Рішення № 93210130, 09.11.2020, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4932/19

№ 2/183/1057/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2020 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судового засідання Устименко М.О.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» про захист прав споживача, зобов`язання здійснення перерахунку, зобов`язання встановлення індивідуального лічильника газу, стягнення моральної шкоди,-

за участю представника позивача Павлович Т.Л.

представника відповідача Лисенка Ю.О.,-

в с т а н о в и в:

09.08.2019 року ОСОБА_1 (надалі – позивач, Споживач) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», уточненим на виконання ухвали суду від 13 березня 2020 року про залишення позову без руху, в якому просив суд:

1.зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» провести перерахунок витрат газу по квартирі АДРЕСА_1 , починаючи з травня 2019 року і до встановлення лічильника газу, по соціальним нормам;

2.зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» встановити індивідуальний лічильник газу в квартирі АДРЕСА_1 за рахунок постачальника газу;

3.зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» провести перерахунок вартості витраченого газу після того, як буде проведений перерахунок витрат газу;

4.стягнути з Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» спричинену моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 зазначає, що він одержує послугу з розподілу природного газу, на підставі договору розподілу природного газу, укладеного з оператором газорозподільних систем ПАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» (далі - Оператор ГРМ) та послугу з постачання природного газу на підставі договору постачання природного газу побутовим споживачам, укладеного з ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», на основі Типового договору постачання газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП №2500 від 30 вересня 2015 року (далі - договір постачання).

Позивач, як і інші мешканці будинку не погоджувалися на встановлення в їх багатоквартирному будинку загальнобудинкового лічильнику, звертався з проханням на встановлення в її квартирі індивідуального лічильника газу.

Так, на початку лютого 2019 року при відвідуванні особистого кабінету позивач побачив інформацію, що на багатоквартирному будинку по АДРЕСА_2 , він зобов`язаний сплатити завищену суму за користування газовою плитою на сім`ю з 2 чоловік. Згодом позивачеві стало відомо, що газовий лічильник був знятий на повірку та знаходиться у ремонті, йому повідомили, що сума оплати буде перерахована. Дата зняття показників лічильника - 31 січня 2019 року, тому починаючи з лютого 2019 року у його квартирі плати за спожитий природній газ обчислюється за середньомісячними показниками за жовтень-грудень 20178 року, тобто за зимовий період, що на думку позивача, є порушенням вимог підпункту 3 пункту 5 глави 8 розділу Х Кодексу газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494.

Позивач змушений був сплачувати виставлені в особовому кабінеті рахунки, хоча і не в повному обсязі, вважає, що починаючи з травня 2019 року нарахування спожитого природного газу за нормами, які встановив відповідач 1, є незаконним, тому просить зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» провести перерахунок витрат газу по квартирі АДРЕСА_1 , починаючи з травня 2019 року і до встановлення лічильника газу, по соціальним нормам.

Крім того, в зв`язку зі зняттям з їх будинку загальнобудинкового лічильнику та не встановлення нового засобу обліку, позивач просить зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» встановити індивідуальний лічильник газу в квартирі АДРЕСА_1 за рахунок постачальника газу, а після цього провести перерахунок вартості витраченого газу.

Також позивач просить стягнути спричинену йому моральну шкоду у розмірі 5000 грн., яка полягає в моральних стражданнях внаслідок неаргументованої відмови у встановленні індивідуального лічильника, визначенні об`ємів спожитого газу за показниками будинкового вузла обліку газу, що перевищує норми споживання природного газу населенням, тобто є необґрунтованим та не прозорим, що призвело до виникнення заборгованості, зміни звичного способу життя, витрат додаткового часу для захисту порушених прав.

