення закону в роботі відносно будинку АДРЕСА_1 , який не відповідає вимогам ДБН, в т.ч. щодо пожежної безпеки. У відповідь 24.04.2020 ДАБК ОМР надіслана відповідь, зі змісту якої вбачається, що відповідач відмовляється вчиняти дії, направлені на усунення допущених порушень, встановлених у справі № 420/1058/19, що представник позивачів розцінює як бездіяльність, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою судді від 31.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відзив від Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до суду не надійшов, у зв`язку із чим відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Пояснення щодо позову від третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до суду не надійшли.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в лютому 2019 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернулося до Одеського окружного адміністративного суду (справа 420/1058/19) з адміністративним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 , за власний рахунок.

Позов було обґрунтовувало тим, що за результатами здійснення позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що за даною адресою ОСОБА_3 виконуються будівельні роботи з нового будівництва індивідуального двоповерхового житлового будинку. Наказами Управління скасовано право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта №ОД 061180750058 від 16.03.2018 «Індивідуальний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 » та скасовано реєстрацію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141181131896 від 23.04.2018 «Індивідуальний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ». Таким чином, наявний факт самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень будівельних норм є неможливою, що надає право органу державного архітектурно-будівельного контролю звернутися до суду з позовом про знесення самочинного будівництва. Також, в обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_3 здійснено реєстрацію права власності на вищевказаний об`єкт, номер запису 25912623, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1540762551101 від 24.04.2018, та 27.04.2018 його відчужено гр. ОСОБА_4 , що підтверджується договором купівлі-продажу, який посвідчено державним нотаріусом першої Одеської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі під №4-1079 та №4-1075. ОСОБА_4 набула права власності на земельну ділянку площею 0,0328 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та житловий будинок АДРЕСА_1 , що розташований на вказаній земельній ділянці.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року по справі № 420/1058/19, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.

Вирішуючи спір по вищезазначеній справі, суди обох інстанцій виходили з того, що ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу №1410 від 20.04.2017, належить земельна ділянка площею 0,0328 га, кадастровий номер 5110136900:19:012:0089, за адресою: АДРЕСА_1 .

15.06.2017 Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради громадянину ОСОБА_3 видано будівельний паспорт №01-07/150 на будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з даними Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт з будівництва індивідуального житлового будинку №ОД 061172141266 за адресою: АДРЕСА_1 , подане Тищенком О.В.

Начальником Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 29.06.2017 видано наказ №01-13/251ДАБК про організацію проведення позапланових перевірок на II півріччя 2017 року.

18.08.2017 на адресу начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Одесі надійшла заява ОСОБА_1 за вх. № 01-17/179гл, в якій остання просила прийняти заходи до власника земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , який, на її думку, порушив будівельні норми ДБН 79-92, ДБН 360-92 та інші.

На підставі наказу №01-13/251ДАБК від 29.06.2017, звернення громадянки ОСОБА_1 та направлення про проведення позапланового заходу контролю від 18.08.2017 №000846, зі строком дії з 18.08.2017 по 22.08.2017 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил громадянина ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час виїзду 21.08.2017 на об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , представником Управління встановлено, що замовником будівництва ОСОБА_3 виконуються будівельні роботи з нового будівництва, шляхом влаштування фундаменту. В ході перевірки на місці виконані заміри протипожежних розривів між об`єктом будівництва та вказаним на схемі розташування будівель та споруд у будівельному паспорті № 01-07/150 від 15.06.2017 існуючим будинком суміжного землекористування за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами проведених замірів Управлінням встановлено, що зазначена відстань менше мінімально допустимої (орієнтовно 2 метри).

Таким чином, Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради за результатами проведеної перевірки встановлено, що забудовником гр. ОСОБА_3 під час виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , не витримані обов`язкові протипожежні відстані між будівлями, чим порушується п. 3.25* та додаток 3.1 ДБН 360-22** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

За результатами проведення позапланового заходу контролю щодо дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт складено акт № 000846 від 22.08.2017, на підставі якого ОСОБА_3 видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил № 474/17 від 22.08.2017 та складено протокол про адміністративне правопорушення від 22.08.2017.

В подальшому, за результатами розгляду матеріалів перевірки, Управлінням винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №423/17 від 04.09.2017, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 96 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700 грн, яке ОСОБА_3 добровільно сплатив відповідно до квитанції від 04.09.2017.

