Постанова № 9321309, 18.02.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-6153/09/1770

18 лютого 2010 року 15год. 11хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чучалін В.І.

відповідача: представник Оніщук В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Науково-Інноваційне приватне підприємство "Техноцентр"

доДержавна податкова інспекція в м.Рівне

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Науково-інноваційне приватне підприємство "Техноцентр" (далі НІПП "Техноцентр") звернулося з адміністративний позовом Державної податкової інспекції у м.Рівне про скасування податкових повідомлень рішень №00000932342/1/23-121 від 16.04.2009 року, яким нараховано податок на прибуток підприємств в сумі 4331247,50 грн. в т.ч. 2165623,75 грн. основного платежу і 2165623,75 грн. штрафних санкцій та №0000942342/1/23-121 від 16.04.2009 року, яким нараховано податок на додану вартість в сумі 2245942,93 грн. в т.ч. 1497295,29 грн. основного платежу та 748647,64 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги підтримані в судовому засіданні представником позивача, який на їх обґрунтування зазначив, що строк позовної давності щодо заборгованості НІПП "Техноцентр" перед ПП "Стаміна" не настав, як наслідок, висновки ДПІ у м.Рівне про отримання позивачем суми безповоротної фінансової допомоги у вигляді кредиторської заборгованості перед даним підприємством, що не підлягає погашенню, не відповідають положенням абз.3 пп.1 22.1 п.1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року. Також вказав, що у посадових осіб податкового органу не було підстав для визнання правочинів вчинених НІПП "Техноцентр" з ПП "Агроімпекс-ресурс" та з "ТОП-КОМ" нікчемними, позаяк факт вчинення господарських операції підтверджуються первинними документами у відповідності вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року. Доводив, що валові витрати НІПП "Техноцентр" сформовані з дотриманням вимог пп.5.2.1 п.5.2 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року, а податковий кредит підтверджується належним чином оформленими податковими накладними у відповідності до пп.7.2.1 п.7.2 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. Додатково зазначав, що на момент вчинення господарських операцій з ПП "Агроімпекс-ресурс" та з "ТОП-КОМ", відомості про останніх знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Крім того, контрагенти знаходилися на податковому обліку в податкових органах і були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Товарно-транспортні накладні, наявність яких вимагає податковий орган, на думку позивача, не є документами бухгалтерського обліку, як наслідок, їх відсутність не впливає на податковий облік НІПП "Техноцентр". Додатково зазначав, що товарно-транспортні накладні і не можуть бути у підприємства, так як товарно-матеріальні цінності згідно домовленостей поставлялися власним транспортом продавців (ПП "Агроімпекс-ресурс" та ППФ "ТОП-КОМ"). Вважає безпідставними і посилання ДПІ у м.Рівне на наявність вироку по кримінальній справі №1-249/08, яким директора ППФ "ТОП-КОМ" ОСОБА_1 визнано винним в ухиленні від сплати податків, як на підставу визнання правочинів нікчемними, позаяк вироком встановлено лише факт ухилення від сплати податків, а не факту здійснення фіктивного підприємництва. На таких підставах, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнали з підстав викладених письмових запереченнях. Зокрема, вказали, що під час проведення перевірки було встановлено факт отримання та неоподаткування позивачем безповоротної фінансової допомоги від ПП "Стаміна", позаяк останнє було ліквідоване у звязку з банкрутством, а відтак кредиторська заборгованість позивача перед ним не підлягає погашенню. Додатково зазначили, що під час проведення перевірки було встановлено вчинення НІПП "Техноцентр" нікчемних правочинів з ПП "Агроімпекс-ресурс" та ППФ "ТОП-КОМ". Враховуючи нікчемність правочинів, валові витрати позивача сформовані з порушенням вимог пп.5.2.1 п.5.2 та пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткуван-ня прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року, а податковий кредит - з порушенням вимог пп.7.2.1 п.7.2 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. Таким чином, доводили, що податкові повідомлення рішення №00000932342/1/23-121 від 16.04.2009 року та №0000942342/1/23-121 від 16.04.2009 року є правомірними і просили відмовити в задоволені позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, повно, всебічно та обєктивно дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у м.Рівне було проведено планову виїзну документальну перевірку НІПП "Техноцентр" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року та з виконання постанови судді Рівненського міського суду щодо взаєморозрахунків з ПП "Агроімпекс-ресурс" за період з 01.01.2008 року по 31.01.2009 року. Її результати оформлені актом №224/23-100/25322213 від 05 березня 2009 року (а.с.14-69 том 1).

На підставі висновків акту перевірки та за результатами процедури апеляційного узгодження, відповідачем, зокрема, прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0000932342/1/23-121 від 16.04.2009 року, згідно якого НІПП "Техноцентр" визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок на прибуток підприємств" в сумі 4331247,50 грн. в т.ч. 2165623,75 грн. за основним платежем та 2165623,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.13 том 1);

- податкове повідомлення-рішення №0000942342/1/23-121 від 16.04.2009 року, згідно якого НІПП "Техноцентр" визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 2245942,93 грн. в т.ч. 1497295,29 грн. за основним платежем та 748647,64 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.12 том 1).

Як вбачається з висновків акту перевірки, посадові особи ДПІ у м. Рівне зазначають, зокрема, про порушення позивачем пп.1.22.1 п.1.22, п.1.25 ст.1, абз.1 п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року, що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Відповідачем зроблено висновки, що в результаті порушення позивачем вказаних норм податкового права, в їх сукупності, позивачем у перевіряємому періоді занижено валові доходи по господарським операціям з ПП "Стаміна" на суму 192000 грн., завищено валові витрати по господарським операціям з ПП "Аргоімпекс-ресурс" на суму 279159,46 грн., а по господарським операціям з ППФ "ТОП-КОМ" на суму 8191335,56 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 2165623,75 грн., та завищено суму податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям з ПП "Аргоімпекс-ресурс" на 55831,89 грн., а по господарським операціям з ППФ "ТОП-КОМ" на 1500056,29 грн., що призвело до заниження ПДВ в періоді, що перевірявся на 1500056,29 грн. та до завищення відємного значення по ПДВ на 55831,92 грн.

Висновки про заниження позивачем валових доходів ґрунтуються на тому, що в ході перевірки було встановлено, що у НІПП "Техноцентр" по бухгалтерському обліку по кредиту рахунка 631 "Розрахунки з постачальниками" станом на 01.01.2008 року та станом на 30.09.2008 року по ПП "Стаміна" рахується кредиторська заборгованість в сумі 192000,00 грн. Дана заборгованість виникла внаслідок отримання від ПП "Стаміна" товарно-матеріальних цінностей протягом 2006 року ІІ кварталу 2007 року. Разом з тим, ПП "Стаміна" ліквідоване у звязку з банкрутством. Дата скасування державної реєстрації державним реєстратором Рівненського міськ-виконкомі - 11.06.2008 року, дата закриття в ДПІ у м.Рівне - 24.06.2008 року (а.с.19 том 1, а.с.145-149 том 3). Враховуючи цю обставину, ДПІ у м.Рівне зробила висновок, що кредиторська заборгованість позивача перед даним підприємством, у звязку з його ліквідацією не підлягає погашенню, а відтак для цілей податкового обліку повинна розглядатися як безповоротна фінансова допомога.

Відповідно до п.1.25 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року безнадійна заборгованість це заборго-ваність, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

- заборгованість по зобовязаннях, за якою минув строк позовної давності;

- фізичної особи субєкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як субєкта підприємницької діяльності);

Приписи абз.1 п.1.25 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року кореспондуються з абз.3 пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 цього Закону, за нормою якого, під безповоротною фінансовою допомогою розуміється сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Із буквального тлумачення приписів пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року слідує, що безнадійна заборгованість підпадатиме під поняття безповоротної допомоги лише за умови спливу строку позовної давності.

Згідно ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк позовної давності, встановлено ст.257 ЦК України, тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів справи господарські операції з ПП "Стаміна" мали місце в квітні 2007 року (а.с.142-143,166-167 том 3). Актом перевірки №224/23-100/25322213 від 05.03.2009 року охоплено період діяльності НІПП "Техноцентр" з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року. Таким чином, в період що перевірявся не сплив строк позовної давності передбачений ст.257 ЦК України за зобовязаннями НІПП "Техноцентр", перед ПП "Стаміна". Як наслідок, висновок податкового органу про отримання позивачем від ПП "Стаміна" безповоротної фінансової допомоги є передчасним та не узгоджується з положеннями пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року.

