Постанова № 9322176, 19.03.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19.03.2010 р. справа № 2а-25/10/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі судового засідання Русецький І.В.,

за участі :

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Казимир Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень та про визнання дій протиправними, - В С Т А Н О В И В :

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнень) просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова від 22.09.2009р. №0001341720/0, від 28.10.2009р. №0001341720/1, від 02.12.2009р. №0001341720/2, від 13.01.2010р. №0001341720/3, а також визнати протиправними дії ДПІ у ленінському районі міста Харкова по наданню з перевищенням граничного терміну податкового повідомлення-рішення від 22.09.2009р. №0001341720/0.

В обґрунтування заявлених вимог позивач указав, що порушень, викладених в акті невиїзної документальної перевірки від 10.09.2009р. №1718/17-218/НОМЕР_1, не вчиняв. Від контрагента за угодою ПП «Фунт-М»у спірних правовідносинах були отримані належно оформлені податкові накладні на суму ПДВ 347.096,93грн. Позивач стверджував, що господарські операції з ПП мали реальний характер, товар отримувався ФОП в місті Харкові за адресою: вул.Валерянівська, буд.113, де і проводились готівкові розрахунки за доставлений товар. Транспортування товару здійснювалось за рахунок ПП. На момент укладання та виконання укладеної угоди ПП мало право та дієздатність субєкта господарювання, було зареєстровано як платник ПДВ, а тому виписані ПП податкові накладні правомірно включені ФОП до складу податкового кредиту. В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали вимоги і доводи заявленого позову, просили суд прийняти рішення про задоволення позову та скасування оскаржуваного повідомлення-рішення.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Харкова з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач указав, що фактично господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Фунт-М»не відбувалось. Окрім того, відповідач наголошував, що створення ПП «Фунт-М»було проведено з порушенням закону, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09.12.2008р. по справі №2а-17075/08 запис про державну реєстрацію ПП «Фунт-М»було визнано недійсним з моменту реєстрації, актом Ленінської МДПІ у м. Луганську №111 від 27.04.2009р. була анульована реєстрація платника ПДВ ПП «Фунт-М»з 31.10.2006р. Посилаючись на нікчемність укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Фунт-М»правочину, відповідач наполягав на правильності висновків проведеної перевірки та законності спірних рішень. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав та мотивів.

Позивач Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, одержав свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії НОМЕР_2, набув правового статусу субєкта господарювання, на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) перебуває в Державній податковій інспекції у Ленінському районі міста Харкова. Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

10.09.2009р. ДПІ у Ленінському районі міста Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка ФОП ОСОБА_1 (індивідуальний номер НОМЕР_1) з питань взаємовідносин з ПП «Фунт-М»(ідентифікаційний код 34642306) за період червень грудень 2007р., січень та лютий 2008р.

Результати перевірки оформлені актом від 10.09.2009р. № 1718/17-218/НОМЕР_1.

Не погодившись з висновками даного акту, відповідач за вих.№01 від 13.09.2009р. подав до ДПІ у Ленінському районі міста Харкова заперечення до акту перевірки від 10.09.2009р. №1718/17-218/НОМЕР_1.

Листом від 17.09.2009р. №453/Б/17-216 ДПІ у Ленінському районі міста Харкова повідомила позивача про залишення висновків акту перевірки від 10.09.2009р. №1718/17-218/НОМЕР_1 без змін. Згідно з долученим до справи оригіналом конверту, в якому позивачем був отриманий названий лист, датою його відправлення є 17.09.2009р.

22.09.2009р. ДПІ у Ленінському районі міста Харкова з посиланням на акт від 10.09.2009р. №1718/17-218/НОМЕР_1 було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001341720/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 520.645,50грн. (основний платіж 347.097,00грн.; штраф 173.548,50грн.).

