Рішення № 93214202, 01.12.2020, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/704/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Миколайчука П.В.,

при секретарі судового засідання – Довгаленко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Брусилів Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Брусилівської селищної ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Брусилівської селищної ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Позовні вимоги обгрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 , помер його дядько ОСОБА_2 , який був зареєстрованим в АДРЕСА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина, зокрема, на право на земельну частку (пай) із земель колективного сільськогосподарського підприємства «Жовтень» на підставі сертифікату серії ЖТ № 0197291. Спадщину після смерті дядька позивач прийняв, так як на момент смерті проживав разом з дядьком, інші спадкоємці - відсутні. В подальшому позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак нотаріус відмовив у його видачі, так як позивачем не підтверджено родинні стосунки із спадкодавцем і право на спадкування за законом. На підставі викладеного позивач просив суд встановити факти, що мають юридичне значення, а саме – факт родинних відносин між ним та померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 як між племінником і дядьком, факт постійного проживання позивача з ОСОБА_2 на момент смерті останнього. Також просив визнати за позивачем в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) із земель реформованого колективного сільськогосподарського підприємства із земель колективного сільськогосподарського підприємства «Жовтень», яке належало померлому 14.12.2003 в с.Соболівка Брусилівського району Житомирської області ОСОБА_2 на підставі сертифікату серії ЖТ № 0197291.

Ухвалою суду від 30.07.2020 прийнято до розгляду вказаний позов, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.08.2020 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав з наведених у ньому підстав, пояснив, що після розірвання шлюбу в 2000 році його дядько ОСОБА_2 проживав у нього, в АДРЕСА_1 , за життя його ім`я записувалось і як ОСОБА_3 і як ОСОБА_4 , так як при народженні він був записаний за угорським варіантом написання імен. Вказав, що за життя дядько мав право на пай як член КСП, оформити спадщину в позасудовому порядку вже не можливо. Просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Нестеренко М.М. позовні вимоги підтримав. Надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позов задовольнити, судові витрати покласти на позивача.

В судове засідання 01.12.2020 позивач та його представник не з`явились, останній звернувся до суду з заявою про розгляд справи без їх участі, позов підтримали.

Представник відповідача - Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з`явився, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Відзив на позов не подано.

Суд, вислухавши позивача та його представника, дослідивши та оцінивши надані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Брусилівського районного суду встановлено факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 10).

ОСОБА_2 є дядьком ОСОБА_1 , тобто рідним братом матері позивача ОСОБА_5 , про що свідчать копії свідоцтв про народження та одруження та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 15.09.2020 (а. с. 7 - 9, 57).

Відповідно до сертифіката серії ЖТ № 0197291 від 08.04.1997 на право на земельну частку (пай) ОСОБА_2 належало право на земельну частку (пай) із земель колективного сільськогосподарського підприємства «Жовтень», розміром 4,9 умовних кадастрових гектари (а.с. 11).

Постановою приватного нотаріуса Брусилівського районного нотаріального округу Отрищенка О.І. від 01.06.2020, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно померлого ОСОБА_2 , оскільки ним не підтверджено родинні стосунки із спадкодавцем і право на спадкування за законом (а.с. 13).

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) спадкова справа після смерті ОСОБА_2 заведена ІНФОРМАЦІЯ_2 за заявою ОСОБА_1 (а.с. 13), записи про заведення спадкових справ після смерті ОСОБА_5 – відсутні (а.с. 90).

Згідно довідки Брусилівської селищної ради від 09.11.2020 № 264, за місцем реєстрації ОСОБА_2 станом на день його смерті проживала лише його колишня дружина ОСОБА_6 , інші особи не зареєстровані (а.с.77).

Відповідно довідки Брусилівського районного відділу ДРАЦС від 23.09.2020 № 561/21,3-23, в архіві відділу наявний актовий запис про розірвання шлюбу між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 09.08.2000 № 38.

Факт постійного проживання ОСОБА_1 з дядьком ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 вбачається з довідки, виданої Соболівською сільською радою Брусилівського району Житомирської області від 03.02.2016 року (а.с. 12).

