Вирок № 93220980, 30.11.2020, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 539/1542/19

Провадження №1-кп/548/23/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року Хорольський районний суду Полтавської області в складі:

головуючого судді - Старокожка В.П.,

за участю секретарів судових засідань - Комаренко В.М., Листопад В.Л.,

прокурорів - Загребельного О.В., Каленчука Я.В., Пасюти А.А., Філоненка О.В.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

обвинувачених - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Масюка В.В.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката Бондаренка С.Г.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Чабаненка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол Полтавської області кримінальне провадження № 12019170240000203 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , раніше судимого:

- 08.08.2019 року вироком Полтавського районного суду Полтавської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

- 19.12.2019 року вироком Октябрського районного суду м. Полтави області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі,

- 16.09.2020 року вироком Октябрського районного суду м. Полтави за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, непрацюючого, раніше судимого:

- 14.11.2002 року вироком Машівського міськрайонного суду Полтавської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

- 27.11.2003 року вироком Машівського міськрайонного суду Полтавської області за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 ст. 71 КК України до покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі,

- 14.06.2005 року вироком Машівського міськрайонного суду Полтавської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі, із застосуванням ст. 96 КК України - лікування від алкогольної залежності,

- 31.01.2008 року вироком Карлівського міськрайонного суду Полтавської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

- 22.03.2011 року вироком Ленінського районного суду м. Полтави за ч. 1 ст. 358, ч. 2 ст. 358, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 2 місяців 2 днів арешту,

- 30.03.2012 року вироком Карлівського міськрайонного суду Полтавської області за ч. 2 ст. 289, ст. 69, ч. 1 ст. 185, ст. 70 КК України до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі,

- 29.03.2016 року вироком Октябрського районного суду м. Полтави за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

- 06.04.2017 року вироком Гадяцького міськрайонного суду Полтавської області за ч. 2 ст. 185, ст. 69 КК України до покарання у вигляді штрафу 850 грн,

- 13.08.2018 року вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області за ч. 2 ст. 289, ст. 69 КК України до покарання у вигляді 1 року обмеження волі,

- 28.09.2018 року вироком Октябрського районного суду м. Полтави за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 1 року 17 днів обмеження волі, звільнений 28.09.2018 року по відбуттю строку покарання,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого:

- 01.10.2018 року вироком Шевченківського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, на підставі ст.. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

кожного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачениі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , маючи не зняті і не погашені судимості за вчинення умисних в тому числі і корисливих злочинів, на шлях виправлення не стали і разом з обвинуваченим ОСОБА_4 , знову вчинили умисний тяжкий корисливий злочин, при наступних обставинах.

13.02.2019 року обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 близько 19:00 год, перебуваючи на залізничному вокзалі на станції «Гребінка», що за адресою: м. Гребінка, вул. Магістральна, буд. 86, Полтавської області, помітили в приміщенні вокзалу незнайомого їм раніше потерпілого ОСОБА_1 , і у них виник умисел на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння належним ОСОБА_1 майном, реалізуючи який, діючи за попередньою змовою, обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підійшли до ОСОБА_1 та познайомилися з ним і запропонували розпити спиртне.

В ході спільного вживання спиртного, обвинувачені запропонували потерпілому ОСОБА_1 поїхати усім разом до м. Лубни Полтавської області на електропоїзді № 6370 «Гребінка-Ромодан», зазначивши, що там живе брат одного із них, який може організувати їм приємне дозвілля. На дану пропозицію ОСОБА_1 погодився, і вони всі разом сіли до приміського електропоїзду № 6370 «Гребінка-Ромодан» та поїхали до м. Лубни.

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , близько 21:10 год, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння у вагоні № 4 вказаного електропоїзда, продовжили реалізовувати умисел на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння належним ОСОБА_1 майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи. Діючи за попередньою домовленістю між собою, під час поїздки між станцією «Лазірки» Оржицького району Полтавської області та станцією «Вили» Лубенського району Полтавської області обвинувачений ОСОБА_4 кулаком правої руки наніс один удар ОСОБА_1 в область лівого ока та один удар в область грудей, від чого потерпілий впав на коліна. В цей час, розуміючи, що потерпілий може чинити опір та завадить заволодінню майном, обвинувачений ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою, наніс один удар коліном в голову потерпілому, від чого останній впав на підлогу та перестав чинити опір. Одразу після цього, обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою між собою на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, разом одночасно нанесли серію ударів руками та ногами потерпілому ОСОБА_1 в різні ділянки голови та тулуба в загальній кількості не менше 10 ударів. В цей час ОСОБА_1 , лежачи на підлозі, намагався захищатися від нанесених ударів, закриваючись руками.

Продовжуючи свої злочинні дії, обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зняли з потерпілого куртку з телефоном у кишені, при цьому ОСОБА_3 тримав потерпілого за шию, а ОСОБА_4 та ОСОБА_2 стягували куртку за рукава. В подальшому куртку разом з рюкзаком потерпілого одягнув на себе ОСОБА_4 . Крім цього, він зняв з потерпілого кросівки, стягнув чоловічу сумку сірого кольору з гаманцем, викинувши паспорт ОСОБА_1 , також витяг ніж з кишені штанів потерпілого, забрав навушники та зірвав хрестик з мотузкою, що висіли на шиї ОСОБА_1 . В цей час ОСОБА_3 забрав телефон, який випав зі штанів потерпілого, а ОСОБА_2 зняв з полиці дорожню сумку з речами, належними ОСОБА_1 . В результаті спільних злочинних дій обвинувачені заволоділи майном цього потерпілого, а саме: кросівками шкіряними марки «Contour» вартістю 700,00 грн, портмоне чоловічим з написом «Monice» вартістю 133,10 грн, ножем металевим складним вартістю 79,49 грн, сумкою дорожньою марки «FBI» вартістю 98,67 грн, бездротовими стерео-навушниками марки «NIA» модель X3 вартістю 225,67 грн, мобільним телефоном «Nokia 1280» вартістю 183,33 грн, мобільним телефоном «Oukitel С9» вартістю 692,20 грн, курткою марки «HAH FUSH» вартістю 200,00 грн, хрестиком з дорогоцінного металу срібла вагою 1,61 грам, 925 проби, вартістю 191,13 грн, сумкою чоловічою сірого кольору вартістю 90,17 грн, рюкзаком сірого кольору марки «Goldbee» вартістю 119,67 грн, завдавши потерпілому майнової шкоди на загальну суму 2 713,43 грн та спричинивши ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження у вигляді гематоми навколо правого ока, забитої рани у зовнішнього кута правої брови, синця навколо лівого ока, садна у зовнішнього кута лівого ока, крововиливу на слизистій верхньої губи справа, що спричинили короткочасний розлад здоров`я потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_4 вказав, що винним себе визнає, вказав, що давав свідчення в ході досудового розслідування і при проведенні слідчого експерименту, в суді давати свідчення відмовився на підставі ст. 63 Конституції України.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину не визнав, повідомив що 13.02.2020 року перебував на Південному вокзалі у м. Полтава, де познайомився із ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . В подальшому ОСОБА_4 запропонував поїхати до м. Гребінка, де його знайомому потрібні працівники, щоб виконувати роботи, пов`язані з дахом. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 погодилися та всі втрьох поїхали на поїзді до м. Гребінка. У Гребінці ОСОБА_4 повідомив, що із роботою не вийшло. Після чого, на вокзалі у м. Гребінка познайомилися із потерпілим ОСОБА_1 , разом із яким почали вживати алкогольні напої та грати в карти, ОСОБА_2 в карти не грав. В подальшому усі разом вирішили поїхати на поїзді до м. Полтава. У поїзді усі разом продовжили вживати алкогольні напої, після чого ОСОБА_2 вийшов у тамбур покурити. Коли повернувся, у ОСОБА_1 на обличчі була кров та він повідомив, що його вдарив ОСОБА_4 . В подальшому ОСОБА_2 вирішив не втручатися в конфлікт і вийти на наступній зупинці. Далі прибув наряд поліції, який затримав ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та вилучив у ОСОБА_2 телефон, навушники та рюкзак потерпілого. Винним себе не визнав, так як потерпілого не бив і речі у нього не забирав.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину не визнав, повідомив що 13.02.2020 року перебував на Південному вокзалі у м. Полтава, де познайомився із ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . В подальшому ОСОБА_4 запропонував поїхати до м. Гребінка та разом виконати будівельні роботи у його знайомого, якого саме не уточнював. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 погодилися та всі втрьох поїхали на поїзді до м. Гребінка. У Гребінці ОСОБА_4 повідомив, що із роботою не вийшло. Після чого, на вокзалі у м. Гребінка познайомилися із потерпілим ОСОБА_1 , разом із яким почали вживати алкогольні напої, грав із потерпілим в карти. В подальшому усі разом вирішили поїхати на поїзді до м. Полтава. У поїзді усі разом продовжили вживати алкогольні напої, а ОСОБА_3 продовжив грати в карти із ОСОБА_1 . В подальшому ОСОБА_1 почав грати нечесно, через що ОСОБА_3 забрав карти і пішов в інший кінець вагона, а коли повернувся, то між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відбувався конфлікт, бійки він не бачив. Після цього ОСОБА_3 вирішив вийти на наступній зупинці. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 теж вийшли на тій же зупинці, у руках у них були речі ОСОБА_1 . ОСОБА_3 попросив у ОСОБА_4 дати йому яке-небудь взуття, на що ОСОБА_4 надав йому кросівки, які належали ОСОБА_1 . Далі прибув наряд поліції, який затримав ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Винним себе не визнав, так як потерпілого не бив, речі його не забирав.

Незважаючи на невизнання обвинуваченими своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, їх винуватість стверджується наступною сукупністю досліджених та перевірених в судовому засіданні доказів:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 13.02.2019 року /т. 2 а.с. 125/, про те, що троє невстановлених осіб 13.02.2019 року близько 21 години в електропоїзді «Гребінка-Ромодан» здійснили напад на ОСОБА_1 , спричинили йому тілесні ушкодження та заволоділи його майном;

- показаннями потерпілого ОСОБА_1 , який в судовому засіданні вказав, що з обвинуваченими познайомився в день коли вони його побили. Розповів, що 13 лютого 2019 року зібрався до мами поїхати в гості. Так як грошей було мало, вирішив поїхати на електропоїзді. Виїхав з Києва один близько 13:00 год. В Києві до відправлення випив дві пляшки по 0,5 л слабоалкогольного напою. В Гребінку прибув близько 16:00 год, чекав поїзд, який мав віправлятись о 02:00 год на вокзалі в Гребінці. Мав при собі сумку темно-синю з написом «FBI» та рюкзак чорний вигорівший «Голдбі». В них були його речі. Також мав при собі 2 телефони. До потерпілого на вокзалі підійшов чоловік, представився ОСОБА_6 , як пізніше потерпілий з`ясував, це був ОСОБА_4 . Потім до них підійшли ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . ОСОБА_4 пізніше приніс пляшку горілки, яку всі разом розпивали. Обвинувачені розпитували, куди він їде. ОСОБА_4 запропонував: «Чого ти тут киснеш? Поїхали з нами, в мене в Лубнах є брат, там будуть шашлики, банька!» Потерпілий сумнівався, але ОСОБА_4 взяв його сумку, сказав «Он електричка!», і потерпілий погодився, всі разом пішли до поїзда. Сіли на електричку десь о 20:00 чи о 21:00 год. Але вони сказали: «Там вагон смердить, там людей багато, немає, де сісти». Всі разом пішли шукати інший вагон, знайшли вагон, де було мало людей, десь 10 чоловік, через декілька станцій залишились тільки потерпілий з обвинуваченими. У електричці обвинувачені продовжили вживати спиртне, були доволі п`яні. Сиділи на лавочках двоє напроти двох в середині вагону. Біля потерпілого сидів ОСОБА_2 зліва, праворуч нікого не було, напроти - ОСОБА_4 і ОСОБА_3 біля вікна. Головний серед них був ОСОБА_4 . Конфліктів чи неприязних моментів між ними не було, в тому числі і з ОСОБА_4 . Десь через годину ОСОБА_4 вийшов покурити, а коли зайшов, випив і одразу вдарив потерпілого в ніс, потім у груди. Найперші удари наносив ОСОБА_4 руками. Однією рукою двічі. Вважає, що ОСОБА_4 ударив його з метою пограбування. Потерпілий впав на коліна, почав просити: «Що ти робиш?» В цей час, ОСОБА_3 , який стояв збоку, вдарив коліном в область правого виска потерпілого. Потерпілий впав на підлогу, а всі троє почали бити його руками, ногами по всьому тілу. Точно пам`ятає, що був удар в голову в потилицю, також били по спині. Хто конкретно куди бив, уже не бачив, бо закривав обличчя руками. Зрозумів, що б`ють всі троє, оскільки було декілька одночасних ударів в різні частини тіла. При цьому, він бачив, що всі троє над ним стояли по різні сторони його тіла і всі наносили удари руками і ногами. ОСОБА_3 стояв позаду, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по боках. Точно бачив, як били ОСОБА_4 і ОСОБА_3 . В цей час почали забирати його речі, били і одночасно роздягали. Потерпілий кричав, щоб вони заспокоїлись: « Пацани , що ви робите!», Просив зупинитись, забрати речі, але залишити одяг, зима надворі. Вони не сприйняли, сказали «Закрий рот!», пообіцяли, що буде гірше. Потерпілий злякався. ОСОБА_4 відтягнув його за шиворот з проходу, щоб не заважав їм сумки збирати. В цей час у нього випав його телефон Окітел , який він хотів залишити собі, щоб викликати поліцію, але ОСОБА_3 це побачив, забрав телефон і ще раз вдарив потерпілого. У відповідь на прохання залишити хоча б барсетку з паспортом і гаманцем, ОСОБА_4 кинув йому паспорт, який потерпілий забрав, решту документів і гаманець ОСОБА_4 забрав собі. Знімали куртку всі троє, тому що потерпілий пручався, ОСОБА_3 тримав за шию, а ОСОБА_2 і ОСОБА_4 вдвох за рукави знімали з нього куртку, рознімаючи руки. При цьому, били в потилицю, ОСОБА_4 наказував мовчати. В куртці був мобільний телефон Нокіа, його теж забрали. ОСОБА_4 наказував, що робити, а інші виконували. ОСОБА_4 знімав кросівки потерпілого, також ОСОБА_4 забрав навушники, зірвав хрестик з мотузочкою, що висіли на шиї. ОСОБА_4 збирав сумку, ОСОБА_3 пакував кросівки. ОСОБА_4 вдягнув на себе куртку та рюкзак потерпілого. Всі речі потерпілого пакували в свої сумки. З задньої кишені потерпілого ОСОБА_4 забрав ніж. Сумку дорожню забрав ОСОБА_2 , він знімав речі з полки, допомагав їм, наче слуга, слухав все, що йому говорили. Коли залишали потерпілого, погрожували йому, ОСОБА_4 сказав: «Пікнеш - найду, уб`ю». Вони вийшли на наступній зупинці усі разом. То була станція Вили, як потім з`ясував потерпілий. У вагоні була в цей час жінка, він підійшов до неї, попросив про допомогу. Вона побачила потерпілого в крові, спитала, чи це ті хлопці, які тільки що вийшли, потерпілий підтвердив, і вона пішла викликати поліцію. Після цього прийшла провідниця та двоє поліцейських. Зазначив, що свідомість не втрачав, потерпілого знімала швидка на станції Лубни. Вважає, що в них з`явився намір на вчинення злочину на вокзалі, коли придумали історію про брата. Але їх реальний намір зрозумів уже, коли знаходився у вагоні. Зазначив, що почав здогадуватись, що щось трапиться, бо ще на вокзалі ОСОБА_4 взяв його сумку та активно зазивав потерпілого: «Поїхали, братуха!». Крім того, вони між собою щось шепотілися, «шушукались», посміхались, підморгували один одному, підозріло дивився на потерпілого. Але розумів, що вони б його не відпустили. У зв`язку з нанесеними тілесними ушкодженнями перебував близько тижня на лікуванні в лікарні в Лубнах. Зазначив, що у нього була губа розбита зсередини, гематома правого ока, ліве око було підбите, розсічена брова і трохи болів корпус;

- протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_1 та відеозаписом цієї слідчої дії від 18.02.2019 року /т. 2 а.с. 49-53/;

- показаннями свідка ОСОБА_21 , яка в судовому засіданні розповіла, що вона їхала на роботу поїздом Гребіна-Ромодан, відправлення о 20:30, було все спокійно. На той час свідок працювала провідником пасажирського вагону. Потім прибігла жінка, сказала: «У вагоні бійка». Коли туди підійшла, нікого не було, тільки сидів побитий хлопець, у свідомості, без взуття та без куртки, паспорт у руках. Бійки не бачила. До цього бачила, як він сидів разом із іншими чоловіками вчотирьох, вони грали в карти, всі четверо були без квитків, свідок їх намагалась обілетити, але в них не було грошей. Сказали, що їхали до Лубен . Зазначила, що бійка трапилась у третьому вагоні, там ще були інші люди, крім потерпілого та обвинувачених. Четверо сиділи окремо, були повернуті обличчями один до одного, не грубіянили, вели себе спокійно. З того моменту, як свідок востаннє бачила хлопців, які сиділи спокійно, до моменту, коли жінка повідомила про бійку, минуло 15 хв. Побитого потерпілого побачила під час зупинки на станції Вили. Свідок не бачила, як інші 3 хлопці сходили з поїзда. Коли побачила побитого потерпілого, свідок повідомила машиністу ОСОБА_23 , який викликав швидку та поліцію, що приїхали на станції Лубни.