Відповідач-1 заперечує проти задоволення позову. В поданому відзиві на уточнений позов представник відповідача-1 зазначив, що 16 травня 2019 року на підставі рішення загальних зборів від 11 квітня 2019 року, у зв`язку зі зміною типу та найменування Товариства з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГAЗ» на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» останнє є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГAЗ». Вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо встановлення індивідуального лічильника газу у квартирі споживача за рахунок коштів газопостачальної компані, оскільки такі вимоги у позові жодним чином не обґрунтовані ні нормами матеріального, ні нормами процесуального права. Планом розвитку газорозподільної системи ПАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» на 2016 - 2025рр. (далі - План розвитку), який затверджений Постановою НКРЕКП №391 від 24 березня 2016 року, відповідною статтею витрат передбачено встановлення будинкових вузлів обліку природного газу (далі - ВОГ). Пунктом 3.2 Розділу IV Інвестиційної програми ПАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» на 2016 рік, затвердженої Постановою НКРЕКП від 22 грудня 2016 року №2344, передбачено фінансування встановлення будинкового вузла обліку газу за адресою АДРЕСА_2 . Між балансоутримувачем будинку TOB «КК» КомЕнерго Новомосковськ» та ПАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» 01 грудня 2016 року укладено Договір про забезпечення можливості проведення монтажу, зберігання та здійснення експлуатації будинкового (загальнобудинкового) ВОГ, а також Договір щодо зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку та лічильників газу, встановлених у квартирах за адресою АДРЕСА_2 . За зазначеною адресою в лютому 2017 року було встановлено, повірено та прийнято в експлуатацію загальнобудинковий лічильник газу G –Б- G 40-50, заводський номер 01360. Усі квартири цього будинку вважаються забезпеченими комерційним обліком газу. Роботи виконані у відповідності до вимог будівельних норм проектної документації. При цьому робочий проект на встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу за вищевказаною адресою виготовлено за рахунок ПАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ». З 01 березня 2017 року за адресою: вул. Велика Ковалівка, 26, м. Новомосковськ ведеться облік природного газу за показанням загальнобудинкового лічильника. Представник відповідача не вбачає порушень прав споживача зі сторони їх компанії, не вбачає ідстав для здійснення перерахунку природного газу, не вбачає підстав для встновлення індивідуального лічильника газу в квартирі позивача та стягнення моральної шкоди (а.с. 87-95).

У відзиві на уточнений позов відповідач - 2 просив відмовити у задоволенні позову

Ухвалою суду від 09 серпня 2019 року відкрите провадження по справі (а.с. 23-24).

04.02.2020 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 57-60), який ухвалою суду від 13.03.2020 року залишено без руху (а.с. 68-69).

01.04.2020 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 73-75).

Ухвалою суду від 07 серпня 2020 року закінчене підготовче судове засідання (а.с. 126-127).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача 1 позов не визнав, з підстав, викладених у відзиві.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома, однак його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, сторони не заперечували проти розгляду справи у відсутність представника відповідача 2.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

У відповідності до визнаних сторонами обставин справи, позивач одержує послугу з розподілу природного газу на підставі договору розподілу природного газу, укладеного з оператором газорозподільних систем ПАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» та послугу з постачання природного газу на підставі договору постачання природного газу побутовим споживачам, укладеного з ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», на основі Типового договору постачання газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП №2500 від 30 вересня 2015 року. Споживач ОСОБА_1 має особовий рахунок НОМЕР_1 , за адресою АДРЕСА_3 .

Також, сторонами визнано, що за адресою: АДРЕСА_3 , НОМЕР_1 на ім`я позивача зареєстровано дві особи, встановлена плита газова.

Нарахування за спожитий природний газ здійснювалося на підставі показань загальнобудинкового лічильника газу КВУ-1.02 640.

Планом розвитку газорозподільної системи ПАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» на 2016 - 2025рр, який затверджений Постановою НКРЕКП №391 від 24 березня 2016 року, відповідною статтею витрат передбачено встановлення будинкових вузлів обліку природного газу (далі - ВОГ). Пунктом 3.2 Розділу IV Інвестиційної програми ПАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» на 2016 рік, затвердженої Постановою НКРЕКП від 22 грудня 2016 року №2344, передбачено фінансування встановлення будинкового вузла обліку газу за адресою АДРЕСА_2 . Між балансоутримувачем будинку TOB «КК» КомЕнерго Новомосковськ» та ПАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» 01 грудня 2016 року укладено Договір про забезпечення можливості проведення монтажу, зберігання та здійснення експлуатації будинкового (загальнобудинкового) ВОГ, а також Договір щодо зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку та лічильників газу, встановлених у квартирах за адресою АДРЕСА_2 /а.с.38-45/.

За зазначеною адресою в лютому 2017 року було встановлено, повірено та прийнято в експлуатацію загальнобудинковий лічильник газу ВОГ G40-50-02 /а.с.44-45/. Робочий проект на встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу за вищевказаною адресою виготовлено за рахунок ПАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ» /а.с.42/. З 01 березня 2017 року за адресою: АДРЕСА_2 ведеться облік природного газу за показанням загальнобудинкового ВОГ КВУ-1.02 Є40.

