Ухвала суду № 93231355, 02.12.2020, Арцизький районний суд Одеської області

Справа № 513/170/20

Провадження № 1-кп/492/80/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Варгаракі С.М.,

при секретарі судового засідання – Богдан А.І.,

за участю прокурора – Галкіна Д.П.,

захисника-адвоката Дукіна С.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні в приміщені суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Арцизького районного суду Одеської знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

В судовому засіданні прокурор Галкін Д.П. звернувся до суду з клопотанням про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 строку тримання під вартою на 60 діб, посилаючись на те, що раніше доведені ризики не знизились і не відпали, а саме: обвинувачений перебуваючи на свободі може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків по наявному кримінальному провадженні.

В судовому засіданні захисник - адвокат Дукін С.В. заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем мешкання обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку захисника-адвоката, просив обрати більш м`який запобіжний захід.

Потерпілий ОСОБА_2 , потерпіла ОСОБА_3 та її представник Кожокар Т.Я. в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши подане прокурором клопотання щодо продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , заслухавши думки учасників судового провадження, суд дійшов висновку про те, що клопотання прокурора слід задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу двомісячного строку з дня застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно з положеннями ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганням спробам, у тому числі: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Тобто, запобіжний захід має на меті попереджати спроби особи вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, а не бути лише наслідком такого перешкоджання.

У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно із приписом п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, внаслідок якого настала смерть людини, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від трьох до восьми років, який вчинив у період іспитового строку, після вчинення дорожньо-транспортної пригоди не вжив заходів, направлених на надання допомоги потерпілим, покинув місце пригоди. Також, суд враховує, що ОСОБА_1 на тяжкі хвороби, які б перешкоджали йому знаходиться в місцях попереднього ув`язнення не страждає, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, ніде не працює, законного джерела доходів не має, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, та може бути передумовою для здійснення спроб зникнути з місця проживання, не маючи постійного джерела доходів для забезпечення себе необхідним для життєдіяльності, перебуваючи на волі, може продовжити злочинну діяльність (про що свідчить вчинення вказаного злочину у період іспитового строку, відсутність міцних соціальних зв`язків, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення), суд вважає, що продовжують мати місце ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Зазначені обставини свідчать також про наявність обґрунтованої підозри у можливості продовження кримінальної протиправної поведінки обвинуваченим, що є ризиками, передбаченими п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Отже, суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_1 , перебуваючи на свободі може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків по наявному кримінальному провадженні.

Розглядаючи, відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`якого запобіжного заходу до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, не зменшилися.

Посилання сторони захисту на наявність постійного місця проживання та можливість обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, хоч і має місце, однак не є безумовною підставою для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечним стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.

Слідчий суддя, задовольняючи клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, вважає за можливе не визначати обвинуваченому розмір застави, так як він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), який спричинив загибель людини та ухвалою суду від12.03.2020 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Керуючись ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст. 29 Конституції України, главою 18, ст. ст. 331, 369-372 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора Білгород-Дністровської місцевої прокуратури Одеської області Галкіна Д.П. про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 строку тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, строк тримання під вартою в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) діб, з 02 грудня 2020 року, без визначення розміру застави.

Строк дії ухвали про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 закінчується 30 січня 2021 року.

Ухвала щодо продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження може бути оскаржена через суд, який ухвалив судове рішення, протягом семи днів з дня її оголошення, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року у справі № 4р-2019 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 КПК України. Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_1 та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення для виконання.

Суддя

Арцизького районного суду С.М. Варгаракі