Свідок зазначила, що з початку руху зі станції Гребінка до зупинки на станції Вили, під час якої побачила побитого потерпілого, минуло 35 - 40 хв, перед цим були також дві платформи, зупинка Лазірки, платформа Іванівка. Його побили та розділи, забрали куртку і взуття. На обличчі була кров, сліди побиття. В час побиття у вагоні була одна пасажирка, яка і позвала провідника. Двері з вагона поїзда відкриваються автоматично машиністом. Жінка, що була у вагоні разом з обвинуваченими і потерпілим, розповіла, що побачила в тамбурі бійку, і одразу побігла до провідника. Потерпілий зійшов у Лубнах , його забрала швидка, при собі мав тільки паспорт. Потерпілий поводив себе адекватно, на вигляд п`яний не був;

- показаннями свідка ОСОБА_23 , котрий в судовому засіданні зазначив, що був машиністом електропоїзда Гребінка-Ромодан. По станції Вили надійшло повідомлення про потерпілого, потрібно було викликати швидку допомогу, а також свідок викликав поліцію через чергового по станції Вили через радіостанцію. У вагон, де знаходився потерпілий, ходив помічник машиніста, який повідомив свідку, що там сидить побитий чоловік. Провідниця розповіла машиністу про те, що у вагоні побили пасажира та забрали його речі;

- показаннями свідка ОСОБА_25 , яка вказала, що вона їхала з роботи додому в Глобино на потязі, який їхав до Ромодану. Сідала на станції Лазірки. Коли сідала в потяг, бачила, що в тамбурі стояв хлопець, курив. Посеред вагону сиділа компанія з трьох хлопців, що вони робили, не бачила. Свідок сіла спиною до них, бачила, як хлопець, що курив, посміхався тій компанії. У свідка було відчуття, що вони або накурені або п`яні, вели себе неадекватно, їм дуже смішно було. Не звернула увагу, чи мали хлопці при собі речі. Коли хлопець зайшов, компанія продовжувала сміятись. Через деякий час, може 10-15 хвилин, троє хлопців вийшли з сумками (серед них одна велика спортивна сумка) в тамбур, говорили між собою, поглядали у вагон, а потім зникли. Не звернула увагу, чи була якась зупинка в той час, коли троє вийшло з вагону. У вагон, крім провідника, більш ніхто не заходив і не виходив. Потім побачила, як до неї ішов хлопець, роззутий, в крові, казав: «Поможіть». Був у футболці, в носках. Це був не той хлопець, що перед цим курив у тамбурі. Потерпілий сидів на тому місці, де сиділи троє хлопців. Кров була на голові, на руках, а також на спинці лавки, де сиділа компанія. До цього, свідок не чула лайки чи шуму бійки, ніхто не кричав, вона в цей час говорила по телефону, до компанії не поверталась. Де побили хлопця, не бачила. Зазначила, що в поїзді шумно було. У вагоні більше нікого не було, тому свідок побігла до провідниці за допомогою. Зазначила, що коли пішла шукати провідницю, поїзд зупинявся, у вагонах тих трьох не бачила. У сусідньому вагоні було кілька людей з поліції, вони теж підійшли до потерпілого. Коли прийшла провідниця він сказав, що його побили й пограбували, вкрали шкіряну куртку, сумку з одягом, кредитні картки, 2 мобільні телефони. Потерпілого зняли на станції «Лубни». Коли свідок була в Ромодані, їй показували фото осіб на телефоні;

- протоколом огляду від 14.02.2019 року та фототаблицею до нього, в якому зафіксована обстановка у вагоні № 4 електропотягу сполученням Гребінка-Ромодан, виявлено між 6 та 7 рядами сліди рідини бурого кольору. Присутня під час огляду ОСОБА_21 пояснила, що між 6 та 7 рядами від станції Гребінка до станції Вили сиділи четверо невідомих чоловіків, троє з яких вийшли близько 21:15 год. на станції Вили, а інший залишився у вагоні і був побитий /т. 2 а.с. 126 - 131/;

- протоколом огляду місця події від 14.02.2019 року та фототаблицею до нього, в якому зафіксований місце на станції Вили, де працівниками поліції виявлено та затримано обвинувачених, крім того на місці затримання виявлено фотокартку на якій зображено фото особи жіночої статі, гральні карти, кришку з-під бритви /т. 2 а.с. 132 - 140/;

- протоколами затримання ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , як осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, від 14.02.2020 року та доданими до них DVD-R-дисками з відеозаписами затримання, з яких вбачається, що на момент затримання у всіх підозрюваних було виявлено та вилучено майно, яке належить потерпілому ОСОБА_1 /т. 3 а.с. 102 - 122/;

- заявою ОСОБА_3 від 14.02.2020 року, згідно якої він видає добровільно працівникам поліції рюкзак, який йому не належить. Обставини при яких він у нього з`явився він пояснити не може /т.2 а.с.141/;

- протоколом огляду речей від 14.02.2019 року та фототаблицею до нього, з якого вбачається, що громадянин ОСОБА_3 видав працівникам поліції рюкзак сіро-чорного кольору марки «Goldbee», в якому знаходились, зокрема, дві пари шкарпеток сірого кольору, коробка, рулон туалетного паперу, кніпсер для нігтів, бритва синього кольору /т. 2 а.с. 142 - 145/;

- протоколом огляду речі від 15.02.2020 року та фототаблицею до нього, в якому зафіксовано вагу вилученого срібного хрестика, що становить 1,61 г /т. 2 а.с. 146 - 148/;

- протоколами пред`явлення осіб для впізнання від 14.02.2019 року та фототаблицями до них, з яких потерпілий ОСОБА_1 у присутності понятих впізнав обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як тих, хто вчинив на нього розбійний напад /т. 2 а.с. 149 - 163/;

- протоколами пред`явлення речей для впізнання від 16.02.2019 року та фототаблицями до них, з яких слідує, що потерпілий ОСОБА_1 у присутності понятих впізнав серед чотирьох запропонованих належні йому речі, зокрема: мобільний сенсорний телефон, пару кросівок, металевий ніж розкладний по типу «бабочка», мобільний кнопковий телефон марки «нокіа», портмоне чорного кольору, навушники, чоловічу куртку синього кольору, чоловічу сумку типу барсетки, хрестик із срібла, дорожню сумку, які в нього відібрали в ході розбійного нападу /т. 2 а.с. 176 - 216/;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.02.2019 року та доданим до нього відеозаписом за участю підозрюваного ОСОБА_4 , в частині місця вчиненні злочину, механізму нанесення тілесних ушкоджень потерпілому обвинуваченими /т. 3 а.с. 123 - 127/;

-висновком судово товарознавчої експертизи № 466 від 15.03.2019 року щодо вартості майна потерпілого, зокрема, портмоне - 133,10 грн, металевого ножа - 79,49 грн, сумки дорожньої - 98,67 грн, навушників - 225,67 грн, мобільного телефону марки «Nokia 1280» - 183,33 грн, мобільного телефону марки «OUKITEL C9» - 692,20 грн, срібного хрестика - 191,13 грн, сумки чоловічої - 90,17 грн, рюкзака - 119,67 грн /т. 2, а.с. 227 - 249, т. 3, а.с. 1 - 2/;

-висновком судово-товарознавчої експертизи № 602 від 28.03.2019 року, згідно якої вартість майна потерпілого, зокрема, куртки зимової темно-синього кольору - 200,00 грн, шкіряних кросівок - 700,00 грн /т. 3 а.с. 17 - 28/;

-висновком судово-імунологічної експертизи № 307 від 12.03.2019 року , згідно якої на курці пуховику темно синього, що належала потерпілому і була вилучена при особистому огляді обвинуваченого ОСОБА_4 виявлено 7 слідів крові людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_1 , що підтверджує покази потерпілого про те, що курточку з ОСОБА_1 зняли вже після того, як обвинуваені його побили /т. 3 а.с. 5 - 7/;

-висновком судово-імунологічної експертизи № 305 від 12.03.2019 року, згідно якої на куртці темно синього, вилученій в ході затримання та особистого огляду обвинуваченого ОСОБА_2 виявлено 2 сліди крові людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_1 /т. 3 а.с. 8 - 10/;

-висновком судово-імунологічної експертизи № 310 від 12.03.2019 року, згідно на спортивній кофті «Адідас», вилученій в ході затримання та особистого огляду обвинуваченого ОСОБА_3 виявлено кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_1 /т. 3 а.с. 11,12/;

-висновком судово-імунологічної експертизи № 309 від 12.03.2019 року, згідно якої на парі ботинок, вилучених в ході затримання та особистого огляду обвинуваченого ОСОБА_2 виявлено сліди крові людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_1 /т. 3 а.с. 13 - 14/;

-висновком судово-медичної експертизи № 42 від 14.02.2019 року, згідно якої у потерпілого ОСОБА_1 були встановлені тілесні ушкодження у вигляді гематоми навколо правого ока, забитої рани у зовнішнього кута правої брови, синця навколо лівого ока, садна у зовнішнього кута лівого ока, крововиливу на слизистій верхньої губи справа, які утворились від дії тупого предмета (предметів), можливо 13.02.2019 року близько 21:00 год, при чому в ділянку голови було спричинено не менше трьох травматичних діянь, і по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я потерпілого. Вказані ушкодження в цілому не могли утворитися при одночасному падінні на площину /т. 3 а.с. 29 - 30/;

-висновком експерта № 61 від 22.03.2019 року, з якого слідує, що покази ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , дані ними під час проведення з ними слідчих експериментів в якості підозрюваного 16.02.2019 року та потерпілого 18.02.2019 року відповідно, в цілому не протирічать даним судово-медичної експертизи ОСОБА_1 в частині давності, характеру та механізму спричинення потерпілому тілесних ушкоджень /т. 3, а.с. 31/;

- довідками про вартість викраденого майна /т. 3, а.с. 46/;

- речовими доказами по справі /т. 3, а.с. 47 - 62/.

Суд вважає, що хоч обвинувачені і заперечують факт наявності у них попередньої домовленості на вчинення розбійного нападу, факт спільного нанесення потерпілому тілесних ушкоджень та спільне заволодіння майном потерпілого саме в період побиття потерпілого, проте ці факти підтверджуються як показаннями свідків і потерпілого, так і іншими фактичними обставинами справи та поведінкою обвинувачених.

На переконання суду, поведінка обвинувачених однозначно свідчить про спільну домовленість, узгодженість їх дій, як у приміщенні залізничного вокзалу в м. Гребінка, так і у вагоні потягу під час вчинення нападу, а також на станції «Вили», перед їх затриманням працівниками поліції.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що поведінка обвинувачених була підозрілою, вони самі підійшли до нього і після знайомства не залишали його наодинці, таким чином, що він не мав можливості піти від них.

Пригощали його спиртним, розпитували звідки їде і куди, переконували поїхати разом із ними в гості до брата когось із обвинувачених, при тому, що вони щойно познайомилися.

Самі взяли його речі і пішли до потягу, таким чином він був вимушений їхати з ними. Коли сідали в потяг, то проходили вагони, де було багато людей і сіли в тому вагоні, де було мало свідків.

