Рішення № 93223073, 30.11.2020, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/4375/20

Провадження № 2/635/2294/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року смт Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Савченка Д.М.,

секретар судового засідання – Савченко В.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Мереф`янська міська рада Харківського району Харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області про поновлення строку для прийняття спадщини, встановлення факту проживання однією сім`єю з спадкоємцем та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою до Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області, в якій просить:

-встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю з ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 з 2004 року по день смерті;

-визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку житлового будинку загальною площею 63,60 кв.м., житловою 40.70 кв.м. з відповідною часткою надвірних будівель за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

-визначити додатковий строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , терміном два місяці з дня набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що житловий будинок по АДРЕСА_1 збудовано батьками позивача - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під час шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_4 батько позивача помер, після його смерті відкрилася спадщина, що складається з Ѕ частки вказаного житлового будинку. Спадщину у рівних частках прийняли дружина померлого - ОСОБА_6 та неповнолітні діти померлого - ОСОБА_7 та її брат - ОСОБА_3 . З 28 червня 1977 року мати позивача перебувала у повторному шлюбі з ОСОБА_2 , під час державної реєстрації шлюбу змінила прізвище « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 ». Позивач була зареєстрована та проживала разом однією сім`єю з матір`ю, вітчимом та братом у спірному будинку. ІНФОРМАЦІЯ_5 мати позивача померла. Після смерті матері відкрилася спадщина, що складається з 4/6 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 . Спадкоємцями за законом першої черги, які прийняли спадщину є вітчим позивача - ОСОБА_2 та позивач. Позивач прийняла спадщину в обсязі 2/6 (1/3) часток спірного житлового будинку, оскільки звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Вітчим позивача прийняв спадщину, оскільки проживав та був постійно зареєстрованим разом з дружиною та у встановлений строк не відмовився від спадщини. ОСОБА_3 спадщину після смерті матері не приймав, оскільки не проживав з нею на час її смерті та не звертався до нотаріальної контори із відповідною заявою. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер вітчим позивача ОСОБА_2 . Після смерті вітчима відкрилася спадщина - 1/3 частка житлового будинку по АДРЕСА_1 , яку померлий успадкував після смерті дружини, проте спадкові права не оформив.

Позивач в судове засідання не з`явилась, повідомлялась своєчасно і належним чином, надала суду заяву, в якій розгляд справи просила проводити без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, повідомлявся своєчасно і належним чином, від Мереф`янського міського голови надійшов відзив, в якому останній не заперечував проти задоволення позову, розгляд справи просив проводити без участі представника.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 29.07.2020 провадження у справі відкрито. Суд вирішив проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 09.09.2020 витребувано докази.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 30.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Житловий будинок по АДРЕСА_1 збудовано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 під час шлюбу, а тому відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України, він вважається набутим під час шлюбу.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 , після його смерті відкрилася спадщина, що складається з Ѕ частки спірного житлового будинку.

Після смерті ОСОБА_4 спадщину у рівних частках прийняли його дружина ОСОБА_10 та неповнолітні діти померлого - ОСОБА_11 та ОСОБА_3 .

Спадкоємцям видано свідоцтво про право на спадщину, право власності на спадкове майно зареєстровано в КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації».

На 1/2 частку спірного будинку ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на житловий будинок від 29.12.1982 року.

Таким чином, ОСОБА_6 належала 4/6 (2/3) часток житлового будинку по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 1/6 частка та ОСОБА_3 - 1/6 частка цього будинку.

З 28 червня 1977 року ОСОБА_10 перебувала у повторному шлюбі з ОСОБА_2 , під час державної реєстрації шлюбу змінила прізвище « ОСОБА_8 » на «

ОСОБА_12 була зареєстрована та проживала разом однією сім`єю з матір`ю, вітчимом та братом у спірному будинку, що підтверджується будинковою книгою.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати позивача – ОСОБА_6 , про що Мереф`янської міською радою Харківського району Харківської області зроблено актовий запис № 461 та 27 листопада 2007 року видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, що складається з 4/6 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями за законом першої черги, які прийняли спадщину є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 прийняла спадщину та 23 березня 2010 року отримала свідоцтво про право на спадщину на 2/6 (1/3) часток спірного житлового будинку.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

ОСОБА_2 прийняв спадщину, оскільки проживав та був постійно зареєстрованим разом з дружиною та у встановлений строк не відмовився від спадщини, що відповідає вимогам ч.3 ст.1268 ЦК України.

ОСОБА_3 спадщину після смерті матері ОСОБА_6 не приймав, оскільки не проживав з нею на час її смерті та не звертався до нотаріальної контори із відповідною заявою.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 та Мереф`янська міська рада Харківського району Харківської області зробила актовий запис про смерть № 332 та видала свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на 1/3 частка спірного житлового будинку по АДРЕСА_1 , яку померлий успадкував після смерті дружини, проте спадкові права не оформив.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті вітчима, за заявою ОСОБА_1 відкрито спадкову справу, але Державним нотаріусом Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області Ольховською Л.М. листом від 23.03.2010 вих.№02-14/815 запропоновано ОСОБА_1 звернутись до суду для встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до листа Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області від 24.10.2020 вих.№3318/02-14 з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 звернулась ОСОБА_1 . Інші заяви про прийняття або відмову від спадщини в шестимісячний строк до нотаріальної контори не надходили.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які

проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК ( 2947-14 ) про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно

проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї,

тощо.

