Рішення № 93234492, 01.12.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року м. Житомир справа № 240/13331/20

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Майстренко Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації про визнання неправомірною відмови, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати неправомірною відмову Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації від 06.07.2020 №13в-2095 у наданні йому статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС;

- зобов`язати Департамент праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС та видати відповідне посвідчення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що підставою для видачі посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС є наявність одного із зазначених в пункті 11 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551, документів. Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів.

Ухвалою судді від 18.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що у наданих ОСОБА_1 до департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації документах є розбіжності. Так, у довідці від 27.10.1992 №47 зазначено, що ОСОБА_1 працював у серпні, вересні 1988 року (33 дні) у с. Воровичі Поліського району Київської області, яке відноситься до зони відчуження, та отримував 75 відсотків від нарахованої заробітної плати, тоді як за роботу у зоні відчуження оплата підвищувалася на 100 відсотків. Крім того, с. Воровичі було евакуйоване в 1986 році, як наслідок, роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у даному населеному пункті не могли виконуватися у вересні 1988 року. У довідці від 03.03.1992 №72 та табелях обліку використаного робочого часу за серпень, вересень 1988 року, по яких була нарахована заробітна плата, у платіжних відомостях по її видачі зазначено, що ОСОБА_1 виконував роботи у с. Буда-Варовичі Поліського району. Відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 №106, с. Буда-Варовичі віднесено до зони безумовного (обов`язкового) відселення, тобто не є зоною відчуження.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що ним були надані відповідні довідки, які не прийняті до уваги по надуманим мотивам "у зв`язку із розбіжностями", чим грубо порушено його законні конституційні права на отримання відповідного статусу.

Відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що Департамент праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації листом від 06.07.2020 №13В-2095 розглянув звернення ОСОБА_1 про надання йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та повідомив його про те, що у наданих Департаменту документах є розбіжності: у довідці від 27.10.1992 №47 зазначено, що ОСОБА_1 працював у серпні, вересні 1988 року (33 дні) у с. Воровичі Поліського району Київської області, яке відноситься до зони відчуження, та отримував 75 відсотків від нарахованої заробітної плати, тоді як за роботу у зоні відчуження оплата підвищувалася на 100 відсотків. У довідці від 03.03.1992 №72 та табелях обліку використаного робочого часу за серпень, вересень 1988 року, по яких була нарахована заробітна плата, у платіжних відомостях по її видачі зазначено, що ОСОБА_1 виконував роботи у с. Буда-Варовичі Поліського району Київської області. Відповідно до переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 №106, с. Буда-Варовичі віднесено до зони безумовного (обов`язкового) відселення, тобто не є зоною відчуження. На запит управління праці та соціального захисту населення Любарської райдержадміністрації від 29.01.2018 №169 Любарське районне комунальне підприємство "Трудовий архів району" повідомило, що підтвердити факт роботи ОСОБА_1 у зоні відчуження неможливо, так як у відомостях по заробітній платі по Любарському ПМК-10 не вказано, що ОСОБА_1 працював у зоні відчуження у с. Воровичі Поліського району Київської області по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).

Цей закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру (ст. 1 Закону №796-XII).

Статтею 9 Закону №796-XII передбачено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Статтею 10 Закону №796-XII передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 15 Закону №796 передбачено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи визначені Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (далі - Порядок №551).

Згідно із пунктом 11 Порядку №551 посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).

Посвідчення видаються: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів, зокрема:

- довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби);

- довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку.

Як зазначено вище, підставою відмови у визначенні позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є розбіжності у поданих документах.

Відповідно до п. 13 Порядку №551 спірні питання щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, та осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, розглядаються утвореними Київською та Житомирською облдержадміністраціями комісіями з вирішення спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, на підставі підтвердних документів про участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, евакуацію із зони відчуження в 1986 році, документів, що підтверджують факт проживання в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження.

Спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінсоцполітики, до складу якої, крім його фахівців, входять представники МОЗ, ДАЗВ, МВС, Міноборони, Київської облдержадміністрації та громадських об`єднань, статутна діяльність яких пов`язана із соціальним захистом осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (за згодою), за поданням уповноважених органів.

Особові справи громадян надсилаються на розгляд комісій, зазначених в абзацах першому і другому цього пункту, за рішенням регіональних комісій.

Таким чином, Департамент праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації необґрунтовано відмовив позивачу у встановленні йому статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки вказане питання є спірним, а його вирішення здійснюється комісією при Мінсоцполітики. Відтак, відповідач повинен був направити справу ОСОБА_1 на розгляд комісії, до повноважень якої віднесено вирішення спірних питань щодо визначення статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Департамент праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації, розглядаючи заяву ОСОБА_1 щодо надання статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, діяв з перевищенням своїх повноважень, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення.

Отже, вирішення питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії Департаментом праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації, який не має повноважень розглядати спірні питання, за своєю суттю є неправомірним.

Вимога позивача про визнання протиправною відмови Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації у наданні статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації встановити статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, слід вказати таке.

Як зазначалося вище, спірні питання визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вирішуються комісією при Мінсоцполітики, до складу якої, крім його фахівців, входять представники МОЗ, ДАЗВ, МВС, Міноборони, Київської облдержадміністрації та громадських об`єднань, статутна діяльність яких пов`язана із соціальним захистом осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (за згодою), за поданням уповноважених органів.

Проте, станом на час прийняття рішення у справі відсутні докази щодо передачі справи позивача на розгляд повноважної Комісії та її відмови у позитивному вирішенні цього питання.

Відтак, вимога позивача про зобов`язання Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС та видати відповідне посвідчення задоволенню не підлягає, оскільки є передчасною.

Так, оцінку документам, наданим позивачем разом із заявою щодо встановлення статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, повинна надати повноважна комісія та лише після ухвалення вказаною комісією відповідного рішення, у разі його оскарження в судовому порядку, суд має повноваження перевіряти рішення суб`єкта владних повноважень на предмет того, чи прийнято воно з урахуванням всіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Суд звертає увагу, що видача посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС є завершальною стадією, яка може відбутися у разі надання позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, після вирішення вказаного питання комісією.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. При цьому, приписами вказаної норми передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на зазначене, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо встановлення йому статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС та видати відповідне посвідчення.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на встановлені обставини справи, суд вважає, що у відповідача не було законних підстав для вирішення питання про встановлення позивачу статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Беручи до уваги часткове задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати в сумі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 КАС України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації від 06.07.2020 №13в-2095 у наданні ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС.

Зобов`язати Департамент праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання йому статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС з врахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту праці, соціальної та сімейної політики Житомирської обласної державної адміністрації (10014, м. Житомир, м-н ім. С.П. Корольова, 3/14, код ЄДРПОУ 03192833) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 420,40 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.12.2020.

Суддя Н.М. Майстренко