Рішення № 93235409, 24.11.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

24 листопада 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2129/20

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Борзаниці С.В.

за участю секретаря судового засідання Кравцової Т.О.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві (далі - відповідач 1, ГУПФУ в м. Києві), Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (далі також - відповідач 2, УПФУ в м. Лисичанську), в якій просить:

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 07.11.2019 щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області провести ОСОБА_1 перерахунок призначеної пенсії за вислугою років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 116 від 22.06.2018, без обмежень її максимального розміру, починаючи з 01.11.2019.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що з 27.09.2018 позивачу призначена пенсія відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14.10.2014 (далі - Закон № 1697- VІІ) в розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Позивач, як пенсіонер, перебував на обліку та отримував пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.

Розрахунок пенсії проведений на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 22.06.2018 № 116 та додатку до неї.

24.10.2019 позивач звернувся до Відповідача з вимогою, зокрема, зробити розрахунок пенсії без обмежень посадового окладу, дане звернення зареєстровано Управлінням за № 7278 від 24.10.2019.

07.11.2019 за вих. № 272665/03 Відповідач спрямував відповідь на вищевказане звернення, яка була отримана поштою 06.12.2019.

У вказаній відповіді зазначено, що Позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за вислугою років згідно Закону України «Про прокуратуру», відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Оскільки станом на 07.11.2019 відповідна постанова КМУ не прийнята, провести перерахунок пенсії немає законних підстав.

Позивач не згодний з надуманими Відповідачем причинами, на підставі яких не проводиться перерахунок пенсії без обмежень посадового окладу, у зв`язку з чим звертається до суду з метою поновлення порушених прав.

На думку позивача, дії Відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугою років, без обмежень посадового окладу та граничного розміру пенсії, протиправним та таким, що порушує право на пенсійне забезпечення, віднесене Конституцією України до одного з найважливіших особистих прав людини.

ГУПФУ в м. Києві заперечувало проти задоволення вимог, про що подало відзив на позовну заяву (том 1 арк. спр. 160-162), в якому зазначено таке.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру».

24.10.2019 Позивач звернувся до Управління із заявою № 7278 про внесення змін про звільнення, здійснення розрахунку за вислугу років без обмежень посадового окладу.

Рішенням Управління від 01.11.2019 Позивачу відмовлено в перерахунку пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» по заяві від 24.10.2019.

Відповідно до пункту 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Зазначено, що оскільки на сьогодні відповідна постанова Кабінету Міністрів України не прийнята, провести перерахунок пенсії Позивачу немає законних підстав. Управлінням листом від 07.11.2019 № 272665/03 щодо заяви від 24.10.2019 № 778 повідомлено Позивача про прийняте рішення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VII (далі - Закон № 911-VII) частину п`яту статті 43 доповнено реченням такого змісту: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».

Рішенням Конституційного суду України у справі №7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано такою, що не відповідає статті 17 Конституції України вищезазначену норму про обмеження максимального розміру пенсії, а саме: перше речення частини 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом від 24.12.2015 № 911- VII.

Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774- VIIІ (далі - Закон № 1774- VIIІ) знову внесені зміни до частини 7 ст. 43 Закону України від 09.04.1992 №2262, відповідно до яких, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень, у зв`язку з чим, головним управлінням починаючи з 01.01.2017 виплата пенсії знов проводилась з урахуванням обмеження її максимальним розміром оскільки положення першого речення частини 7 етапі 43 Закону №2262- VIIІ в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом від 06.12.2016 №1774- VIIІ, на теперішній час не було визнано неконституційним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.09.2017 по справі № К/800/24946/17 (номер рішення в ЄДРСР 68947420) чітко зазначено, що рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, визнано неконституційними окремі положення Закону № 2262-ХІІ, проте як зміни, внесені Законом № 1774- VIIІ до Закону № 796-Х1І, неконституційними не визнавались. А отже, враховуючи те, що наведені норми закону щодо обмеження максимального розміру пенсії є чинними і неконституційними не визнані, суд дійшов висновку, щодо правомірності їх застосування.

Починаючи з 01.01.2018, обмеження максимального розміру пенсії у розмірі 10740 втратило свою дію, однак згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначений Закон є чинним та неконституційним не визнавався.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 19 Конституції України Головне управління діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. А отже, відсутні підстави для виплати пенсії в розмірах більших, ніж передбачено частиною 7 статтею 43 Закону №2262-ХІІ, у розмірі, більшому ніж - 16 380,00 грн.

Вважають, що немає жодних підстав для визнання протиправними дій Управління.

Просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

УПФУ в м. Лисичанську заперечувало проти задоволення вимог, про що подало відзив на позовну заяву (том 1 арк. спр. 198-200), в якому зазначило таке.

Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ. Зокрема, статтею 50-1 цього Закону, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина 13 цієї статті).

Частина 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ у редакції, чинній до 15 липня 2015 року, передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII, яким, зокрема, частину 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697, відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ (крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу 1 частини 2 статті 46-2, статті 47, частини 1 статті 49, частини 5 статті 50, частини 3, 4, 6 та 11 статті 50- 1, частини 3 статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).

З набранням з 1 січня 2015 року чинності Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76- VIII повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року законодавець делегував Кабінету Міністрів України.

На час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.

З 1 грудня 2015 року - початку застосування постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» та у зв`язку з набранням у подальшому чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697- VIІ, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов`язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

За відсутності постанови Кабінету Міністрів України щодо умов та порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури (як це було передбачено частиною 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, а потім - частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697- VIII), у пенсійного органу немає законодавчо-визначених підстав та правового механізму для їх перерахунку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.04.2020 № 221/3120/16-а та № 334/3092/16-а.

Посилання Позивача про на висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 10 і 17 грудня 2013 року № 21-348а13 та № 21- 445а13, та від 06.10.2015 № 21-2432а15 щодо наявності підстав для здійснення перерахунку пенсії є безпідставними, оскільки на час виникнення спірних правовідносин у вказаних справах був чинним Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, частини 13, 18 статті 50-1 якого визначали механізм проведення перерахунку пенсії. Проте, із набуттям чинності Закону України. «Про прокуратуру» № 1697-УІІ (який не передбачає можливість перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури) втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» № 1789- XII, а тому до спірних правовідносин у даній справі він застосуванню не підлягає.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 428/9193/16-а та від 23.11.2018 у справі №305/1470/16-а.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.

У постановах Верховного Суду від 30.04.2020 № 221/3120/16-а та № 334/3092/16-а зазначено, що зміни, внесені Законом України від 28.12.2014 № 76-VІІІ до частини 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІта до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ, на час виникнення спірних правовідносин, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Згідно з пунктом 7 Постанови КМУ від 11.12.2019 № 1155 «Про умови оплати праці прокурорів», установити, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру».

Просить позовні вимоги ОСОБА_1 визнати необґрунтованими та у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Сторони у судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, просили розглянути справу за відсутності сторін (том 2 арк. спр. 12-14, 15, 18).

По справі вчинені такі процесуальні дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк та запропоновано усунути недоліки позовної заяви (том 1 арк. спр. 23-24).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 22.06.2020 відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, спрощене судове засідання призначено на 02.07.2020 (том 1 арк. спр. 31-32).

02.07.2020 за клопотанням позивача розгляд справи відкладено, судове засідання призначено на 19.08.2020 (том 1 арк. спр. 38).

Ухвалою від 19.08.2020 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зупинення провадження у справі № 360/2129/20 відмовлено (том 1 арк. спр. 143-144).

19.08.2020 за клопотанням позивача розгляд справи відкладено, судове засідання призначено на 02.09.2020 (том 1 арк. спр. 145).

02.09.2020 за клопотанням позивача розгляд справи відкладено, судове засідання призначено на 09.09.2020 (том 1 арк. спр. 154).

02.09.2020 за клопотанням позивача розгляд справи відкладено, судове засідання призначено на 22.09.2020 (том 1 арк. спр. 166).

12.09.2020 за клопотанням позивача розгляд справи відкладено, судове засідання призначено на 06.10.2020 (том 1 арк. спр. 173).

Ухвалою від 06.10.2020 залучено до участі у справі як співвідповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (том 1 арк. спр. 186).

06.10.2020 розгляд справи відкладено, судове засідання призначено на 22.09.2020 (том 1 арк. спр. 187).

В період з 20.10.2020 по 06.11.2020 головуючий-суддя Борзаниця С.В. перебував на лікарняному.

Судове засідання призначено на 24.11.2020.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України, Кодекс), суд дійшов наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 27.09.2018 призначена пенсія відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ від 14.10.2014 (далі - Закон № 1697- VІІ) в розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується матеріалами пенсійної справи (том 1 арк. спр. 53-138).

З 27.09.2018 позивач перебував на обліку та отримував пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, розрахунок якої проведено на підставі довідки Генеральної прокуратури України від 22.06.2018 № 116 та додатку до неї (том 1 арк. спр. 11-13).

24.10.2019 позивач звернувся до ГУПФУ в м. Києві із заявою, в якій просив, зокрема, зробити розрахунок пенсії без обмежень посадового окладу, дане звернення зареєстровано Управлінням за № 7278 від 24.10.2019 (том 1 арк. спр. 14).

Листом від 07.11.2019 за вих. № 272665/03 ГУПФУ в м. Києві повідомив, що Позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію за вислугою років згідно Закону України «Про прокуратуру», відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697- VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, оскільки на 07.11.2019 відповідна постанова КМУ не прийнята, провести перерахунок пенсії не має законних підстав (том 1 арк. спр. 15, 179).

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , про що свідчить довідка управління та праці соціального захисту населення Лисичанської міської ради від 12.06.2020 № 924-5000286140 (том 1 арк. спр. 151).

15.09.2020 позивач звернувся до УПФУ в м. Лисичанську із заявою про взяття пенсійного справи на облік та витребування пенсійної справи з ГУПФ в м. Києві (том 1 арк. спр. 185).

Розпорядженням УПФУ в м. Лисичанську від 07.10.2020 електронну пенсійну справу ОСОБА_1 було взято на облік з 01.10.2020 (том 1 арк. спр. 203).

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Верховний Суд України в постанові від 10.12.2013 у справі №21-348а13 дійшов правового висновку, що внесені Законом № 3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини 13 та 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ.

Положеннями статті 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213 передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника - консультанта народного депутата України.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10 грудня 2013 року (справа №21-348а1) та від 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13).

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч. 2 ст. 6 Кодексу).

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 3 ст. 6 Кодексу).

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини (частини четверта статті 6 Кодексу).

Статтею 7 КАС України визначені джерела права, які застосовуються судом.

Так, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 1 ст. 7 Кодексу).

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України (частина друга статті 7 Кодексу).

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України (частини третя статті 7 Кодексу).

Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії (частина четверта статті 7 Кодексу).

У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України (частина п`ята статті 7 Кодексу).

У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування (частина шоста статті 7 Кодексу).

Згідно статті 4 Закону №1697-VII (Законодавство про прокуратуру і статус прокурорів) організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 та встановлено нові розміри посадових окладів працівникам органів прокуратури (оклад - 9280 грн., класний чин - 2400 грн.).

Частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII (в редакції, яка діяла станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії - 24.10.2019), прямо визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що на дату звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії діючим Законом України «Про прокуратуру» передбачене право на перерахунок пенсії.

Тобто, згідно діючого законодавства позивач мав та має право на перерахунок пенсії та правомірно очікував на реалізацію свого законного права.

Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 826/8546/18 позов ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Пенсійний фонд України, Міністерство соціальної політики України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною двадцятою статті 86 Закону України "Про прокуратуру". Зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Вказане рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 826/8546/18 залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 та постановою Верховного суду від 24.04.2019. Отже, рішення у даній справі набрало законної сили 31.01.2019.

Проте, на виконання положень частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 826/8546/18 Кабінетом Міністрів України не був прийнятий відповідний нормативно-правовий акт щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, зокрема і право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019 положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII визнане таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

У зв`язку з чим, при наявності законодавчо визначеного права на перерахунок пенсії, необхідно застосовувати положення статті 22 Конституції України в частині того, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Як наслідок, в силу положень статті 22 Конституції України встановлений положеннями частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зміст права на перерахунок пенсії працюючим працівникам прокуратури (із визначеним конкретно умовами та порядком перерахунку) не може бути звужений при відсутності нормативно-правового акту щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, зокрема і право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Оскільки при прийнятті нового Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зовсім не були визначені (навіть "не звужені"), в наявності беззаперечні обставини на підставі положень статті 22 Конституції України та з урахуванням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 у справі № 826/8546/18 (набрало законної сили 31.01.2019) застосувати положення частини 20 статті 86 Закону № 1697-VII стосовно перерахунку вже призначеної пенсії.

Такий висновок суду ґрунтується на положеннях частини першої статті 7 КАС України, оскільки суд повинен вирішувати справу відповідно до Конституції та законів України, що і було виконано в даному випадку.

У зв`язку з чим висновок відповідача стосовно того, що він не має правових підстав для здійснення перерахунку пенсії за заявою позивача, є хибним та нормативно не обґрунтованим, оскільки відповідач на підставі повного аналізу норм Конституції України та норм законів, які регулюють спірні правовідносини, має усі законодавчо визначені підстави для такого перерахунку.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VІІ визначено таке: "У разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України."

Цей пункт містить умову стосовно скасування норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, в тому числі "Про прокуратуру", а саме: неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах.

Загальновідомим є факт неприйняття такого закону до 01 червня 2015 року.

Таким чином, відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VІІ повинна відбутися процедура скасування конкретних норм у зазначених в цьому пункті законах. Тобто, повинні бути ініційовані та дотримані заходи щодо внесення змін до кожного закону шляхом прийняття відповідного нормативного акту про скасування певної норми (із значенням номеру статті, розділу тощо) повноважним органом - Верховною Радою України.

Однак, як станом на час звернення позивача з відповідною заявою до відповідача, так і станом на час розгляду даної справи, таких процедур не проведено.

До чинного Закону України "Про прокуратуру" у визначеному діючим законодавством порядку не внесені зміни стосовно скасування норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до закону України "Про прокуратуру".

У визначений діючим законодавством спосіб не вносилися зміни і не скасовувалася стаття 86 Закону № 1697-VII, яка станом на час виникнення спірних правовідносин є чинною та повинна застосовуватися з урахуванням зазначених положень статті 22 Конституції України.

Крім того, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року справі «Тимошенко проти України» (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

Як встановлено, постанова Кабінету Міністрів України № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», якою були встановлені нові розміри посадових окладів працівникам органів прокуратури, була прийнята 30.08.2017, набрала чинності 06.09.2017.

Із заявою про перерахунок пенсії позивач звернувся 24.10.2019.

Оскільки на виконання положень статті 86 Закону № 1697-VII Кабінетом Міністрів України не прийнято постанови щодо врегулювання порядку перерахунку пенсії працівникам прокуратури, суд для вирішення цього спірного питання вважає за необхідне застосувати положення статті 4 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII, згідно якої організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та «іншими законами України», чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як наслідок, у суду в наявності законні підстави застосувати до спірних правовідносин положення частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» стосовно того, що перерахунок призначеної пенсії проводиться у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Враховуючи дату звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії 24.10.2019, пенсія позивача підлягає перерахунку з 01.11.2019.

За встановлених по справі обставин та висновків, суд не вбачає підстав для застосування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 № 674/900/16-а та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.06.2018 по справі №694/728/16-а, оскільки суди першої та другої інстанції по вказаним справам робили відмінні висновки від тих, які зроблені по даній адміністративній справі. Як наслідок, Верховний Суд не надавав відповідної оцінки.

Також суд зазначає, що відповідно до положень частини четвертої статті 6 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як наслідок, відсутність передбаченого частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VII нормативно-правового акту щодо визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, зокрема і перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, в силу положень частини четвертої статті 6 КАС України не може бути застосована як підстава для вирішення даної справи.

Також по даній справі суд враховує ті обставини, що при гарантованому чинним Законом № 1697-VII праві на перерахунок пенсії, діючим законодавством протягом тривалого часу зовсім не визначені умови та порядок такого перерахунку, що в свою чергу виключає можливість застосування по даній адміністративній справі висновків Конституційного Суду України стосовно того, що механізм реалізації законодавчо визначених прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства.

Таким чином, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII, надавши документи в повному обсязі, які відповідають чинному законодавству та підтверджують його право на такий перерахунок.

Надавши 07.11.2019 відповідь № 272665/03, ГУПФУ в м. Києві по суті відмовив позивачу у перерахунку за заявою від 24.10.2019.

Як наслідок, в наявності підстави для скасування судом рішення ГУПФУ в м. Києві від 07.11.2019 № 272665/03 про відмову позивачу в перерахунку пенсії.

Однак відповідач внаслідок неправильного застосування частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII з урахуванням особливостей, визначених статтею 22 Конституції України, стосовно реалізації права на перерахунок пенсії невірно та неповно проаналізував підстави для перерахунку пенсії, протиправно відмовивши у перерахунку пенсії.

Ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657.

Відповідно, питання щодо обмеження пенсії максимальним розміром є похідними і повинні вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.

Суд зауважує, що відповідач у відповідь на заяву позивача відмовив йому у перерахунку пенсії з мотивів відсутності нормативно-правових актів щодо самого перерахунку пенсії. Відтак, спору щодо розміру перерахунку пенсії і щодо обмеження пенсії максимальним розміром на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.

Також, відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії за вислугу років на виконання цього рішення суду, а тому по даній справі відсутні підстави для обмеження її максимального розміру.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи судом встановлено, що Позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 840,80 грн (арк. спр. 29).

Оскільки у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню, на користь Позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору по 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів з кожного.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16), Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (ідентифікаційний код 21792407, місцезнаходження: 93113, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Сосюри, буд. 347) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 07.11.2019 щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області провести ОСОБА_1 перерахунок призначеної пенсії за вислугою років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки Генеральної прокуратури України № 116 від 22.06.2018, без обмежень її максимального розміру, починаючи з 01.11.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень 80 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено та підписано у повному обсязі 30 листопада 2020 року.

Суддя С.В. Борзаниця