Рішення № 93235519, 23.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/8173/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо призначення з 21 червня 2020 року пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 80% грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити з 21 червня 2018 року пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 90% грошового забезпечення та виплатити пенсію за період з 21 червня 2018 року по 03 липня 2020 року у розмірі 90% грошового забезпечення з урахуванням раніше проведених пенсійних виплат.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії по лінії МВС України. З 15 січня 2011 року йому призначено пенсію за вислугу років (вислуга років – 33 роки) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 90% грошового забезпечення.

З 21 червня 2018 року позивача за його заявою переведено з одного виду пенсії на інший в межах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності.

Поряд з цим, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі № 1.380.2019.006604 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення основного розміру пенсії позивачу при здійсненні її перерахунку, а саме з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення з 01 січня 2016 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити позивачу перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року, відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених постановою Кабінетом Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Позивач вказує, що на виконання вищезазначеного рішення суду відповідач здійснив перерахунок його пенсії за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 21 червня 2018 року.

З 21 червня 2018 року по 03 липня 2020 року відповідач виплачував йому пенсію по інвалідності у розмірі 80% грошового забезпечення.

Позивач вважає, що виплата відповідачем його пенсії по інвалідності за період з 21 червня 2018 року по 03 липня 2020 року у розмірі 80% грошового забезпечення є протиправною та такою, що порушує його право на отримання пенсії у належному розмірі, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

Разом з тим, статтею 23 цього ж Закону передбачено, що в разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт «а» статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт «а» статті 13).

На думку позивача, стаття 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є додатковою гарантією військовослужбовцям, які отримали інвалідність і мають необхідну для призначення пенсії за цим Законом вислугу років, оскільки загальні розміри пенсії по інвалідності особам, які не мають права на пенсію за вислугою років встановлюються, зокрема, інвалідам війни ІІ групи у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення.

Позивач вважає, шо оскільки він має право на пенсію за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення (вислуга років – 33 роки), то при переведенні на інший вид пенсії, а саме з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності, розмір пенсії не може розраховуватись у відсотковому співвідношенні 80% від розміру грошового забезпечення, з огляду на положення статті 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У зв`язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задоволити в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що у позовній заяві позивач просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити йому пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 90% грошового забезпечення з 21 червня 2018 року. З цим позовом до суду позивач звернувся лише 01 жовтня 2020 року. Відтак, відповідач вважає, що позивач пропустив встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду.

По суті спору відповідач зазначає про те, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі № 1.380.2019.006604 перерахував пенсію позивачу з 01 січня 2016 року у розмірі 90% грошового забезпечення.

З 21 червня 2018 року позивачу виплачувалася пенсія по інвалідності відповідно до чинної на час подання заяви позивачем редакції статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 80% грошового забезпечення. Зауважує, що рішення про призначення пенсії по інвалідності позивач не оскаржував.

Крім того, на думку відповідача, перехід на інший вид пенсії є фактично новим призначенням пенсії.

Також відповідач вважає, що обґрунтовуючи свої вимоги рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі № 1.380.2019.006604, позивач обрав неправильний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки подання нового позову щодо виконання окремого судового рішення у іншій справі, яке набрало законної сили, суперечить нормам КАС України.

У зв`язку з наведеним, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 07 жовтня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 30 червня 2020 року позивач є особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни (а.с.7).

Згідно протоколу за пенсійною справою - 1303006469 (МВС) від 15 січня 2011 року позивачу з 15 січня 2011 року призначена пенсія за вислугу років (вислуга років – 33 роки) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 90% грошового забезпечення (а.с.12).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі № 1.380.2019.006604 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 при здійсненні її перерахунку, а саме з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення з 01 січня 2016 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року, відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у порядку і розмірах визначених постановою Кабінетом Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

На виконання вищезазначеного рішення суду відповідач перерахував пенсію позивача за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення з 01 січня 2016 року, що підтверджується перерахунком пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (пенсійна справа № 1303006469 – МВС (а.с.16).

Також суд встановив, що 21 червня 2018 року позивач завернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, у якій просив призначити пенсію по інвалідності (з одного виду на інший) (а.с.14).

З 21 червня 2018 року позивачу призначено пенсію по інвалідності (ІІ група) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 80% грошового забезпечення, що підтверджується протоколом за пенсійною справою - 1303018125 (МВС) від 21 червня 2018 року (а.с.15).