Суду надано акт обстеження житлово-побутових умов від 19.07.2020, складений депутатом Мереф`янської міської ради, відповідно до якого ОСОБА_1 з 2004 р. по день смерті її вітчима ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , постійно опікувалась ним, доглядала, вела його господарство, приймала участь у його лікуванні, підтримувала його житло у належному стані.

Викладені обставини дають підстави суду вважати, що матеріалами справи підтверджується факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю з ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 з 2004 року по день смерті останнього.

У той же час право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ч.2 ст.382, ст.392 ЦК України).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29.10.2020 довідка №230208956 за адресою: АДРЕСА_1 , домоволодіння має самочинно збудовані об`єкти: л.душ «Л», навіси «Р», «С», «О», «Н», сарай «В», «М», «Т», вбиральню «У», самочинно переобладнану кімнату (1-6) площею 11.10 кв.м. в кухню.

Визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе у тому разі, якщо в прийнятті такого об`єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Суд не може підміняти собою органи державної влади, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстрацію права власності на нерухоме майно та введення його в експлуатацію.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Таким чином, ст. 376 ЦК України передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 цієї статті), і встановлено випадки, коли право власності на самочинне будівництво може бути визнане за рішенням суду за особою, що здійснила самочинне будівництво, або за власником земельної ділянки.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, лише у випадках, передбачених ст. 376 ЦК України, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України); за особою - власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України).

Суду не надано доказів здійснення самочинного будівництва окремих об`єктів на земельній ділянці, яка була надана у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Таким чином позивачем не було надано належних та допустимих доказів отримання дозвільних документів на самочинне будівництво та введення окремих об`єктів нерухомого майна в експлуатацію у встановленому порядку і набуття цим майном статусу об`єкта нерухомого майна як об`єкта цивільного права.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», враховуючи те, що позивач фактично прийняла спадщину, звернувшись із заявою про її прийняття до нотаріальної контори, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, при цьому спадкове майно було набуте спадкодавцем правомірно, а сам факт не отримання правовстановлюючого документу не може вважатись відсутністю права на нерухоме майно, суд приходить до висновку про необхідність визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/3 (одну третю) частку житлового будинку загальною площею 63,60 кв.м., житловою 40.70 кв.м. з відповідною часткою надвірних будівель за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , окрім самочинно збудованих об`єктів: л.душ «Л», навісів «Р», «С», «О», «Н», сараю «В», «М», «Т», вбиральні «У», самочинно переобладнаної кімнати (1-6) площею 11.10 кв.м. в кухню, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_3 про що Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції зроблено актовий запис № 17168 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 .

Після його смерті відкрилася спадщина, що складається з 1/6 частки спірного житлового будинку по АДРЕСА_1 , що успадкована ОСОБА_3 після смерті батька.

Позивач звернувшись 05.06.2020 до Приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Костіної І.Г. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 отримала листом від 05.06.2020 за вих.№88/02-14 відмову, оскільки звернулась до нотаріальних органів з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 після спливу встановленого шестимісячного строку.

Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру від 05.06.2020 у реєстрі відсутня інформація щодо ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Спадкоємці, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 відсутні, а тому позов пред`явлено до належного відповідача.

Постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»; від 20.05.2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»; та від 22.07.2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 року до 31.12.2020 року в Україні запроваджено карантин. Внаслідок карантинних обмежень зупинився рух громадського транспорту, обмежувалось пересування громадян та вводилось ряд інших обмежень.

Із викладеного позивачем у позовній заяві відомо, що необхідність дотримання карантинних обмежень і запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) унеможливило своєчасне подання ним заяви про вступ у спадщину.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Із врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк для прийняття спадщини з поважної причини, інші спадкоємці, які звернулись у встановлений законом строк з заявою про прийняття спадщини відсутні, а тому суд вважає необхідним визначити ОСОБА_1 додатковий строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , терміном два місяці з дня набрання рішенням законної сили.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області про поновлення строку для прийняття спадщини, встановлення факту проживання однією сім`єю з спадкоємцем та визнання права власності– задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю з ОСОБА_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 з 2004 року по день смерті останнього.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 (одну третю) частку житлового будинку загальною площею 63,60 кв.м., житловою 40.70 кв.м. з відповідною часткою надвірних будівель за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , окрім самочинно збудованих об`єктів: л.душ «Л», навісів «Р», «С», «О», «Н», сараю «В», «М», «Т», вбиральні «У», самочинно переобладнаної кімнати (1-6) площею 11.10 кв.м. в кухню, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , терміном два місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання (реєстрації): АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Мереф`янська міська рада Харківського району Харківської області, місце реєстрації: Харківська область, Харківський район, м.Мерефа, вул.Дніпровська, б.213, код ЄДРПОУ 04058692.

Повний текст рішення складено 01.12.2020.

Суддя Д.М. Савченко