Рішення № 93210908, 19.11.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1158/20

РІШЕННЯ

іменем України

19 листопада 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.

за участю:секретаря судового засідання Святецької М.В. представника позивача: Романюка В.М. представника відповідача: Трасковської С.В. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Західна будівельна інвестиційна група" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.09.2019 №0010451401, №0010461401, №0010511401, №0010471401,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна будівельна інвестиційна група" (далі - ТОВ "ЗБІГ") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області в якому з урахуванням уточнень просить визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення за №0010451401, №0010461401, №0010511401, №0010471401, складені 03.09.2019 року ГУ ДПС у Хмельницькій області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платником податків документальних підтверджень реальності здійснення ним господарських операцій, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз первинних документів та дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення платником податків. Зміна виду перевірки з виїзної на невиїзну істотно погіршило становище позивача, оскільки обсяг первинних документів, що підлягали наданню в контролюючий орган, був надмірним. Лише реєстр документів ТОВ "ЗБІГ" до 31.12.2018 року займає 337 аркушів, та містить 12679 позицій документів бухгалтерського обліку.

У будь-якому випадку документальна перевірка вимагає дослідження первинних документів.

Призначення планової документальної перевірки в якості "невиїзної" призводить до істотного обмеження можливостей платника надати всі документи (їх засвідчені копії) в контролюючий орган за умови їх значного обсягу (близько 50 томів). Зазначення відповідачем, що платник не надав документи, отже вони у нього відсутні, носить характер припущення, а не достовірно встановлену обставину об`єктивної дійсності. Тобто, в основу податкового правопорушення контролюючий орган кладе припущення, замість дослідження первинних документів платника, та встановлення об`єктивних даних.

Позивач вказує, що грошові зобов`язання визначались шляхом виключення податковим органом всіх витрат сформованих та задекларованих позивачем у звітних податкових періодах, при цьому, доходи підприємства залишені на рівні задекларованих, що доводить невідповідність акту перевірки встановленим до нього вимогам (даний документ не може визнаватись достовірним, оскільки базується на одних припущеннях). Документальна перевірка документів позивача фактично здійснена не була (первинні документи взагалі не досліджувались), а складений акт не може слугувати достовірним та допустимим доказом вчинення податкового правопорушення.

Позивач вважає, що акт не місить жодної інформації щодо дослідження відповідачем під час перевірки правомірності формування позивачем податкових зобов`язань та податкового кредиту, документів, які підтверджують здійснення господарських операції, за наслідками яких сформовані податкові зобов`язання та податковий кредит, а також первинних документів, на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, регістрів бухгалтерського обліку з кореспонденцією рахунків операцій та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та докази, що підтверджують факт порушення.

У випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Позивач просить задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 02.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив в якому останній зазначає, що необхідність проведення в липні 2019 року планової невиїзної перевірки ТОВ "ЗБІГ" виникла у зв`язку з неможливістю з об`єктивних причин проведення відповідачем планової виїзної перевірки ТОВ "ЗБІГ" в березні 2019 року, проведення якої передбачено планом-графіком проведення планових перевірок на 2019 рік. Предмет обох перевірок є ідентичним.

При цьому, призначення невиїзної перевірки зумовлено об`єктивною неможливістю проведення виїзної перевірки позивача.

Відповідач вказує, що спірні податкові повідомлення-рішення були винесені під час проведення перевірки Позивачем, оскільки ним не надано первинних документів, на підставі яких формувались регістри бухгалтерського обліку та відповідно складалась податкова та фінансова звітність ТОВ "ЗБІГ" за період з 19.08.2016 по 31.12.2018, та на підставі яких можна зробити висновок щодо правильності формування показників декларацій з податку на прибуток, зокрема, задекларованих у рядках 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)", 2180 "Інші операційні витрати" Фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва (форма №2-м).

Враховуючи наведене відповідач вважає, що перевірка ТОВ "ЗБІГ" була проведена на підставі в межах чинного податкового законодавства України, а також оскільки позивачем не надано під час перевірки первинних документів, а тому винесенні за результатами перевірки оскаржувані рішення податкового органу є правомірними. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

На адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення в яких останній зазначає, що відповідачем протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вказує на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки. Позивач посилається на Наказ Державної фіскальної служби України від 31.07.2014 №22, яким затверджено Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків.

