Рішення № 93211438, 30.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року м. Київ № 826/8901/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач), у якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.04.2018 №52432-1305-2655.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.08.2018 відкрито спрощене провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2020 замінено первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві її правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києва.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Позивач зареєстрована фізичною особою-підприємцем та використовує у власній господарській діяльності нежитлове приміщення. У зв`язку із цим, відповідно до положень статті 297 Податкового кодексу України, Позивач звільнена від сплати земельного податку. Однак, Відповідачем всупереч наведеної норми протиправно нараховано земельний податок оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. Посилався на те, що користування землею є платним та земельний податок нараховано правомірно. Вважаючи податкове повідомлення-рішення правомірним, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.09.2014 ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу-підприємця.

Згідно зі тимчасовим витягом з Реєстру платників єдиного податку від 09.12.2015 №3261 Позивач є платником єдиного податку та перебуває на 2 групі платника податку.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 є власником нежилого приміщення №102, загальною площею 67,4 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу частини нежилого приміщення від 28.08.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалкою Р.О. та зареєстрованого за реєстровим №5429, та на підставі договору дарування частини нежилого приміщення від 28.08.2014, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалкою Р.О. та зареєстрованого за реєстровим №5434.

Право власності на частини вказаного нежилого приміщення зареєстровано за позивачем 28.08.2014, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.04.2018 №52432-1305-2655, яким визначено суму грошового зобов`язання із земельного податку на суму 5485,31 грн.

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, Позивачем оскаржено його до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружним адміністративним судом міста Києва зроблено висновок, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України: земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (підпункт 14.1.72); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73); земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (підпункт 14.1.74).

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платники земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (підпункт 269.1.1); землекористувачі (підпункт 269.1.2).

Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Так, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, які раніше було надано їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (стаття 81 Земельного кодексу України.

Відповідно до пункту 1 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Аналогічна норма передбачена також статтею 377 Цивільного кодексу України, якою визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, установлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таким чином, із набуттям права власності на нежитлові будівлі, Позивачем отримано у власність земельні ділянки.

Зазначені вище норми права закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За ними визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Пунктом 269.2 статті 269 Податкового кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

Відповідно до підпункту 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 Податкового кодексу України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю земельну ділянку для проведення господарської діяльності.

Наявними в матеріалах справи копіями договору оренди, актів надання послуг та прибутковими касовими ордерами підтверджується здавання Позивачем 1/2 нежитлового приміщення №102 за адресою: АДРЕСА_1 площею 41 кв.м. в оренду.

Крім того, вказаний договір укладено Позивачем саме як фізичною особою- підприємцем. Отже, нежитлове приміщення та, відповідно, земельна ділянка використовувалась Позивачем у власній господарській діяльності.

Також, судом враховано наявність судових рішень, що набрали законної сили, якими скасовано податкові повідомлення-рішення Відповідача, прийняті з тих самих підстав за попередні звітні податкові періоди, в адміністративних справах №826/9177/16 та №826/10423/17.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В даному випадку, судові рішення в адміністративних справах №826/9177/16 та №826/10423/17 мають преюдиційне значення, оскільки ними встановлено відсутність підстав для нарахування Позивачу земельного податку, з огляду на перебування Позивача на спрощеній системі оподаткування та використання спірного нерухомого майна у власній господарській діяльності.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 10.04.2018 №52432-1305-2655.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04655, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19).

Суддя Н.М. Клименчук