Рішення № 93211468, 30.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року м. Київ № 640/11577/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Київській області

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач, ГУ НП в Київській області) та з урахуванням поданих 22 серпня 2019 року уточнень позовних вимог остаточно просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №948 від 14 травня 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського СРПП №2 Вишгородського ВП ГУНП в Київській області сержанта поліції ОСОБА_1 » та наказ відповідача від 31 травня 2019 року №246 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського СРПП №2 Вишгородського ВП ГУНП в Київській області;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що у Вишгородському відділі поліції ГУ НП в Київській області він проходив службу з 12 квітня 2017 року по 31 травня 2019 року. У проміжок часу з 18 по 22 квітня 2019 року здійснював чергування на виборчій дільниці із забезпечення публічної безпеки під час проведення чергових президентських виборів. Після виконання обов`язків 22 квітня 2019 року повертався додому у м. Київ власним автомобілем, але потрапив у ДТП з іншим автомобілем, якому наніс незначної механічної шкоди. Ураховуючи значну втомленість після чотирьохденного чергування, позивач покинув місце пригоди, залишивши водію постраждалого автомобіля свої реквізити та запропонувавши відшкодувати шкоду на місці. Цього ж дня його було викликано до відділу поліції, де проведено перевірку на предмет вживання алкоголю, а також необхідні дослідження здійснено у лікарні. Окрім цього складено протоколи про адміністративні правопорушення та скеровано їх до Шевченківського районного суду міста Києва для розгляду.

За зазначеними фактами було також проведено службове розслідування за місцем служби, в рамках якого позивачем надано особисті пояснення стосовно ДТП, складено висновок та 31 травня 2019 року позивач дізнався, що за результатами службового розслідування його звільнено зі служби за порушення дисципліни.

З висновками відповідача та наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби позивач не згоден, зазначає, що під час скоєння ДТП на службі не перебував, керував не службовим, а приватним автомобілем, факт вживання алкогольних напоїв не підтвердився, тому до нього безпідставно застосовано найсуворіший вид дисциплінарного стягнення.

Окрім того, позивач стверджує, що під час службового розслідування порушено його порядок, висновок складено без з`ясування усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку, не встановлено причин та умов його вчинення, ступінь вини та тяжкості проступку, розміру заподіяної шкоди, при цьому сам позивач опитаний вже після затвердження висновку за результатами службового розслідування.

Посилаючись на такі та інші обставини, позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2019 року, після усунення позивачем недоліків позовної заяви відповідно до ухвал Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2019 року та від 27 серпня 2019 року, відкрито провадження в адміністративній справі №640/11577/19, визначено розгляд провадити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву, витребувано від відповідача належним чином засвідчені копії особової справи ОСОБА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2020 року зобов`язано відповідача надати суду належним чином оформлену довідку про розмір середньомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 .

У визначений судом строк відзиву від відповідача та запитуваних документів не надійшло. При цьому ухвалу про відкриття провадження у справі направлено відповідачу поштовим та електронним зв`язком 18 вересня 2019 року та отримано уповноваженою особою 20 вересня 2019 року відповідно до зворотного поштового повідомлення. Окрім того, уповноваженим представником відповідача згідно довіреності від 07 серпня 2019 року №2168/109/01/26-19 ОСОБА_2 подавалося клопотання від 24 вересня 2019 року про направлення копії позовної заяви з додатками у справі, водночас, судом в ухвалі про відкриття провадження у справі від 16 вересня 2019 року роз`яснено, що матеріали, які підлягають врученню суб`єкту владних повноважень як стороні, відповідач може отримати лише безпосередньо у суді.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про надсилання копії позовної заяви та поновлення строку для подання відзиву.

Лише 16 листопада 2020 року ГУ НП в Київській області надано відзив на позовну заяву разом з клопотанням про поновлення процесуального строку для його подання, обґрунтоване тим, що уповноважений представник органу не мав можливості прибути безпосередньо до приміщення суду. У чому саме полягали причини неможливості прибуття представника для отримання матеріалів позовної заяви, відповідачем не наведено.

За таких обставин обґрунтованих причин пропуску встановленого судом строку для подачі відзиву на позовну заяву суд не вбачає, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для поновлення процесуального строку відповідно до положень статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, винесенню оскаржуваних наказів стосовно притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби передували такі події.

Згідно з інформаційною довідкою відповідача від 22 квітня 2019 року №35 до ГУ НП в Київській області надійшла інформація про дорожньо-транспортну пригоду за участю поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Вишгородського ВП ГУНП в Київській області сержанта поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В ході попередньої перевірки встановлено, що 22 квітня 2019 року ОСОБА_1 , перебуваючи за кермом автомобіля марки «Фольксваген Пассат», номерний знак НОМЕР_1 (Республіка Литва), рухаючись по вул. О. Теліги в м. Києві, не дотримуючись безпечної дистанції руху та не врахувавши дорожньої обстановки, допустив зіткнення із задньою частиною автомобіля марки «Рено Логан», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням гр. ОСОБА_3 , яка рухалася у попутному напрямку та здійснила зупинку на забороняючий сигнал світлофора.

Надалі, ОСОБА_1 місце події залишив, не дочекавшись працівників поліції, не задокументувавши факту ДТП відповідно до чинного законодавства України. При цьому, сержант ОСОБА_1 перебував поза службою, у однострої, без вогнепальної зброї.

За зазначеними фактами наказом ГУ НП в Київській області наказом №790 від 23 квітня 2019 року призначено службове розслідування з метою виявлення можливих фактів порушень службової дисципліни ОСОБА_1 , для чого утворено дисциплінарну комісію.

Відповідно до висновку службового розслідування, затвердженого начальником ГУ НП в Київській області генералом поліції третього рангу ОСОБА_4 13 травня 2019 року, окрім вищевказаних подій встановлено, що 22 квітня 2019 року ОСОБА_1 прибув до Вишгородського ВП ГУНП в Київській області, де йому проведено тест на факт вживання алкогольних напоїв (результати тесту 0% проміле), а також було доставлено до Вишгородської ЦРЛ, де у останнього взято кров для відповідного аналізу на вміст алкоголю (за довідкою №606 від 07 травня 2019 року під час проведення огляду об`єктивних візуальних ознак алкогольного сп`яніння не виявлено). В результаті ДТП постраждалі відсутні, тілесних ушкоджень ніхто не отримав, автомобіль ОСОБА_3 отримав незначних механічних пошкоджень.

Стосовно ОСОБА_1 працівниками УПП у м. Києві ДПП НП України складено протоколи про адміністративні правопорушення ДПР18 №308796 за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та ДПР18 №308798 за правопорушення, передбачене статтею 1224 КУпАП.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, письмові пояснення від ОСОБА_1 відібрано вже після затвердження висновку за результатами службового розслідування - 14 травня 2019 року. У поясненнях позивачем зазначено, що він вживав алкоголь вже після вчинення ДТП.

Проаналізувавши матеріали службового розслідування дисциплінарна комісія дійшла висновку, що у діях поліцейського СРПП №2 Вишгородського ВП ГУНП в Київській області сержанта поліції ОСОБА_1 встановлені порушення підпункту 2 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, підпункту 1 пункту 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», підпунктів а,б,в,д,е,є пункту 2.10 розділу 2 Правил дорожнього руху України, що виразилося у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зникненні з місця події, неповідомленні про вказаний факт керівництву підрозділу, керівництву ГУ НП в Київській області або найближчому органу поліції, вживанні після скоєння ДТП алкогольних напоїв.

На підставі висновку наказом відповідача від 14 травня 2019 року №948 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказом від 31 травня 2019 року №246 о/с звільнено за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

З висновками відповідача, застосуванням дисциплінарного стягнення та підставами звільнення позивач не погоджується, вважає їх протиправними, такими, що не відповідають положенням чинного законодавства, є занадто суворими та неспівмірними із вчиненим правопорушенням, а також вбачає порушення у процедурі здійснення розгляду дисциплінарної справи, з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Розглядаючи спірні правовідносини, суд виходить з того, що згідно статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, а також професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва (стаття 18 Закону України «Про Національну поліцію»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, який вчинив протиправне діяння, несе кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Верховною Радою України 15 березня 2018 року прийнятий Закон України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», який набув чинності 07 жовтня 2018 року (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Дисциплінарним статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Як встановлено судом з відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 липня 2019 року у справі №761/18602/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 1224 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255,00 гривень.

Також, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року у справі №761/18601/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП., провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрито, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП.

Отже, ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно статті 11 Дисциплінарного статуту поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Водночас, згідно з пунктами 2,3,4 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного, об`єктивного з`ясування усіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до частини десятої статті 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, (далі - Порядок №893), яким визначено процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування, а також затверджено Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України (далі - Положення №893).

Пунктом 1 Розділу V Порядку №893 передбачено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Виходячи з пункту 3 Розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити:

наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування;

наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій;

ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок;

обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього;

відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;

вид і розмір заподіяної шкоди;

причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження.

Збирання та перевірка матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського у разі розгляду справи у формі письмового провадження здійснюються зазвичай шляхом:

одержання пояснень щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб;

одержання в органах, закладах, установах поліції та їх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідних документів або їх копій та долучення до матеріалів справи;

отримання консультацій спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів.

Суд звертає увагу, що повного комплекту документів, які входять до матеріалів дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 відповідачем упродовж розгляду даної справи не надано, тому суд виходить з матеріалів, наявних у справ, з яких вбачається, що письмові пояснення від ОСОБА_1 отримано 14 травня 2019 року, тобто вже після затвердження висновку за результатами службового розслідування (13 травня 2019 року).

Таким чином, висновки сформовані без урахування письмових пояснень ОСОБА_1 , чим, на думку суду, порушено його право на належний захист та участь у проведенні службового розслідування.

Також з наявних матеріалів не убачається яким чином позивача ознайомлено із матеріалами службового розслідування, зокрема, з висновками дисциплінарної комісії. Сам позивач зазначає, що протягом здійснення службового розслідування та після його закінчення з матеріалами та висновками його не знайомили, лише 31 травня 2019 року йому видано витяг з наказу №246 о/с, з якого він дізнався про звільнення зі служби в поліції.

Таких тверджень відповідачем не спростовано, відповідних доказів не надано.

Повертаючись до суті вчинених правопорушень, встановлених в рамках службового розслідування, суд зазначає, що дійсно, відповідно до положень підпункту 2 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема, знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки.

Відповідно до підпунктів а,б,в,д,е,є пункту 2.10 Правил дорожнього руху України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських; вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди; до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Разом з тим, позивач своєї вини у скоєнні адміністративних правопорушень не заперечує, вину визнає, що підтверджується письмовими поясненнями, наданими відповідачу, а також змістом адміністративного позову.

Суд зауважує також, що суттєвим для даної ситуації є те, що ДТП трапилася не під час виконання позивачем своїх службових обов`язків, не у зв`язку з ним, а, навпаки, позивач, здавши табельну зброю, повертався додому після чотирьохденного чергування на виборчій дільниці. Проте, відповідачем не надано належної та об`єктивної оцінки у висновку від 13 травня 2019 року стосовно обставин вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, встановлення причин та умов його вчинення, ступеня його вини та тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди, зокрема, дисциплінарною комісією жодним чином не зазначено, не описано та не перевірено можливих причин виникнення зазначеної ДТП, оскільки позивачем як у поясненнях під час службового розслідування, так і в адміністративному позові, окремо зазначено, що його було залучено до чотирьохденного (чотири дні поспіль) чергування на виборчій дільниці, внаслідок чого він знаходився у крайньому ступені втомленості. Таких обставин не проаналізовано комісією, не перевірено чи не допущено роботодавцем порушень вимог трудового законодавства відносно ОСОБА_1 , залучивши його до такого безперервного чергування.

Окрім цього, посилання відповідача на обставини вжиття позивачем спиртних напоїв у позаробочий час та після скоєння ДТП є необґрунтованими, не підтвердженими жодними доказами та не вказують на будь-який зв`язок із обставинами вчинення адміністративних та дисциплінарного правопорушень.

У висновку від 13 травня 2019 року не міститься відомостей щодо особи позивача, наявності заохочень та стягнень протягом періоду служби, не обґрунтовано обрання такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції.

У цьому ж зв`язку суд зазначає, що відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Отже, на думку суду, застосування до відповідача найбільш суворого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, у даному випадку не є виправданою та необхідною мірою відповідальності, не відповідає меті застосування дисциплінарного стягнення - виховання поліцейського для безумовного дотримання службової дисципліни.

Відповідно до частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Таким чином, відповідач мав у своєму розпорядженні достатньо широкий спектр передбачених частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту видів дисциплінарної відповідальності, натомість одразу обрав найсуворіший вид дисциплінарного стягнення, не врахувавши при цьому усіх обставин вчинення позивачем правопорушень, відсутності тяжких наслідків ДТП, значної матеріальної шкоди, не враховано характеристик особи позивача.

Із зазначеного в сукупності суд приходить до висновку, що відповідачем винесено протиправний наказ від 14 травня 2019 року №948 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського СРПП №2 Вишгородського ВП ГУНП в Київській області сержанта поліції ОСОБА_1 », відповідно до якого позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, у зв`язку з чим вбачає підстави для його скасування.

Також суд вбачає підстави для скасування наказу відповідача від 31 травня 2019 року №246 о/с «По особовому складу», в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції, оскільки зазначений наказ видано внаслідок та в порядку реалізації наказу від 14 травня 2019 року №948.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Згідно з частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За постановою Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі №6-33цс14 у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Волков проти України», звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді як спосіб відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки судом встановлена протиправність наказів ГУ НП в Київській області від 14 травня 2019 року №948 та від 31 травня 2019 року №246 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції, зазначені обставини прямо вказують на наявність правових підстав для поновлення позивача на службі в поліції на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області та стягнення на користь позивача суми середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за №669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок 260).

Відповідно до пункту 2 вказаного наказу Міністерства внутрішніх справ України цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто з 07 листопада 2015 року.

Отже, станом на день звільнення позивача зі служби Порядок №260 був чинним, тому при визначені розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача підлягають застосуванню норми саме Порядку №260.

Відповідно до пункту 3 Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять:

1) посадовий оклад;

2) оклад за спеціальним званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер);

4) премії;

5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 9 Порядку №260 визначено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Колегія суддів звертає увагу, що виходячи з положень пункту 6 розділу ІІІ Порядку №260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

З наявної в матеріалах справи довідки ГУ НП в Київській області від 03 листопада 2020 року №832 вбачається, що під час служби в органах поліції грошове забезпечення ОСОБА_1 складалося з посадового окладу - 2 470,00 грн., окладу за спеціальне звання - 800,00 грн., надбавки за стаж служби в поліції - 277, 95 грн. (за квітень 2019 року) та премії - 7 215,95 грн. (квітень 2019 року).

Виходячи з наданої довідки середньоденне грошове забезпечення позивача, виходячи з розрахунку ділення суми грошового забезпечення за повний останній місяць служби (квітень 2019 року) 10 763,90 грн. на кількість календарних днів у місяці (30 днів), за який здійснюється виплата, складало 358,79 грн.

Час вимушеного прогулу, починаючи з дня, наступного після звільнення складає (з 01 червня 2019 року по 30 листопада 2020 року) 549 календарних дні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сума середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу становить: 358,79 грн. х 549 календарних днів = 196975,71 грн., які суд вважає за доцільне стягнути на користь позивача.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, сума середнього заробітку за один місяць, яка підлягає негайному стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 , складає 10 763,90 грн.

Відтак, рішення суду в частині поновлення позивача на службі в поліції на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Суд дійшов висновку, що позивачем надано належні та необхідні докази, які свідчать про обґрунтованість заявлених позовних вимог, які під час вирішення справи знайшли своє підтвердження. Відповідачем суду протилежного не доведено, достатніх та переконливих доказів у підтримку своєї позиції щодо предмету адміністративного позову не надано.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній станом на день подачі адміністративного позову), згідно яких позивач звільнений від сплати судового збору, через що судові витрати у даній справі слід віднести за рахунок Державного бюджету України на підставі абз.2 частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 14 травня 2019 року №948 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського СРПП №2 Вишгородського ВП ГУНП в Київській області сержанта поліції ОСОБА_1 » та наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 31 травня 2019 року №246 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

3. Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Київській області поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 01 червня 2019 року.

4. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 червня 2019 року по 25 листопада 2020 року у розмірі 196975,71 грн (сто дев`яносто шість тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять грн 71 коп.).

5. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 01 червня 2019 року та стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 10 763,90 грн. (десять тисяч сімсот шістдесят три грн. 90 коп.).

Судові витрати віднести за рахунок Державного бюджету України.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач (стягувач): ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ), адреса: АДРЕСА_1 т. НОМЕР_4 .

Відповідач (боржник): Головне управління Національної поліції в Київській області, адреса: 01025, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДРПОУ 40108616.

Суддя В.І. Келеберда