Рішення № 93229066, 02.12.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2973/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7) до Приватного акціонерного товариства "ТРЕСТ ЖИТЛОБУД-1" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 43) про стягнення 265.084,05грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

15.09.2020 Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПрАТ "ТРЕСТ ЖИТЛОБУД-1", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 265.084,05грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ "ЖИТЛОБУД-1" всупереч вимогам статей 125-126 ЗК України використовувало земельну ділянку площею 0,2429 га, кадастровий номер 6310138800:03:011:0192 по вул. Вернадського, 6 у м. Харкові, в період з 01.08.2019 по 31.12.2019 без виникнення у відповідача права власності на землю, права постійного користування земельною ділянкою та права оренди земельної ділянки, без державної реєстрації, у зв`язку з чим відповідач зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельної ділянки. Тому, на думку Харківської міської ради, ПрАТ "ЖИТЛОБУД-1" на підставі статей 1212-1214 ЦК України зобов`язане відшкодувати позивачу всі доходи, які він одержав чи міг би одержати від цього майна, оскільки відповідачем порушені права та інтереси позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі безпідставно збережених коштів у сумі орендної плати за земельну ділянку.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.10.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2973/20. Зважаючи на те, що ціна спору у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Відповідач відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

Як свідчать матеріали справи, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.09.2020 №223466372 та від 10.09.2020 №223465976 (т. I, а.с. 23-27) право власності на нежитлову будівлю літ. «А-2», загальною площею 661,9 кв. м по вул. Вернадського, 6 у місті Харкові та на нежитлову будівлю літ. «А-2», загальною площею 603,6 кв. м по вул. Вернадського, 8 у місті Харкові у період з 09.02.2016 по 23.01.2020 було зареєстровано за відповідачем ПрАТ "ЖИТЛОБУД-1" на підставі Договорів купівлі-продажу від 09.02.2016 серія та номер 116 та від 09.02.2016 №114 відповідно.

Вказані нежитлові будівлі знаходяться на земельній ділянці площею 0,2429 га, кадастровий номер 6310138800:03:011:0192 по вул. Вернадського, 6 у місті Харкові. Як зазначає позивач у позовній заяві, вказана земельна ділянка у період з 31.07.2019 по 23.01.2020 використовувалася відповідачем ПрАТ "ЖИТЛОБУД-1" нежитлових будівель літ. «А-2» (вул. Вернадського, 6) та літ. «А-2» (вул. Вернадського, 8), що підтверджується Актом обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Вернадського, 6 (т. I, а.с. 33-34).

Право користування (оренди) чи інші речові права відповідача на земельну ділянку по вул. Вернадського, 6 у місті Харкові, на якій розташовані нежитлові будівлі літ. «А-2» (вул. Вернадського, 6) та літ. «А-2» (вул. Вернадського, 8) не зареєстровані за ПрАТ "ЖИТЛОБУД-1". Не зареєстровані вони і за іншими особами. Це підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.06.2020 №НВ-0005131212020 (т. I, а.с. 28-30).

Тобто, у відповідності до положень п. "а" ч.2 ст.83 ЗК України земельна ділянка по вул. Вернадського, 6 у місті Харкові за кадастровим номером 6310138800:03:011:0192 належить територіальній громаді м. Харкова на праві комунальної власності. Перебувала ця земельна ділянка в період з 31.07.2019 по 23.01.2020, як свідчать матеріали справи, у фактичному володінні і користуванні відповідача ПрАТ "ЖИТЛОБУД-1".

Договір оренди земельної ділянки по вул. Вернадського, 6 у місті Харкові між позивачем Харківською міською радою та відповідачем ПрАТ "ЖИТЛОБУД-1" у період з 31.07.2019 по 23.01.2020 не було укладено. Відповідно, орендна плата за володіння і користування вказаною земельною ділянкою відповідачем на користь позивача не сплачується.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку (т. I, а.с. 32), зробленого на підставі Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.12.2019 №1621/0/45-19 та виданого Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, розмір орендної плати нарахованої за володіння і користування цією земельною ділянкою в період з 01.08.2019 по 31.12.2019 і збереженої (заощадженої) у себе відповідачем становить 265.084,05грн.

