Рішення № 93231732, 01.12.2020, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 01.12.2020

Справа № 501/4502/19

2/501/612/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року Іллічівський міський суд Одеськоїобласті в складі:

головуючого - судді Петрюченко М.І.

за участю секретаря судового засідання – Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом ОСОБА_1

до

відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОМЕГА»

предмет та підстави позову: про захист прав споживачів, стягнення витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

ОСОБА_1 19.12.2019 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОМЕГА» про захист прав споживачів, стягнення витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування(а.с.1-4), згідно якого просить суд:

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОМЕГА» (ЄДРПОУ 21626809) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) кошти, які стягнуто за рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 21.12.2017 року по виконавчому листу ВП55725167: матеріальна шкода у сумі - 39 552,07 грн.; моральна шкода у сумі 20 000 гривень; відшкодування витрат на правову допомогу 1000 гривень;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОМЕГА» на користь ОСОБА_1 витрати понесені на правничу допомогу у сумі 5000 гривень та інші судові витрати.

Позов мотивований тим, що 15.02.1017 року між ОСОБА_1 (надалі - Позивач) та Приватним акціонерним товариством «ОМЕГА» (надалі - Відповідач) був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Поліс №АК/2375599 (код 030) (надалі - Договір), за умовами якого Відповідач застрахував майнові інтереси позивача, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу моделі «HyundaiAccent» 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , кузов, (шасі) № НОМЕР_3 , (надалі - автомобіль), а також взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму в порядку визначеному договором (п.4 договору).

20.03.2017 стався страховий випадок за участю ОСОБА_1 , а саме: 20 березня о 21.50 годин ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки модель «HyundaiAccent» 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по вулиці 1 Травня у м.Чорноморськ, Одеської області, зі сторони вул.Олександрійської в напрямку проспект Миру зі швидкістю 20-30 км/год, відволікся від керування автомобілем, в результаті чого своїми необережними діями, а саме злочинною самовпевненістю, тобто передбачаючи можливість настання загальнонебезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх запобігання, що виразилося у грубому порушенні п.п.1.5, 1.7, 12.1, 13.3, 18.1 «Правил дорожнього руху» на врегульованому пішохідному переході, розташованому в районі будинку №7-п по вул.1 Травня в м.Чорноморську Одеської області, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , що переходив проїзну частину дороги зліва направо, останній отримав тілесні ушкодження.

Згідно висновку медичної експертизи №80 від 18.05.2017 року відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а саме; закритий перелом середньої третини правої плечової кістки із зміщенням фрагментів, закритої травми лівого колінного суглобу у вигляді забою відростків стегнової та великогомілкової кісток з відривом медіальної колатеральної зв`язки і розривом медіального меніска, які утворилися від дії тупого предмету, чи могли бути частини автотранспортного засобу, за своїм характером і перебігом призвели до розладу здоров`я на строк понад трьох тижні.

Вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 21.12.2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 3400,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного основного та додаткового покарання у зв`язку із амністією, цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди – 39552,07 грн., моральної шкоди – 20000,00 грн., відшкодування витрат на правову допомогу – 1000,00 грн.

Позивач стверджує в позові, що відразу ж після страхового випадку у встановлений Договором термін він виконав вимоги п.33.1.4 договору страхування і повідомив не пізніше трьох днів про вказаний страховий випадок ПАТ «СК «ОМЕГА». Також, на виконання вимоги п.33.1.4 договору ОСОБА_1 , надав письмову заяву – повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду та відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодження майна.

Після оголошення вироку суду 23.02.2018 року потерпілий ОСОБА_2 звернувся письмово до ПАТ «СК «ОМЕГА» про виплату страхового відшкодування потерпілому за насталим страховим випадком. Однак, листом за вихідним №1202 від 13.06.2018 року отримав відмову з посиланням на ст.1191 ЦК України, та ст.128 КПК України та п.11 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, від 01.03.2013 року за №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної безпеки» та рекомендовано, що за вибором потерпілого ОСОБА_2 , вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи або страховика, який застрахував відповідальність винної особи з посиланням на Постанову ВСУ від 20.01.2016 року у Справі № 6-2808цс15.

Будучи юридично не обізнаним та отримавши лист – відмову від ПАТ «СК «ОМЕГА» потерпілий ОСОБА_2 в Іллічівському міському суді Одеської області отримав виконавчий лист, за яким 06.02.2018 року відкрито виконавче провадження ВП 55725167 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 39552 гривен 07 копійок, моральної шкоди 20 000 гривен та витрати на правову допомогу у розмірі 1000 гривен.

Позивач стверджує, що ПАТ «СК «ОМЕГА» не виконала умови укладеного з ОСОБА_1 договору страхування, що призвело до безпідставного стягнення коштів за рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 21.12.2017 року з ОСОБА_1 і порушення умов укладеного Договору страхування.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Позивач та його представник були належним чином сповіщені про судовий розгляд справи, однак до суду не з`явились, надали до суду заяву про розгляд справи без їх участі (а.с.112).

Відповідач відзиву на позов не надав, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с.33, 108).

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 02 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування залишено без руху (а.с.22-23).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 22.01.2020 відкрито провадження у справі (а.с.28-29).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 03.03.2020 заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Пасічник О.В. про витребування доказів - задоволено частково (а.с.47-48).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 15.02.1017 року між ОСОБА_1 (надалі - Позивач) та Приватним акціонерним товариством «ОМЕГА» (надалі - Відповідач) був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Поліс №АК/2375599 (код 030) (надалі - Договір), за умовами якого Відповідач застрахував майнові інтереси позивача, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу моделі «HyundaiAccent» 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , кузов, (шасі) № НОМЕР_3 , (надалі- автомобіль), а також взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму в порядку визначеному договором (п.4 договору) (а.с.7).

20.03.2017 стався страховий випадок за участю ОСОБА_1 , а саме: 20 березня о 21.50 годин ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки моделі «HyundaiAccent» 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по вулиці 1 Травня у м. Чорноморськ, Одеської області, зі сторони вул. Олександрійської в напрямку проспект Миру зі швидкістю 20-30 км/год, відволікся від керування автомобілем, в результаті чого своїми необережними діями, а саме злочинною самовпевненістю, тобто передбачаючи можливість настання загально небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх запобігання, що виразилося грубому порушенні п.п.1.5, 1.7, 12.1, 13.3, 18.1 «Правил дорожнього руху» на врегульованому пішохідному переході, розташованому в районі будинку №7-п по вул.1 Травня в м.Чорноморську Одеської області, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , що переходив проїзну частину дороги зліва направо, останній отримав тілесні ушкодження.

Після страхового випадку у встановлений Договором термін ОСОБА_1 виконав вимоги п.33.1.4 договору страхування і повідомив не пізніше трьох днів про вказаний страховий випадок ПАТ СК «ОМЕГА» (а.с.3, 11-70), однак, листом за вихідним №1202 від 13.06.2018 року отримав відмову з посиланням на ст.1191 ЦК України, та ст.128 КПК України та п.11 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, від 01.03.2013 року за №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної безпеки» та рекомендовано, що за вибором потерпілого ОСОБА_2 , вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи або страховика, який застрахував відповідальність винної особи з посиланням на Постанову ВСУ від 20.01.2016 року у Справі № 6-2808цс15 (а.с.8).

Вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 21.12.2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 3400,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного основного та додаткового покарання у зв`язку із амністією.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди – 39552,07 грн., моральної шкоди – 20000,00 грн., відшкодування витрат на правову допомогу – 1000,00 грн. (а.с.11-12).

Потерпілий ОСОБА_2 в Іллічівському міському суді Одеської області отримав виконавчий лист, за яким 06.02.2018 року відкрито виконавче провадження ВП 55725167 та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 39552 гривен 07 копійок, моральної шкоди 20 000 гривен та витрати на правову допомогу у розмірі 1000 гривен (а.с.10, 65-68).

Станом на 13.03.2020 з боржника стягнуто 18898,50 грн., з них перераховано 200,00 грн. – витрати виконавчого провадження, 1699,81 грн. – виконавчий збір, 16998,69 грн. – заборгованість стягувачу ОСОБА_2 , що підтверджується копією листа відділу ДВС від 13.03.2020 (а.с.88).

ІV. Оцінка Суду.

Стосовно порушення положень Закону України «Про захист прав споживачів» суд зазначає наступне.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з п.22 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», до відносин, які регулюються нормами Закону України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, відносини, які виникають при укладенні договору страхування.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в Постанові від 11.03.2015 року по справі № 6-126цс14.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).

У частині першій статті 6 Закону України «Про страхування» передбачено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 18 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування» видом добровільного страхування може бути страхування фінансових ризиків.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про страхування», статтею 979 ЦК України договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги) (частина перша статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За змістом пункту 4 договору відповідач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму в порядку визначеному договором: за шкоду заподіяну життю і здоров`ю потерпілого у розмірі 200000,00 грн., за шкоду заподіяну майну потерпілого у розмірі 100 000,00 грн. (а.с.7, 60).

Суд зважує, що ОСОБА_1 дотримався умов підпункту п.33.1.4 договору страхування і повідомив не пізніше трьох днів про вказаний страховий випадок ПАТ СК «ОМЕГА», надав письмову заяву – повідомлення про дорожньо - транспортну пригоду та відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодження майна (а.с.3, 11-70).

В той же час, вбачається порушення відповідачем права позивача, як споживача, на належну якість продукції та обслуговування, що виразилось у незабезпеченні вчасного виконання сторонами умов п.4 договору страхування щодо виплати страхової суми потерпілій особі.

Таким чином, суд дійшов до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 39 552,07 матеріальної шкоди.

Разом з тим, суд доходить до висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди з наступних підстав.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду.

Вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 21.12.2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 3400,00 гривень, з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного основного та додаткового покарання у зв`язку із амністією.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди – 39552,07 грн., моральної шкоди – 20000,00 грн., відшкодування витрат на правову допомогу – 1000,00 грн. (а.с.11-12).

Як свідчать матеріали справи, моральна шкода у розмірі 20000,00 грн. стягнута з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 у зв`язку з наявністю причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні («матеріали справи свідчать про те, що наслідки злочину досягли фізичних та душевних страждань потерпілого, на тривалий час змінили його звичайний образ життя, призвело до погіршення стану здоров`я, обмежений рух передпліччя, появилась кульгавість»).

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що з вини відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОМЕГА» йому завдано моральну шкоду.

За таких обставин, суд вважає, що у стягненні моральної шкоди слід відмовити.

Також, суд доходить до висновку про відмову в задоволенні вимог в частині відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 1000 гривень, оскільки вказані витрати пов`язані з наданням правової допомоги потерпілому ОСОБА_2 в кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, суд доходить до висновку про часткове задоволення позову.

Обґрунтовуючи дане судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст.6 (право на справедливий суд), ст.13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст.17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст.1 Протоколу 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).

Крім того, відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, у зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог ч.3 ст.33 Закону України «Про захист прав споживача», судовий збір на користь держави компенсується за рахунок відповідача.

Крім того, згідно ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В матеріалах справи містяться засвідчені належним чином:

- копія договору про надання правової допомоги №59 від 14.12.2019 року адвокатом Пасічник О.В. (а.с.14),

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_3 (а.с.15);

- ордер серії ОД №545537 (а.с.16);

- квитанція до прибуткового касового ордеру №59 від 14.12.2019 на суму 5000,00 грн. (а.с.16 зворотній бік).

Вказані докази підтверджують витрати на професійну правничу допомогу та є обгрунтованими.

Разом з тим, судові витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в порядку статті 141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини вимог в розмірі 2500,00 грн.

З цих підстав, керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного - процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОМЕГА» про захист прав споживачів, стягнення витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування– задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОМЕГА» (ЄДРПОУ 21626809) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) кошти у сумі 39 552,07 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОМЕГА» (ЄДРПОУ 21626809) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати понесені на правничу допомогу у сумі 2500 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОМЕГА» (ЄДРПОУ 21626809) на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Іллічівського міського суду

Одеської області М.І.Петрюченко