03 липня 2020 року позивач завернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, у якій просив перевести з одного виду пенсії на інший, а саме на пенсію по інвалідності із врахуванням вислуги років та рішення суду. Додатково у поданій заяві послався на статтю 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 6526-6547/Ф-02/8-1300/20 від 23 вересня 2020 року позивача на його заяву від 28 серпня 2020 року щодо перерахунку та виплати пенсії повідомлено таке: (…) «З 01.01.2016 Вам проведено перерахунок раніше призначеної пенсії відповідно до постанови № 103 за нормами законодавства, що діє на момент перерахунку пенсії, виходячи із 70% сум грошового забезпечення. (…) З 21.06.2018 Вам виплачувалась пенсія по інвалідності відповідно до статті 21 Закону 2262 у розмірі 80% сум грошового забезпечення (підстава заява від 21.06.2018). З 03.07.2020, згідно з поданою заявою, Ви отримуєте пенсію по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років (ст. 23 Закону 2262). Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 у справі № 1.380.2019.006604, яке набрало законної сили 20.03.2020, визнано протиправними дії Головного управління щодо зменшення основного розміру Вашої пенсії з 90% до 70% сум грошового забезпечення при здійсненні перерахунку з 01.01.2016 та зобов`язано провести перерахунок з цієї дати, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. На виконання даного рішення суду Головним управлінням з 01.01.2016 проведено перерахунок Вашої пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, замість 70%. З врахуванням викладеного, підстави для проведення перерахунку пенсії по інвалідності, яка виплачувалась у розмірі 80% сум грошового забезпечення, з урахуванням 90% сум грошового забезпечення, відсутні».

Уважаючи дії відповідача щодо призначення з 21 червня 2020 року пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 80% грошового забезпечення, а не 90% (у розмірі пенсії за вислугу років згідно статті 23 цього Закону), позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Предметом спору у цій справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо призначення позивачу з 21 червня 2020 року пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 80% грошового забезпечення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно з частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

За змістом частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Питання пов`язані з реалізацією права на соціальний захист неодноразово розглядав і Конституційний Суд України та сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначаються Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до статті 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах: а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку); б) іншим особам з інвалідністю I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

Разом з цим, статтею 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що в разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (п. «а» ст. 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (п. «а» ст. 13).

З системного аналізу вищевказаних положень чинного законодавства, суд доходить висновку, що положення статті 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є додатковою гарантією військовослужбовцям, які отримали інвалідність і мають необхідну для призначення пенсії за цим Законом вислугу років, оскільки загальні розмірі пенсії по інвалідності особам, які не мають права на пенсію за вислугою років, встановлюються в розмірі, зокрема, інвалідам війни ІІ групи - 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).

Як встановив суд, на підставі заяви від 21 червня 2020 року позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності в межах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідно до пункту «а» статті 21 цього Закону. Після переведення відсоткове значення розміру пенсії позивача склало 80% грошового забезпечення.

В той же час, згідно з матеріалами справи, розмір вислуги років позивача у календарному обчисленні складає 33 роки. Тобто, позивач має вислугу, необхідну для призначення пенсії за вислугу років, яку він і отримував з 15 січня 2011 року до 01 січня 2016 року у розмірі 90% грошового забезпечення.

Разом з тим, дії пенсійного органу щодо зменшення основного розміру пенсії позивача при здійсненні її перерахунку, а саме з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення з 01 січня 2016 року рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі № 1.380.2019.006604 визнані протиправними, виходячи з того, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Враховуючи викладене, оскільки позивач має право на пенсію за вислугу років у розмірі 90% грошового забезпечення, при переведенні на інший вид пенсії, а саме з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності, на переконання суду, розмір пенсії має розраховуватись у відсотковому співвідношенні 90% від розміру грошового забезпечення, з огляду на положення статті 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Доводи відповідача про те, що перехід на інший вид пенсії є фактично новим призначенням пенсії суд оцінює критично, оскільки переведенням на іншу пенсію слід вважати перехід особи з одного виду пенсії на інший, при цьому підстави та порядок призначення цих пенсій регулюються приписами одного нормативно-правового акта, норми якого регулюють комплекс правовідносин щодо пенсійного забезпечення певної категорії осіб (наприклад, осіб, звільнених з військової служби).

