Рішення № 93234022, 02.12.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року ЛуцькСправа № 140/15408/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Ковальчука В.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів Підгородненської сільської ради (Любомльська ОТГ) Любомльського району Волинської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства у формі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №118-УБД від 30.07.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", зобов`язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га, яка знаходиться на території Підгородненської сільської ради (Любомльська ОТГ) Любомльського району Волинської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер 0723383700:05:002:0483 загальною площею 48,5121 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що для реалізації права на безоплатне отримання земельної ділянки ОСОБА_1 12 листопада 2019 року звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства. Однак наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 24 грудня 2019 року №3-3668/15-19-СГ у наданні дозволу йому відмовлено у зв`язку з відсутністю пропозиції щодо погодження Любомльської об`єднаної територіальної громади Любомльського району Волинської області (далі - Любомльська ОТГ) щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад".

Позивач не погодився з такою відмовою та звернувся з позовом до Волинського окружного адміністративного суду, який рішенням від 18.05.2020, яке набрало законної сили 18.06.2020, позов задовольнив повністю; визнав протиправним та скасував наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 24 грудня 2019 року №3-3668/15-19-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою"; зобов`язав Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12 листопада 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, розташованої на території Підгородненської сільської ради Любомльського району Волинської області, шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0723383700:05:002:0483 загальною площею 48,5121 га.

На виконання вказаного рішення суду відповідач видав наказ №118-УБД від 30.07.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з тих підстав, що бажана до відведення земельна ділянка є частиною проінвентаризованої за кошти Державного бюджету земельної ділянки площею 48,5121 га кадастровий номер 0723383700:05:005:0483, яка включена до переліку та в найближчий термін буде передана, відповідно статті 117 Земельного кодексу України, в комунальну власність Любомльській міській раді Любомльського району.

Позивач вважає, що вищевказана відмова відповідача є необґрунтованою, в ній не зазначено жодних законних підстав для відмови, які передбачені Земельним кодексом України. Зауважив, що стаття 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) містить вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а тому вмотивована відмова має містити пояснення з вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

ОСОБА_1 вважає, що рішення (наказ) відповідача не містить законних підстав для відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, які передбачені ЗК України, а тому є необґрунтованим.

Ефективним способом захисту порушеного права позивач вважає саме зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив. В обґрунтування своєї позиції вказав, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" ГУ Держгеокадастру у Волинській області правомірно не надано позивачу дозвіл на розроблення проекту щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Любомльської об`єднаної територіальної громади Любомльського району Волинської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, оскільки місце розташування об`єкта (земельної ділянки) не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідач вважає, що його дії відповідають вимогам законодавства, а тому з наведених підстав у задоволенні позову просив відмовити.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 26 листопада 2019 року звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із клопотанням від 12 листопада 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, яка знаходиться на території Підгородненської сільської ради (Любомльська ОТГ), шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер 0723383700:05:002:0483 загальною площею 48,5121 га. До вказаної заяви позивач додав копії паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, посвідчення учасника бойових дій, графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки.

Наказом від 24 грудня 2019 року №3-3668/15-19-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" ГУ Держгеокадастру у Волинській області відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності земельної ділянки, розташованої на території Любомльської ОТГ, орієнтовним розміром земельної ділянки 2,00 га для ведення особистого селянського господарства. Як слідує із наказу, підставою для відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 стала відсутність пропозиції Любомльської ОТГ в погодженні відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га відповідно до пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад".

Позивач не погодився з такою відмовою та звернувся з позовом до Волинського окружного адміністративного суду, який рішенням від 18.05.2020 у справі № 140/5039/20, яке набрало законної сили 18.06.2020, позов задовольнив повністю; визнав протиправним та скасував наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 24 грудня 2019 року №3-3668/15-19-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою"; зобов`язав Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12 листопада 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, розташованої на території Підгородненської сільської ради Любомльського району Волинської області, шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0723383700:05:002:0483 загальною площею 48,5121 га.

На виконання вищенаведеного рішення суду ГУ Держгеокадастру у Волинській області прийняло наказ №118-УБД від 30.07.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з тих підстав, що бажана до відведення земельна ділянка є частиною проінвентаризованої за кошти Державного бюджету земельної ділянки площею 48,5121 га кадастровий номер 0723383700:05:005:0483, яка включена до переліку та в найближчий термін буде передана, відповідно статті 117 Земельного кодексу України, в комунальну власність Любомльській міській раді Любомльського району.

Не погодившись із даним рішенням, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частини 2 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).

Аналіз наведених приписів свідчить про те, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частин 10, 11 статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" установлено Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи із 01 лютого 2018 року забезпечити, зокрема, здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Як зазначено в оскаржуваному наказі, бажана до відведення земельна ділянка є частиною проінвентаризованої за кошти Державного бюджету земельної ділянки площею 48,5121 га кадастровий номер 0723383700:05:005:0483, яка включена до переліку та в найближчий термін буде передана, відповідно статті 117 Земельного кодексу України, в комунальну власність Любомльській міській раді Любомльського району.

Суд звертає увагу на положення статті 79-1 ЗК України, частиною 1 якої передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частини 2 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (частини 3, 4 статті 79-1 ЗК України).

Відповідно до частини 5 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Суд звертає увагу на те, що земельна ділянка, щодо якої позивач висловив бажання отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою, входить до складу земельної ділянки площею 48,5121 га, яка сформована та має єдиний кадастровий номер 0723383700:05:005:0483.

Суд зазначає, що подальше формування земельної ділянки, на частину якої позивач хоче отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення її у власність, яка вже є сформованою згідно технічної документації із землеустрою та має кадастровий номер 0723383700:05:005:0483, здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою.

Відповідно до ч. 10 ст. 55 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом).

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №823/1179/17, від 03.10.2019 у справі №823/1172/17, від 25.11.2019 у справі №823/1178/17, від 26.11.2019 у справі №№823/1180/17 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій" проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом. Технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Відповідно до статті 25 цього ж Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; і) технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Тобто, згідно ЗК України способами формування земельної ділянки, є: у порядку відведення земельної ділянки із земель комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок) та шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже ч. 2 ст. 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Як зазначено у висновках Верховного Суду у постановах від 23 жовтня 2020 року у справі № 802/1535/17, від 16 липня 2020 року у справі № 802/1447/17-а, від 12 березня 2020 року у справі № 815/4257/16, щодо аналогічних спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 6 статті 79-1 Земельного кодексу України, яка встановлює, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Як встановлено судом, земельна ділянка, на яку позивач бажає отримати дозвіл на розробку документації, вже є сформованою згідно технічної документації із землеустрою щодо проінвентаризованої земельної ділянки площею 48,5121 га, кадастровий номер 0723383700:05:005:0483, а відтак її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою.

Відтак, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність частини проінвентаризованої та вже сформованої земельної ділянки, відповідач фактично відмовив з підстав невідповідності місця розташування об`єкта (земельної ділянки) вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, що передбачено частиною7 статті 118 Земельного кодексу України. Водночас те, що у відмові відповідач не роз`яснив позивачу порядок отримання спірної земельної ділянки, не може свідчити про протиправність його рішення.

Отже, відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у формі наказу №118-УБД від 30.07.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору не вирішується.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 67, код ЄДРПОУ 39767861) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Д. Ковальчук