Напад стали вчиняти на нього, коли в вагоні залишилася одна жінка, яка сиділа біля виходу, били всі разом, речі знімали разом, також разом покинули вагон.

Такі показання потерпілого, надані останнім як в судовому засіданні, так і під час слідчого експерименту з ним та під час допиту в якості потерпілого.

Напад на потерпілого, його побиття і заволодіння речами ОСОБА_1 відбувся протягом короткого проміжку часу, при цьому жоден із обвинувачених не намагався припинити дії інших обвинувачених, хоча реально міг це зробити, навпаки вчиняли узгоджені дії, таким чином, що кожен із обвинувачених став виконавцем об`єктивної сторони інкримінованого їм злочину.

Це підтверджується не лише показаннями потерпілого, а і висновками приведених вище судово-імунологічних експертиз, згідно яких на одязі кожного із обвинувачених виявлені сліди крові потерпілого ОСОБА_1 , що однозначно свідчить про контактування цих обвинувачених із потерпілим саме в момент побиття останнього, і повністю спростовує надані цими обвинуваченими свідчення в ході судового розгляду, про те, що потерпілого бив лише обвинувачений ОСОБА_4 .

Суд констатує, що після вчинення розбійного нападу на потерпілого обвинувачені разом вийшли із потягу, що підтверджується не лише показаннями потерпілого, а і показаннями свідка ОСОБА_25 , до моменту затримання їх працівниками поліції знаходилися разом, що не заперечують і самі обвинувачені, при цьому на момент їх затримання в кожного із обвинувачених буди якісь речі потерпілого, що підтверджується протоколами затримання та особистого огляду обвинувачених.

Той факт, що умисел на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння належним ОСОБА_1 майном виник у обвинувачених на вокзалі ще до знайомства з потерпілим вбачається з того, що ОСОБА_4 при знайомстві з потерпілим представився несправжнім ім`ям ОСОБА_6 , що свідчить про бажання обвинуваченого уникнути поширення відомостей про нього, що б дало можливість ОСОБА_1 ідентифікувати обвинуваченого та притягнути його до відповідальності.

Твердження обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що вони не бажали заволодівати майном потерпілого, а в бійці і заволодінні майном потерпілого брав участь лише ОСОБА_4 , суд вважає безпідставними та такими, що надані обвинуваченими з метою уникнення кримінальної відповідальності.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не були позбавлені можливості після того, як ОСОБА_4 наніс перший удар потерпілому ОСОБА_1 , припинити дії ОСОБА_4 .

Судом встановлено, що потерпілий, після нанесення першого удару, не вчиняв дій, направлених на дачу відсічі, запитував у ОСОБА_4 про причину нанесення йому удару.

Разом з тим, обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стали продовжувати бити потерпілого, при цьому незважаючи на заперечення потерпілого, висловлення прохання не робити цього, стали знімати з нього одяг, взуття, лазити по кишенях. Це вказує на ту обставину, що метою нанесення тілесних ушкоджень потерпілому було саме заволодіння майном.

При цьому, заволодіння майном потерпілого відбулося в період побиття потерпілого за участю кожного із обвинувачених, в судовому засіданні обвинувачені відмовилися пояснити необхідність нанесення потерпілому такої кількості ударів, коли той не чинив активної протидії нападникам.

Про наявність корисливого мотиву також свідчать і та обставина, що у обвинувачених не було грошових коштів. В матеріалах справи даних про вилучення коштів у обвинувачених немає, що свідчить про те, що ці обвинувачені мали потребу в грошових коштах, так як їм потрібно було добиратися до м. Полтави.

Всі обвинувачені, хоч і мали при собі мобільні телефони, трималися разом до моменту їх затримання працівниками поліції, хоча за встановлених в судовому засіданні обставин, для уникнення відповідальності їм достатньо було розійтися в різні сторони. При цьому вони залишилися разом, розділили викрадене між собою майно, що свідчить про наяність спільного корисливого мотиву.

Поведінка обвинувачених під час вчинення злочину свідчить про те, що кожен із них добре розумів, що робить інший, бажав цього, і вживав заходів для досягнення спільного злочинного результату.

Обстановка злочину та участь кожного із обвинувачених у цьому злочині свідчить, що вони були морально готові до такого розвитку подій, діяли організовано та цілеспрямовано.

На переконання суду, в кожного із обвинувачених, з урахуванням їх «кримінального стажу», була впевненість в діях та поведінці інших обвинувачених в подібній ситуації.

Даючи оцінку показанням обвинувачених в судовому засіданні, суд констатує, що свідчення цих осіб мають розбіжності. Так обвинувачені появу в м. Гребінка Полтавської області хоч і пояснювали тим, що їх найняли для будівництва, проте не змогли пояснити якого саме. Обвинувачений ОСОБА_4 вказував, що потрібно було будувати дах, обвинувачений ОСОБА_2 пояснював, що потрібно робити роботу пов`язану з дахом, а обвинувачений ОСОБА_3 вказував, що потрібно було класти плитку. При цьому обвинувачені не змогли пояснити, чому в них при собі не було жодного будівельного інструменту, змінного одягу, не змогли пояснити, де саме повинні виконувати роботу та назвати суму грошових коштів, яку їм пообіцяли за виконану роботу.

На переконання суду вказана версія обвинувачених є надуманою, висловлена обвинуваченими з метою приховання дійсної мети перебування та залізничній станції м. Гребінка.

Покладаючи в основу обвинувачення саме показання потерпілого ОСОБА_1 суд враховує ті обставини, що цей потерпілий детально описав перебіг події та участь кожного із обвинувачених в його побитті, його свідчення, надані в судовому засіданні, не протирічать свідченням, наданим при слідчому експерименті, а тому суд вважає їх правдивими.

При цьому, суд констатує, що версія подій описана обвинуваченими, не підтверджена жодним із свідків та потерпілим. Версія подій, описана обвинуваченими ОСОБА_26 та ОСОБА_2 , протирічить одна одній та наданій прокурором доказовій базі.

