Рішення № 93211461, 30.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року м. Київ № 640/20793/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними дій, скасування рішення № 854/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 від 28.09.2018 та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними дій, скасування рішення № 854/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 від 28.09.2018 та зобов`язання ГУ ДПС у м. Києві включити ОСОБА_1 до реєстру платників єдиного податку третьої групи спрощеної системи оподаткування з 01.10.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням ГУ ДПС у м. Києві від 28.09.2018 № 854/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 було анульовано реєстрацію позивача як платника єдиного податку, шляхом виключення останнього з реєстру платників єдиного податку, не повідомивши позивача про прийняте рішення.

На думку позивача, оскаржуване рішення було прийнято відповідачем на підставі пп.3 п. 299.10 статті 299 Податкового кодексу України, тобто через наявність заборгованості по сплаті податку.

Позивач не погоджується з рішенням відповідача, оскільки останнім не було з`ясовано, чи дійсно існувала податкова заборгованість за звітний період.

Позивач зазначає, що станом на дату подання звітності - 03.02.2018, здійснював подання звітності у паперовій формі. В декларації, що була подана до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, було зазначено суму єдиного податку в розмірі 13943 грн, яку сплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 15.02.2018 № 9681113. Однак при внесенні відомостей до електронної системи документообігу оператором ГУ ДПС було допущено помилку та внесено суму єдиного податку в розмірі 13948 грн, що призвело до помилкового виникнення заборгованості.

Оскільки реальної заборгованості не існувало, у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваного рішення, а тому воно підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 25 листопада 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі № 640/20793/19, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін).

Ухвалою суду від 27 квітня 2020 року зобов`язано ГУ ДПС у м. Києві надати суду належним чином завірену копію рішення № 854/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 від 28.09.2018.

20 травня 2020 року до суду надійшло клопотання відповідача про надання додаткового часу для направлення витребуваних доказів.

Ухвалою суду від 28 травня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС у м. Києві про продовження строку надання доказів.

01 червня 2020 року до суду надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.

Відповідачем відзив на позовну заяву до суду не подавався.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку у ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДПС у м. Києві та з 08.04.2014 зареєстрований як платник єдиного податку третьої групи, що підтверджується довідкою

Позивачем 03.02.2018 до контролюючого органу подано податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2017 рік (податковий (звітний) період), в якій зазначено суму єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду - 13 943 грн.

Вказану суму позивачем сплачено 15.02.2018, що підтверджується платіжним дорученням від 15.02.2018 № 9681113.

Однак відповідачем 28.09.2018 прийнято рішення № 854/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , у зв`язку з наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, відповідно до абзацу восьмого пп. 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд прийшов до наступних висновків.

Оцінюючи правомірність рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині третій статті 2 КАС України, що певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, якої повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владні суб`єкти.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Згідно з підпунктом 299.10.3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у тому числі, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Підпунктом 299.11 статті 299 ПК України встановлено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Таким чином, в даному випадку, контролюючим органом має бути застосовано п.п. 299.11 ст. 299 П України, а підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку є встановлення контролюючим органом за наслідками перевірки факту наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 26.02.2019 у справі № 805/1396/17-а, та від 19.04.2019 у справі № 821/884/18.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, жодної перевірки ФОП ОСОБА_1 контролюючим органом проведено не було та, відповідно не було складено акта про порушення вимог чинного законодавства. Рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку відповідачем не приймалось.

Отже, дії відповідача по виключенню позивача з реєстру платників єдиного податку з 28.09.2018 вчинені суб`єктом владних повноважень всупереч вимогам податкового законодавства, без дотримання порядку та не в спосіб спеціального законодавства, а відтак є протиправними.

З огляду на встановлені обставини справи та враховуючи наявні матеріали, суд приходить до висновку про те, що рішення № 854/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 від 28.09.2018 підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги поновити ФОП ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку, суд вважає, що така вимога підлягає задоволенню, оскільки відповідач у неналежний спосіб встановив таке порушення, та всупереч вимог вищенаведеного законодавства позбавив права позивача перебувати на єдиному податку, виключивши при цьому з відповідного реєстру. Тобто, контролюючий орган не застосував та не використав законних підстав та способу позбавлення позивача такого права.

Крім того, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч.1, 2 ст. 76 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку що позов підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що судом позов задоволено повністю, то стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1536,80 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними дій, скасування рішення № 854/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 від 28.09.2018 та зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у місті Києві щодо виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку третьої групи спрощеної системи оподаткування та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 28.09.2018 № 854/26-15-13-14-26/ НОМЕР_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у місті Києві поновити ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку третьої групи спрощеної системи оподаткування з 01.10.2018.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень, вісімдесят копійок) за рахунок Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980).

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда