Ухвала суду № 93229091, 30.11.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"30" листопада 2020 р.Справа № 922/433/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Редько А.В.

розглянувши подання державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харковському району та місту Люботин Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Харченко Дениса Олександровича (вх. № 27678 від 27.11.2020) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи без вилучення паспортного документа у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду у справі № 922/433/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперський колос" (61115, Харківська обл., м. Харків, вул. Северина Потоцького, 11)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" (62495, Харківська обл., Харківський район, смт. Васищеве, вул. Овочева, 13)

про стягнення 724736,34 грн.

За участю -

Державний виконавець – Комар Г.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперський колос" 14.02.2020 р. звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмір 724736,34 грн., яка складається з 587576,34 грн. основного боргу, 111726,53 грн. пені, 14571,69 грн. інфляційних втрат, 10861,78 грн. - 3% річних. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 0044СА від 14.09.2018 р.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.06.2020 по справі № 922/433/20 позов задовольнити повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперський колос" 587576,34 грн. основного боргу; 111726,53 грн. пені; 14571,69 грн. інфляційних втрат, 10861,78 грн. - 3% річних, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 10871,05 грн. та судові витрати, які понесені позивачем на адвокатські послуги у розмірі 20000,00 грн.

12.08.2020 на виконання рішення суду у справі № 922/433/20 було видано відповідний наказ.

27.11.2020 до канцелярії господарського суду надійшло подання державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботин Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Харченко Дениса Олександровича (вх. № 27678 від 27.11.2020) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи без вилучення паспортного документа, а саме керівника Машинцева Максима Сергійовича, Країна громадянства: Україна, Місцезнаходження: Україна, 02166, місто Київ, вул. Мілютенка, будинок 25, квартира 91 юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" (код ЄДРПОУ 37431314, 62495, Харківська обл., Харківський район, смт. Васищеве, вул. Овочева, 13) до виконання зобов`язань, покладених на нього судовим наказом № 922/433/20 виданим Господарським судом Харківської області від 07.08.2020 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперський колос" 587576,34 грн. основного боргу; 111726,53 грн. пені; 14571,69 грн. інфляційних втрат, 10861,78 грн. - 3% річних, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 10871,05 грн. та судові витрати, які понесені позивачем на адвокатські послуги у розмірі 20000,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 27.11.2020 вищевказане подання державного виконавця було призначено до розгляду на 30.11.2020 о 12:30.

У судовому засіданні, яке відбулося 30.11.2020, державний виконавець підтримав вимоги подання у повному обсязі.

Розглянувши вимоги подання державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботин Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Харченко Дениса Олександровича (вх. № 27678 від 27.11.2020) суд керується наступним.

В силу статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частинами першою, другою ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 2 ст. 13 Закону України № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За умовами статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

В силу статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається, зокрема, на державних виконавців.

Пунктом 19 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Разом з тим, за приписами статті 337 Господарського процесуального кодексу України, тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Отже статтею 337 ГПК України унормовано можливість тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України саме фізичної особи - боржника.

Проте, за наказом, виданим на виконання рішення у справі № 922/433/20, боржником є юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій" (ідент. код 37431314).

Разом з цим, суд керується наступним. Закон України "Про виконавче провадження" та Господарський процесуальний кодекс України є законодавчими актами, які встановлюють неоднаковий суб`єктивний склад осіб, щодо яких можливе тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Згідно із частиною першою статті 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, законів України Про міжнародне приватне право, Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, за змістом цієї норми при здійсненні судочинства господарський суд керується положеннями ГПК України, а не Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" .

ГПК України регулює порядок встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України саме господарським судом, судове рішення якого перебуває на виконанні державного виконавця. Отже, право на звернення з відповідним поданням і порядок його розгляду та постановлення ухвали пов`язані з наявністю ухваленого за правилами ГПК України судового рішення та з його примусовим виконанням.

Водночас, пункт 19 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює право виконавця на звернення не тільки до господарського суду, а й до судів іншої юрисдикції. При цьому, дана стаття регулює відносини з виконання не тільки судових рішень, але й інших виконавчих документів.

Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що стаття 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" є загальною нормою по відношенню до статті 337 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при виконанні будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при зверненні виконавця не тільки до господарського суду, але й до інших судових органів.

Отже, під час вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у господарських справах господарський суд повинен керуватися положеннями Господарського процесуального кодексу України, які є спеціальними, а не Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічний правовий висновок щодо співвідношення норм, як загальної і спеціальної, але з питань оскарження в суді рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб органів ДВС, викладено Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 13.03.2019 по справі № 920/149/18.

Статтею 33 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Відтак, з огляду на те, що боржником за наказами Господарського суду Харківської області від 12.08.2020 у справі № 922/433/20 є юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Васищевський завод рослинних олій", а не фізична особа - ОСОБА_1 , встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 33 Конституції України та ст. 337 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що подання державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харковському району та місту Люботин Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Харченко Дениса Олександровича (вх. № 27678 від 27.11.2020) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 234, 337 Господарського процесуального кодексу України , суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні подання державного виконавця Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харковському району та місту Люботин Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Харченко Дениса Олександровича (вх. № 27678 від 27.11.2020) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника - юридичної особи без вилучення паспортного документа у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду у справі № 922/433/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття - 30.11.2020.

Ухвала може бути оскаржена в строки та в порядку, передбаченому статтями 254, 255, 256 ГПК України.

Апеляційна скарга подається в порядку встановленому ст. 257 ГПК України з врахуванням п.17.5 перехідних положень ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано "02" грудня 2020 р.

Суддя М.І. Шатерніков