Таким чином, винність обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, є доведеною повністю.

Суд вважає, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, є вірною.

Суд вважає, вірною кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Так само є вірною і кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Призначаючи покарання обвинуваченим, суд враховує тяжкість вчиненого кожним з обвинувачених злочину, особи обвинувачених та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання кожному з обвинувачених.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , суд по справі не вбачає.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , є стан його здоров`я.

Обставинами, які обтяжують покарання кожного з обвинувачених, є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, а для обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також рецидив злочинів.

Приймаючи до уваги викладене вище та те, що обвинувачені вчинили умисний корисливий тяжкий злочин на ґрунті пияцтва, характер дій кожного обвинуваченого, суд приходить до твердого переконання, що відсутні будь-які підстави для застосування до цих обвинувачених ст.ст. 69, 75 КК України, а вважає, що їх виправлення можливе лише при призначенні цим обвинуваченим покарання у вигляді реального позбавлення волі.

Визначаючи розмір покарання кожному із обвинувачених суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 10 разів засуджувався здебільшого за корисливі злочини, за які має незняті і непогашені судимості, обвинувачений ОСОБА_2 цей злочин вчинив в період невідбутого покарання за грабіж, а обвинувачений ОСОБА_4 вчинив ряд корисливих злочинів в період судового розгляду по даному кримінальному провадженню, а тому вважає, що ці факти негативно характеризують обвинувачених, вказують на небажання їх ставати на шлях виправлення, що свідчить про необхідність призначення їм покарань наближених до максимальної межі санкції ст..187 ч. 2 КК України.

Так як обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочин в період невідбутого покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 01.10.2018 року за ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі, остаточне покарання цьому обвинуваченому необхідно призначити за правилами ст. 71 ч.1 КК України шляхом приєднання до покарання за цим вироком суду частини невідбутого покарання за попереднім вироком суду.

Так як обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочин до його засудження вироком Октябрського районного суду м. Полтави області від 16.09.2020 року, остаточне покарання йому слід призначити за правилами ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання за попереднім вироком суду, більш суворим покаранням за цим вироком суду.

Враховуючи, що обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повинні відбувати покарання у місцях позбавлення волі, запобіжний захід до набрання вироком законної сили, цим обвинуваченим необхідно залишити попередній - тримання під вартою.

При цьому строк відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід обраховувати з моменту їх фактичного затримання працівниками патрульно-постової служби на станції «Вили» Лубенського району, тобто з 13.02.2019 року, так як саме з цієї дати вони були фактично позбавлені можливості вільно пересуватися.

Виходячи з того, що обвинувачений ОСОБА_4 утримувався під вартою по даному кримінальному провадженню із 13.02.2019 року по 11.04.2019 року, цей строк перебування під вартою підлягає зарахуванню, як відбуте покарання.

Вирішуючи справу в частині заявленого прокурором цивільного позову, суд виходить з наступного.

Прокурор у судовому засіданні заявив позов в інтересах фінансового управління виконавчого комітету Лубенської міської ради про стягнення з обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , збитків у вигляді витрат на стаціонарне лікування від злочину, у якому просить стягнути з обвинувачених витрати КП «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» в розмірі 961 грн 80 коп, на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 від злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, що скоїли відповідачі 13.02.2019 року, в результаті якого потерпілому ОСОБА_1 були спричинені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні з 13.02.2019 року до 18.02.2019 року, загальна вартість його лікування склала 961 грн 80 коп, які підлягають стягненню на користь фінансового управляння виконавчого комітету Лубенської міської ради, оскільки вказана медична установа фінансується фінансовим управлінням виконавчого комітету Лубенської міської ради і витрати на лікування потерпілого відносяться до витрат місцевого бюджету.

При судовому розгляді прокурор позов підтримав з підстав, зазначених у ньому, прохав задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх захисники проти задоволення цивільного позову заперечували, посилаючись на недоведеність вини обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, а отже відсутність підстави для задоволення цивільного позову.

Фінансове управління виконавчого комітету Лубенської міської ради явку свого представника в судове засідання не забезпечив, подали суду заяву про розгляд справи за відсутності представника, позовні вимоги підтримали.

Як вбачається з довідки КП «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» від 06.08.2019 року ОСОБА_1 в період з 13.02.2019 року до 18.02.2019 року перебував на стаціонарному лікування у вказаній лікувальній установі, загальні витрати на його лікування становили 961 грн 80 коп.

Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

За змістом ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до п. 1, 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, який затверджений постановою КМ України від 16.07.1993 року № 545, та ст.1206 ЦК України кошти, витрачені закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування особи потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат; сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

З огляду на те, що вина відповідачів у заподіянні потерпілому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень є доведеною та доказуванню не підлягає, а позивачем підтверджені витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 від злочину, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та визнає, що право позивача в особі фінансового управління виконавчого комітету Лубенської міської ради було порушено через дії ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , а тому з останніх підлягають стягненню витрати на лікування потерпілого ОСОБА_1 в розмірі по 320,60 грн з кожного.

Питання про речові докази вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

В рахунок відшкодування витрат на проведення експертиз відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 в рівних частинах.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 31, 176 - 179, 369 - 371, 373 - 376КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 9 (дев`яти) років позбавлення волі.

Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 16.09.2020 року у вигляді 3 років позбавлення волі більш суворим покаранням за цим вироком суду і, таким чином, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання, у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі.

Залишити ОСОБА_4 попередній запобіжний захід - тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дати затримання обвинуваченого, тобто з 08.08.2019 року.

Зарахувати до строку відбутого покарання період тримання під вартою ОСОБА_4 з 13.02.2019 року по 11.04.2019 року, що становить 58 днів.

Вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 08.08.2020 року, за яким ОСОБА_4 засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, виконувати окремо.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 9 (дев`яти) років позбавлення волі.