Сторонами не спростовано, що з 01 лютого 2019 року, у зв`язку з позачерговою перевіркою загальнобудинкового вузла обліку природного газу, обсяг спожитого газу за адресою позивача визначається згідно із середнім обсягом споживання газу за три попередні місяці до моменту виходу з ладу лічильника газу, відповідно до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загально будинкового вузла обліку» із змінами та доповненнями, про що також свідчить відповідач у своїй відповіді на звернення позивача щодо здійснення перерахунку (а.с. 14, 18) .

У квітні 2019 року позивачем подано скаргу на бездіяльність посадових осіб при перерахунку плати за газ, у зв`язку з ремонтом газового лічильника на багатоквартирному будинку по АДРЕСА_2 /а.с.14/, в які останній вказав про необхідність проведення перерахунку спожитого газу із середнім обсягом споживання газу.

Крім того, позивачем подано заяву про необхідність встановлення у його квартирі індивідуального лічильника газу, оскільки власних коштів для його встановлення він не має, а загальнобудинковий лічильник знятий та не встановлений протягом тривалого часу (а.с. 113).

Відповіддю ПАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГAЗ» від 23.06.2020 року /а.с.114-115/ позивача повідомлено, що оскільки споживачі будинку вже забезпечені комерційним обліком за рахунок Оператора ГРМ, підстави для встановлення за його рахунок індивідуальних лічильників газу відсутні. Споживачі можуть встановити індивідуальний лічильник газу як за власні кошти, так і за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, при цьому, роботи з встановлення вузлів обліку природного газу відносяться до конкурентного ринку та можуть виконуватись будь-яким суб`єктами господарювання, які мають відповідний дозвіл на виконання цих робіт.

Відповіддю від 05 квітня 2019 року позивача повідомлено, що нарахування за послуги газопостачання за адресою Споживача здійснюються згідно Тимчасового положення, підстав для перерахунку природного газу відсутні (а.с. 114-115).

16 травня 2019 року на підставі рішення загальних зборів від 11 квітня 2019 року, у зв`язку зі зміною типу та найменування Товариства з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГAЗ» на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» останнє є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «ДНІПРОПЕТРОВСЬКГAЗ».

Позивачем надано квитанції природного газу, починаючи з лютого 2019 року по червень 2019 року (а.с. 16-17).

Таким чином, вбачається наявність спору між позивачем та відповідачами з приводу дій відповідача-1 щодо нарахування за спожитий газ без вузлу обліку природного газу, та підстав для встановлення індивідуального лічильника газу в квартирі споживача.

Вирішуючи спір в частині правомірності нарахувань за спожитий природній газ, суд виходить з таких норм законодавства.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовідносини між сторонами врегульовані Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс ГРМ), Тимчасовим положенням про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого Постановою КМУ від 16 травня 2002 року №620, Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою НКРКП від 30 вересня 2015 року № 2496 а також нормами Цивільного кодексу України.

Постановою НКРКП від 30 вересня 2015 року № 2498 затверджено Типовий договір розподілу природного газу (надалі - Типовий договір), який є публічним, та за редакцією на час спірних правовідносин регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

У відповідності до п.1.2. та 1.3 розділу 1 Типового договору розподілу природного газу, умови цього договору однакові для всіх споживачів, та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» Кодексу газорозподільних систем. Даний договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептуванням договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання, сплата рахунка постачальної організації та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р №2494, затверджено Кодекс газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ).

Розділом IX Кодексу врегульовано правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі. Абзацами 1 пунктів 1, 2, 3 глави 1 Розділу IX Кодексу, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин визначалося, що комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними. Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів, у тому числі побутових споживачів, здійснюється згідно з договором розподілу природного газу, укладеним між споживачем та Оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу. Порядок укладання договору розподілу природного газу визначений розділом VІ цього Кодексу. Фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.

Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» від 16 липня 2011 року №3533-VI визначено правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного обліку природного газу.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету, крім коштів місцевих бюджетів; інших джерел, не заборонених законодавством.