Представник позивача надав до суду додаткові пояснення в яких зазначив, що з відповіді від 05.04.2019 року за №244/21 встановлено, що оперативний підрозділ відповідного територіального органу ДФС повідомив ініціатора запиту №424/22-01-14-01 від 06.03.2019 року про проведену роботу на 30 календарний день після отримання запиту. Однак, рішення керівника зазначеного оперативного підрозділу щодо продовження 10-ти денного терміну, яке мало бути складено до 16.03.2019 року, відповідачем не було надано.

Оперативний підрозділ відповідного територіального органу ДФС не направляв ініціатору запиту №424/22-01-14-01 від 06.03.2019 року Інформацію про встановлене місцезнаходження платника податків.

Із змісту відповіді від 29.05.2019 року за №465/21вн, вбачається, що оперативний підрозділ відповідного територіального органу ДФС надав ініціатору запиту №849/22-01-14-03 від 14.05.2019 року пояснення керівника (засновника).

Однак, відповідачем не було надано запиту №849/22-01-14-03 від 14.05.2019 року, супровідного листа до нього, та доповідної записки. Оперативний підрозділ відповідного територіального органу ДФС не направляв ініціатору запиту №849/22-01-14-03 від 14.05.2019 року Інформацію про встановлене місцезнаходження платника податків.

Записи до графи 11 "Примітка” Спеціального журналу реєстрації актів не вносились.

Таким чином, причини через які своєчасно не розпочато перевірку 05.03.2019 року, станом на 07.06.2019 року, усунуті не були.

Вищевказані дії відповідача фактично призвели до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив, щодо позовних вимог, та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "ЗБІГ" зареєстроване як юридична особа з 19.08.2016 та основним видом діяльності якого згідно КВЕД є 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель.

Згідно наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області №414 від 20.02.2019 та повідомлення №71 від 20.02.2019 на підставі вимог ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.77.1 та п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового Кодексу України призначено проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ЗБІГ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19.08.2016 по 31.12.2018, тривалістю 10 робочих днів - з 05.03.2019.

Копію наказу від 20.02.2019 №414 та повідомлення від 20.02.2019 №71 направлено позивачу 20.02.2019 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що міститься в матеріалах справи.

З метою проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ЗБІГ" та вручення йому направлень на проведення перевірки посадові особи податкового органу 05 березня 2019 року здійснили вихід за юридичною (податковою) адресою ТОВ "ЗБІГ": м. Хмельницький, вулиця М. Залізняка, 8/3 офіс 10, за якою встановлено відсутність посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників. Фактично за даною адресою знаходиться перукарня, яка належить ФОП ОСОБА_1 .

На виконання вимог п.п. 1.4.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених Наказом ДФС України від 31.07.2014 №22 посадовими особами відповідача було складено акт від 05.03.2019 № 0050/22-01-14-01/40761243 неможливості проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "ЗБІГ" в зв`язку з відсутністю посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників за місцезнаходженням платника податків.

Однак, з метою виконання плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків заступником начальника ГУ ДФС у Хмельницькій області прийнято рішення про проведення документальної планової невиїзної перевірки ТОВ "ЗБІГ", яке оформлено наказом від 07.06.2019 №1333 та повідомлення від 07.06.2019р. №321, копії яких надіслано на адресу ТОВ "ЗБІГ" 07.06.2019 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, які були вручені останньому 09.07.2019.

За результатами проведення документальної планової невиїзної перевірки складено акт перевірки від 01.08.2019 №0581/22-01-14-03/40761243, яким встановлено порушення вимог п.44.1, 44,2, 44,3 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, абз "г" п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.1 ст.2, п.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ч.5 ст.8, ч.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся на загальну суму 119682,00 грн, у тому числі за 2017 рік в сумі 33012 грн за 2018 рік в сумі 86670,00 грн, занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 14875739 грн, та завищено залишок від`ємного значення ПДВ за грудень 2018 року у сумі 4252802 грн, не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі окремі зведені податкові накладні на загальну суму ПДВ 19128541 грн.

Позивач не погодившись з висновками планової перевірки подав заперечення до акту від № 0581/22-01-14-03/40761243, за результатами розгляду яких висновок акту від 01.08.2019 залишено без змін.