Рішенням Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 14.12.2017 скасовано дію будівельного паспорту забудови земельної ділянки від 15.06.2017р. №01-07/150, виданого Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради на будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Наказом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 27.02.2018 № 01-13/26ДАБК скасовано право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорту № ОД 061172141266 від 02.08.2017 «Будівництво індивідуального житлового будинку», поштова/будівельна адреса: АДРЕСА_1 .

Наказом в.о. начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/ДАБК від 02.01.2018 організовано проведення позапланових перевірок у I півріччі 2018 року.

11.04.2018 на ім`я начальника управління ДАБК від ОСОБА_1 надійшла заява вх. №01-17/179гл, в якій вона вказувала на порушення норм ДБН 360-92, при будівництві двоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з цим Управлінням видано направлення для проведення позапланового заходу №000444 від 13.04.2018 та здійснено повторний позаплановий захід державного архітектурно-будівельного контролю за адресою: м. Одеса, вул. Толбухіна, 86.

За результатами перевірки складено акт №000444, яким зафіксовано, що за даною адресою виконуються будівельні роботи з нового будівництва індивідуального двоповерхового житлового будинку. Згідно з даними Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, зазначено, що у березні 2018 року гр. ОСОБА_3 повторно зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт з «Індивідуальний житловий будинок; АДРЕСА_1 » за №ОД 061180750058. У повідомленні замовником будівництва вказано, що забудова земельної ділянки за вищевказаною адресою здійснювалась на підставі будівельного паспорта, виданого Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради від 15.06.2017р. №01-07/150.

Надалі, у квітні 2018 року громадянином ОСОБА_3 подано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта, яка зареєстрована 23.04.2018 «Індивідуальний житловий будинок; АДРЕСА_1 ».

24.04.2018 ОСОБА_3 здійснено реєстрацію права власності на вищевказаний об`єкт, номер запису 25912623, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1540762551101 від 24.04.2018р.

27.04.2018 ОСОБА_3 здійснено відчуження ОСОБА_4 вищевказаних об`єктів, що підтверджується договорами купівлі-продажу, які посвідчено державним нотаріусом першої Одеської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі під № 4-1079 та № 4-1075, згідно яких, ОСОБА_4 набула право власності на земельну ділянку площею 0,0328 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та житловий будинок АДРЕСА_1 , що розташований за тією ж адресою.

Наказом Управління №01-13/108ДАБК від 10.05.2018 скасовано право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорту №ОД 061180750058 від 16.03.2018 «Індивідуальний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ».

Також наказом Управління №01-13/107ДАБК від 10.05.2018 скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ОД 141181131896 від 23.04.2018.

З посиланням на вказані обставини, зокрема на те, що об`єкт будівництва за адресою АДРЕСА_1 , є самочинним будівництвом в розумінні ч.1 ст. 376 Цивільного кодексу України, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт за вказаною адресою.

Вирішуючи справу № 420/1058/19, суди обох інстанцій виходили із того, що в даному випадку немає підстав для звернення органу державного архітектурно-будівельного контролю до суду з позовом про знесення самочинного збудованого об`єкта, оскільки обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу на звернення до суду, на підставі ч. 1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», є невиконання припису про усунення порушень, який Управлінням відповідачам не видавався.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не прийняв до уваги посилання Управління на припис №474/17 від 22.08.2017, зазначивши, що підстави видачі припису №474/17 від 22.08.2017 та підстави проведення позапланової перевірки, за результатами якої складено акт №000444 від 05.05.2018, є різними та між собою не пов`язані. Порушень вимог ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень» щодо протипожежних відстаней між будівлями актом № 000444 від 05.05.2018 не встановлено.

Відтак, суди вважали, що суб`єктом владних повноважень не обґрунтовано, які права, свободи та інтереси громади або невизначеного кола осіб можуть бути порушені діями відповідачів та запобіганню яких можливих суспільно значимих несприятливих наслідків порушення норм та правил може привести задоволення вимог позову про зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт; також не зазначено, які саме порушені норми та правила відповідачами мають суспільно значимі несприятливі наслідки, в чому це виявляється.

Крім того, суди зазначили, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості виключається можливість віднесення такого об`єкта до самочинного в силу його узаконення.

Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не погодився із рішенням ООАС від 24 жовтня 2019 року по справі № 420/1058/19 та звернувся із апеляційної скаргою, в обґрунтування якої зазначив, що 15.03.2018 ОСОБА_3 подав повідомлення про початок виконання будівельних робіт, в якому вказав, що будівельні роботи здійснюватимуться на підставі Будівельного паспорту, виданого Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради 15.06.2017. №01-07/150. Проте, зазначений будівельний паспорт був скасований рішенням ДАБІ в Одеській області ще 14.12.2017, що свідчить про те, що в повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 15.03.2018 замовником будівництва свідомо зазначено недостовірні дані. У ОСОБА_3 не було достатніх правових підстав здійснювати будівництво за адресою: АДРЕСА_1 . На момент реєстрації за гр. ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку площею 0,0328 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та житловий будинок АДРЕСА_1 , що розташований на вказаній земельній ділянці, будівельні роботи були не завершені, зокрема, був наявний лише дерев`яний каркас, без даху та без внутрішніх і оздоблювальних робіт. При цьому, вирішення питання про знесення об`єкту будівництва, який прийнятий в експлуатацію, можливо тільки у разі неможливості приведення його у відповідність до вимог ДБН та СНіП. У зв`язку з тим, що об`єкт будівництва вже є об`єктом права власності необхідно призначити експертизу з метою перевірки можливості усунення порушень норм ДБН шляхом перебудови об`єкту без його знесення. Тільки у разі неможливості перебудови та приведення об`єкту будівництва у відповідність до зазначених норм, як винятковий випадок, допускається знесення будинку за рахунок замовника будівництва та особи, яка добудовує будинок.

Всі доводи апеляційної скарги були відхилені судом апеляційної інстанції, який зазначив, що у даному випадку третя особа ( ОСОБА_1 ) фактично наполягає на застосуванні іншого шляху усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, який не заявлений Управлінням ДАБК Одеської міської ради.

Законодавець пов`язує виникнення у суб`єкта владних повноважень права на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта з такою умовою як визначення об`єкта самочинного будівництва таким, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, є неможливою. При цьому, при поданні позову до суду про знесення самочинного будівництва відповідна умова вже має бути встановленою, а не встановлюватися при розгляді такого позову.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо відмови відповідачів ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) у здійсненні перебудови об`єкта самочинного будівництва, як одного із заходів визначених ст. 376 ЦК України.

При вирішенні даного спору суд апеляційної інстанції також врахував, що 24.04.2018 ОСОБА_3 здійснено реєстрацію права власності на вищевказаний об`єкт, номер запису 25912623, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1540762551101 від 24.04.2018. Також 27.04.2018 за договорами купівлі-продажу, що посвідчено державним нотаріусом першої Одеської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі під № 4-1079 та № 4-1075, ОСОБА_4 набуто право власності на земельну ділянку площею 0,0328 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та житловий будинок АДРЕСА_2 загальною площею 115,3 кв.м.

Також зазначено, що за наявності чинної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, державний орган будівельно-архітектурного контролю не може стверджувати про те, що такий об`єкт є самочинно збудованим та вимагати його знесення, так як безпосередньо державою визнано та підтверджено відповідне речове право.

Крім того, судом апеляційної інстанції відзначено, що у межах розгляду справи (420/1058/19) адміністративним судом не може надаватись правова оцінка правомірності реєстрації права власності на відповідний об`єкт будівництва, так як за умови наявності зареєстрованого права власності на нього, такий спір набуде приватноправового характеру.

Також судом апеляційної інстанції відхилено посилання ОСОБА_1 на відсутність у ОСОБА_3 дозвільних документів на будівництво за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вказана обставина має досліджуватись судом при перевірці правомірності набуття відповідного права власності.

Висновки судів про те, що пред`явлення Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради позову до суду про зобов`язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знести об`єкт самочинного будівництва є передчасним, дозволили представнику ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після аналізу мотивувальної частини судових рішень по справі № 420/1058/19 дійти висновку про те, що ДАБК не в повному обсязі вчинені дії, передбачені ч. 1 ст. 38 Закону № 3038-VI в кореспонденції з ч. 1 ст. 41 цього ж Закону.

У зв`язку із цим 20.03.2020 ОСОБА_2 звернувся до Управління ДАБК Одеської міської ради із заявою, в якій, серед іншого, просив призначити відповідну перевірку будинку АДРЕСА_1 , до якої залучити усіх фахівців у відповідних галузях щодо питань, які будуть досліджуватися під час перевірки; здійснити відповідну виїзну перевірку зазначеного будинку та скласти документи щодо відповідності розташування об`єкта на земельній ділянці, матеріалу побудови та інших питань вимогам ДБН, в т.ч. пожежної безпеки тощо.

Листом від 24.04.2020 № 01-10/61-31 Управління ДАБК Одеської міської ради надало відповідь, яку представник позивачів розцінює як прояв бездіяльності з порушених ОСОБА_2 в заяві від 20.03.2020 питань, що зумовило його завернутись за судовим захистом із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Зі змісту відповіді Управління ДАБК Одеської міської ради від 24.04.2020 № 01-10/61-31 вбачається, що за результатами неодноразових виїздів на місце в період з квітня по травень 2018 р. було оглядово встановлено, за адресою: АДРЕСА_1 фактично збудовано двоповерховий будинок та виконуються будівельні роботи з внутрішнього та зовнішнього оздоблення.

Наказами Управління скасовано право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта №ОД 061180750058 від 16.03.2018 «Індивідуальний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 » та скасовано реєстрацію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141181131896 від 23.04.2018 «Індивідуальний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ».

Також зазначено, що Управлінням ДАБК ОМР 12.06.2019 проведено комісійне обстеження за вищевказаною адресою із залученням представників Київської районної адміністрації Одеської міської ради, під час якого зафіксовано, що за вищевказаною адресою розташовано двоповерховий житловий будинок; будівельні роботи не виконуються; об`єкт не експлуатується.

Крім того вказано, що в провадженні Київського районного суду міста Одеси перебуває цивільна справа № 520/6599/18 про зобов`язання знести самочинно збудований двоповерховий будинок, а Управління та Київська районна адміністрація Одеської міської ради залучені третіми особами по вказаній справі.

Поряд із тим заявнику роз`яснено, що наразі Управління ДАБК Одеської міської ради позбавлено можливості проводити заходи державного архітектурно-будівельного контролю через зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 553 “Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю” (Офіційний вісник України, 2011 р., № 40, ст. 1647) до початку виконання функцій і повноважень Державної інспекції містобудування, згідно з постановою КМУ «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» від 13 березня 2020 р. № 219.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником такого органу.

Позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є:

1) подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

3) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

4) перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;

5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом;

6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Повторне проведення позапланової перевірки за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для раніше проведеної позапланової перевірки об`єкта будівництва чи суб`єктів містобудування, забороняється.

Проведення позапланових перевірок з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових перевірок, передбачених абзацом десятим цієї частини.

Відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною четвертою цієї статті передбачено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Частиною сьомою цієї статті встановлено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням (частина перша згаданого Закону).

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

Аналіз наведених вище положень частини першої статті 38 Закону № 3038-VI у взаємозв`язку з нормами частини першої статті 41 цього ж Закону дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень. Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 цього Закону у зв`язку з його невиконанням.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю діє як суб`єкт владних повноважень послідовно, в чітко визначеному порядку. Зокрема, такий орган, наділений контролюючими функціями, видає припис, який є обов`язковим до виконання і може бути оскаржений до суду.

За змістом частини першої та сьомої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно з підпунктом 1 пункту «б» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органам міських рад делеговано повноваження у галузі будівництва, а саме: надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, установлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

З системного аналізу наведеної норми у сукупності з положеннями статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вбачається, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється також органами місцевого самоврядування, їх виконавчими органами в порядку здійснення ними делегованих повноважень на виконання ними функцій у сфері державного архітектурно-будівельного контролю.

У положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначається через сукупність його основних ознак, за наявності яких об`єкт нерухомості може бути визнаний самочинним, зокрема якщо такий об`єкт: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьома статті 376 ЦК України).

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, орган державного архітектурно-будівельного контролю при виявлені факту самочинного будівництва, що зафіксовано в акті № 000846, не визначав об`єкт таким, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою, а також не виносив припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та не надавав відповідачам строк для добровільного його виконання, оскільки припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил № 474/17 від 22.08.2017 видано органом державного архітектурно-будівельного контролю у зв`язку з зафіксованим актом перевірки №000846 від 22.08.2017 фактом не витримання забудовником ОСОБА_3 під час виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , обов`язкових протипожежних відстаней між будівлями, чим порушується п. 3.25* та додаток 3.1 ДБН 360-22** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Отже саме через вищезазначені обставини суди дійшли висновку про те, що пред`явлення Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради позову до суду про зобов`язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знести об`єкт самочинного будівництва було передчасним.