У відповідності до п.1, 2 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ, визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору. Для визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані лічильника газу Оператора ГРМ. У разі відсутності лічильника газу в Оператора ГРМ приймаються дані лічильника газу побутового споживача. При цьому Оператор ГРМ має право протягом експлуатації лічильника газу та відповідно до вимог цього Кодексу здійснювати контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) для контролю та перевірки його показань. Періодом, за який по об`єкту побутового споживача визначається об`єм та обсяг спожитого (розподіленого) природного газу, є календарний місяць. При цьому відповідно до вимог Кодексу ГТС Оператор ГРМ на щоденній основі забезпечує передачу Оператору ГТС через його інформаційну платформу інформації про прогноз відборів/споживання природного газу по побутовому споживачу на кожну наступну газову добу протягом газової доби (оновлені прогнози), а також надає дані про фактичний (попередній) обсяг природного газу, спожитий за кожну попередню газову добу.

За п.3 глави 4 розділу IX Кодексу ГРМ, якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу, фактичний об`єм спожитого (розподіленого) природного газу по об`єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання. Визначені об`єми споживання природного газу за нормами споживання у розрізі календарних місяців мають бути зазначені Оператором ГРМ в персоніфікованих даних заяви-приєднання до договору розподілу природного газу. При цьому місячні об`єми споживання мають бути зазначені за величиною об`єму природного газу (м куб.) та величиною обсягу енергії за трьома одиницями виміру (кВт·год, ГКал, МДж), що визначаються згідно з вимогами цього Кодексу.

Згідно з главою 5 розділу IX Кодексу ГРМ, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ. У разі наявності ВОГ природного газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків, визначення об`єму спожитого природного газу мешканцями зазначених об`єктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620.

Відповідно до п.4 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку» від 16 травня 2002 року №620 (надалі - Тимчасове положення) ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи. Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем. Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку. Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.

Згідно з п.5, 6 Тимчасового положення, обсяги спожитого мешканцями будинку (будинків) природного газу, обладнаного будинковим вузлом обліку, визначаються: 1) у будинках, де не встановлено квартирних лічильників газу, - за показаннями будинкового вузла обліку з подальшим розподілом обсягів спожитого газу між споживачами пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні; 2) у будинках, де крім будинкового вузла обліку частково встановлено квартирні лічильники газу: для споживачів, що мають квартирні лічильники газу, - за показаннями таких лічильників; для споживачів, що не мають квартирних лічильників газу, - за показаннями будинкового вузла обліку, з яких виключаються сумарні показання квартирних лічильників газу, встановлених у цієї групи споживачів, з подальшим розподілом такої різниці оператором газорозподільної системи між споживачами, які не мають квартирних лічильників газу, пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні.

Зняття та фіксація показань будинкового вузла обліку на будинок чи групу будинків та квартирних лічильників газу (за їх наявності) здійснюються представниками оператора газорозподільної системи та експлуатаційної організації щомісяця відповідно до узгоджених між сторонами договірних відносин щодо зняття показань будинкового вузла обліку та квартирного лічильника газу. Під час зняття показань можуть за бажанням бути присутні представники відповідних державних органів, мешканці будинку.

Відповідно до п.8 Тимчасового положення, у разі виявлення представниками оператора газорозподільної системи порушень, пов`язаних з виходом з ладу будинкового вузла обліку, обсяг спожитого газу споживачами, які не мають квартирних лічильників газу, визначається згідно із середнім обсягом споживання газу за три попередні місяці до моменту виходу з ладу будинкового вузла обліку. У такому порядку здійснюється визначення обсягу спожитого газу до моменту усунення порушень.

Крім того, суду не надано доказів того, що показники газового лічильника № 21611, направленого на ремонт та повірку є некоректними.

За таких обставин дії відповідача щодо визначення об`єму спожитого природного газу позивачу за три попередні місяці до моменту виходу з ладу будинкового вузла обліку є правомірними.

Щодо посилання на необхідність встановлення індивідуального лічильника газу суд виходить з наступного.

Дійсно, у відповідності до пунктів 1, 2, 4 глави 6 розділу Х Кодексу ГРМ, власник комерційного ВОГ або суб`єкт господарювання, що здійснює його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, забезпечує належний технічний стан комерційного ВОГ та його складових (зокрема ЗВТ), а також проведення періодичної повірки ЗВТ (крім населення) в порядку, визначеному главою 7 цього розділу, та відповідає за дотримання правил експлуатації комерційного вузла обліку та його складових (ЗВТ). Протягом експлуатації комерційного ВОГ та його складових Оператор ГРМ та споживач (суміжний суб`єкт ринку природного газу) проводять такі спільні дії: контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу); перевірку комерційного ВОГ та його складових відповідно до вимог цього Кодексу, зокрема контрольний огляд вузла обліку; монтаж/демонтаж ЗВТ на повірку (періодичну, позачергову, експертну), експертизу та/або ремонт. Контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) здійснюється Оператором ГРМ відповідно до власного графіка обходу споживачів та позапланово (за необхідності). Контрольний огляд вузла обліку здійснюється Оператором ГРМ за необхідності, але не рідше ніж один раз на шість місяців. За збереження і цілісність комерційних та дублюючих ВОГ та пломб (відбитків їх тавр) відповідає власник (користувач), на території або у приміщенні якого вони встановлені, що має бути зафіксовано у відповідному акті про пломбування.