На підставі акта перевірки № 0581/22-01-14-03/40761243 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення форми "Р" №0010451401 про сплату податку на прибуток в сумі 119682 грн. та штрафної санкції в сумі 29921 грн форми "Р" №0010461401 про сплату податку на додану вартість в сумі 14875739 грн. та штрафної санкції в сумі 3718935 грн, форми "ПН" №0010511401 про сплату штрафної санкції в сумі 9564270,50 грн за не складання та не реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, форми "В4" №0010471401 на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 4252802,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно пп.14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності;

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно пункту 75.1. статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 АК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до п.77.1 ст.77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Пунктом 77.2 ст.77 ПК України передбачено, що до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Пунктом 77.6 ст.77 ПК України визначено, що допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до п.79.1 ст.79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 ст.79 ПК України встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Отже, враховуючи те, що під час проведення документальної планової виїзної перевірки на виконання призначеної згідно Наказу №414 від 20.02.2019 посадовими особами відповідача було здійснено вихід за юридичною (податковою) адресою платника податку - ТОВ "ЗБІГ", за якою встановлено відсутність посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників за місцезнаходженням платника податків.

А тому, у відповідача були наявні усі підстави для винесення Наказу №1333 від 07.06.2019 та проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "ЗБІГ" на виконання п.79.2 ст.79 ПК України, а тому доводи позивача щодо протиправності зміни одного виду перевірки на інший є безпідставними.

За адресою 29000, м. Хмельницький, вулиця М.Залізняка, 8/3 офіс 10 ТОВ "ЗБІГ" відсутнє. Проте за вказаною адресою знаходиться перукарня, яка належить ФОП ОСОБА_1 .

Верховний Суд в постанові від 09.10.2019 по справі №813/2766/15, зазначив, що перенесення терміну проведення перевірки, продовження строків її проведення та зупинення проведення перевірки є різними поняттями, мають різну юридичну природу та відмінні правові наслідки. Так продовження строків проведення перевірок та зупинення їх проведення врегульовано нормами ПК України, зокрема статтею 82. Поряд із тим, перенесення термінів проведення документальних планових перевірок у зв`язку із відпусткою посадової особи товариства, або ж через настання інших подібних обставин, Кодексом не передбачено. Проте, на переконання колегії суддів, це не означає, що контролюючий позбавлений такого права і що таке перенесення є неможливим. Колегія суддів вважає, що повноваження контролюючого органу щодо зміни дати початку проведення перевірки у разі настання обставин, які перешкоджають початку її проведення у визначений наказом строк, та визнання таких обставин контролюючим органом поважними, є його дискреційним повноваженням.

Необхідність проведення в липні 2019 року планової невиїзної перевірки ТОВ "ЗБІГ" виникла у зв`язку з неможливістю з об`єктивних причин проведення відповідачем планової виїзної перевірки ТОВ "ЗБІГ" в березні 2019 року, проведення якої передбачено планом-графіком проведення планових перевірок на 2019 рік. Предмет обох перевірок є ідентичним.

Призначення невиїзної перевірки зумовлено об`єктивною неможливістю проведення виїзної перевірки позивача.

Суд звертає увагу, що правомірність дій відповідача щодо проведення планової невиїзної перевірки ТОВ "ЗБІГ" була встановлена судовими рішеннями (які набрали законної сили) в справі №560/2126/19 за позовом ТОВ "ЗБІГ" до ГУ ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування наказу від 07.06.2019 №1333, яким встановлено, що наказ про проведення перевірки №1333 від 07 червня 2019 року прийнятий в межах норм чинного законодавства України та є чинним.

Суд встановив, що на прийняття податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0010451401, яким визначено грошове зобов`язання по податку на прибуток вплинуло встановлене за результатами перевірки, висновки якої встановлені у акті перевірки, завищення собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на суму 19500,00 грн та інших операційних витрат на суму 645400,00 грн у зв`язку із ненаданням до перевірки первинних документів, що підтверджують достовірність витрат.

Згідно висновків акту перевірки суд встановив, що при проведенні перевірки позивачем не надано первинних документів, на підставі яких формувались регістри бухгалтерського обліку та відповідно складалась податкова та фінансова звітність ТОВ "ЗБІГ" за період з 19.08.2016 по 31.12.2018, та на підставі яких можна зробити висновок щодо правильності формування показників декларацій з податку на прибуток, зокрема, задекларованих у рядках 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)", 2180 "Інші операційні витрати" Фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва (форма №2-м).

Згідно п. 44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.44.3 ст.44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені у абзаці другом пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадки виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платник податків на час складення такої звітності (п.44.6 ст.44 ПК України).

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно пп. 14.1.84 п. 14.1 ст. 14 ПК України інші терміни для цілей розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку і міжнародними стандартами фінансової звітності, введеними в дію відповідно до законодавства.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Відповідно до ст.1 Закону №996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно ч.2 ст.9 Закону №996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до п.2.1 Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з пунктом 2.2 Положення №88 передбачено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4. Положення №88 визначено обов`язкові реквізити первинних документів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства під час здійснення господарської операції.

Будь-які документи, в тому числі накладні, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей бухгалтерського обліку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі - П(С)БО 16 "Витрати").

Згідно вимог п.2 П(С)БО 16 "Витрати" норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Згідно з п.5 П(С)БО 16 "Витрати" витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до пункту 6 П(С)БО 16 "Витрати" визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з пунктом 7 П(С)БО 16 "Витрати" витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Тобто, право платника податку на витрати виникає в періоді отримання доходу від реалізації таких товарів, робіт, послуг за наявності підтвердження понесених витрат первинними документами, що складаються відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, суд звертає увагу, що за прийняття податкових повідомлень-рішень форми "Р" №0010461401, яким визначено грошове зобов`язання по податку на додану вартість, та форми "В4" №0010471401, яким визначено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 4252802,00 грн, вплинуло встановлене за результатами перевірки порушення позивачем вимог абз. г) п. 198.5 ст.198 ПК України в результаті не нарахування податкових зобов`язань в сумі 19 128 541 грн. по не використаних у власній господарській діяльності товарах і послугах, при придбанні яких був сформований податковий кредит.

Відповідно до даних з Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ "ЗБІГ" у періодах з листопада 2016 року по грудень 2018 року задекларовано придбання товарів, робіт та послуг на загальну суму 95642705,00 грн без ПДВ. Також, ТОВ "ЗБІГ" при придбані товарів, робіт та послуг сформувало податковий кредит в загальній сумі 19128541 грн.

Згідно відомостей Єдиного реєстру податкових накладних зазначена наступна номенклатура постачання: будівельні матеріали, транспортні, охоронні, рекламні послуги, будівельні роботи, послуги оренди, питна вода, мішки, рукавиці, інвентарні перегородки та інші.

Відповідачем під час перевірки реалізацію покупцям товарів та робіт за номенклатурою придбання згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено. Позивачем сформовані податкові зобов`язання по операціям з реалізації в більшості номенклатури постачання "базовий актив" неплатникам ПДВ, по окремих поставках зазначено номенклатуру "об`єкт нерухомості".

Як вказано у акті перевірки, що згідно баз даних ДФС України встановлено, що у позивача відсутні виробничі та трудові ресурси для здійснення основного виду діяльності - будівництво житлових і нежитлових будівель власними силами, так як чисельність працюючих у нього складає 2 особи, основні засоби на суму 584,4 тис.грн. (залишкова вартість).

Вказані вище данні для перевірки, до заперечення до акту перевірки позивачем не надано документального підтвердження залучення до робіт підрядних організацій та передачі їм придбаних будівельних матеріалів, а саме: актів приймання-здачі виконаних робіт, видаткових накладних, актів передачі матеріалів підрядникам та інших документальних доказів, що підтверджують використання придбаних товарів, послуг та робіт на загальну суму 95642705,00 грн. без ПДВ у власній господарській діяльності.

Порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку визначено Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291. На субрахунку 641 "Розрахунки за податками" ведеться облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства (податок на прибуток, податок на додану вартість, інші податки). На субрахунку 643 "Податкові зобов`язання" ведеться облік суми податку на додану вартість, визначеної, виходячи із суми одержаних авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню). На субрахунку 644 "Податковий кредит" ведеться облік суми податку на додану вартість, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов`язання. До перевірки не надані регістри бухгалтерського обліку: головні книги, аналізи, картки по субрахунках 641, 643, 644 рахунку 64 "Розрахунки за податками та платежами".

Згідно з абз. "г" п. 198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд зазначає, що ТОВ "ЗБІГ" під час перевірки не надано документальних доказів того, що придбані ним у період з листопада 2016 року по грудень 2018 року товари, роботи та послуги на загальну суму 95642705,00 грн. без ПДВ, при придбанні яких був сформований податковий кредит в загальній сумі 19128541,00 грн., використані ним у власній господарській діяльності.

