Ухвала суду № 93222389, 01.12.2020, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

01.12.2020

Справа № 642/3243/20,

Провадження 1-кп/642/690/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Проценко Л.Г. за участю: секретаря Канаєвої К.М., прокурора Чеблукова Д.М., перекладача Ахмедова Є.М., захисника Супрун А.Д. обвинуваченого ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується за ч.2 ст.186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2020 року до Ленінського районного суду м. Харкова з Харківської місцевої прокуратури №1 надійшло кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується за ч.2 ст.186 КК України. Кримінальне провадження внесено до ЄРДР 12.05.2020р. за № 120202205100001041.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 13.05.2020р. обвинуваченому ОСОБА_1 обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає.

Судом поставлено на обговорення питання про доцільність продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор вважав необхідним продовжити обвинуваченому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв`язку із тим, що ризики не зменшилися. ОСОБА_1 є громадянином іншої держави, не має міцних соціальних зв`язків, обвинувачується у тяжкому злочині в період іспитового строку, і може переховуватися від суду, або вчинити новий злочин, оскільки не працює та не має джерел заробітку і раніше судимий за корисливий злочин. Також може вчиняти тиск на потерпілого та свідків, оскільки знає їх адреси.

Обвинувачений та захисник заперечували проти продовження тримання під вартою та вважали, що ризики не доведені, а обвинувачення не обгрунтоване. У ОСОБА_1 є місце проживання за адресою цивільної дружини де він мешкав три роки. Додатково ОСОБА_1 повідомив, що він не може вчиняти тиск на будь кого і не має документів, оскільки всі його документи знаходяться у міграційній службі Дзержинського ВП на протязі 4 років.

Суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, раніше судимий, інкримінований злочин вчинено у період іспитового строку, неодружений, офіційно не працевлаштований, є громадянином іншої країни, та на території України проживає без реєстрації.

Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання та продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час не зменшились.

Відповідно до положень ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обгрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи те, що з дня надходження до суду обвинувального акту судове провадження не завершене, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, характер та обставини інкриміновано злочину, суд приходить до переконання, що наведені обставини у своєму взаємозв`язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають, на даний час, можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який, обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу як тримання під вартою, продовживши строк застосованого запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст. 331 ч.3 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Продовжити застосування до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується за ч.2 ст.186 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Строк дії ухвали закінчується – 29 січня 2021 р.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення, а обвинуваченим – з дня вручення йому копії ухвали.

Суддя Л.Г. Проценко