Рішення № 93234351, 30.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 р. Справа№200/8769/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Донецького обласного військового комісаріату (код ЄДРПОУ 08301764, 87548, м. Маріуполь, вул. Громової, 67) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Донецького обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2020 року по справі № 200/1537/20-а, яке набуло законної сили, зобов`язано Донецький обласний військовий комісаріат провести індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з серпня 2015 року по квітень 2016 року. На виконання зазначеного рішення відповідачем було проведено індексацію грошового забезпечення позивача із застосуванням базового місяця для початку проведення індексації - серпня 2015 року. З урахуванням того, що індекс споживчих цін перевищив встановлений поріг лише в листопаді 2015 року, відповідачем було розраховано індексацію за вказаний місяць.

Позивач наголошує на тому, що рішенням суду по справі № 200/1537/20-а встановлено базовий місяць для проведення індексації - січень 2008 року, таким чином розрахунок відповідача із застосуванням базового місяця - серпня 2015 року є невірним.

На підставі викладеного позивач просить:

визнати протиправними дії Донецького обласного військового комісаріату щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2020 року № 200/1537/20-а індексації грошового забезпечення за період служби з 10.08.2015 по 05.04.2016 у розмірі 142,17 грн. із застосуванням базового місяця серпня 2015 року;

стягнути з Донецького обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 суму заборгованості з виплати індексації грошового забезпечення за період з 10.08.2015 по 05.04.2016 у розмірі 9 662,77 грн.;

стягнути з Донецького обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення у розмірі 4 375,35 грн.

Ухвалою суду від 28.09.2020 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено засідання по справі.

09.10.2020 року позивач надав клопотання про розгляд справи без своєї участі.

Також 09.10.2020 року позивач надав клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження.

21.10.2020 року позивач надав додаткові пояснення.

22.10.2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву в якому в тому числі зазначив, що посилання ОСОБА_1 про застосування базового місяця - січня 2008 року є безпідставними. Індексація прорахована за листопад 2015 року так як лише в цей місяць індекс споживчих цін перевищував поріг інфляції.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 , виданого 27 серпня 1999 року, РНОКПП НОМЕР_3 . Позивач відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 13 травня 2016 року має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.

На підставі витягу з наказу Іллічівсько-Володарського об`єднаного району військового комісаріату (по строковій службі) від 10 серпня 2015 року № 209 судом встановлено, що позивача було призвано під час мобілізації, на особливий період з 10 серпня 2015 року стрільцем.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2020 року по справі № 200/1537/20-а, яке набуло законної сили, позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Донецького обласного військового комісаріату (код ЄДРПОУ 08301764, 87548, м. Маріуполь, вул. Громової, 67) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суми індексації грошового забезпечення, компенсації за невикористану додаткову відпустку, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та стягнення моральної шкоди задоволено частково. Зобов`язано Донецький обласний військовий комісаріат провести індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з серпня 2015 року по квітень 2016 року. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

08.08.2020 року позивачем до відповідача було надано заяву про виконання рішення суду в добровільному порядку.

Згідно змісту Листа № 10/787 від 20.08.2020 року, який було надано у відповідь на лист позивача, роз`яснено що індексація прорахована за листопад 2015 року (із встановленим базовим місяцем - серпнем 2015 року) так як лише в цей місяць індекс споживчих цін перевищував поріг інфляції.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1282-ХІІ) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з статтею 4 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 1 січня 2016 року - 103 відсотка).

Відповідно до статті 5 Закону № 1282-ХІІ, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно з частиною 2 статті 6 цього ж Закону, Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 9 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст. 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 1 січня 2016 року - 103 відсотка).

Суд зауважує, що вказаний пункт діяв з початку виникнення правовідносин за даною справою та наразі продовжує свою дію в часі.

Відповідно офіційних даних Держкомстату, індекс інфляції в частині спірного періоду перевищів встановлену норму в вересні та листопаді 2015 року, та з 01.01.2016 року - у квітні 2016 року.

Таким чином суд зауважує, що індексація грошового забезпечення позивача підлягає обрахуванню за вересень та листопад 2015 року, квітень 2016 року.

Щодо позиції Донецького обласного військового комісаріату про врахування в якості базового місяця - серпень 2015 року, то така позиція є помилковою з огляду на наступне.

Як вже було зазначено вище, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2020 року по справі № 200/1537/20-а, позов ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суми індексації грошового забезпечення, компенсації за невикористану додаткову відпустку, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Згідно змісту вказаного рішення судом зазначено, що саме з грудня 2015 року позивач має право на проведення індексації грошових доходів, виходячи з базового місяця січня 2008 року. Вказане рішення суду набуло законної сили.

Як встановлено вимогами ст. 129 (1) Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання тощо.

Частиною 2 ст. 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Таким чином суд зазначає, що базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення саме з грудня 2015 року є січень 2008 року як і було встановлено в рішенні суду.

Відповідно, керуючись зазначеними висновками, суд вважає за належне визнати протиправними дії Донецького обласного військового комісаріату щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2020 року № 200/1537/20-а індексації грошового забезпечення за період служби з 10.08.2015 по 05.04.2016 у розмірі 142,17 грн. із застосуванням базового місяця серпня 2015 року.

Щодо вимог про стягнення з Донецького обласного військового комісаріату на користь ОСОБА_1 суму заборгованості з виплати індексації грошового забезпечення за період з 10.08.2015 по 05.04.2016 у розмірі 9 662,77 грн., суд зазначає, що з метою повного та реального захисту порушеного права позивача, правильним способом захисту прав буде не стягнення сум, про які він просить, а зобов`язання відповідача провести індексацію грошового забезпечення позивача за період з серпня 2015 року по квітень 2016 року, оскільки здійснення розрахунків щодо грошового забезпечення позивача є виключною компетенцією відповідача.

Аналогічну позицію висловив Перший апеляційний адміністративний суду у рішенні від 5 березня 2020 року по справі № 200/9297/19-а.

Отже, судом встановлено несвоєчасність та неповноту проведеного розрахунку при звільненні позивача. Водночас, щодо вимог позивача про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення при звільненні, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Нормами статті 116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина 1 статті 117 Кодексу законів про працю України).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Отже, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку, який було встановлено лише під час розгляду даної справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2018 року по справі № 817/925/14 (провадження № К/9901/16797/18), від 19 вересня 2018 року по справі № 822/181/16 (провадження № К/9901/12582/18).

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про передчасність заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (щодо індексації грошового забезпечення). При цьому, суд зауважує, що позивач не позбавлений права звернутися до суду за стягненням компенсації після проведення з ним остаточного розрахунку (виплати недорахованої суми індексації грошового забезпечення).

Відповідно позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 257-260, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Донецького обласного військового комісаріату (код ЄДРПОУ 08301764, 87548, м. Маріуполь, вул. Громової, 67) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Донецького обласного військового комісаріату щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2020 року № 200/1537/20-а індексації грошового забезпечення за період служби з 10.08.2015 по 05.04.2016 у розмірі 142,17 грн. із застосуванням базового місяця серпня 2015 року.

Зобов`язати Донецький обласний військовий комісаріат провести індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з серпня 2015 року по квітень 2016 року використовуючи з грудня 2015 року базовий місяць - січень 2008 року та з урахуванням висновків суду, вказаних у даному рішенні суду.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Даний строк продовжується на строк дії такого карантину. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Стойка