Форма податкової накладної та форма розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної та порядок їх заповнення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 (далі - Порядок № 1307).

Згідно п.11 Порядку №1307 у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися: 1) в операціях, що не є об`єктом оподаткування; 2) в операціях, звільнених від оподаткування; 3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; 4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду. У разі складання зведеної податкової накладної в графі "Зведена податкова накладна" робиться помітка "X". У таких зведених податкових накладних у графі "Отримувач (покупець)" платник податку зазначає власне найменування (П. І. Б.), у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "600000000000", а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 цього Порядку (04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності).

В порушення вимог п.201.10 ст.201 ПК України, п.11 Порядку №1307 ТОВ "ЗБІГ" не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних окремі зведені податкові накладні на загальну суму ПДВ 19128541,00 грн.

Відповідно до п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Отже, в результаті встановлення даного порушення відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми "ПН" №0010511401, яким застосовано до позивача штрафну санкцію в сумі 9564270,50 грн. (19128541 грн. х 50%).

Отже, у зв`язку із ненаданням позивачем до перевірки первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку головних книг, оборотно-сальдових відомостей, оборотів по рахунках 901, 902, 903 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)", перевіркою не підтверджено, достовірність задекларованих у рядку 2050 "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)", фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва (форма №2-м) витрат в загальній сумі 19500 грн, в т.ч. за 2018 рік в сумі 19500,00 грн.

Отже, на виявлені порушення за наслідками перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження в цій справі, вплинуло ненадання позивачем до перевірки документів, які підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності.

Позивачем надано до суду Висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи, згідно якого предметом дослідження були матеріали такі як: податкова звітність, договори, первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, банківські виписки, інші документи.

Суд звертає увагу, що висновок експертного дослідження ґрунтується на бухгалтерських та первинних документах, які не були предметом перевірки контролюючого органу.

Документи, які надані позивачем під час розгляду справи, але при цьому не надавались контролюючому органу, не можуть братися до уваги судом в якості допустимих доказів в справі, оскільки не були покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень. Отже, висновок судово-економічної експертизи, зроблений на підставі цих документів, на думку суду не може прийматись до уваги судом в якості належного та допустимого доказу в справі.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (абзац перший пункту 44.3 цієї статті).

Відповідно до п.44.6. ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Абзацом другим п.44.7 ст.44 ПК України протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Таким чином, ненадання платником податків контролюючому органу первинних документів у встановлені законом строки має наслідком встановлення відсутності таких документів на час складення податкової звітності.

Враховуючи ненадання позивачем під час проведення перевірки будь-яких документів, які підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, висновки в акті перевірки зроблено у відповідності з нормами чинного податкового законодавства України.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 06.08.2019 в справі №520/8681/18, оскільки на виконання завдань адміністративного судочинства при перевірці правомірності рішення суб`єкта владних повноважень суд має враховувати лише ті обставини та документи, на підставі яких таке рішення було прийнято, а при прийнятті податкового повідомлення-рішення первинні бухгалтерські документи позивача відповідачем не досліджувались, внаслідок їх відсутності у платника податків в силу приписів п.44.7 ст.44 ПК України, і це стало наслідком недобросовісної поведінки самого позивача, то підстав для дослідження та врахування таких первинних документів під час судового розгляду цієї справи не було.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні "Петриченко проти України" (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, у свою чергу довів, що діяв у межах закону при прийнятті оскаржуваного рішення, що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, а отже приймаючи оскаржені податкові повідомлення-рішення від 03.09.2019 №0010451401, №0010461401, №0010511401, №0010471401 відповідач діяв в межах наданих йому повноважень на підставі норм чинного законодавства, а тому такі рішення є правомірними, у зв`язку із чим адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов не підлягає задоволенню, судові витрати позивача, що визначені ст. 132 КАС України не підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Західна будівельна інвестиційна група" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.09.2019 №0010451401, №0010461401, №0010511401, №0010471401 - відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 01 грудня 2020 року

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна будівельна інвестиційна група" (вул. М. Залізняка, 8/3, оф. 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний код - 40761243) Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний код - 43142957)

Головуючий суддя О.П. Шевчук