Ухвала суду № 93232014, 01.12.2020, Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа № 538/2222/20

Провадження № 2/538/597/20

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

01 грудня 2020 року суддя Лохвицького районного суду Полтавської області Бондарь В.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" в інтересах структурного підрозділу Лохвицького управління експлуатації газорозподільної системи про визнання дій протиправними, зобов"язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" в інтересах структурного підрозділу Лохвицького управління експлуатації газорозподільної системи про визнання дій протиправними, зобов"язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди. Згідно позовних вимог позивач просить суд визнати дії відповідача щодо припинення газопостачання об`єкта споживача шляхом механічного від`єднання газової мережі позивача за адресою: АДРЕСА_1 , від газорозподільної системи неправомірними та зобов`язати відповідача відновити газопостачання об`єкта споживача за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 49 861 500 грн. Сплату судового збору покласти на відповідача.

Під час вирішення питання про прийняття вищезазначеного позову до розгляду та відкриття провадження у справі, встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам переліченим ст.ст. 175-177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позовна заява не відповідає вимогам ч. 4 ст. 177 ЦПК України, а саме позивачем не сплачено судовий збір та не надано підтвердження про його сплату.

Позивач при зверненні з вимогами до суду посилався на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, у якому не передбачено звільнення від сплати судового збору споживачів - за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав. Разом з тим у частині 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Системний і комплексний аналіз зазначених норм дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб, як «споживачі, які звернулися з позовними вимогами про захист порушених прав», у переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору, установленому в статті 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів, а саме Законом України «Про захист прав споживачів».

Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються від майнового навантаження з метою захисту своїх порушених прав (частина третя стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 761/24672/15-ц від 19 червня 2018 року.

При цьому, позовна заява містить дві вимоги, одна з яких про стягнення моральної шкоди в сумі 49 861 500 грн.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції) відповідно до закону.

Таким чином, споживачі звільнені від сплати судового збору за подання позову про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої лише внаслідок недоліків продукції, тобто в даному випадку позивач не звільнений від сплати судового збору у відповідності до положень ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» за вимогу про відшкодування моральної шкоди.

Пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01.01.2015, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від такого.

Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.

Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.

Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц.

Згідно ст. 263 ч. 4 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Таким чином, за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», встановлена ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем у розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (10 510, 00 грн.).

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102, 00 грн.

У позовній заяві позивачем заявлено вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 49 861 500 грн., яка є вимогою майнового характеру, а отже, позивачем повинен бути сплачений судовий збір за вказану позовну вимогу в розмірі 10 510,00 гривень.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір за вимогу про стягнення моральної шкоди, яка є вимогою майнового характеру та надати суду докази його сплати.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Вказані судом обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі, а тому вважаю необхідним позовну заяву залишити без руху для усунення вищевикладених недоліків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суддя приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" в інтересах структурного підрозділу Лохвицького управління експлуатації газорозподільної системи про визнання дій протиправними, зобов"язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, слід залишити без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260-261, 353 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" в інтересах структурного підрозділу Лохвицького управління експлуатації газорозподільної системи про визнання дій протиправними, зобов"язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - залишити без руху.

Надати позивачу строк для виправлення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Попередити позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Лохвицького

районного суду В.А.Бондарь