Стосовно вказаного податкового повідомлення-рішення ФОП ОСОБА_1 було розпочато передбачену ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»процедуру оскарження рішень контролюючих органів. За наслідками такої процедури сума податкового зобовязання, визначеного первісним податковим повідомленням-рішенням №0001341720/0 від 22.09.2009р. залишилась незмінною, а тому з метою доведення нового граничного строку оплати означеного податкового зобовязання ДПІ були складені та направлені на адресу ФОП ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення від 28.10.2009р. №0001341720/1, від 02.12.2009р. №0001341720/2, від 13.01.2010р. №0001341720/3.

Як зясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті від 10.09.2009р. №1718/17-218/НОМЕР_1 висновок ДПІ у Ленінському районі міста Харкова про порушення ФОП ОСОБА_1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: віднесення до податкового кредиту суми податку в розмірі 347.096,93грн. за податковими накладними, одержаними від ПП «Фунт-М»за нікчемною угодою.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України “Про податок на додану вартість”, згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом норм Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду (п.1.7 ст.1 Закону України “Про ПДВ”, виникає в межах господарських операцій, що є обєктом оподаткування ПДВ.

Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про ПДВ” передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням п.1.4 ст.1 Закону України “Про ПДВ” поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

За матеріалами справи між позивачем, ФОП ОСОБА_1 (в якості покупця) та ПП «Фунт-М»(в якості продавця) 18.12.2006р. було укладено правочин купівлі-продажу шляхом складання єдиного письмового документу договору №18/12/2006р.

З пояснень позивача судом встановлено, що всі перелічені в акті від 10.09.2009р. №1718/17-218/НОМЕР_1 податкові накладні були виписані саме за цим правочином. Окрім того, позивач пояснив, що наявні в його розпорядженні податкові накладні №13/09/06 від 13.09.2007р. на суму 64.530,49 (в тому числі ПДВ 10.755,08грн.), №14/09/03 від 14.09.2007р. на суму 6.708,24грн. (в тому числі ПДВ 1.118,04грн.), №24/09/05 від 24.09.2007р. на суму 48.930,00грн., №27/09/05 від 27.09.2007р. на суму 16.803,91грн. (в тому числі ПДВ 2.800,65грн.) надані до суду, а інші податкові накладні викрадені.

Відповідач в ході розгляду справи пояснив суду, що фізичної наявності перелічених в акті від 10.09.2009р. №1718/17-218/НОМЕР_1 податкових накладних ДПІ не заперечує, порушень в оформлені цих накладних відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ»проведеними перевірками виявлено не було.

За таких обставин, суд доходить висновку, що між сторонами по справі відсутній спір стосовно фізичної наявності перелічених в акті від 10.09.2009р. №1718/17-218/НОМЕР_1 податкових накладних та наявності в цих накладних всіх реквізитів, передбачених п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ». А отже, потреби в долучені зазначених в акті від 10.09.2009р. №1718/17-218/НОМЕР_1 податкових накладних до матеріалів справи не вбачається.

Оглянувши договір від 18.12.2006р. №18/12-2006, суд відзначає, що згідно з п.2.1 оглянутого договору формою оплати є перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок або шляхом внесення до каси «Продавця». Позивачем до суду не подано жодного платіжного доручення або виписки банківської установи, відомості яких доводять понесення ФОП ОСОБА_1 витрат за договором №18/12/2006 від 18.12.2006р. шляхом здійснення безготівкових розрахунків. За твердженням позивача розрахунки за товар здійснювались в готівковій формі і відбувались при отримані товару за адресою: місто Харків, вул.Валерянівська, буд.113. З наданого позивачем акту приймання передачі нежитлового приміщення (будівлі) від 16.05.2005р., укладеного між головним лікарем КУОЗ «Міська клінічна лікарня №31»та ПП «Фаворит М»випливає, що приміщення за вказаною адресою передано в користування субєкта господарювання ПП «Фаворит М». Наявності будь-яких господарських взаємовідносин між позивачем, ФОП ОСОБА_1 та ПП «Фаворит М»в ході розгляду справи судом не встановлено. Окрім того, суд зауважує, що проведення готівкових розрахунків за адресою: місто Харків, вул.Валерянівська, буд.113, суперечить п.2.1 договору від 18.12.2006р. №18/12/2006, де указано, що готівкові розрахунки мають здійснюватись в касі «Продавця», тобто в касі ПП «Фунт М». Згідно з договором від 18.12.2006р. №18/12/2006 місцезнаходженням ПП «Фунт М»є місто Луганськ. Разом з тим, позивач не подав до суду жодного доказу вибуття до міста Луганськ для проведення готівкових розрахунків за договором від 18.12.2006р. №18/12/2006.

За твердженням позивача долучені до справи копії прибуткових касових ордерів були отримані ФОП ОСОБА_1 за адресою: місто Харків, вул.Валерянівська, буд.113. Перевіряючи юридичну обґрунтованість наведеного твердження, суд доходить висновку, що дане твердження не узгоджується з приписами Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затверджено постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за №40/10320; далі за текстом Положення), згідно з якими касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Відповідно до п.3.1 Положення касовий ордер складається на підтвердження проведення касової операції, здійснення якої поза межами каси субєкта господарювання Положенням не передбачено. За таких обставин, копії наданих позивачем прибуткових касових ордерів, які згідно з поясненнями позивача та представника позивача були одержані ФОП ОСОБА_1 як доказ проведення готівкового розрахунку, що відбувався за місцем здійснення господарської діяльності даного ФОП, не сприймаються судом як належні та допустимі докази по справі через дефект їх походження.

Беручи до уваги викладені обставини та оцінюючи зібрані по справі докази за правилами ст.86 КАС України, згідно з якою суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3), суд доходить висновку, що при виконанні правочину з ПП «Фунт М», позивач не дотримався засад розумності, правова поведінка позивача була явно нерозсудливою.

Належних та допустимих доказів понесення витрат у взаємовідносинах з ПП «Фунт М»позивач до суду не подав, а тому суд погоджується з висновком ДПІ про нікчемність укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Фунт М»правочину від 18.12.2006р., бо за вказаним правочином ФОП ОСОБА_1 без здійснення належним чином підтверджених витрат отримав податкову вигоду у вигляді збільшення податкового кредиту з ПДВ на суму 347.096,93грн.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 2 ст.215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Матеріалами справи встановлено, що за укладеним з ПП «Фунт-М»правочином від 18.12.2006р. позивач, ФОП ОСОБА_1 отримав податкову вигоду, а тому згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України даний правочин є нікчемним.

Оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, то складені в межах такого правочину первинні документи не мають юридичної сили та доказовості внаслідок дефекту їх походження.

Досліджуючи зібрані по справі докази, суд відмічає, що матеріали справи не містять доказів фактичного транспортування товару від ПП «Фунт М»та позивача, ФОП ОСОБА_1, а саме: копій товаро-транспортних накладних, складених згідно з Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в України (затверджено наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568).

За таких обставин, перелічені в акті від 10.09.2009р. №1718/17-218/НОМЕР_1 податкові накладні не можуть підтверджувати витрат по оплаті ПДВ і слугувати законною підставою для збільшення позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За таких обставин, висновок ДПІ про завищення ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту з ПДВ на суму 347.096,93грн. визнається судом юридично та фактично обґрунтованим.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення ДПІ при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень прав та охоронюваних законом інтересів ФОП ОСОБА_1, то в задоволенні позову в цій частині вимог належить відмовити.

Належить також відмовити і в позові в частині вимоги про визнання протиправними дій ДПІ у Ленінському районі міста Харкова по наданню з перевищенням граничного терміну податкового повідомлення-рішення від 22.09.2009р. №0001341720/0, бо хоча факт несвоєчасного направлення ДПІ означеного рішення на адресу ФОП ОСОБА_1 і знайшов своє підтвердження судовим розглядом, однак це жодним чином не впливає ані на законність зазначеного правового акту індивідуальної дії, ані на порушення прав позивача як платника податків.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та про визнання дій протиправними залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі виготовлена 24.03.2010р.

Суддя Сліденко А.В.