Рішення № 93230107, 01.12.2020, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/6056/17

Категорія 4

2/295/2279/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2020 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді Зосименка О.М.,

секретаря с/з Ковальчук О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Служби безпеки України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Управління житлового господарства Житомирської міської ради, про визнання недійсними рішення, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно,-

встановив:

Служби безпеки України у січні 2018 року звернулася з уточненим позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Управління житлового господарства Житомирської міської ради, в якому просила суд: визнати недійсним рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 13.05.2004 №278; визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру від 26.09.2007 № НОМЕР_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь СБУ судові витрати в розмірі 4 800,00 грн.

В обґрунтування позову позивач вказав, що в листопаді 2003 року квартиру АДРЕСА_2 ., як службове житло, незаконно отримав колишній співробітник УСБУ в Житомирській області ОСОБА_1 . Оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 13.05.2004 №278 квартира була виключена з числа службових приміщень та 26.09.2007 квартира була приватизована та передана у приватну власність матері відповідача ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 26.09.2007 № НОМЕР_1 . Проте,як зазначає позивач, приватизація квартири була проведена з порушенням норм статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», оскільки рішення про передачу квартири було прийнято не уповноваженим органом - відділом приватизації державного житлового фонду управління житлово-комунального господарства Житомирської міської ради.

У липні 2018 року справа була надіслана Верховному суду та у липні 2020р. цивільну справу повернуто до Богунського районного суду м. Житомира для розгляду.

Виконавчим комітетом Житомирської міської ради у вересні 2020р. направлено відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити в позові за безпідставністю, оскільки рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 13.05.2004 №278 прийнято з дотриманням вимог закону, а приватизація квартири здійснювалась відповідно до чинного на той час Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян^ яке затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15,09,1992 № 56.

Представником відповідача ОСОБА_1 надано письмові заперечення в яких вказано, що рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 13.05.2004 №278 прийнято відповідно до вимог закону і є актом, який вичерпав свою дію, відповідачем рішення про приватизацію не оскаржено та позивач обрав невірний спосіб захисту.

В останнє судове засідання сторони та їх представники не з`явилися, подали заяви про розгляд у їх відсутність, дослідивши матеріали справи суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 09.10.2003р. квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності СБУ та рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 23.10.2003 року за № 640 «Про надання жилої площи, надання квартирам статусу службових та жилих» квартирі АДРЕСА_1 надано статус службової і жилої.

Рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 13.05.2004 року за № 278 «Про виключення жилих приміщень з числа службових» квартиру АДРЕСА_1 виключено з числа службових на підставі клопотання начальника УСБУ в Житомирській області від 27.04.2004р. за №27/366.

Жодних доказів в розумінні ст.. 76 ЦПК України та обґрунтування незаконності прийняття Виконавчим комітетом Житомирської міської ради оскаржуваного рішення №278 позивачем не надано і матеріали справи таких відомостей не містять, як і обгрунтування та доказів отримання ОСОБА_1 вищевказаної квартири.

Крім того, ставлячи вимоги щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру від 26.09.2007 № НОМЕР_1 та скасування державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло та вказуючи на незаконність приватизації вищевказаної квартири, позивачем не надано доказів в розумінні ст.. 76 ЦПК України, що вказана квартира приватизована та рішення про приватизацію визнано незаконним.

Більш того, стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 387 ЦК України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Встановивши, що предметом спору є спірна квартира, яка належала позивачу і в подальшому право власності на яку було зареєстровано за одним з відповідачів, та позивач вказує на незаконність вибуття квартири з його володіння, суд дійшов висновку, що захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, або якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно. (Дана правова позиція викладена у постанові ВСУ від 07.11.2012р. у справі 6-107цс12).

Таким чином, встановивши, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушених, на його думку прав, суд відмовляє в задоволенні позову.

Керуючись ст.. 15, 16, 388,392 ЦК України, ст.. ст.. 265 ЦПК України, суд,-

вирішив:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Зосименко