Правові підстави для одержання відповідачем ПрАТ "ЖИТЛОБУД-1" земельної ділянки по вул. Вернадського, 6 у місті Харкові за кадастровим номером 6310138800:03:011:0192 у власність або у користування відсутні. Підстави для звільнення (відстрочення, розстрочення) від сплати орендної плати і збереження (заощадження) її відповідачем також відсутні.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та інтересів і є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми вартості належного позивачеві майна збереженого (заощадженого) відповідачем без достатніх правових підстав.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст.206 ЗК України).

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 Закону України "Про оренду землі").

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Нормами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Приписами ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України встановлено формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч.ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН І ВИСНОВОК СУДУ

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами суд виходить з того, що згідно чинному законодавству України зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов`язання можуть бути деліктними або безделіктними.

Наразі відсутність укладеного між Харківською міською радою та ПрАТ "ЖИТЛОБУД-1" в період з 31.07.2019 по 23.01.2020 договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору виключає договірні зобов`язання.

Відсутність неправомірних дій (бездіяльності) відповідача ПрАТ "ЖИТЛОБУД-1" означає відсутність господарського правопорушення (протиправних дій), і, як наслідок, виключає деліктні зобов`язання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що фактичний вступ відповідачем у володіння і користування спірною земельною ділянкою стався в результаті дій, котрі є правомірними, адже ніяким чином не суперечать чинному законодавству. А саме, в результаті укладення договорів купівлі-продажу будівель, котра зареєстрована належним чином в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, посвідчення цього договору в нотаріальному порядку, його державної реєстрації.

Фактичне володіння і користування земельною ділянкою відповідачем без укладення договору оренди землі станом на даний час в Україні також не вважається правопорушенням. Так, частина третя статті 125 ЗК України в редакції від 25.10.2001, котра раніше забороняла приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації була виключена Законом України від 05.03.2009 №1066-VI. Жодних інших норм, котрі б містили заборону такого володіння і використання чинне законодавство не містить.

Не є правопорушенням також і дії/бездіяльність відповідача, що безпосередньо стосуються порядку укладення договору оренди землі. Ні Законами України, ні підзаконними, ні локальними нормативними актами відповідачеві не визначено прямого і безумовного обов`язку підписати договір оренди земельної ділянки одночасно з набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна, який на ній розташований. Більш того, згідно існуючому станом на даний час порядку укладення договорів оренди земельних ділянок немає не тільки такого обов`язку, немає навіть і такої можливості. Моменту укладення договору оренди передують різного роду організаційні, правові, технічні та ін. заходи, здійснення яких знаходиться по за межами волі й контролю потенційного орендаря. Їх невиконання (неналежне чи несвоєчасне виконання) не може бути поставлене в провину відповідачеві. Так, встановленим Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, затв. рішенням 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 19.12.2012 №960/12 визначено, що ініціатива у розробці та укладенні договору оренди земельної ділянки виходить від орендодавця. Згідно цьому порядку усі дії особи, котра має інтерес в укладенні договору оренди земельної ділянки перебувають в залежності від дій орендодавця та інших осіб. За таких умов не укладення відповідачем договору та/або не вчинення відповідних попередніх підготовчих дій не може бути інкриміновано відповідачеві, як його противоправна бездіяльність.

Не може бути поставлене відповідачеві в провину і невиконання (несвоєчасне виконання) ним приписів ч.2 ст.123 ЗК України (особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації). Ця норма не містить визначення строку, в який ці дії мають бути вчинені. Тобто, строк виконання цього зобов`язання не встановлений. Як свідчать матеріали справи позивач вимог в порядку ст.530 ЦК України про виконання цього обов`язку відповідачеві не пред`являв, у інший спосіб строк виконання цього обов`язку не встановлював. Тобто, бездіяльність у вигляді не звернення з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки також не може бути визнана деліктом (навіть у разі її наявності, що в цьому випадку матеріалами справи не доведено), а отже не може бути підставою виникнення деліктних зобов`язань.

Відсутність деліктних зобов`язань у спірних правовідносинах виключає можливість захисту прав позивача як постраждалої сторони шляхом стягнення збитків (в т.ч. упущеної вигоди), адже необхідною умовою стягнення збитків є саме делікт (господарське правопорушення). Зокрема ст.ст. 22, 1166 ЦК України унормовано, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність. Аналогічно ст.ст.216, 224, 225 ГК України визначено, що необхідною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення.

