Постанова № 9321023, 23.04.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Львів

23.04.2010 р.                                                                                           № 2а-1897/10/1370

16 год. 28 хв.                     

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий –суддя                                         Коморний О.І.,

секретар судового засідання                     Романчук Л.В.,

в присутності:

представник позивача                              Гузова А.А.

представник відповідача                              Ортинська Н.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТзОВ "Галич ЛВ"

до ДПІ у Сихівському р-ні м.Львова

пропро скасування рішення ,

в с т а н о в и в:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Галич ЛВ», звернувся до суду з позовом про скасування прийнятого відповідачем, Державною податковою інспекції у Сихівському районі м. Львова, рішення та акту №210 від 30.12.09 р. про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість та зобов’язання відповідача вчинити дії - поновити товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Галич ЛВ», у реєстрі платників податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що акт Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова від 30.12.2009 року складено всупереч чинному законодавству. Відповідач при оформленні акту не повідомив про це позивача, у зв’язку з чим це позбавило його можливості надати детальні письмові пояснення щодо підтвердження обов’язковості перебування ТзОВ «Галич ЛВ»платником податку на додану вартість. Крім цього, позивач був позбавлений можливості ознайомитись із складеним актом, що порушило право позивача на з’ясування причини скасування свідоцтва. Також позивач вказує на те, що рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість приймалося без жодного вивчення дійсних обставин справи та при повному ігноруванні законодавства України, так як повідомлення позивача про анулювання свідоцтва направлено 29.12.2009 року.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Відповідач подав письмове заперечення на позов, в якому зазначив, що підстав для скасування рішення та акту №210 від 30.12.09 немає, оскільки відповідач при прийнятті рішення про анулювання свідоцтва керувався Законом України «Про додаток на додану вартість»та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 01.03.2000 року №79, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 року за №208/4429, а тому податковим органом а повній мірі дотримано вимоги законодавства щодо підстав та порядку його прийняття.

Представник відповідача в судовому засідання заперечив проти позову з підстав, наведених у запереченні на позовну заяву, просить у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив подані докази у їх сукупності та встановив наступне.

Позивач відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи зареєстрований виконавчим комітетом Львівської міської ради 15.04.1994 року, ідентифікаційний код юридичної особи 20808879.

Відповідачем 13.02.2002 р. видано позивачу свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №17841293 та присвоєно індивідуальний податковий номер 208088713046.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.90р. № 509-ХП передбачено, що здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені у Законі України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі –Закон №168/97-ВР).

У п. 1.3 статті 1 Закону №168/97-ВР визначено, що платник податку –це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п.п. «а»п. 2.1 статті 2 цього ж Закону платником податку є будь –яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

Об'єктом оподаткування зокрема є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України ( пп.3.1.1 п. 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Порядок реєстрації особи як платника податку на додану вартість визначено у статті 9 Закону №168/97-ВР, відповідно до п. 9.2 якої, будь –якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Як зазначено у п.п. « ґ »п.9.8 ст. 9 Закону №168/97-ВР реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

Порядок анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість також закріплено у Положенні про реєстрацію платників податку на додану вартість, затверджене Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року № 79, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 року за № 208/4429 (далі –Положення №79)

Відповідно до пп.25.2.2 Положення №79, рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 6-ПДВ (додаток 5). Такий акт складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником (заступником керівника) податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов’язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону.

Актом №210 від 30.12.2009 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість анульовано реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Галич ЛВ»як платника податку на додану вартість.

Анулювання платника податку на додану вартість здійснено на підставі п. п. «ґ »пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивачем протягом дванадцяти послідовних податкових місяців подавалась декларація, яка свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду. З акту вбачається, що позивач подавав податкові декларації з податку на додану вартість з січня по грудень 2009 року з показниками, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок, і у позивача за останні дванадцять поточних календарних місяців відсутні обсяги оподатковуваних операцій. Розмір податкової заборгованості з податку на додану вартість, на дату складання акта, становить 0,0 грн. З урахуванням наведеного, Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Галич ЛВ».

Вищевказані фактичні обставини справи підтверджуються долученими копіями декларації позивача за січень-грудень 2009 року.

Твердження позивача про те, що прийняте Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м. Львова рішення у вигляді акту винесене з порушенням порядку щодо повідомлення про його розгляд та про наслідки такого розгляду, тобто у спосіб, що суперечить законодавству, судом до уваги не береться, оскільки, відповідно до п. п. 25.2.2 п. 25 Положення №79, рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою № 6-ПДВ. В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість обов'язково вказується підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону.

Крім цього посилання позивача на неповідомлення його про оформлення акту анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не спростовують наявності законної підстави для анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

Примірник акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість вважається надісланим (врученим) платнику податку на додану вартість, якщо його передано платнику податку під розписку або примірник такого акта надіслано листом з повідомленням про вручення. В даному випадку відповідач із супровідним листом 31.12.2009 р. надіслав Акт № 210 від 30.12.2009р. про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, який отримано підприємством 03.01.2010 р., доказом чого є копія повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до абз. 10 п.п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додані вартість»платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов’язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що якщо реєстрація анулюється з ініціативи податкового органу, то платник зобов'язаний повернути до податкового органу реєстраційне Свідоцтво платника ПДВ протягом 20 календарних днів з дня прийняття рішення. Якщо ж Свідоцтво не буде повернено у такий строк, то затримка прирівнюється до затримки подання податкової звітності щодо ПДВ, а отже, загрожує особі штрафними санкціями.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що рішення від 30.12.2009 року, оформлене актом № 210 від 30.12.2009 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Галич ЛВ»відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97 ВР та Положенню про реєстрацію платника податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року № 79, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03.04.2000 року № 208/4429, відтак є законним та обґрунтованим.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, у відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють не лише чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а й обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо. Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними матеріалами справи, і такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1.           У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

          2. Судові витрати покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 28.04.2010 року о 17:30.

Суддя Коморний О.І.