З урахуванням зазначеного, у справі, яка розглядається, відбулось переведення позивача з одного виду пенсії на інший, а саме з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності в рамках Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який передбачає підстави та порядок призначення таких пенсій.

З цього приводу суд враховує позицію, яка висловлена Верховним Судом та підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою під час вирішення наведеного спору.

Суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що обґрунтовуючи свої вимоги рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі № 1.380.2019.006604, позивач обрав неправильний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки подання нового позову щодо виконання окремого судового рішення у іншій справі, яке набрало законної сили, суперечить нормам КАС України, зважаючи на таке.

Як уже було зазначено вище рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі № 1.380.2019.006604 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення основного розміру пенсії позивача при здійсненні її перерахунку, а саме з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення з 01 січня 2016 року.

Проте, у вказаному рішенні суд не надавав оцінки обставині призначення позивачу пенсії з 21 червня 2018 року по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 80% грошового забезпечення, а не 90% (у розмірі пенсії за вислугу років згідно статті 23 цього Закону).

Предметом розгляду у цій справі було саме зменшення основного розміру пенсії позивача при здійсненні її перерахунку з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення з 01 січня 2016 року.

Враховуючи те, що предмет, а відтак і підстави позову у справі № № 1.380.2019.006604 та цій справі є абсолютно різними, позивач обґрунтовано звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів з окремим адміністративним позовом, а не у порядку контролю за виконанням судового рішення.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо призначення позивачу з 21 червня 2020 року пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 80% грошового забезпечення.

Тому позовна вимога у цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити з 21 червня 2018 року пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 90% грошового забезпечення та виплатити пенсію за період з 21 червня 2018 року по 03 липня 2020 року у розмірі 90% грошового забезпечення з урахуванням раніше проведених пенсійних виплат суд враховує таке.

Як встановлено вище, з 21 червня 2018 року позивачу призначено пенсію по інвалідності (ІІ група) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 80% грошового забезпечення.

03 липня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, у якій просив перевести з одного виду пенсії на інший, а саме на пенсію по інвалідності із врахуванням вислуги років та рішення суду. З листа Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 6526-6547/Ф-02/8-1300/20 від 23 вересня 2020 року слідує, що з 03 липня 2020 року, згідно з поданою заявою, позивач отримує пенсію по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років (стаття 23 Закону 2262-ХІІ) у розмірі 90% грошового забезпечення.

Отже, в період з 21 червня 2018 року по 03 липня 2020 року позивач отримував пенсію по інвалідності у розмірі 80% грошового забезпечення, маючи відповідно до статті 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», право на її отримання у розмірі 90% грошового забезпечення, на що вже вказав суд вище.

Відтак, з метою ефективного захисту порушеного права позивача на отримання пенсії у належному розмірі, належить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок позивачу пенсії по інвалідності в період з 21 червня 2018 року по 03 липня 2020 року в розмірі 90% сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Позовна вимога в частині зобов`язання відповідача призначити з 21 червня 2018 року пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 90% грошового забезпечення задоволенню не підлягає, оскільки, як встановив суд та не заперечує позивач, з 03 липня 2020 року, згідно з поданою заявою, він вже отримує пенсію по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років (стаття 23 Закону 2262-ХІІ) у розмірі 90% грошового забезпечення.

Тому зобов`язання відповідача здійснити перерахунок позивачу пенсії по інвалідності в період з 21 червня 2018 року по 03 липня 2020 року в розмірі 90% сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум і буде тим ефективним способом захисту порушеного права позивача, який у повній мірі його відновить.

За таких обставин позовну вимогу у цій частині належить задоволити частково.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем встановленого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду слід зазначити наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Оскільки суд встановив протиправність дій відповідача щодо призначення позивачу з 21 червня 2020 року пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 80% грошового забезпечення, а також зобов`язав відповідача здійснити перерахунок позивачу пенсії по інвалідності за період з 21 червня 2018 року по 03 липня 2020 року в розмірі 90% сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, позовні вимоги підлягають задоволенню без обмеження будь-яким строком.

Крім цього, суд зазначає, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», при зверненні з цим позовом до суду судовий збір не сплачував, а відтак, його розподіл на підставі статті 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. М. Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії – задоволити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо призначення ОСОБА_1 з 21 червня 2020 року пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 80% грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії по інвалідності в період з 21 червня 2018 року по 03 липня 2020 року в розмірі 90% сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 30 листопада 2020 року.

Суддя Клименко О.М.