Суд окремо зауважує на неможливості застосування норм законодавства, що регулюють відшкодування збитків саме у вигляді упущеної вигоди ст.22, 1166 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України та ін. Упущена вигода згідно п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України є різновидом збитків. Упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності. Тобто, до упущеної вигоди, як різновиду збитків, в повній мірі застосовуються вимоги названих вище норм права, в т.ч. в частині необхідності наявності умов застосування у вигляді делікту (господарського правопорушення).

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонами кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що спірні правовідносини охоплюються регулюванням ст.ст. 1212-1214 ЦК України. Як вбачається зі змісту цих норм вони підлягають застосованою в т.ч. у відносинах, які не місять ознак делікту. Так, ч.2 ст.1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, ці норми поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

З аналізу змісту норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 ГК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.

По-перше, судом встановлено, що відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно кошти, котрі у вигляді орендної плати, що нараховувались у період з 01.08.2019 по 31.12.2019 за володіння і користування земельною ділянкою площею 0,2429 га по вул. Вернадського, 6 у місті Харкові.

Земельна ділянка, на якій розташовані об`єкти нерухомості, що належали в період з 09.02.2016 по 23.01.2020 на праві приватної власності відповідачеві, є сформованою з 31.07.2019, має кадастровий номер 6310138800:03:011:0192 та чітко визначені межі і площу 0,2429 га. Відповідні дані містяться в Державному земельному кадастрі (т. I, а.с. 28-30). Тобто зазначена земельна ділянка є окремим об`єктом цивільних прав.

Суд зауважує, що збереження (заощадження) цього майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю літ. «А-2» загальною площею 661,9 кв. м (вул. Вернадського, 6 у місті Харкові) та нежитлову будівлю літ. «А-2» загальною площею 603,6 кв. м (вул. Вернадського, 8 у місті Харкові). Це є проявом правової природи нерухомого майна. Набута відповідачем будівля будучи згідно ст.181 ЦК України нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є органічно і нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою. Тому передача відповідачеві права власності на будівлі автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці будівлі.

Відсутність укладеного в період з 01.08.2019 по 31.12.2019 договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати. Згідно розрахунку позивача її розмір за спірний період склав 265.084,05грн.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Судом встановлено, що власником відповідної земельної ділянки в спірний період була територіальна громада м. Харкова в особі позивача Харківської міської ради. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т.ч. в практиці Європейського суду з прав людини.

Очевидно, що такий стан речей не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст.1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати. Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За допомогою цих норм, навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Розмір доходу відповідача, розрахований Харківською міською радою, як розмір плати за користування безпідставно набутим майном (земельною ділянкою комунальної форми власності без оформлення правовстановлюючих документів) у вигляді орендної плати за землю в період з 01.08.2019 по 31.12.2019 включно в розмірі 265.084,05грн. (т. I, а.с. 32).

Суд зазначає, що при здійсненні розрахунку позивач вірно керувався Положенням про порядок визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі у м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради 19 сесії 5 скликання від 27.02.2008 №41/08 (зі змінами та доповненнями).

Згідно з пунктом 2.5. зазначеного Положення ставка річної орендної плати за землі промисловості становить 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином, Харківською міською радою правомірно застосовано ставку річної орендної плати в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

При цьому суд зазначає, що Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затверджений Постановою КМУ від 19.04.1993 №284 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин оскільки він розрахований на застосування лише у деліктних правовідносинах, та інших вичерпно визначених в його пункті 1 випадках (вилучення (викупу) та тимчасове зайняття земельних ділянок, встановлення обмежень щодо їх використання, погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведення їх у непридатний для використання стан та неодержання доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок).

Всупереч вимог ст.ст. 13, 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) відповідач доказів на спростування наведених розрахунків та інших викладених вище обставин не надав.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Такий висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі №913/169/18.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст.129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача в розмірі 3.976,26грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124,129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ЖИТЛОБУД-1" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 43, код ЄДРПОУ 01270285) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 265.084,05грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3.976,26грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "02" грудня 2020 р.

Суддя О.В. Бринцев

/справа №922/2973/20/