Ухвала суду № 93218292, 25.11.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

У Х В А Л А

25.11.2020р. Справа № 905/1151/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,

при секретарі судового засідання Пузіковій Ю.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали

за позовом: Керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Східного офісу Державної аудиторської служби України,

до відповідача 1: Житлово – комунального відділу Покровської міської ради Донецької області,

до відповідача 2: Фізичної особи-підприємця Гуріненка Романа Олександровича,

про: визнання недійсним рішення тендерного комітету та укладеного на його підставі договору, -

за участю представників сторін:

від прокуратури: Хряк О.О. - за службовим посвідченням,

від позивача: не з`явились,

від відповідача 1: не з`явились,

від відповідача 2: не з`явились, -

ВСТАНОВИВ:

В проваджені Господарського суду Донецької області на стадії підготовчого провадження перебуває справа №905/1151/20 за позовом Керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах - Східного офісу Державної аудиторської служби до Житлово – комунального відділу Покровської міської ради Донецької області та ФОП Гуріненка Романа Олександровича про:

- визнання недійсним рішення тендерного комітету Житлово – комунального відділу Покровської міської ради Донецької області, оформленого протоколом від 09.04.2020 щодо визначення ФОП Гуріненко Р.О. переможцем торгів з закупівлі послуг з поточного ремонту вимощення будинків м-н Лазурний, Шахтарський, Сонячний, житлового фонду м. Покровськ Донецької області (ідентифікатор закупівлі № UA-2020-02-25-002718-а);

- визнання недійсним укладеного між Житлово – комунальним відділом Покровської міської ради Донецької області та ФОП Гуріненко Р.О. договору №117-Т від 28.04.2020 щодо надання послуг з поточного ремонту вимощення будинків м-н Лазурний, Шахтарський, Сонячний, житлового фонду м. Покровськ Донецької області на суму 2.679.431,76 грн.

Ухвалою від 27.10.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів; відкладено підготовче засідання на 25.11.2020; визнано явку уповноважених представників сторін не обов`язковою.

В підготовчому засіданні, що відбулось 25.11.20, присутнім прокурором надано усні пояснення щодо обставин справи. Позивач та відповідачі своїх представників не направили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Заслухавши доводи представників сторін та надані ними документи, суд виходить з наступного.

В обґрунтування необхідності захисту інтересів держави прокурором вказано на наявність виявлених порушень Житлово – комунального відділу Покровської міської ради Донецької області законодавства у сфері публічних закупівель при проведенні оскаржуваної процедури, в результаті чого замовник безпідставно визнав переможцем закупівлі Фізичну особу-підприємця Гуріненка Романа Олександровича, який не відповідав встановленим кваліфікаційним критеріям. За твердженням прокуратури, у Східного офісу Держаудитслужби як органу державного фінансового контролю відсутні повноваження для оскарження в судовому порядку результату проведеної процедури закупівлі та укладеного на її підставі договору, що є виключним випадком для представництва прокурором інтересів держави згідно ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Суд зазначає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт третій частини другої статті 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилають до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

За змістом ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувальне порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п. 37-39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 з урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст.131-1 Конституції України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005).

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018р. у справі №924/1256/17.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме - має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч.ч.3, 4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України, ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»).

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

За приписами ч.3 ст.7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Антимонопольний комітет України та Рахункова палата здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

За приписами п.10 ч.1 ст.10 вказаного нормативно-правового акту органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Як визначено у підпункті 9 п.4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою №43 від 03.02.2016р. Кабінету Міністрів України (надалі - Положення), Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відтак, з огляду на приписи Положення, у Державної аудиторської служби України, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, а також і в інших державних органів наявні повноваження щодо звернення до господарського суду із позовами про визнання недійсними рішень тендерного комітету, договорів про закупівлю робіт за державні кошти.

Як свідчать матеріали справи, прокурор обґрунтував наявність «інтересів держави» порушенням законності у сфері публічних закупівель в результаті укладання правочину всупереч визначеному законом порядку проведення публічних закупівель. Разом з тим, прокурором не наведено в чому полягає шкода, яка може бути спричинена державі, не розраховано її розмір (приблизну суму збитків понесених державою внаслідок укладення правочину на визначених сторонами умовах та оцінка їх невигідності в порівнянні із наслідками недійсності правочину у разі задоволення цього позову), не визначено критеріїв оцінки істотності шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що повідомлення прокуратури про представництво інтересів держави Східному офісу Державної аудиторської служби України №37-3575вих20 датовано 17.06.2020, відправлення здійснено на офіційну електронну адресу Східного офісу Державної аудиторської служби 18.06.2020.

Окрім того, на виконання вимог ухвали суду від 24.06.2020, Красноармійська місцева прокуратура Донецької області надавано заяву про уточнення позовної заяви №37-3914вих.20 від 03.07.2020 (вх.№12519/20 від 06.07.2020), між іншим зазначивши про відправлення повідомлення про представництво інтересів держави також поштовим зв"язком. На підтвердження вищезазначеного додано список переліку кореспонденції поданої до відділення поштового зв`язку, фіскальний чек АТ "Укрпошта", які датовані 18.06.2020.

Позовна заява у цій справі датована 19.06.2020, тією ж датою її направлено поштою до суду.

Тобто, станом на 19.06.2020 прокурором фактично не було надано можливості позивачеві протягом розумного строку відреагувати на стверджувальне порушення, чим фактично підмінено орган, уповноважений на виконання відповідних функцій.

Прокурором також не доведено наявності інших чинників, що, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (п.80), мають враховуватися при визначенні розумності строку подання прокурором позову - чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Зокрема, розумний строк для реагування позивачем на стверджувальне порушення інтересів держави має пройти саме між зверненням прокурора до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

У постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №910/1062/18 зазначено, що обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.

Отже, прокурором не доведено, а судом не встановлено обставин, які б свідчили про наявність підстав для здійснення представництва у цій справі.

Відповідно до п.2 ч.1, ч.2 ст.226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано. Про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Враховуючи наведене, позовна заява Керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України про визнання недійсним рішення тендерного комітету та укладеного на його підставі договору залишається господарським судом без розгляду.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Керуючись п.2 ч.1 ст.226, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України до Житлово – комунального відділу Покровської міської ради Донецької області та Фізичної особи-підприємця Гуріненка Романа Олександровича про визнання недійсним рішення тендерного комітету та укладеного на його підставі договору - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в десятиденний строк в апеляційному порядку згідно розділу IV ГПК України.

В судовому засіданні 25.11.2020 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали підписано 30.11.2020

Суддя Н.В. Величко