В судовому засіданні свідки ОСОБА_7 – дружина позивача, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 – сусіди позивача, пояснили, що постійно проживають в селі Соболівка Брусилівського району Житомирської області, також підтвердили, що ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ) це рідний дядько позивача і він з 2000 року приживав разом з ним в будинку. Також пояснили, що ОСОБА_2 за життя був розлучений з дружиною, а їх син давно помер, спадщину не приймав.

Згідно з пп. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, положення зазначеного Кодексу застосовується до тих прав і обов`язків, що виникли до набрання чинності Кодексом або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої цього Кодексу «Спадкове право» застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, зазначену в постанові від 18 грудня 2013 року, справа № 6-138цс13.

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності Цивільним Кодексом України 2003 року, то на вказаний спір поширюються положення книги шостої ЦК України 2003 року на підставі положень п. 5 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України.

Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Вказані висновки наведені в Постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 336/709/18-ц.

У постанові від 10.01.2019 у справі №484/747/17 (провадження №61-44149св18) Верховний Суд дійшов висновку, що «[…] відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації […] не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч.3 ст.1268 ЦК, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом».

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день особи або день, з якого вона оголошується померлою.

В судовому засіданні на підставі належних та допустимих доказів встановлено як факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , так і факт постійного проживання ОСОБА_2 разом з позивачем за місцем реєстрації останнього. За таких обставин, вимоги про встановлення юридичних фактів знайшли своє підтвердження та є обгрунтованими.

Розглядаючи позовну вимогу про визнання за позивачем права на пай в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

За загальним правилом, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини та які не припинилися з його смертю.

Однією з таких підстав, відповідно до ст.1217 ЦК України, є спадкування майна, в тому числі за законом. Стаття 1216 ЦК України передбачає, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

Відповідно до п. п. 2, 5 Указу Президента України № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Право на земельну частку (пай) підтверджується сертифікатом.

Згідно п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), зокрема є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Відповідно до п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» судам слід враховувати, що згідно зі ст. 25 ЗК України при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Згідно абзацу 2 пункту 1 Перехідних положень Земельного Кодексу України від 25 жовтня 2001 року рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Право на земельну частку (пай) виникає в осіб, які на час видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акта на право колективної власності на землю були чи залишалися членами цього підприємства.

За життя ОСОБА_2 отримав сертифікат серії ЖТ № 0197291 від 08.04.1997 на право на земельну частку (пай) із земель колективного сільськогосподарського підприємства «Жовтень», розміром 4,9 умовних кадастрових гектари.

Відповідно ч. 1 ст. 1265 ЦК України, у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Заповітів ОСОБА_2 не залишив, осіб, які за життя мали б обов`язкову частку у його спадщині чи інших осіб, які б прийняли спадщину – не встановлено, відтак позивач є єдиним спадкоємцем усього майна ОСОБА_2 як племінник, тобто єдиний родич спадкодавця другого ступеня споріднення.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За вказаних обставин позивач обрав такий спосіб захисту свого майнового права, який не суперечить нормам ст. 16 ЦК України.

Відтак, оскільки до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, враховуючи відмову нотаріуса про у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай), відсутність інших спадкоємців, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом права на земельну частку (пай) із земель реформованого колективного сільськогосподарського підприємства із земель колективного сільськогосподарського підприємства «Жовтень», яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі сертифікату серії ЖТ № 0197291 є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. ст. 328, 1216 - 1218, 1225, 1268 - 1270, ЦК України, ст. ст. 23 - 25 ЗК України, та керуючись ст. ст. 4, 5, 12 - 13, 76 - 81, 259, 263 - 265, 352, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме - факт родинних відносин між ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як між дядьком та племінником відповідно.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме - факт постійного проживання в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 , станом на день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) із земель реформованого колективного сільськогосподарського підприємства із земель колективного сільськогосподарського підприємства «Жовтень», яке належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі сертифікату серії ЖТ № 0197291 від 08.04.1997.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Брусилівська селищна рада Житомирської області, смт. Брусилів, вул. Митрополита Іларіона, 50, ЄДРПОУ - 04348504.

Суддя П.В. Миколайчук