Залишити ОСОБА_3 попередній запобіжний захід - тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з дати фактичного затримання обвинуваченого, тобто з 13.02.2019 року.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Згідно ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуте засудженим покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 01.10.2018 року за ч. 2 ст. 186 КК України у вигляді 1 року позбавлення волі і остаточно до відбуття обвинуваченому ОСОБА_2 визначити покарання у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі.

Залишити ОСОБА_2 попередній запобіжний захід - тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з дати фактичного затримання обвинуваченого, тобто з 13.02.2019 року.

Цивільний позов прокурора в інтересах фінансового управління виконавчого комітету Лубенської міської ради про стягнення з обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 збитків у вигляді витрат на стаціонарне лікування від злочину задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на користь фінансового управління виконавчого комітету Лубенської міської ради (р/р 31417544016011, Казначейства України (ЕАП) МФО 899998 код 37710415 витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_1 в сумі по 320,60 грн з кожного.

Стягнути з обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь держави по 1 239,33 грн витрат на проведення товарознавчих експертиз з кожного.

Речові докази у вигляді:

- змиву сліду РБК на марлевому тампоні з пластикової ручки дерев`яного сидіння, розташованого між 6 та 7 рядом посадкових місць, який упаковано до паперового конверту, контрольного зразка марлевого тампону до змиву слідку РБК з підлоги, який поміщено до паперового конверту, контрольного зразка марлевого тампону до змиву сліду РБК з пластикової ручки, який поміщено до паперового конверту, однієї фотокартки із зображенням обличчя жінки, однієї гральної карти із зображенням пікової дами та однієї гральної карти із зображенням червового вальта, кришки від бритви «ВІС», що зберігаються в камері речових доказів Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області, - знищити;

- портмоне чорного кольору із банківськими картками та карткою платника податків на ім`я ОСОБА_1 , довідки із національної поліції Дарницького відділення на ім`я ОСОБА_1 , ножа складного «бабочка», кросівок чорних шкіряних марки «Contour», піни для гоління «Gillette Series», пляшки шампуню «Head&Shoulders», запальнички зеленої «ВІС», що зберігаються в камері речових доказів Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області, - повернути ОСОБА_1 , як його власність, скасувавши арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21.02.2019 року;

- куртки чорної спортивної, двох мобільних телефонів «SAMSUNG», колоди гральних карт, флеш карти на 8 гб, куртки темно-синьої синтетичної, кофти спортивної темного кольору «Adidas» із слідами РБК, що зберігаються в камері речових доказів Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області, - повернути ОСОБА_3 , як його власність, скасувавши арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21.02.2019 року;

- куртки зимової темно-синього кольору, мобільного телефону «Oukitel C9» IMEI НОМЕР_2 , блютуз-навушників чорного кольору марки «Nia X3», ботинок чорного кольору типу берци, полотенця синього кольору, зарядного пристрою чорного кольору, що зберігаються в камері речових доказів Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області, - повернути потерпілому ОСОБА_1 , як його власність, скасувавши арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19.02.2019 року;

- кофти темно-зеленого кольору, кофти спортивної чорного кольору, ботинок чорного кольору із слідами РБК, майки сірого кольору, штанів камуфляжного кольору, штанів спортивних чорного кольору, шампуня, паска коричневого кольору, крему після гоління, перчаток трапчяних чорно-сірого кольору, що зберігаються в камері речових доказів Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області, - повернути ОСОБА_2 , як його власність, скасувавши арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19.02.2019 року;

- мобільного телефону марки «Nokia 1280» IMEI НОМЕР_3 , в якому знаходиться сім-карта мобільного оператора Лайфселл № НОМЕР_4 , хрестика на нитці чорного кольору з металу сірого кольору, сумки дорожньої темно-синього кольору марки «FBI», інструкції до безпровідних навушників, USB-шнура чорного кольору, сумки чоловічої сірого кольору, в якій виявлено дві сім-карти мобільних операторів «Білайн» та «МТС», штанів джинсових світло-синього кольору, джинс чорних, пакету, в якому знаходяться дві футболки білого та сірого кольорів з малюнком, що зберігаються в камері речових доказів Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області, - повернути потерпілому ОСОБА_1 як його власність, скасувавши арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21.02.2019 року;

- куртки чорної спортивної синього кольору зимової на застібці типу блискавка, штанів джинсових світло-синього кольору, куртки чорної шкіряної, сумки дорожньої синього кольору, в якій виявлено гайковий ключ, портфеля блакитного кольору, в якому знаходяться особисті речі, мобільного телефону марки «Nokia 101» IMEI НОМЕР_5 в чорному чохлі, в якому знаходиться сім-карта мобільного оператора Київстар № НОМЕР_6 , навушників чорного кольору «Nokia», кільця із металу жовтого кольору, чотирьох запальничок, сім-карти мобільного оператора Київстар № НОМЕР_7 , що зберігаються в камері речових доказів Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області, - повернути ОСОБА_4 , як його власність, скасувавши арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21.02.2019 року;

- рюкзака сірого кольору марки «Goldbee», що зберігається в камері речових доказів Лубенського ВП ГУНП в Полтавській області, - повернути потерпілому ОСОБА_1 ;

- двох DVD-R дисків Alerus № 6112913171, № 6112912353 із записом слідчих дій, що знаходяться в матеріалах справи, - залишити при матеріалах кримінальної справи;

- шести DVD дисків Verbatim із записом слідчих дій, що знаходяться в матеріалах справи, - залишити при матеріалах кримінальної справи.

Згідно зі ст. 376 ч. 6 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Копію вироку суду, не пізніше наступного дня після його проголошення надіслати учасникам судового розгляду, що не були присутні при його проголошенні.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Хорольський районний суд, а обвинуваченими, що утримуються під вартою, в той же строк з дня отримання копії вироку.

Головуючий: