Рішення № 93211081, 23.11.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року справа № 580/3964/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

18.09.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі – ППР) Головного управління ДПС у Черкаській області (далі – відповідач) від 19.06.2020 №000101320120 та №000100320120 про застосування штрафу 17000,00 грн. кожне.

Позов мотивований тим, що спірні рішення прийняті відповідачем за відсутності факту порушення вимог чинного законодавства. Позивач стверджує, що має ліцензію на роздрібну торгівлю тютюновими виробами та алкогольними напоями і факту їх продажу без ліцензії не допускав.

Ухвалою суду від 23.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву та доказів, повідомлено про строки для надання клопотань про розгляд справи з викликом у судове засідання.

05.10.2020 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Вказував, що за наслідками перевірки діяльності позивача магазині, в якому він здійснює господарську діяльність, виявлено факт реалізації 10.10.2019 алкогольних напоїв та тютюнових виробів без відповідної ліцензії. Стверджує, що останнім днем дії ліцензій позивача з терміном дії з 10.10.2019 до 10.10.2019 є 09.10.2019.

18.11.2020 позивач подав суду додаткові пояснення до позову, в яких з посиланням на рішення Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №803/350/17 вказує, що останнім днем дії ліцензії є саме дата, зазначена у ній, а саме – 10.10.2019.

Оскільки обґрунтованих клопотань від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

Позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 24.09.2009 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Має ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами (№23110311201800453) та алкогольними напоями (23110308201800451) за адресою: АДРЕСА_1 , - з терміном дії з 10.10.2018 до 10.10.2019.

На підставі наказу від 18.05.2020 №548 та направлень службові особи відповідача здійснили фактичну перевірку діяльності позивача за місцем провадження господарської діяльності за згаданою вище адресою.

За її наслідками складений акт від 29.05.2020 №57/23-00-32-0122/ НОМЕР_1 (далі – акт перевірки), в якому зафіксовано, серед іншого, що відповідно до бази даних АІС «Податковий блок» згідно з чеками від 10.10.2019 №№1341, 1342 встановлено факт роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями без наявності ліцензії.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв спірне ППР від 19.06.2020 №000101320120 та №000100320120 про застосування штрафу 17000,00 грн. кожне. У них зазначено порушення позивачем ч.20 ст.15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (далі – Закон №481/95-ВР).

Не погоджуючись із цими ППР позивач звернувся в суд з вищевказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним рішенням, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон №481/95-ВР.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону №481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

На підставі п.19-1.1.14. ст.19 ПК України однією із функцій контролюючого органу є здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням.

Відповідно до підп.54.3.3. п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

На підставі абз.5 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

З аналізу викладених норм суд дійшов висновку, що на відповідача покладені повноваження застосування штрафних санкцій за наявності факту порушення суб`єктами господарювання вимог Закону №481/95-ВР.

Частиною 20 ст.15 Закону №481/95-ВР визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

На підставі ч.21 ст.15 Закону №481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в податковому органі, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво).

Оцінюючи висновки акту перевірки та доводи відповідача, що позивач 10.10.2019 здійснював реалізацію тютюнових виробів без відповідної ліцензії, у зв`язку з чим прийняті спірні ППР, суд врахував, що згідно з ч.ч.1, 2 ст.251 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч.1 ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Частина 2 цієї статті передбачає, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 254 ЦК України встановлено, що строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (ч.1 ст.255 ЦК України).

Для вирішення спору суд врахував висновки Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі №803/350/17 у подібних правовідносинах, які обов`язкові для врахування судом відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що терміни дії ліцензій обмежені повноваженим органом з настанням календарного дня, шляхом зазначення в них прийменника «до», який в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.

Згідно із частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 року строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом статті 2 цієї Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає.

Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

З урахуванням наведеного граматичного аналізу вжиття в ліцензії її кінцевої дати дії та положень Конвенції, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо недопущення порушень вимог Закону №481/95-ВР під час здійснення роздрібного продажу підакцизного товару (алкоголю та тютюну) в останній день чинності ліцензій.

Я установлено судом вище позивач має ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами (№23110311201800453) та алкогольними напоями (23110308201800451) за адресою: АДРЕСА_1 , - з терміном дії з 10.10.2018 до 10.10.2019.

Оскільки останнім днем дії вказаних ліцензій є 10.10.2019, висновки акту перевірки. Що позивачем здійснено 10.10.2019 продаж підакцизних товарів без наявності ліцензії суд вважає помилковими.

Отже, відповідач не довів порушення позивачем приписів ч.20 ст.15 Закону №481/95-ВР, про що зазначено в акті перевірки, що виключає застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених абз.5 ч.2 ст.17 цього Закону.

Тому суд дійшов висновку, що спірні ППР є неправомірними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання розподілу згідно з вимогами ст.139 КАС України судових витрат, суд врахував таке.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Договором від 10.09.2020 №140, ордером від 16.09.2020 №1023644 підтверджується залучення позивачем для вирішення його спору судом професійної правничої допомоги адвоката Захарчук К.О., яка має на момент судового вирішення спору має свідоцтво адвоката від 09.04.2019 серії ЗП №002117. Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.132 КАС України такі витрати належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.6-7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд врахував відсутність від відповідача клопотань в порядку вказаних ч.ч.6-7 ст.134 КАС України.

Квитанцією від 02.10.2020 №0.0.1856581929.1 підтверджується сплата позивачем адвокату коштів в сумі 5000,00грн.

Вищевказаний договір про надання правової допомоги, укладений позивачем з адвокатом Захарчук К.О., стосується надання позивачу юридичних послуг.

Відповідно до рахунку-фактури від 10.09.2020 №10/09 та актів прийому-передачі наданих послуг від 16.09.2020 та від 18.11.2020 до наведеного договору позивачу надані послуги на загальну суму 5000,00грн. зі правової консультації, підготовки позовної заяви, відповіді на відзив.

Отже, понесення позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 5000,00грн. в межах цієї справи суду підтверджене та доведене.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому на користь позивача підлягають стягненню підтверджені належними доказами судові витрати зі сплати послуг професійної правничої допомоги на суму 5000,00 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.6, 14, 138-139, 242-245, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 19.06.2020 №000101320120 та №000100320120.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, буд.235, код ЄДРПОУ 43142920) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати послуг професійної правничої допомоги на суму 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 коп.) та судового збору в розмірі 840,80грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя О.А. Рідзель