Рішення № 93234164, 02.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року Справа № 160/14071/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладену у листі №0400-0305-8/90406 від 02.10.2020 року «Про розгляд звернення», у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 року №2-р/2019;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років періоди роботи з 04.07.1994 року по 14.03.1995 року (0 років 8 місяців 11 днів) - фельдшером лаборантом баклабораторії в Шевченківській районній санітарній епідеміологічній станції; з 16.03.1995 року по 20.08.1996 року (1 рік 5 місяців 5 днів) -фельдшером лаборантом клінічної лабораторії поліклінічного відділення № 2; з 27.08.1996р. по 18.05.2015р. (18 років 8 місяців 22 дні) – фельдшером –лаборантом клінічної лабораторії у Комунальному закладі «Криворізька міська лікарня №5» Дніпропетровської обласної ради»; з 22.05.2015р. по 31.07.2017р. (2 роки 2 місяці 10 днів) – лаборантом централізованого серологічного відділу клініко-діагностичної лабораторії в Обласному комунальному закладі «Криворізький шкірно-венерологічний диспансер»; з 01.08.2017р. по 01.09.2020р. (3 роки 0 місяців 31 день) лаборантом клініко – діагностичної лабораторії в Комунальному підприємстві «Криворізький шкірно – венерологічний диспансер»;

- зарахувати у подвійному розмірі стаж роботи з 04.07.1994 року по 14.03.1995 року (0 років 8 місяців 11 днів) фельдшером лаборантом баклабораторії в Шевченківській районній санітарній епідеміологічній станції, з 22.05.2015 року по 31.07.2017 року (2 роки 2 місяці 10 днів) лаборантом централізованого серологічного відділу клініко-діагностичної лабораторії в Обласному комунальному закладі «Криворізький шкірно-венерологічний диспансер» та з 01.08.2017 року по 01.09.2020 року (3 роки 1 місяць 1 день) лаборантом клініко-діагностичної лабораторії в Комунальному підприємстві «Криворізький шкірно-венерологічний диспансер», а саме 5 років 11 місяців 22 дні на підставі ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

- з 09 вересня 2020 року призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 року №2-р/2019.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що09.09.2020р. вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 №2-р/2019. Проте, листом пенсійного органу від 02.10.2020р.за № 0400-0305-8/90406 відмовлено позивачу в призначенні такої пенсії, зокрема зазначено, до страхового стажу не враховано період роботи з 14.07.1986 року по 12.09.1986 року, оскільки у трудовій книжці у запису про звільнення з роботи немає посилання на статтю КЗпП, немає підпису відповідальної особи, а також на печатці неможливо прочитати назву підприємства.Одночасно повідомлено, що неможливо врахувати довідку від 14.05.2014 року №14, оскільки не вказано підстави видачі довідки та некоректно вказано період, а саме, рік (992).Згідно наданих документів загальний стаж роботи на дату звернення становить 33 роки 02 місяці 06 днів, з яких пільговий стаж вислуга) - 25 років 06 місяців 23 дні. З такою відмовою позивач не погодився. Що й стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №160/14071/20. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

30 листопада 2020 року представником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що відповідно до наданих до управління документів, позивачу здійснено розрахунок стажу працівника охорони здоров`я, а саме: станом на 11.10.2017 спеціальний стаж становить 25 років 06 місяців 23 дні: з 04.07.1994 по 14.03.1995, з 16.03.1995 по 26.08.1996, з27.08.1996 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 18.05.2015, з 22.05.2015 тю 19.07.2015 (у подвійному розмірі, відповідно до ст.60 Закону №1788) з 28.07.2015 по 07.04.2017 (у подвійному розмірі, відповідно до ст.60 Закону №1788) з 09.04.2017 по 21.05.2017 (у подвійному розмірі, відповідно до ст.60 Закону №1788) з 28.05.2017 по 10.10.2017 (у подвійному розмірі, відповідно до ст.60 Закону №1788). Щодо періоду роботи з 11.10.2017 по 01.09.2020р. зазначено про відсутність підстав для зарахування вказаного періоду до періоду роботи за вислугу років.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09.09.2020р. звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення`з урахуванням Рішення конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020.

Листом від 02.10.2020р.за № 0400-0305-8/90406 відділом з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивача про відмову в призначенні пенсії, зокрема зазначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники закладів освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку, за наявності вислуги років до 11.07.2017 - не менше 26років 6 місяців. До страхового стажу не враховано період роботи з 14.07.1986 року по 12.09.1986 року, оскільки у трудовій книжці у запису про звільнення з роботи немає посилання на статтю КЗпП, немає підпису відповідальної особи, а також на печатці неможливо прочитати назву підприємства. Одночасно повідомлено, що неможливо врахувати довідку від 14.05.2014 року №14, оскільки не вказано підстави видачі довідки та некоректно вказано період, а саме, рік (992).Згідно наданих документів загальний стаж роботи на дату звернення становить 33 роки 02 місяці 06 днів, з яких пільговий стаж (вислуга) - 25 років 06 місяців 23 дні.

Зазначену відмову позивач вважає протиправною та такою, що порушує її право на пенсійне забезпечення, що й стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", іншими законами і нормативно- правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Якщо міжнародним договором України встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно з п.2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до ст.51 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. №1788-ХІІ (далі по тексту Закону №1788 ) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я, незалежно від віку, при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років, що дає право на призначення даного виду пенсії.

З прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015р. №213-VIII було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами "д", "е", "ж" статті 55 Закону № 1788, а Закон України від 24.12.2015р. №911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення (п."е" ст.55 Закону №1788) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному КМУ.

Конституційний Суд України 04.06.2019р. ухвалив рішення №2-р/2019, яким визнав неконституційними положення пункту "а" статті 54, положення статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ (зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII), якими було встановлено обмеження щодо віку та стажу при призначенні пенсії за вислугу років.

Суд звертає увагу на те, що ухвалюючи зазначене вище рішення Конституційний Суд України вказав, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об`єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов`язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.

Позиція Конституційного Суду України, викладена в цьому рішенні, полягає в тому, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років. Мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Конституційний Суд України вважає, що при запровадженні юридичного регулювання, за яким окремим працівникам освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення встановлено додатковий віковий критерій виходу на пенсію - 50 та 55 років, як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років, законодавець не мав об`єктивних підстав.

Відповідно до ст.51 Закону №1788 пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Тобто, у зазначеній нормі йдеться про роботи, які мають безпосередній вплив на здоров`я працівника і можуть призвести до втрати професійної працездатності (здатності виконувати роботу за професією) до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а отже, до неможливості ефективно виконувати роботу без шкоди для власного здоров`я і безпеки оточуючих.

З аналізу наведених правових норм, Конституційний Суд України дійшов висновку, що втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Конституційний Суд України виходив з того, що встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення певного (для працівників, зазначених у пунктах "е", "ж" статті 55 Закону № 1788 - 55 років), нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Крім того, на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом №213 до оспорюваних положень Закону №1788 щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону № 1788. А саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону №1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону №1788.

Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону №1788 випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону №1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Положення Закону №1788 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Відтак, Конституційний Суд України визнав зазначені зміни неконституційними, відтак, ці норми втратили чинність з дня ухвалення рішення №2-р/2019 - з 04.06.2019.

Таким чином, на день звернення позивача до відповідача пунктом "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я, незалежно від віку, при наявності спеціального стажу роботи не менше 25 років, що дає право на призначення даного виду пенсії.

Як встановлено судом, 09.09.2020р. ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», однак листом пенсійного органу від 02.10.2020р. за № 0400-0305-8/90406 було відмовлено в призначенні такої пенсії з підстав відсутності необхідного спеціального стажу (вислуги) 26 років 6 місяців, оскільки останнім не був врахований період роботи з 14.07.1986 року по 12.09.1986 року.

З такими доводами відповідача суд не погоджується, вважає їх безпідставними, оскільки на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії вона мала необхідний спеціальний стаж роботи 25 років 06 місяців 23 дні для призначення пенсії відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що й не заперечується самим пенсійним органом (лист від 02.10.2020р.за № 0400-0305-8/90406).

Таким чином, з урахуванням вищенаведених обставин, суд доходить висновку про необґрунтованість відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка викладена в листі від 02.10.2020р.за № 0400-0305-8/90406, у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 року №2-р/2019.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача зарахувати до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років періоди роботи з 04.07.1994 року по 14.03.1995 року, з 16.03.1995 року по 20.08.1996 року, з 27.08.1996р. по 18.05.2015р., з 22.05.2015р. по 31.07.2017р., а також позовні вимоги про зарахування у подвійному розмірі стаж роботи з 22.05.2015 року по 31.07.2017 року, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки згідно з розрахунком стажу для визначення права на пенсію вказані періоди роботи позивача були враховані до спеціального стажу та в подвійному розмірі. Вказані обставини також визнаються позивачем у відзиві на позовну заяву.

Щодо періоду роботи з 04.07.1994 року по 14.03.1995р. суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Враховуючи положення ст.. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи ОСОБА_1 з 04.07.1994 року по 14.03.1995р. підлягає зарахуванню до стажу її роботи у подвійному розмірі.

Щодо спірного періоду з 01.08.2017 року по 01.09.2020 року суд зазначає, що згідно розрахунку стажу для визначення права на пенсію за вислугу років період роботи з 28.05.2017р. по 10.10.2020р. зарахований до спеціального стажу в подвійному розмірі відповідно до ст.. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а період з 11.10.2017р. по 31.07.2020 зарахований до спеціального стажу проте не в подвійному розмірі, у зв`язку з чим, суд доходить висновку про часткове задоволення вказаної позовної вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зарахування періоду роботи позивача з 11.10.2017р. по 31.07.2020р. у подвійному розмірі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 року №2-р/2019, з 09 вересня 2020 року.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем частково доведено правомірність пред`явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладену у листі №0400-0305-8/90406 від 02.10.2020 року «Про розгляд звернення» у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 року №2-р/2019.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи періоди роботи з 04.07.1994 року по 14.03.1995р. ОСОБА_1 у подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи позивача з 11.10.2017р. по 31.07.2020р. у подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 року №2-р/2019, з 09 вересня 2020 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 420,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 02.12.2020 року

Помічник судді Лісна А.М.