Ухвала суду № 93218589, 18.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

18.11.2020Справа № 910/21468/17За позовом Заступника Генерального прокурора - Головного військового прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України

до 1.Державної організації Центральне територіальне управління капітального будівництва

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвестгруп"

3.Товариство з обмеженою відповідальністю "Ботлер".

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів Київське квартирно-експлуатаційне управління

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачів

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Новатех".

про визнання договору недійсним

Суддя Мельник В.І.

за участю секретаря судового засідання Федорової О.В.

Представники: відповідно до протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 позов задоволено повністю, визнано недійсним з моменту укладення договір про будівництво житлового комплексу по вул. Максимовича Михайла (колишня назва вулиці Онуфрія Трутенка), 11 у Голосіївському районі м. Києва від 20.12.2016, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 5322, укладений між державною організацією (установа,заклад) центральне територіальне управління капітального будівництва та товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвестгруп" та стягнуто солідарно з Державної організації (установа,заклад) центральне територіальне управління капітального будівництва та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Інвестгруп" на користь Генеральної прокуратури України витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 залишено без змін, матеріали повернуто до Господарського суду міста Києва.

Постановою Верховного Суду України від 08.08.2019 у справі № 910/21468/17 постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 скасовано та передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 прийнято справу № 910/21468/17 до провадження та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі № 910/21468/17 призначено на 29.10.2019.

16.10.2019 відділом діловодства Господарського суду міста Києва від Міністерства оборони України отримано відзив на позовну заяву.

16.10.2019 відділом діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТГРУП" отримано відзив на позовну заяву.

28.10.2019 відділом діловодства Господарського суду міста Києва від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТГРУП" отримано клопотання про відкладення розгляду підготовчого засідання.

28.10.2019 відділом діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ІНВЕСТГРУП" отримано клопотання про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Ботлер".

29.10.2019 відділом діловодства суду від представника Київського квартирно-експлуатаційного управління отримано письмові пояснення у справі.

29.10.2019 відділом діловодства суду від представника ТОВ "НВП "Новатех" отримано заяву про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

26.11.2019 відповідно до розпорядження №05-23/2922 призначено повторний автоматизований розподілу судових справ.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілі судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Мельник В.І.

Ухвалою суду від 27.11.2019 суддя Мельник В.І. прийняв справу № 910/21468/17 до свого провадження та призначив підготовче засідання на 17.01.2020.

02.01.2020 відділом діловодства суду від позивача2 отримано заперечення на заяви про залучення третіх осіб.

17.01.2020 відділом діловодства суду від третьої особи отримано додаткові письмові пояснення.

17.01.2020 відділом діловодства суду від відповідача відповідача1 отримано заяву про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 17.01.2020 відкладено підготовче засідання на 14.02.2020.

31.01.2020 відділом діловодства суду від відповідача1 отримано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

04.02.2020 відділом діловодства суду від позивача2 отримано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

05.02.2020 відділом діловодства суду від відповідача1 отримано заяву про долучення до матеріалів справи заяву про розірвання договору про надання правової допомоги.

07.02.2020 відділом діловодства суду від відповідача2 отримано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

11.02.2020 відділом діловодства суду від відповідача1 отримано заяву про залишення без розгляду клопотання про зупинення.

14.02.2020 відділом діловодства суду від офісу генерального прокурора отримано клопотання про залучення співвідповідача, заперечення проти заяви про зупинення провадження у справі, заперечення проти заяви про залучення третьої особи, заперечення проти залучення у справу ТОВ "Ботлер".

14.02.2020 відділом діловодства суду від третьої особи отримано письмові пояснення щодо заявлених у справі клопотань.

Ухвалою суду від 14.02.2020 відкладено підготовче засідання на 13.03.2020.

11.03.2020 відділом діловодства суду від ТОВ "БОТЛЕР" отримано заяву про заміну відповідача2 його правонаступником.

В судове засіданні 13.03.2020 прокурор з?явився, надав свої усні пояснення щодо поданих заяв, клопотань.

В судове засіданні 13.03.2020 представники позивачів з?явилися, надали свої усні пояснення щодо поданих заяв, клопотань.

В судове засіданні 13.03.2020 представник відповідача1 з?явився, надав свої усні пояснення щодо поданих заяв, клопотань.

В судове засіданні 13.03.2020 представник третьої особи з?явився, надав свої усні пояснення щодо поданих заяв, клопотань.

В судове засіданні 13.02.2020 представник відповідача1 не з?явився.

Ухвалою суду від 13.03.2020 відкладено підготовче засідання на 10.04.2020.

07.04.2020 відділом діловодства суду від ТОВ "БОТЛЕР" отримано заяву про заміну сторони у справі та заяву про розгляд справи без участі сторони та його представника.

22.04.2020 відділом діловодства суду від ТОВ "БОТЛЕР" отримано заяву про прискорення розгляду заяви.

28.04.2020 відділом діловодства суду від позивача отримано заперечення на заяву ТОВ "Ботлер"

21.05.2020 відділом діловодства суду від ТОВ "БОТЛЕР" отримано заяву про прискорення розгляду заяви.

Ухвалою суду від 09.06.2020 розгляд справи призначено на 06.07.2020.

В судове засіданні 06.07.2020 прокурор з?явився, надав свої усні пояснення щодо поданих заяв, клопотань.

В судове засіданні 06.07.2020 представники позивачів з?явилися, надали свої усні пояснення щодо поданих заяв, клопотань.

В судове засіданні 06.07.2020 представник відповідача1 не з?явився.

В судове засіданні 06.07.2020 представник третьої особи з?явився, надав свої усні пояснення щодо поданих заяв, клопотань.

В судове засіданні 13.02.2020 представник відповідача2 з?явився, надав свої усні пояснення щодо поданих заяв, клопотань.

Статтею 50 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.

Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що є підстави для залучення Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Новатех", як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів.

Ухвалою суду від 06.07.2020 відкладено підготовче засідання на 04.09.2020 та залучено третю особу.

10.07.2020 відділом діловодства суду від відповідача 3 отримано пояснення по справі.

31.08.2020 відділом діловодства суду від третьої особи отримано клопотання про відкладення розгляду справи.

02.09.2020 відділом діловодства суду від третьої особи отримано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

02.09.2020 відділом діловодства суду від третьої особи отримано клопотання про відкладення розгляду справи.

03.09.2020 відділом діловодства суду від відповідача 3 отримано додаткові матеріали та додаткові пояснення.

04.09.2020 відділом діловодства суду від позивача отримано додаткові докази.

04.09.2020 відділом діловодства суду від відповідача 3 отримано пояснення по справі.

04.09.2020 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із перебуванням судді Мельника В.І. на лікарняному.

14.09.2020 відділом діловодства суду від третьої особи отримано пояснення по справі.

У зв`язку з виходом судді Мельника В.І. з лікарняного, справа підлягає призначенню до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 призначено підготовче засідання у справі на 13.11.2020.

В судовому засіданні 13.11.2020 представник відповідача 3 надав суду пояснення у справі.

В судовому засіданні 13.11.2020 проголошено перерву до 18.11.2020.

В судове засідання прокурор та представник позивача з`явилися, надали суду усні пояснення у справі.

В судове засідання 18.11.2020 представник відповідача 3 та третьої особи з`явився, надав суду усні пояснення у справі.

Заслухавши представників сторін суд зазначає наступне.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

При цьому обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 1311 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина не звернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень статей 73, 76, 77 ГПК України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

Посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (відповідний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

При цьому з висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у підпунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, слідує, що для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які визначені Законом, як виключні випадки для здійснення представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України саме заступником Генерального прокурора-Головного військового прокурора.

За таких обставин, враховуючи інтереси всіх сторін у справі, з огляду на норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 185, 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву заступника Генерального прокурора-Головного військового прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України залишити без розгляду.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у суді апеляційної інстанції.

Дата підписання ухвали 23.11.2020.

Суддя В.І. Мельник