Рішення № 93218584, 16.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.11.2020Справа № 910/4628/20Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомДержавного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"доМіністерства оборони Українипростягнення 389 937 грн 90 коп.Представники: від позивача:Малий М.С. - представник за наказом від відповідача:Ярусевич Д.Ю. - представник згідно витягу ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.04.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" з вимогами до Міністерства оборони України про стягнення 389 937 грн 90 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами державного контракту належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 389 937 грн 90 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2020, на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву залишено без руху.

08.05.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на підтвердження усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 відкрито провадження у справі № 910/4628/20 та прийнято позовну заяву до розгляду, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.06.2020.

29.05.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив та клопотання про зупинення провадження у справі.

01.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

03.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні 04.06.2020 судом оголошено перерву до 02.07.2020.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, дійшов висновку про його не обґрунтованість та протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні, з огляду на те, що рішення у справі № 910/17396/17 не впливає на встановлення фактичних обставин необхідних для вирішення спору по суті.

22.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 02.07.2020 суд, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.07.2020.

22.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

23.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представників позивача.

У судовому засіданні 23.07.2020 судом оголошено перерву до 10.09.2020.

У судовому засіданні 10.09.2020 судом оголошено перерву до 12.10.2020.

У судовому засіданні 12.10.2020 судом оголошено перерву до 02.11.2020.

У судовому засіданні 02.11.2020 судом оголошено перерву до 16.11.2020.

У судове засідання 16.11.2020 з`явилися представники сторін та надали пояснення по суті справи.

Представник позивача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких у повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечив проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні 16.11.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

22.12.2017 між Міністерством оборони України (замовник за договором) та Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (виконавець за договором) укладено державний контракт на виконання робіт (надання послуг) за державним оборонним замовленням № 342/3/5/17/78, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується у 2017-2018 роках за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати роботи (надати послуги) з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів військового призначення (50630) за номенклатурою, етапами, в обсягах та у строки, які зазначені у календарному плані надання послуг (додаток 1 до контракту), що є невід`ємною частиною цього контракту, а замовник зобов`язується прийняти через філію представництва замовника № 637 та вантажоодержувача та оплатити їх.

Орієнтовна вартість робіт (послуг) за контрактом визначена в пункті 2.1. контракту.

Відповідно до пункту 2.2. контракту орієнтовна вартість послуг з ремонту виробів встановлена сторонами на підставі розрахунково-калькуляційних матеріалів (далі - РКМ) з визначення орієнтовної ціни ремонту одиниці виробів складених виконавцем відповідно до вимог нормативно-правових актів з питань планування, обліку і розрахунку собівартості робіт та з урахуванням висновків філії ПЗ № 637 від 10.02.2017 № 53, від 07.02.2017 № 46 про рівень орієнтовної ціни разом з аналізом елементів витрат, складеного на підставі проведеного РКМ з визначення орієнтовної ціни закупівлі послуг за контрактом.

Орієнтовна ціна зафіксована у протоколі погодження орієнтовної ціни на надання послуг з ремонту виробів.

Орієнтовна вартість послуг за одиницю виробу є базовою для визначення вартості продукції на момент укладення контракту та досягнення домовленостей про договірну ціну.

Згідно з пунктом 2.3. контракту орієнтовна вартість послуг за контрактом не може бути перевищена виконавцем, при цьому норми витрат за статтями калькуляції та економічні показники (трудомісткість, відсотки додаткової заробітної плати, загальновиробничі, адміністративні витрати), визначені у РКМ, не можуть бути перевищені.

В обґрунтованих випадах при зміні тарифів, ціна на матеріали та покупні комплектуючи вироби, інших складових собівартості продукції, у разі якщо вплив на такі зміни знаходиться поза межами компетенції сторін контракту та обумовлений прийняттям відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, за вмотивованим рішенням замовника, як виключення, ціна контракту може бути переглянута з метою недопущення зриву виконання контракту, та неналежного забезпечення потреб Збройних Сил України.

Перегляд орієнтовної вартості послуг здійснюється не пізніше ніж за 1 місяць до закінчення терміну надання послуг на підставі письмового звернення однієї із сторін.

Перегляд орієнтовної вартості послуг здійснюється відповідно до спільного рішення, яке затверджується сторонами на підставі висновку філії ПЗ № 637, складеного за результатами перевірки та аналізу РКМ щодо фактичних та очікуваних витрат. Очікувані витрати не повинні перевищувати 20 відсотків від загальної вартості виробу.

За результатами перегляду орієнтовної вартості послуг сторони вносять зміни в календарний план надання послуг щодо кількості, вартості та термінів надання послуг на решту виробів.

Пунктом 2.4. контракту встановлено, що замовник оплачує вартість послуг за договірною ціною, встановленою сторонами та зафіксованою у протоколі погодження договірної ціни.

За умовами пункту 2.7. контракту у разі коли фактичні витрати виконавця на надання послуг перевищують її орієнтовну вартість, замовник не зобов`язаний оплачувати таке перевищення.

Позивач вказує, що орієнтовна ціна, зазначена при укладенні контракту, визначалась на підставі висновку філії ПЗ № 637 від лютого 2017 року, та в подальшому зазнала суттєвих змін, у зв`язку із зростанням вартості складових послуг, закупівельних комплектуючих, комунальних тарифів, підвищення розміру мінімальної заробітної плати з 01.01.2018 тощо.

Так, у зв`язку із зростанням цін, позивач, на виконання пункту 2.3. контракту, звернувся до відповідача з листом від 09.02.2018 № 01-11/420 про перегляд орієнтовної ціни на виконання робіт. Вказаним листом позивач серед іншого просив ініціювати складання спільного рішення щодо внесення змін у контракт.

Листом від 04.04.2018 № 164 позивачу направлено висновок філії 637 військового представництва Міністерства оборони України щодо визначення рівня орієнтовної ціни на капітальний ремонт.

Листом від 14.06.2018 № 01-11/1737 позивач звернувся до відповідача з проханням розглянути питання щодо внесення змін до контракту в частині перегляду орієнтовної вартості на підставі висновків філії 637 військового представництва та внесення змін до календарного плану щодо строків виконання ремонту.

Листом від 25.07.2018 01-11/2225 позивач звернувся до відповідача з проханням внести зміни в контракт шляхом встановлення орієнтовної ціни на послуги по капітальному ремонту виробів на рівні договірної ціни на підставі висновку філії 637 військового представництва.

Позивач стверджує, що відсутність змін щодо орієнтовної ціни на послуги з ремонту виробів спричинило тяжкі фінансові наслідки у вигляді невідшкодування замовником понесених виконавцем фактичних витрат на ремонт виробів, оскільки при визначенні договірної та фактичної ціни послуг замовником взято орієнтовну вартість послуг, визначену контрактом, що не враховує подальші суттєві зміни у собівартості складових послуг з ремонту.

24.09.2018 між сторонами підписано протокол розбіжностей до акту № 2 приймання виконаних робіт (наданих послуг) на заміну акту № 2 приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 05.09.2018, відповідно до якого вартість робіт у редакції виконавця становить 6 793 434 грн 78 коп. з ПДВ; вартість робіт у редакції замовника становить 6 403 496 грн 88 коп. Відтак, різниця у сумі 389 937 грн 90 коп. дорівнює різниці між фактичними витратами виконавця на ремонт вироду та орієнтовної вартості, визначено у Протоколі погодження орієнтовної ціни на поставу (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням та є спірною.

Позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача на свою користь 389 937 грн 90 коп. різниці між фактичними витратами виконавця на ремонт виробу та орієнтовної вартості, визначеної в Протоколі погодження орієнтовної ціни на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, в якому містяться елементи договору підряду та договору про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Статтею 844 Цивільного кодексу України визначено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв`язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов`язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.

Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов`язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.

Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.

У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.

Зі змісту державного контракту вбачається, що ціна контракту може бути переглянута за вмотивованим рішенням замовника, як виключення, з метою недопущення зриву виконання контракту, та неналежного забезпечення потреб Збройних Сил України.

Посилання виконавця на лист від 14.06.2018 № 01-11/1737 щодо необхідності перегляду орієнтовної вартості послуг у зв`язку із формуванням їх у 2017 році є необґрунтованим, оскільки виконавець знаючи про такі обставини добровільно уклав з замовником контракт 22.12.2017.

Також, у пункті 2.7. контракту визначено, що у разі коли фактичні витрати виконавця на надання послуг перевищують її орієнтовну вартість, замовник не зобов`язаний оплачувати таке перевищення.

Жодних змін в календарний план надання послуг щодо кількості, вартості та термінів надання послуг на решту виробів сторонами внесено не було, а тому у відповідача відсутні правові підстави для оплати фактичної вартості.

Разом з тим, у рішенні Господарського суду міста Києва від 05.06.2019 у справі № 910/17154/18 за позовом Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"до Міністерства оборони України про визнання додаткової угоди укладеною у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позовні вимоги були мотивовані наявністю підстав для визнання укладеною додаткової угоди від 28.08.2018 № 6 до державного контракту на виконання робіт (надання послуг) за державним оборонним замовленням від 22.12.2017 № 342/3/5/17/78 про новий розмір орієнтовної ціни на послуги по ремонту виробів у зв`язку з зростанням вартості складових послуг, закупівельних комплектуючих, комунальних тарифів та ін.

Вказаним рішенням позивачу роз`яснено, що вірним способом захисту позивача в даному випадку буде звернення останнього до суду із вимогами про стягнення додатково понесених витрат при виконанні умов укладеного між сторонами спору договору.

Так, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 389 937 грн 90 коп. різниці між фактичними витратами виконавця на ремонт виробу та орієнтовної вартості, визначеної у Протоколі погодження орієнтовної ціни.

Доданий до позовної заяви протокол розбіжностей до акту № 2 приймання виконаних робіт (наданих послуг) на заміну акту № 2 приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 05.09.2018 не є належним доказом в підтвердження понесених позивачем витрат, оскільки містить як редакцію замовника, так і редакцію виконавця, та не погоджений сторонами.

Натомість суд погоджується з твердженнями позивача стосовно того, що оскільки орієнтована вартість послуг з ремонту виробів встановлена пунктом 2.2. Контракту на підставі розрахунково-калькуляційних матеріалів (РКМ) з урахуванням Висновків філії ПЗ №637 від 07.02.2017 №46 та від 10.02.2017 №53, у позивача була відсутня можливість заздалегідь, майже за рік, передбачити зростання рівня фактичних витрат.

Порядок врегулювання спірного питання щодо перегляду ціни Контракту передбачена пунктом 2.3., в якому зазначається, що в обґрунтованих випадкахпри зміні тарифів, цін на матеріали та комплектуючі вироби, інших складових собівартості продукції, у разі, якщо вплив на такі зміни знаходиться поза межами компетенції сторін Контракту та обумовлений прийняттям відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, за вмотивованим рішенням замовника ціна Контракту може бути переглянута з метою недопущення зриву Контракту та належного забезпечення потреб Збройних Сил України.

Також суд зазначає, що зупинення виконання робіт до узгодження із замовником збільшення кошторису було неможливе в інтересах замовника з огляду на важливість державного оборонного замовлення, у зв`язку із проведенням Антитерористичної Операції / Операції Об`єднаних Сил на сході України.

За таких обставин, в підтвердження понесених додаткових витрат на суму 389 937 грн 90 коп. позивач повинен був надати суду відповідні докази в обґрунтування заявленої ціни позову. Суд зазначає, що позивачем належними та допустими доказами не підтвержено понесених витрат на суму 389 937 грн 90 коп., з огляду на що суд дійшов висновку про необгрунтованість заявлених позовних вимог.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на вищенаведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 389 937 грн 90 коп. різниці між фактичними витратами виконавця на ремонт виробу та орієнтовної вартості, визначеної у Протоколі погодження орієнтовної ціни на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням визнаються судом недоведеними, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" з вимогами до Міністерства оборони України про стягнення 389 937 грн 90 коп. відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 23.11.2020

Суддя Н.Б.Плотницька