Відтак, саме з метою усунення відповідних прогалин в адміністративній процедурі й було здійснено звернення ОСОБА_2 від 20.03.2020, яким серед іншого, порушувалось питання визначення компетентним суб`єктом владних повноважень – органом державного архітектурно-будівельного контролю можливості / неможливості для перебудови з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, уповноважений орган архітектурно-будівельного контролю обмежився лише наданням листа-відповіді, тобто допустив протиправну бездіяльність, оскільки належним чином не реалізував владні управлінські функції, попередньо встановивши в акті № 000846 недотримання забудовником ( ОСОБА_3 ) під час виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , обов`язкових протипожежних відстаней між будівлями, чим порушено п. 3.25 та додаток 3.1 (обов`язків) ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»).

Натомість, після безрезультативного звернення до суду (справа № 420/1058/19) суб`єкт державного архітектурно-будівельного контролю залишив без належного реагування факт самочинного будівництва об`єкта, тим самим створивши передумови для вогненебезпечної ситуації на цьому об`єкті та прилеглому домі. Фактично, суб`єкт владних повноважень самоусунувся від виконання властивої йому компетенції і вказана пасивна поведінка призвела до все більш стабільного та стангуючого стану порушення прав та інтересів позивачів.

Суд зазначає, що пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії: 1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; 2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою; 3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

Однак, встановивши в акті № 000846 недотримання забудовником ( ОСОБА_3 ) під час виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , обов`язкових протипожежних відстаней між будівлями, чим порушено п. 3.25 та додаток 3.1 (обов`язків) ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»), Управління ДАБК ОМР не визначило вказаного об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою, а відтак і не виконало подальшого алгоритму дій, допустивши неправомірну бездіяльність.

При цьому за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 11.04.2018 по справі № 161/14920/16-а, метою знесення об`єктів самочинного будівництва за позовом органів державного архітектурно-будівельного контролю є не перехід права власності на ці об`єкти, а приведення будівництва у відповідність до імперативних вимог публічно-правових норм, направлених на захист суспільних інтересів.

В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що самочинне будівництво не можна віднести до об`єктів цивільних прав, і норми щодо захисту цих цивільних прав на об`єкти самочинного будівництва не розповсюджуються.

При вирішенні спору суд враховує, що правила про виникнення права власності з моменту його державної реєстрації (ч. 2 ст. 331 ЦК України, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно») визначає лише момент виникнення права власності, але зовсім не означає, що реєстрація є самостійною (автономною, абстрактною) і достатньою підставою для виникнення права. Для того, щоб право виникло, необхідний певний юридичних склад, відсутність елементів якого означає, що право не виникло. Так, незважаючи на проведення державної реєстрації права, воно не може виникнути на підставі, скажімо, нікчемного правочину. Не може виникнути воно і у випадку самочинного будівництва – адже цьому запобігає якраз достатньо чітко й однозначно сформульоване положення ч. 2 ст. 376 ЦК України, відповідно до якого особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Отже, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, в силу ч. 2 ст. 376 ЦК України права власності не породжує, і нічого не змінює для цілей застосування, зокрема, ч. 4 ст. 376 ЦК України (щодо можливості знесення об`єкту самочинного будівництва).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 дійшла правового висновку, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу положень статей 328, 331 ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (п. 6.33 постанови).

У зв`язку із цим, подальше оформлення третіми особами права власності на самочинно збудований об`єкт (по-перше, наказами Управління скасовано право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта №ОД 061180750058 від 16.03.2018 «Індивідуальний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 » та скасовано реєстрацію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141181131896 від 23.04.2018 «Індивідуальний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 »; по-друге, не дотримано забудовником ( ОСОБА_3 ) під час виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , обов`язкових протипожежних відстаней між будівлями, чим порушено п. 3.25 та додаток 3.1 (обов`язків) ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень») не впливає на висновки суду у даній справі щодо допущення з боку органу державного архітектурно-будівельного контролю бездіяльності.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однією із головних засад (принципу) адміністративного судочинства, відповідно до ст. 2 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На думку суду, суб`єктом владних повноважень також порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов`язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов`язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; НОМЕР_2 ) до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6; ЄДРПОУ 40199728), треті особи – ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 ), про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради щодо визначення можливості або неможливості перебудови будинку АДРЕСА_1 з метою усунення істотних порушень вимог ДБН та СНіП, згідно з ч. 1 ст. 38, ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Зобов`язати Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради визначити можливість або неможливість перебудови будинку АДРЕСА_1 з метою усунення істотних порушень вимог ДБН та СНіП, згідно з ч. 1 ст. 38, ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Стягнути з бюджетний асигнувань Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 840,80 (вісімсот сорок грн 80 коп.) та на користь ОСОБА_2 840,80 (вісімсот сорок грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк