Рішення № 93235072, 02.12.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 грудня 2020 року Справа № 280/4627/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у переводі з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 03.12.2019 та зробити перерахунок пенсії.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 має стаж роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 114 розділу XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування, що підтверджується записами в трудовій книжці та довідками підприємства-роботодавця. За таких обставин, відмову відповідача у призначенні пенсії вважає протиправною, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 15.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/4627/20.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення (вх. від 04.08.2020 №35292), в яких посилається на те, що 03.12.2019 позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, до якої додано, зокрема, довідку, яка підтверджує пільговий характер роботи. Водночас, дана довідка видана ліквідатором ВАТ «Трест Донецькшахтопроходка» Левіт В.В. , при цьому як вказане підприємство так і його ліквідатор зареєстровані у м. Донецьку. Наголошує, що довідка видана на непідконтрольній українській владі території підприємством, що не перереєструвалося на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Відповідно, така довідка не є легітимною та не може підтверджувати пільговий стаж позивача. У задоволенні позову просить відмовити.

11.08.2020 позивачем подано відповідь на відзив (заперечення) (вх. №36540), у яких вона спростовує аргументи відповідача.

В свою чергу, відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив (вх. від 19.08.2020 №38213).

Позивачем пред`явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з`ясував наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач пенсії по інвалідності.

Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Бердянського відділу обслуговування громадян) із заявою від 03.12.2019 про перехід на інший вид пенсії (на пенсію за віком на пільгових умовах, на підставі статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування»).

Згідно повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Бердянського відділу обслуговування громадян) від 11.12.2019 №5123/02.9 підстави для переведення позивача на пенсію за віком відсутні. В обґрунтування рішення орган Пенсійного фонду посилається на те, що уточнююча довідка, додана позивачем до відповідної заяви, видана підприємством, що не перереєструвалося на контрольованій українською владою території.

Не погоджуючись з такими діями, ОСОБА_1 звернулася до суду з даною позовною заявою.

Розглядаючи справу по суті, суд керується наступним.

Як встановлено частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Стаття 10 Закону № 1058-IV регламентує, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Відповідно до частини 1, пункту 2 частини 2 статті 114 Закон № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що для призначення пенсії на пільгових умовах за даними трудової книжки необхідна наявність в ній відомостей про виконання особою роботи на певній посаді, що віднесена до Списку №2, повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці і за результатами атестації робочих місць.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок №383), визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи.

Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Так, відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки, надані підприємствами на підставі первинних документів про характер виконуваної роботи та умов праці, а також зайнятість протягом повного робочого дня на роботах, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Судом досліджено трудову книжку позивача та встановлено, що в ній, серед іншого, містяться такі записи:

27.10.1988 - прийнята до тресту «Донецькшахтопроходка» відкатчиком;

26.12.1988 - переоформлена стволовою;

11.11.2004 - переведена робітницею бані;

21.10.2010 - звільнена.

Відповідно пункту 6 роз`яснень Міністерства соціального захисту населення України Міністерства праці України «Про порядок застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 10.05.1994 № 01-3/406-02-2, якщо в Списках № 1 і 2 зазначені виробництва без переліку професій і посад, правом на пенсію на пільгових умовах користуються всі працівники цих виробництв незалежно від назви професії або посади, яку вони займають.

Списком №2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, праця на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовам і у пільгових розмірах, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 (розділом І «Гірничі роботи») передбачено, що до робіт за Списком №2 відносяться, серед іншого, відкатчики та стволові на поверхні.

Також, Списками № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників зі шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, які затверджено постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 та постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 встановлено, що право на пільгове пенсійне забезпечення мають стволові, зайняті на поверхні (пункт 2010100а-18850 підрозділу 1 розділу І «Гірничі роботи»).

Відтак, посади, на яких працювала позивач у період з 27.10.1988 по 10.11.2004 включно відносяться до посад, робота на яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2; відповідач вказане не оспорює.

При цьому, у матеріалах справи міститься довідка від 24.01.2019 №02/032 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана Відкритим акціонерним товариством «Трест Донецькшахтопроходка», за підписом ліквідатора Левіт В.В . Відповідно до вказаної довідки позивач виконувала роботи зі шкідливими та важкими умовами праці повний робочий день на поверхні гірничих дільниць шахт у період з 27.10.1988 по 10.11.2004, з 11.11.2004 переведена робочою бані. Атестація робочих місць підтверджена наказами від 13.07.1994 №64 та від 29.05.2000 №22.

Суд звертає увагу, що відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у неї права на пенсійне забезпечення. Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.02.2019 у справі № 423/3544/16-а, від 11.07.2019 у справі № 242/1484/17, від 26.03.2020 у справі №264/2643/17.

Також слід зазначити, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані «намібійські винятки» Міжнародного суду Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН): документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у 1971 році Міжнародний суд ООН у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата, є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Лоізіду проти Туречини» (рішення від 18 грудня 1996 року, §45), «Кіпр проти Туреччини» (рішення від 10 травня 2001 року) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (рішення від 23 лютого 2016 року) зазначив: «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

Таким чином суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

При цьому суд зазначає, що визнання в даному конкретному випадку, для захисту прав позивача на пенсійне забезпечення, спірної довідки, виданої на тимчасово окупованій території, жодним чином не легітимізує окупаційну владу.

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 22.10.2018 у справі №235/2357/17, від 21.02.2020 у справі №701/1196/16-а, від 18.03.2020 у справі №243/6299/17.

Звідси, дії відповідача щодо відмови позивачу у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 підлягають визнанню протиправними.

Водночас, у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 03.12.2019 та зробити перерахунок пенсії, слід відмовити з огляду на наступне.

За правилами частин 1, 2, 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Водночас, матеріали справи не містять доказів наявності у позивача необхідного для переведення на пенсію за віком страхового стажу, отже вимога про зобов`язання відповідача перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 є передчасною.

За приписами ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, для ефективного захисту прав позивача у спірних правовідносинах, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи з 27.10.1988 по 10.11.2004 як стаж на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, а також повторно розглянути заяву позивача від 03.12.2019 про перехід на інший вид пенсії, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у переводі з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 розділу XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) період роботи з 27.10.1988 по 10.11.2004 як стаж на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 03.12.2019 про перехід на інший вид пенсії, з урахуванням висновків суду.

5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

6. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено та підписано 02.12.2020.

Суддя Ю.П. Бойченко