Рішення № 93234045, 27.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2020 року Справа № 182/2585/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Врони О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання боргу безнадійним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі – позивач) звернулась до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просила:

- визнати борг зі сплати транспортного податку в сумі 25000 грн., який обліковується за ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_1 – безнадійним, та зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області списати його, про що внести відповідну інформацію до інтегрованої картки платника податків фізичної особи.

В обгрунтування позову зазначено, що у серпні 2019 року позивач дізналась про наявність у неї боргу з транспортного податку за 2015 рік в сумі 25000 грн. Згідно з наданою їй відповіддю відповідача від 02.09.2019 року, податковий борг позивача зі сплати транспортного податку в розмірі 25000 грн. виник 19.10.2015 року і з цієї дати обчислюється термін – 1095 днів, у який контролюючий орган міг стягнути цей податковий борг. Термін стягнення зазначеного податкового боргу закінчився у жовтні 2018 року і на теперішній час борг має статус безнадійного та підлягає списанню.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.06.2020 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання боргу безнадійним та зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

24.06.2020 року матеріали справи надійшли на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду та згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2020 року передані на розгляд судді Вроні О.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк, протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали, для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.262 КАС України підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться.

Представником ГУ ДПС у Дніпропетровській області 06.10.2020 року подано відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи тим, що враховуючи положення Податкового кодексу України можливо зазначити, що при визнанні податкового боргу безнадійним одним з визначальних й основних факторів для списання, є неможливість платника податків належним чином виконувати свої зобов`язання, а саме підтвердження належними документами джерел та відповідно неможливості погашення податкового боргу перед державною. Визнання податкового боргу безнадійним належить до компетенції податкового органу. Позивач не зверталась до податкового органу із заявою про визнання її боргу безнадійним згідно Порядку прийняття рішення про писання безнадійного податкового боргу.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач у 2015 році була власником транспортного засобу «Toyota Highlander», 2011 року випуску, з об`ємом циліндрів двигуна 3456 куб.см.

16.09.2015 року податковим органом було винесене податкове повідомлення-рішення №00039/1703, яким позивачу визначено до сплати суму транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25000 грн.

Оскільки станом на 11.02.2016 року ОСОБА_2 мала податкову заборгованість по транспортному податку з фізичних осіб в сумі 25000 грн. відповідачем було направлено позивачу податкову вимогу від 12.02.2016 року №162-23.

Про наявність податкового боргу позивач дізналась 02.09.2019 року з листа ГУ ДФС у Дніпропетровській області на її запит від 28.08.2019 року.

16.09.2019 року позивач звернулась до Нікопольського управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області із заявою щодо прийняття рішення про списання безнадійного податкового боргу.

15.10.2019 року Нікопольським управлінням ГУ ДПС у Дніпропетровській області надано відповідь, оформлену листом №14799/10/04-36-58-60, якою повідомлено, що до функціональних повноважень Нікопольського управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області не належить прийняття рішень про списання податкового боргу.

15.01.2020 року позивач звернулась із запитом до ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо можливості списання податкового боргу.

11.02.2020 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області надано відповідь, оформлену листом №14430/10/04-36-58-60, якою повідомлено, що враховуючи положення Податкового кодексу України можливо зазначити, що при визнанні податкового боргу безнадійним одним з визначальних й основних факторів для списання, є неможливість платника податків належним чином виконувати свої зобов`язання, а саме підтвердження належними документами джерел та відповідно неможливості погашення податкового боргу. Визнання податкового боргу безнадійним належить до компетенції податкового органу як суб`єкта владних повноважень, підлягає списанню у передбачений порядком термін.

Не погоджуючись з позицією відповідача щодо несписання податкового боргу, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який визначає, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми грошового зобов`язання протягом установленого строку.

Відповідно до пункту 101.1 статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Підпунктом 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України передбачено, що безнадійний податковий борг визначений як податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено строк давності - 1095 календарних днів, а пунктом 102.4 цієї статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Виходячи зі змісту пункту 102.1 статті 102 ПК України, законодавцем передбачений термін у 1095 днів для стягнення суми грошових зобов`язань платника податків, не сплачених у встановлений законодавством строк. Водночас вказаний строк не може бути застосований до сум податкового боргу, стягнутих за рішенням суду.

Відповідно до підпункту 19-1.1.24 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють функції щодо відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов`язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.

Контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством (підпункт 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).

Контролюючі органи, згідно з пунктом 101.5 статті 101 Податкового кодексу України, щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577 затверджений Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі - Порядок № 577), у пункті 2.1 якого визначено, що безнадійним податковим боргом є, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України (підпункт 3 пункту 2.1 Порядку №577).

Відповідно до пункту 3.1 Порядку № 577 визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника контролюючого органу (пункт 3.2 Порядку № 577).

Згідно з приписами пунктів 4.3-4.5 Порядку № 577 у випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Пунктом 4.2 вказаного розділу Порядку встановлено, що за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів.

З аналізу наведених правових норм, судом встановлено, що списання безнадійного податкового боргу не є обов`язком податкового органу, а є його правом, та у випадку списання податкового боргу з підстав закінчення строку давності, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України, такий борг може бути списаний на підставі розгляду документів, поданих платником податків.

Судом встановлено, що позивач звернулась до ГУ ДПС у Дніпропетровській області із заявою про прийняття відповідного рішення 15.01.2020 року. Проте, ГУ ДПС у Дніпропетровській області не було здійснено належний розгляд заяви позивача та не прийнято відповідне рішення за результатами розгляду заяви у відповідності до пункту 4.2 Порядку №577, а лише було надано лист №14430/10/04-36-58-60 від 11.02.2020 року «Щодо надання інформації».

В межах даного адміністративного спору позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а з відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній направив позивачу відповідь у формі листа.

Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про вирішення питання щодо списання заборгованості, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Позивач, зокрема, просить визнати податковий борг безнадійним. Суд зазначає, що до повноважень адміністративного суду не віднесено питання безумовного визнання податкового боргу безнадійним, оскільки прийняття відповідного рішення законодавцем покладено на податковий орган.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Отже, прийняття рішення про списання податкового боргу є дискреційними повноваженнями відповідача, відтак у задоволенні вказаної вимоги позивача належить відмовити.

Проте, оскільки судом встановлено недотримання порядку надання відповіді позивачем на заяву ОСОБА_1 про списання податкового боргу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 про списання податкового боргу, поданої 15.01.2020 року, та зобов`язати ГУ ДПС у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про списання податкового боргу, подану 15.01.2020 року, та прийняти відповідне рішення.

Також, суд роз`яснює, що звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Податковому кодексі, в силу його прямої дії, оскільки норма встановлює незастосування до позивача відповідальності у вигляді стягнення після спливу строку давності, та вона адресована насамперед до осіб, наділених компетенцією здійснювати заходи примусового стягнення.

Стосовно твердження позивача про те, що облік за нею податкового боргу, перешкоджає у здійсненні передбачених законом прав: отримання кредиту, здійснити продаж майна, іміджеві втрати, то суд зазначає, що позивач не позбавлена права звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким нараховано таку суму боргу, оскільки позивач дізналась, як вона зазначає, про існування боргу лише у серпні 2019 року.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується інформаційним листом АТ «Банк Кредит Дніпро» та довідкою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 420,40 грн.

Керуючись, ст.ст. 139, 241 - 246, 262, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання боргу безнадійним та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 про списання податкового боргу, поданої 15.01.2020 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про списання податкового боргу, подану 15.01.2020 року, та прийняти відповідне рішення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 43145015) судові витрати у розмірі 420 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона