Рішення № 93218459, 27.11.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/143/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

27.11.2020 справа № 908/2279/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" про стягнення понесених витрат на правничу допомогу у справі № 908/2279/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" (03006, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 57/3)

до відповідача державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3)

про стягнення суми 239578,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Запорізької області розглянуто позов товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" про стягнення з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 235468,80 грн. основного боргу за договором № 648(3)19УК/53-121-11-19-08947 від 26.12.2019, 1013,70 грн. інфляційних втрат, 3095,67 грн. 3% річних, всього 239578,17 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.11.2020 у справі №908/2279/20 позов задоволено частково. Стягнуто з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" 235468,80 грн. основного боргу, 895,27 грн. інфляційних втрат, 3095,67 грн. 3% річних та 3591,90 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено. В рішенні також зазначено - органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення нарахувати 3% річних, до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, за формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума відсотків річних, де: СОБ - сума основного боргу, який стягнуто рішенням суду у справі №908/2279/20, існуючого на час здійснення розрахунку; 3 - розмір відсотків річних; КДП - кількість днів прострочення оплати суми основного боргу на день здійснення розрахунку, починаючи з 05.09.2020 і до моменту виконання цього рішення в частині оплати стягнутої рішенням суду суми основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються відсотки.

В судовому засіданні 12.11.2020 представник позивача заявляв про намір подати докази понесених судових витрат.

До Господарського суду Запорізької області через систему "Електронний суд" надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" №б/н від 13.11.2020 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача на користь адвоката позивача Вінокурова В.О. 13700,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2020, у зв`язку із відпусткою судді Боєвої О.С., клопотання визначено для розгляду судді Левкут В.В.

Від відповідача 26.11.2020 до суду надійшли заперечення на клопотання позивача, в якому відповідач вказав на необґрунтоване завищення розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу та відсутність доказів сплати позивачем цих втрат своєму представнику адвокату Вінокурову В.О.

Розглянувши заяву позивача про винесення додаткового рішення про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13700,00 грн. господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За визначенням п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.

Відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Правову допомогу позивачу надавав адвокат Вінокуров В.О. згідно договору про надання правової допомоги № 02/18 від 27.06.2018, укладеного з ТОВ "Хімлаборреактив".

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2018 адвокатом Вінокуровим Володимиром Олеговичем (адвокат) та товариством з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" (клієнт) укладений договір № 02/18 про надання правничої допомоги (адвокатських послуг), відповідно до п. 1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу та представляти інтереси клієнта в будь-яких адміністративних, кримінальних, цивільних та господарських справах (спорах) в суді, в будь-яких правоохоронних органах, перед будь-якими органами державної влади та місцевого самоврядування, їх структурними підрозділами, посадовими та службовими особами, перед будь-якими юридичними особами та фізичними особами, при проведенні слідчих дій, перевірок, що стосуються клієнта або проводяться у його володінні тощо, за що клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар. За умовами п. 2 договору розмір гонорару та порядок розрахунку визначається в додаткових угодах до цього договору.

До зазначеного договору адвокат Вінокуров Володимир Олегович та ТОВ "Хімлаборреактив" 31.08.2018 уклали додаткову угоду, відповідно до п. 1 якої клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правничу допомогу та представляти інтереси клієнта в Господарському суді Запорізької області з питань підготовки, подачі позову та представництва інтересів клієнта в судовій справі за позовом клієнта до ДП "НАЕК "Енергоатом".

При цьому в пункті 4 вказаної додаткової угоди сторони узгодили, що остаточний розрахунок гонорару адвоката за виконання доручення, передбаченого цією додатковою угодою, визначається у Звіті про надану правничу допомогу та/або виставленому адвокатом на користь клієнта рахунку.

Пунктом 5 цієї додаткової угоди визначено, що за домовленістю сторін, витрати на професійну допомогу (гонорар) відшкодовуються безпосередньо адвокату за рахунок ДП "НАЕК "Енергоатом" за рішенням суду в рамках відповідної судової справи. Частина витрат, не покритих контрагентом за рішенням суду в рамках відповідної судової справи, оплачуються клієнтом протягом 1 (одного) банківського дня з моменту виставлення рахунку адвокатом.

До клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу представник позивача додав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі № 908/2279/20 Господарський суд Запорізької області, суддя Боєва О.С., відповідно до якого адвокатом Вінокуровим Володимиром Олеговичем надано/виконано/витрачено, а клієнтом прийнято послуги/роботи/витрати на загальну суму 13700,00 грн., а саме:

- аналіз справи, збір доказів по справі, вироблення правової позиції - 675,00 грн.;

- підготовка, оформлення позовної заяви, розрахунок % річних, інфляційних втрат та інших нарахувань), підготовка відповіді на відзив - 5400,00 грн.;

- підготовка, оформлення та подання через систему електронний суд заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 13.10.2020, клопотання про залучення доказів до матеріалів справи від 23.10.2020, клопотання про стягнення судових витрат від 13.11.2020;

- участь адвоката у судових засіданнях (в режимі відеоконференції) 13.10.2020 та 12.11.2020 - 5400,00 грн.;

- компенсація витрат адвоката на сканування, друк, копіювання документів, ведення адвокатського досьє - 725,00 грн.

Крім того, представник позивач додав до клопотання звіт про надану правничу допомогу на підставі договору про надання правничої допомоги (адвокатських послуг) №02/18 від 27.06.2018 від 12.11.2020, який підписаний адвокатом Вінокуровим В.О. і уповноваженим представником ТОВ "Хімлаборреактив" та скріплений печатками сторін договору. Вказаним звітом про надану правничу допомогу визначено гонорар адвоката в загальній сумі 13700,00 грн.

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до предмету позову в даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за договором, яка складається з основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних. Розрахунки заявлених до стягнення сум не є складними і не потребують значного часу. Також не обтяжена справа кількістю доказів, які б потребували вивчення.

З огляду на обставини справи, справа є нескладною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль. Справа розглядалась за правилам спрощеного позовного провадження, у справі призначено два засідання. Представник позивача адвокат Вінокуров В.О. приймав участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку що заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу порівняно з ціною позову та складністю справи є неспіврозмірними та достатньо завищеними.

Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене та заперечення відповідача щодо розміру заявлених витрат, суд вважає за необхідне обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті за послуги адвоката, та визнати обґрунтованим при розподілі судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 7400,00 грн. Частково відшкодовуються наступні витрати: в частині підготовки та подання позовної заяви, підготовки розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, відповіді на відзив в сумі 3000,00 грн.; в частині підготовки, оформлення та подання через систему електронний суд заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 13.10.2020, клопотання про залучення доказів до матеріалів справи від 23.10.2020, клопотання про стягнення судових витрат від 13.11.2020 в сумі 1000,00 грн.; в частині участі адвоката у судових засіданнях (в режимі відеоконференції) 13.10.2020 та 12.11.2020 в сумі 2000,00 грн. Інші витрати задовольняються судом у розмірі, визначеному у наданому заявником детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі № 908/2279/20.

Відносно доводів відповідача щодо відсутності доказів фактичного понесення позивачем витрат на правничу допомогу суд зауважує, що виходячи із положень пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу). Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

За визначенням ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки представник позивача в судовому засіданні 12.11.2020, тобто до закінчення судових дебатів, заявив про намір надати докази судових витрат в порядку п. 8 ст. 129 ГПК України, враховуючи подання адвокатом Вінокуровим В.О. детального опису робіт (наданих послуг), звіту про надану правничу допомогу в межах встановленого строку, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання адвоката Вінокурова Володимира Олеговича, стягнення з відповідача на користь представника позивача 7396,34 грн. витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи № 908/2279/20, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини про те, що суми відшкодування судових та інших витрат можуть бути сплачені безпосередньо на рахунок представника заявника (рішення від 07.11.2013 у справі "Бєлоусов проти України").

Керуючись ст.ст. 119, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь представника товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" адвоката Вінокурова Володимира Олеговича, РНОКПП НОМЕР_1 , свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серія КС №6775/10 від 27.06.2018, 02002, м. Київ, вул. Митрополита Андрія Шептицького, буд. 4, 7 поверх, каб. 16) ) 7396,34 грн. (сім тисяч триста дев`яносто шість грн. 34 коп.) витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.

3. В іншій частині заяву залишити без задоволення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Додаткове рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241, 244 ГПК України 30.11.2020.

Суддя В.В. Левкут