За п.1, пп.1 п.4, пп.1 п.5 гл.8 р.Х Кодексу ГРМ, періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування монтаж, технічне обслуговування та пов`язаний з такою повіркою ремонт) лічильників газу, які встановлені для розрахунків за спожитий природний газ побутовими споживачами (населенням) для їх побутових потреб, здійснюється за рахунок Оператора ГРМ незалежно від того, чи є він власником ЗВТ.

На період зняття лічильника газу для проведення періодичної повірки Оператор ГРМ встановлює лічильники газу з обмінного фонду. При цьому, якщо знятий лічильник газу належав Оператору ГРМ, встановлений на його місце лічильник газу з обмінного фонду Оператора ГРМ стає розрахунковим, що оформлюється відповідним актом, та надалі розрахунки зі споживачем здійснюються згідно з його показаннями.

У разі якщо на період зняття лічильника газу на періодичну повірку неможливо встановити інший, розрахунки зі споживачем здійснюються залежно від середньомісячного (середньодобового) обсягу споживання природного газу за аналогічний період (опалювальний або міжопалювальний) попереднього року або фактичний період споживання (опалювальний або міжопалювальний), якщо він становить менше шести місяців. При цьому, якщо знятий на періодичну повірку лічильник газу перебуває у власності Оператора ГРМ, Оператор ГРМ зобов`язаний протягом двомісячного строку з дати зняття лічильника за власний рахунок забезпечити встановлення розрахункового лічильника газу на місце знятого лічильника газу.

Норми Постанови Кабінету Міністрів України № 474 від 08 липня 2015 року «Про затвердження Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт», (надалі Постанова 474), визначають процедуру подання на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки, результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиту для побутових потреб електричну енергію і газ, комерційних розрахунків за спожиту теплову енергію і воду (далі - засоби вимірювальної техніки), що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку. Дія цього Порядку поширюється на операторів зовнішніх інженерних мереж (суб`єктів господарювання), що здійснюють обслуговування засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду), суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро- та газопостачання для побутових потреб (далі - виконавці), а також споживачів відповідних послуг - фізичних осіб, співвласників багатоквартирного будинку, у власності яких перебувають засоби вимірювальної техніки (далі - споживачі).

Згідно частини першої статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

За змістом статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення.

Відповідно до пунктів 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції станом на час звернення позивачів до суду з цим позовом, цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;

- виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

- засіб обліку - прилад, технічний пристрій для обліку кількісних та/або якісних показників житлово-комунальної послуги, який має нормовані метрологічні характеристики;

- комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

- норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

- споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

Як наведено у статті 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Тарифи на газопостачання відносяться до першої групи.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини перша, друга статті 20 цього Закону).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Як зазначено у частині першій статті 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС Оператор ГРМ - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» є Оператором ГРМ.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», в редакції на час звернення позивача до суду з цим позовом, фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Згідно з положеннями статті 6 Закону Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року. Відповідно до абзацу четвертого підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 6 зі змінами, внесеними згідно із Законом від 21 грудня 2017 року «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», - тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є споживачем природного газу, а АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.

Судом встановлено, що позивач приєднався до вказаного Типового договору шляхом подання заяв - приєднень споживача до умов договору розподілу природного газу, оскільки щомісячно споживає природний газ та щомісячно сплачує рахунки за спожитий природний газ.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За положеннями Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 грудня 2011 року № 150 «Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу» (з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу.

Згідно з додатком № 1 до вказаної Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн, а згідно з додатком № 1 до Постанови від 27 вересня 2016 року № 1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн.

Оскільки позивач сплачував за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», зобов`язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі.

Відмова відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства, відповідно порушує права позивача, як споживача. З урахуванням вимог статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» волевиявлення позивача на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним.