Крім того, до ліквідації ПП "Стаміна" не було обмежено правами щодо переуступки права вимоги по наявній заборгованості НІПП "Техноцентр" іншим субєктам підприємницької діяльності (ст.516 ЦК України). Вищезазначені обставини посадовими особами ДПІ у м. Рівне під час проведення перевірки не перевірялися і не могли бути перевірені в силу обєктивних причин.

Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження податкового органу щодо заниження НІПП "Техноцентр" валових доходів є безпідставними.

Висновки про завищення позивачем валових витрат, та відповідно, податкового кредиту, ґрунтуються на аналізі господарських операцій позивача з ПП "Агроімпекс-ресурс" та ППФ "ТОП-КОМ".

Перевіркою встановлено, НІПП "Техноцентр" згідно усної домовленості мало взаємовідносини з ПП "Агроімпекс-ресурс". До перевірки не було надано товарно-транспортних накладних, натомість встановлено, що у вказаного підприємства відсутні виробничі потужності та трудові ресурси, які приймали б участь у купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей. На підставі вищевикладеного та на обставинах порушеної кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва щодо "Агроімпекс-ресурс", подактовий орган дійшов висновку, що правочини вчинені між НІПП "Техноцентр" та ПП "Агроімпекс-ресурс" є нікчемними в силу ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Крім того, перевіркою встановлено, що НІПП "Техноцентр" згідно усної домовленості мало взаємовідносини з ППФ "ТОП-КОМ". Згідно пояснень отриманих ст.о/у з ОВС ОУПМ ДПА в Рівненській області від гр.ОСОБА_1 встановлено, що реєстрація ППФ "ТОП-КОМ" на його імя здійснювалась на прохання ОСОБА_2, і фактично господарської діяльності на ППФ "ТОП-КОМ" ОСОБА_1 не проводив, печаткою не володів, а бухгалтерську та податкову звітність оформляла бухгалтер, що працювала у ОСОБА_2. Крім того, Рівненським міським судом винесено вирок відносно гр.ОСОБА_1, яким його визнано винним по ст.212 КК України в умисному ухиленні від сплати податків. На підставі вищевикладеного, посадові особи ДПІ у м. Рівне дійшли висновку, що правочини вчинені НІПП "Техноцентр" та ППФ "ТОП-КОМ" є нікчемними в силу ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, підставою для формування бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового є наявність у підприємства первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарської операції. При цьому спеціальними податковими законами встановлюються ряд особливостей ведення податкового обліку платником податків.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року передбачено, що до складу валових витрат включається сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року узгоджуються з приписами Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність первинного документа та податкової накладної, що підтверджують понесені підприємством валові витрати та сформований податковий кредит. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції вчиненні підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи видаткових накладних (а.с.137-145,151-155 том1 ) на протязі ІІІ- ІV кварталів 2008 року НІПП "Техноцентр" було отримано від ПП "Агроімпекс-ресурс" товарно-матеріальні цінності на загальну суму 279159,46 грн. (без ПДВ). Розрахунки за поставлену продукцію проведені через поточні рахунки банку на суму 334991,36 грн. (в т.ч. ПДВ 55831,89 грн.). Вартість отриманих товарів,була включена позивачем до складу валових витрат. На підставі отриманих від ПП "Агроімпекс-ресурс" податкових накладних (а.с.128-136,146-150 том 1) НІПП "Техно-центр" було сформовано податковий кредит.

Крім того, НІПП "Техноцентр" відповідно до видаткових накладних та податкових накладних (а.с.157-257 том 1, а.с.1-63 том 2) отримано товари від ППФ "ТОП-КОМ", вартість яких включено до складу валових витрат на загальну суму 8191335,56 грн., в т.ч.: за І квартал 2006 року на суму 1096040,30 грн., за ІІ квартал 2006 року на суму 1549254,00 грн., за ІІІ квартал 2006 року на суму 2854462,20 грн., за ІV квартал 2006 року на суму 2559019,80 грн., за І квартал 2007 року на суму 132559,26 грн., а визначене в ціні ПДВ - до складу податкового кредиту на загальну суму 1500056,29 грн., в т.ч.: за січень 2006 року на суму 19840,00 грн., за лютий 2006 року на суму 177959,20 грн., за березень 2006 року на суму 4340,15 грн., за квітень 2006 року на суму 46993,88 грн., за червень 2006 року на суму 217865,88 грн., за липень 2006 року на суму 226880,43 грн., за серпень 2006 року на суму 149986,92 грн., за вересень 2006 року на суму 117874,00 грн., за жовтень 2006 року на суму 32377,49 грн. 49, за листопад 2006 року на суму 163168,00 грн., за грудень 2006 року на суму 316258,49 грн., за лютий 2007 року на суму 26511,85 грн.

Вищенаведені обставини визнаються та підтверджуються посадовими особами ДПІ у м. Рівне, що здійснювали перевірку в акті №224/23-100/25322213 (розділ 3.1.2 "Валові витрати" та розділ 3.2.2 "Податковий кредит").

Придбані у ПП "Агроімпекс-ресурс" та ППФ "ТОП-КОМ" товарно-матеріальні цінності в наступному реалізовувалися НІПП "Техноцентр" для ряду контрагентів зокрема, ТОВ ВТП "Волиньагропродукт", ТОВ "Рівнеекобетон", ПП "Траффік", ППФ "Нетком", ТОВ "ТД Укренергопостач", ТОВ "Рембуд", ТОВ "Синевір", ПП "Гарантія Сервіс", що підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами (а.с.71-250 том 2, а.с.1-140 том 3).

За наслідками здійсненої фінансово-господарської діяльності відповідно до самостійно поданих НІПП "Техноцентр" податкових декларацій з податку на прибуток підприємств на протязі 2006-2008 рр. позивачем було отримано прибутки в 2006 році в сумі 15152 грн.; в 2007 році в сумі 6004 грн.; за ІІІ кв. 2008 року 4000 грн. Вищенаведені обставини підтверджуються податковим органом в акті перевірки (а.с.20 том1).

За таких обставин господарські операції вчинені НІПП "Техноцентр" з ПП "Агроімпекс-ресурс" та ППФ "ТОП-КОМ" підтверджуються належними чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку і підстав для їх неврахування при проведенні перевірки у податкового органу не було.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що господарські операції позивача з ПП “Агроімпекс-Ресурс” та ППФ “ТОП-КОМ” носили реальний характер, понесені витрати на придбання товарів в наступному призвели до отримання підприємством прибутку, як наслідок валові витрати та податковий кредит повязані з господарською діяльністю позивача.

На момент здійснення господарських операцій ПП "Агроімпекс-ресурс" та ППФ "ТОП-КОМ" знаходилися в Єдиному державному реєстрі та перебували на обліку у податковому органі, що не заперечується з боку відповідача (а.с.87 том 1).

На момент видачі податкових накладних ПП "Агроімпекс-ресурс" та ППФ "ТОП-КОМ" являлися зареєстрованими платниками податку на додану вартість - за даними офіційного веб-сайту ДПА України свідоцтво платника ПДВ ПП "Агроімпекс-ресурс" не анульоване, а свідоцтво платника ПДВ ППФ "ТОП-КОМ" анульовано лише 23.09.2008 року (а.с.150-151 том 3), тому на законних підставах видали податкові накладні.

Висновки податкового органу про безтоварність операцій позивача з даними контрагентами, які ґрунтуються на твердженні про неспроможність ними здійснити ті господарські операції, які відображені в обліку позивача, які, в свою чергу базуються на тому, що у вказаних субєктів господарювання відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, основні фонди та інші активи, не заслуговують на увагу, позаяк такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання операцій надання послуг, з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних засобів, транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів. Крім того, такі обставини не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, позаяк не залежать від волі останнього.

Посилання відповідача в акті перевірки позивача на обставини, що викладені в акті перевірки ПП "Агроімпекс-ресурс" (а.с.88-103 том 1) судом до уваги не береться, позаяк ненадання в ході перевірки ПП "Агроімпекс-ресурс" його посадовими особами документів, які підтверджують його валові витрати та податковий кредит несе негативні наслідки лише для такого платника. Це повністю кореспондується зі ст.61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Висновки податкового органу щодо відсутності документів, які підтверджують передачу товару від продавця до покупця не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та спростовуються даними самого акту перевірки, позаяк належним доказом передачі товару є якраз видаткова накладна, яка, за умови належного оформлення підписами і печатками продавця і покупця відповідних граф: «здав»/ «прийняв», є належним первинним документом, що підтверджує передачу товару. А такі документи, як акти приймання продукції за кількістю та якістю по формі П-6 та П-7, що затверджена постановами Державного арбітражного СРСР від 15.06.1965 року та від 25.04.1966 року, є обовязковими лише в тому випадку, якщо особами в договорі визначено порядок приймання-передачі продукції за Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та за якістю №П-6 та П-7.

Висновки акту перевірки з приводу відсутності документів, що засвідчують транспортування товару судом також до уваги не беруться, позаяк відсутність належним чином оформлених подорожних листів та/або шляхових листів на міжміські перевезення свідчить лише про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства. Згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто являвся вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ПП "Агроімпекс-ресурс" чи ППФ "ТОП-КОМ" передавало призначений для НІПП "Техноцентр" товар будь-якій транспортній організації для перевезення, і, відповідно, являлося вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Твердження податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ПП "Агроімпекс-ресурс" та ППФ "ТОП-КОМ" спростовуються долученими до матеріалів справи договорами схову, актами прийому товарно-матеріальних цінностей на збереження та актами відвантаження товарно-матеріальних цінностей зі збереження (а.с.170-250 том 3, а.с.1-27 том 4), за даними яких, придбані позивачем у згаданих контрагентів товари до моменту їх подальшої реалізації зберігалися на складах ТОВ "Рівнерембуд". Наведені факти підтверджені в судовому засіданні свідком ОСОБА_3, який, як матеріально відповідальна особа ТОВ "Рівнерембуд", безпосередньо приймав і повертав зі зберігання товарно-матеріальні цінності позивача і оформляв відповідну документацію.

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З фактичних обставин справи та наявних матеріалів суд не вбачає підстав для визнання правочинів НІПП "Техноцентр" з ПП "Агроімпекс-ресурс" та ППФ "ТОП-КОМ" нікчемними.

Згідно ч.1 ст.18 "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" №755-IV від 15.05.2003 року, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А відповідно до ч.2 вказаної статті, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На момент вчинення господарських операцій НІПП "Техноцентр" з ПП "Агроімпекс-ресурс" та ППФ "ТОП-КОМ" останні були зареєстровані платниками податку на додану вартість, відомості про них містилися в Єдиному державному реєстрі, як наслідок, можуть бути використанні позивачем в даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву.

Надані ДПІ у м. Рівне письмові пояснення засновника ПП "Агроімпекс-ресурс" Кучерука В.Т. та інших осіб, відібрані ВКБ УБОЗ УМВС України в Рівненській області (а.с.110-115 том 1) суд не приймає в якості належного доказу у справі, позаяк вони не містять інформації щодо предмету доказування в даній справі, і повинні отримати відповідну оцінку за результатом розгляду кримінальної справи, порушеної по факту фіктивного підприємництва ПП "Агроімпекс-ресурс", яка на даний час не вирішена.

Аналізуючи вимоги КАС України з приводу доказування певних обставин в розрізі оспорюваних правовідносин суд приходить до висновку, що твердження ДПІ у м. Рівне про нікчемність правочинів вчинених НІПП "Техноцентр" з ПП "Агроімпекс-ресурс" може бути обґрунтованим виключно за умови надання вироку по кримінальній справі, що набрав законної сили по факту притягнення до кримінальної відповідальності осіб за ст.205 КК України (фіктивне підприємництво) в якому буде встановлено здійснення ПП "Агроімпекс-ресурс" фіктивного підприємництва.

Враховуючи, що на момент проведення перевірки та під час розгляду даної судової справи по суті, вирок по кримінальній справі, що набрав законної сили, відсутній, а податковий орган покликається лише на наявність кримінальної справи №1-608/09, що перебуває на розгляді в Рівненському міському суді, за обвинуваченням групи осіб у вчиненні ряду злочинів в т.ч. по ст.205 КК за участю ПП "Агроімпекс-ресурс", суд приходить до висновку, що твердження ДПІ у м.Рівне про нікчемність правочинів вчинених позивачем з ПП "Агроімпекс-ресурс" є передчасними.

Посилання ДПІ у м. Рівне на вирок Рівненського міського суду від 17.01.2008 року по справі за №1-249/08, яким визнано винним директора ППФ "ТОП-КОМ" ОСОБА_1 в умисному ухиленні від сплати податків по ст.212 КК України не беруться судом до уваги, позаяк вказаним вироком встановлено лише факт порушення посадовою особою порядку ведення податкового обліку, що призвело до заниження обєкта оподаткування та несплати податків підприємством. При цьому, вищенаведений вирок не впливає на податковий облік НІПП "Техноцентр" та не позбавляє останнього права на формування валових витрат та податкового кредиту на підставі первинних документів, що отриманні від ППФ "ТОП-КОМ". Фактично податковим органом, було притягнуто НІПП "Техноцентр" до фінансової відповідальності за дії, які були вчинені посадовою особою ППФ "ТОП-КОМ", що прямо суперечить конституційному принципу щодо індивідуалізації відповідальності. З аналогічних підстав не береться до уваги судом й покликання відповідача на вирок по кримінальній справі, яким встановлено факт вчинення посадовими особами контрагента ППФ "ТОП-КОМ" - ТОВ "Укртат-Сервіс" фіктивного підприємництва.

Окремо слід зазначити, що висновки податкового органу про нікчемність правочинів позивача з такими контрагентами, як ПП "Агроімпекс-ресурс" та ППФ "ТОП-КОМ", по своїй суті зводяться не до того, що вони спрямовані на незаконне заволодіння майном чи коштами держави, як того вимагає ст. 228 ЦК України, а до того, що сторони вчинили такі правочини лише про людське око, знаючи заздалегідь, що вони не будуть виконані, з метою, іншою ніж та, що передбачена такими правочинами.

В той же час, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним правочином, і такий правочин в силу вимог ст.234 ЦК України, на відміну від нікчемного, може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку, тобто є оспорюваним.

Враховуючи наведене, обставини щодо вчинення юридичними особами фіктивного правочину, тобто правочину лише для виду, без фактичного його виконання, є підставою для звернення до суду про визнання такого правочину недійсними.

Враховуючи, що законодавством нікчемність таких правочинів не встановлена, а на момент розгляду даного спору, судами рішень про визнання недійсними вищенаведених правочинів позивача з ПП "Агроімпекс-ресурс" та ППФ "ТОП-КОМ", або первинних документів, що складені за участю названих сторін, у яких відображені вчинені сторонами правочини, не прийнято, правових підстав для кваліфікації їх як таких, що не створюють жодних правових наслідків, у адміністративного суду немає.

Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження податкового органу про нікчемність правочинів НІПП "Техноцентр" з ПП "Агроімпекс-ресурс" та з ППФ "ТОП-КОМ" є надуманим на не підтверджується належними та допустимими доказами.

Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що НІПП "Техноцентр" доведено протиправність прийняття ДПІ у м. Рівне податкових повідомлень-рішень №00000932342/1/23-121 від 16.04.2009 року та №0000942342/1/23-121 від 16.04.2009 року, в той час як податковим органом не надано належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача, як наслідок, вказані податкові повідомлення-рішення не можна вважати законними.

З огляду на викладене, та враховуючи вимоги п.1) ч.2 ст. 162 КАС України, згідно з якою у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення, та норми матеріального права, що визначають порядок набрання та втрати чинності лише стосовно нормативно-правових актів, що кореспондується з нормою ч.11 ст.171 КАС України, а позивачем фактично оскаржуються правові акти індивідуальної дії, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в спосіб визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м.Рівне від 16 квітня 2009 р. за №0000932342/1/23-121, згідно якого Науково-Інноваційному приватному підприємству "Техноцентр" визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок на прибуток підприємств" в сумі 4331247,50 грн. в т.ч. 2165623,75 грн. за основним платежем та 2165623,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та за №0000942342/1/ 23-121, згідно якого Науково-Інноваційному приватному підприємству "Техноцентр" визначено суму податкового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 2245942,93 грн. в т.ч. 1497295,29 грн. за основним платежем та 748647,64 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, - визнати протиправними та скасувати.

Присудити на користь позивача Науково-Інноваційного приватного підприємства "Техноцентр" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.

Постанова складена в повному обсязі 22.02.2010 року