Рішення № 93220303, 30.11.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2980/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Партоли Сергія Миколайовича, Харківська область, Валківський район, с. Мізяки до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", Харківська область, Валківський район, с. Золочівське про стягнення 36012,65 грн. за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Партола Сергій Миколайович (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (відповідач) про стягнення 36012,65 грн., з яких: 30330,00 грн. - заборгованість за договором про виконання сільськогосподарських послуг № 575-19/2018-ПС від 18.09.2018; 3033,00 грн. - штрафні санкції; 1513,47 грн. - борг з урахуванням індексу інфляції; 1136,18 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем були порушені умови договору про виконання сільськогосподарських послуг № 575-19/2018-ПС від 18.09.2018 щодо своєчасної оплати наданих послуг за договором.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.09.2020 позовну заяву Фізичної особи - підприємця Партоли Сергія Миколайовича до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" про стягнення 36012,65 грн. було залишено без руху.

У зв`язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви (заява позивача вх.№ 22500 від 29.09.2020) ухвалою господарського суду Харківської області від 30.09.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 22.10.2020 о 10:00.

22 жовтня 2020 року судом розгляд справи було відкладено на 12.11.2020 о 10:00.

12 листопада 2020 року судом розгляд справи було відкладено на 30.11.2020 о 16:00.

11 листопада 2020 року позивач надав до суду заяву (вх.№ 26358), в якій вказував про можливість розгляду справи за відсутності позивача. Також, в даній заяві позивач вказував, що позов він підтримує в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань по справі повідомлявся судом за юридичною адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

У відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому суд зазначає, що відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило. За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії (Замовник) та ФОП Партола С.М. (Виконавець) 18.09.2018 було укладено договір № 575-19/2018-ПС про виконання сільськогосподарських послуг (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору, предметом договору є послуги виконавця по проведенню сільськогосподарських послуг, а саме - збір врожаю соняшника на земельних угіддях Замовника, що знаходяться на території Первомайського відділення Вовчанської СДС на площі 33,7 га, які виконуються технікою Виконавця на основі впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій з використанням високопродуктивної вітчизняної та іноземної техніки.

Згідно п.п. 2.1., 2.2. договору, вартість послуг виконавця зазначених у п. 1.1. договору складає: 900,00 грн/га. Загальна сума цього договору складається, виходячи з обсягів фактично наданих послуг та їх вартості, визначеної в п.2.1. цього договору, але не може перевищувати 30330,00 грн. без ПДВ.

У відповідності до п. 3.3. договору, замовник повинен провести розрахунки за надані послуги на підставі акту проведених робіт до 25.12.2018.

Згідно підпунктів 4.1.3., 4.1.4. пункту 4.1. договору Виконавець зобов`язаний надання послуг оформити актами приймання-передачі наданих сільськогосподарських послуг з обов`язковим їх підписанням Сторонами; складати та передавати Замовнику акти приймання-передачі наданих сільськогосподарських послуг.

Підпунктом 4.2.1. пункту 4.2. договору було визначено, що Замовник зобов`язаний проводити розрахунки за надані Виконавцем послуги в обсягах і на умовах, визначених даним Договором.

Відповідно до п. 5.3. договору за прострочення оплати за надані послуги (п.1.1. договору) Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

Термін дії договору встановлюється з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині виконання зобов`язань до повного їх виконання (пункт 9.1. договору).

Як зазначає позивач у позовній заяві, він свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві послуги з агротехнічних робіт на загальну суму 30330,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунком-фактурою № 17.3-10/2018 від 17.10.2018 та актом № 17.3-10/2018 від 17.10.2018 виконаних робіт про надання транспортних послуг по договору № 575-19/2018-ПС від 18.09.2018. Відповідач не розрахувався за надані послуги, що призвело до виникнення заборгованості за договором в сумі 30330,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У частині першій статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України, статей 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів оплати послуг, наданих йому за договором, суду не надав.

А отже, відповідач порушив вимоги частини другої статті 193 Господарського кодексу України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Крім того, суд зазначає, що акт № 17.3-10/2018 від 17.10.2018 виконаних робіт про надання транспортних послуг по договору № 575-19/2018-ПС від 18.09.2018 було підписано уповноваженими представниками без зауважень та скріплений печатками сторін. Також, між сторонами було складено акт звірки взаємних розрахунків за договором № 575-19/2018-ПС від 18.09.2018 за період: 18.09.2018 - 24.03.2020, відповідно до якого сума заборгованості на користь позивача склала 30330,00 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для визнання позовних вимог у частині стягнення заборгованості за договором № 575-19/2018-ПС про виконання сільськогосподарських послуг від 18.09.2018 в розмірі 30330,00 грн. законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно приписів статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначених положень ЦК України та ГК України позивачем за час прострочення виконання грошового зобов`язання нараховані інфляційні втрати в розмірі - 1513,47 грн., а також 3% річних у розмірі 1136,18 грн.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пред`явлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Частиною п`ятою статті 254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, відповідач повинен оплатити вартість наданих послуг не пізніше 26.12.2018, оскільки 25.12.2018 був святковим днем. Першим днем прострочення зобов`язання є 27.12.2018, а тому нарахування 3% річних та інфляційних втрат слід розраховувати за період 27.12.2018 - 24.03.2020.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 1131,19 грн. за період 27.12.2018 - 24.03.2020. Також, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 1449,97 грн. за період 27.12.2018 - 24.03.2020.

Разом з тим, Фізичною особою - підприємцем Партолою С.М. нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача штрафні санкції у розмірі 3033,00 грн. (пеня - 909,90 грн., 7% штрафу - 2123,10 грн.). Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, оскільки відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідач є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч.ч.1, 2 статті 217 Господарського кодексу України).

Згідно з частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

З наведених вище положень Господарського кодексу України вбачається, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

З аналізу положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Так, частина друга статті 231 Господарського кодексу України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.

Отже, штрафні санкції, передбачені абз.3 ч.2 статті 231 Господарського кодексу України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України, яка є спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Зважаючи на те, що вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання викладені з посиланням на частину 2 статті 231 Господарського кодексу України, яка передбачає відповідальність за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій.

При цьому суд зазначає, що умовами пункту 5.3. договору сторони погодили відповідальність за прострочення оплати за надані послуги (замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості), проте, суд позбавлений права здійснювати зміну підстав заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором у розмірі 30330,00 грн., інфляційних у розмірі 1449,97 грн. та 3% річних у розмірі 1131,19 грн.

В силу статті 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою судового збору, підлягають частковому відшкодуванню за рахунок відповідача в розмірі 1921,02 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 8, код ЄДРПОУ 37884028) в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (63030, Харківська обл., Валківський р-н, с. Золочівське, код ЄДРПОУ ВП 38104349) на користь Фізичної особи-підприємця Партоли Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) заборгованість за договором у розмірі 30330,00 грн., інфляційні у розмірі 1449,97 грн., 3% річних у розмірі 1131,19 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,02 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "30" листопада 2020 р.

Суддя А.М. Буракова

справа № 922/2980/20