Як вбачається з матеріалів справи, зважаючи на те, що позивач виконував обов`язок щодо сплати отриманих послуг, у тариф яких включено і вартість та роботи зі встановлення індивідуальних лічильників газу населенню, суд приходить до переконання, що ці вимоги зобов`язують відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, в яких газ використовується тільки для приготування їжі.

Вирішуючи питання про те, за чий рахунок повинно проводитися фінансування робіт з оснащення лічильниками газу та у який період, колегія суддів вважає за необхідне керуватися частиною першою статті 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», згідно з якою фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Саме на відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» покладений обов`язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним.

Зазначений правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/18006/15-ц від 04 липня 2018 року.

Згідно з положеннями статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» та графіками оснащення квартир і приватних будинків лічильниками газу, розробленими відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 року № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу», газорозподільні підприємства зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується для підігріву води та приготування їжі (плита газова + газова колонка) - до 01 січня 2016 року, тільки для приготування їжі - до 01 січня 2018 року.

19 січня 2018 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу» №2260-УІІІ від 21 грудня 2017 року, яким було, зокрема, передбачено встановлення споживачам, у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі, індивідуального лічильника до 01 січня 2021 року.

Оскільки позивач сплачував за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачем, та відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2021 року.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що визнання за позивачем права на забезпечення індивідуальним газовим лічильником за рахунок відповідача АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» та встановлення в подальшому такого лічильника забезпечить оплату позивачеві саме того об`єму газу, який ними спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість.

При цьому суд вважає за необхідне, відмовити позивачеві у задоволенні позову, пред`явленого до неналежного відповідача - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», з огляду на наступне.

Відповідно до Постанови НКРЕКП № 653 від 16.04.2015 року про видачу ліцензії з постачання природного газу, ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території Дніпропетровської області.

В Кодексі газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 року зазначено, що оператор ГРМ - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» є Оператором ГРМ.

Згідно Кодексу ГРС та Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим Постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 року оператор ГРМ зобов`язаний забезпечити належний рівень комерційного обліку природного газу по споживачу, у тому числі формування загального об`єму та обсягу розподілу (споживання) природного газу споживачу за відповідний період; здійснювати перерахунок об`ємів (обсягів) розподіленого природного газу по об`єкту споживача відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Пунктом 13 розділу 3 Правил визначено, що розрахунки за послуги з газопостачання здійснюються на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) газу, визначений за підсумками місяця за договором розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та Оператором ГРМ.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові ВС від 20 липня 2020 року по справі №212/1796/18.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що зобов`язання ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» провести перерахунок вартості витраченого газу після того, як буде проведений перерахунок витрат газу, не входять до повноважень ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», так як зазначене товариство не здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, а має лише дозвіл з постачання природного газу на території Дніпропетровської області.

Вирішуючи позов в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн., суд виходит з наступних норм права.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Крім того, відповідно до положень ст. 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом, тобто законодавець вказує на випадки компенсації моральної шкоди: визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (наприклад, ст.ст 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст.237-1 Кодексу законів про працю України тощо).

Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, слід розмежовувати вказані правові підстави відшкодування немайнових втрат.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 наполягав на тому, що неправомірними діями відповідачів щодо відмови у здійсненні перерахунку витрат газу по квартирі АДРЕСА_1 , починаючи з травня 2019 року і до встановлення лічильника газу, по соціальним нормам, йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 5000 грн.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову в цій частині, та не знайдено винних дій відповідачів при здійсненні перерахунку виртат газу, позов в частині стягнення моральної шкоди також задоволенню не підлягає.

Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, частинами 1,2 статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, приймаючи до уваги, що позивач був звільнений від сплати судового збору у відповідності ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», де споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, однак сплатив при подачі позову судовий збір у розмірі 768,40 грн., суд приходить до висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» про захист прав споживача, зобов`язання здійснення перерахунку, зобов`язання встановлення індивідуального лічильника газу, стягнення моральної шкоди, - задовольнити у повному обсязі.

Зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи Дніпропетровськгаз» за свій рахунок, в термін до 01 січня 2021 року, здійснити встановлення в квартирі АДРЕСА_1 індивідуального газового лічильника побутового споживача природного газу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи Дніпропетровськгаз» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 768, 40 грн.

В іншій частині позову ОСОБА_1 , - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Сорока.