Рішення № 93209965, 30.11.2020, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/1283/20

Провадження № 2/0182/1414/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30.11.2020 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька - Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про визначення розміру аліментів. В обґрунтування своїх вимог посилається на наступні обставини.

16 листопада 2009 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області було ухвалено рішення про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку та доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 травня 2009 року та до досягнення дітьми повноліття. ОСОБА_5 син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 . На даний час, не дивлячись на чітку норму в цих правовідносинах про стягнення аліментів, за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття, державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва Скрипка Ю.О. продовжує протиправно виконувати рішення суду про стягнення аліменти в повному обсязі, в розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку. Звернення з заявою про закінчення цього виконавчого провадження в частині стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку та доходів, у зв`язку з досягненням дитиною повноліття, було проігноровано. У зв`язку з чим, вважає за необхідне припинити в судовому порядку його зобов`язання щодо сплати аліментів за рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2009 року у виконавчому провадженні, відкритого на виконання виконавчого листа Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2009 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку та доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 травня 2009 року, та до досягнення дітьми повноліття, в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку та доходів, у зв`язку з досягненням дитиною повноліття. При цьому, в обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на ст.192 СК України, якою передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. 03 лютого 2020 року Броварським міськрайонним судом Київської області було видано cудовий наказ про стягнення з нього на користь ОСОБА_6 аліментів на дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 16 грудня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Зазначене судове рішення прямим чином негативно впливає на його майновий стан, адже на даний час з нього стягується вже 2/3 частини від його заробітної плати, що значно погіршує його матеріальний стан, ставить його в скрутне фінансове становище та істотно впливає на рівень його життя. У зв`язку з чим вважає, що розмір аліментів за рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2009 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно зменшити до 1/9 частини від його заробітку (доходу).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2020 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів (а.с.30-31).

ОСОБА_2 своїм правом, передбаченим ст.178 ЦПК України, скористалась та 25 червня 2020 року подала відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову заперечувала, оскільки вважає, що пред`явлені до неї позовні вимоги є необґрунтованими, виходячи з наступного. Вона, як особа до якої пред`явлено позовні вимоги, не має права бути в даній справі відповідачем, оскільки є неналежною стороною та не наділена владними повноваженнями, визначеними ЗУ «Про виконавче провадження», так як їхній син ОСОБА_4 досяг повноліття, а тому позовні вимоги в цій частині до неї є безпідставними. Крім того, звертає увагу на ту обставину, що позивач має заборгованість зі сплати аліментів. Так з 2012 року по листопад 2019 року позивач сплачував на її користь аліменти на утримання двох дітей в розмірі 1 800 – 2 000 грн. на місяць, що є меншою сумою, визначеною ч.2 ст.182 СК України. З приводу визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів вона неодноразово зверталась із відповідними заявами до державного виконавця. В той же час, відповідно до ч.4 ст.194 СК України, заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому ст.199 СК України, - до досягнення дитиною двадцяти трьох років. При цьому зазначає, що адвокат, який діяв в інтересах позивача, подав до Подільського районного відділу державної виконавчої служби м.Києва заяву про закінчення виконавчого провадження, хоча підстави для закінчення виконавчого провадження чітко визначені ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження», якою визначено, що досягнення найстаршою дитиною повноліття не є підставою для закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа, тому заява адвоката була визнана незаконною та безпідставною. Щодо позовної вимоги про визначення зобов`язання зі сплати аліментів ОСОБА_1 на її користь на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/9 частини від заробітку (доходу), вважає, що позовні вимоги в цій частині позову також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить суд визначити розмір аліментів, але фактично він ставить питання про зменшення розміру аліментів, у зв`язку з погіршенням його матеріального стану та перебування в скрутному матеріальному становищі, так як на підставі судового наказу Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2020 року з нього стягнуті аліменти на двох дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу). При цьому, визначення розміру аліментів регламентується ст.182-184 СК України. Зміна розміру аліментів регулюється положеннями ст.192 СК України, якими передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З аналізу ст.192 СК України вбачається, що підставою для зменшення розміру аліментів можуть бути обставини, що призвели до погіршення матеріального становища платника аліментів. В той же час, матеріальне становище позивача з листопада 2019 року не погіршилось, а значно покращилось, про що свідчить розмір аліментів, які вона стала отримувати. Так з 2012 року по листопад 2019 року вона отримувала аліменти на двох дітей в розмірі 1 800 грн. на місяць, а з листопада 2019 року вона стала отримувати аліменти на двох дітей в розмірі не менше 45 000 грн. 00 коп. на місяць. Такий розмір аліментів свідчить про значне покращення матеріального стану позивача та йоги можливість сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_9 в розмірі 1/6 частки. Крім того, до позову не надано жодних доказів на підтвердження того, що у позивача погіршився матеріальний стан і він перебуває у скрутному матеріальному становищі. Таким чином, виходячи з принципів розумності, пропорційності, справедливості, вважає, що пред`явлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому просить суд в задоволенні позову відмовити (а.с.51-55).

Позивач ОСОБА_1 , у відповідності до ч.3-5 ст.178 ЦПК України, скористався своїм правом на відповідь та 13 липня 2020 року на адресу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надіслав відповідь на відзив, згідно якої проти обставин та посилань, які викладені ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву, заперечив в повному обсязі, оскільки вважає, що дані обставини, викладені відповідачкою, до уваги судом братися не повинні, виходячи з наступного. По – перше, в своєму відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 зазначає що є неналежним відповідачем в частині позовних вимог про припинення зобов`язання щодо стягнення на її користь аліментів на утримання ОСОБА_4 , у зв`язку з досягненням ним повноліття, посилаючись, зокрема, на ч.3 ст.183 СК України. Однак, він вважає за необхідне зазначити, що ч.3 ст.183 СК України передбачає, що, якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною, ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. При цьому, згадані аліментні правовідносини виникли саме між ним та ОСОБА_2 за позовом останньої і саме в такому суб`єктному складі зазначений спір і повинен вирішуватися, що підтверджується, зокрема, ст.180 та 181 СК України, які визначають, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. До того ж жодних прав та інтересів Подільського ВДВС його позов не зачіпає, адже стосується лише прав та обов`язків його та ОСОБА_2 , а тому він не може та і не повинен бути відповідачем у цьому судовому провадженні. Що стосується заперечень відповідача щодо зміни розміру аліментів з 1/3 на двох дітей до 1/9 на одну дитину, у зв`язку з досягненням іншою дитиною повноліття, то в спростування аргументів відповідача та в підтримку своїх позовних вимог вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Закон наділяє рівним обов`язком батьків щодо утримання неповнолітньої дитини. Відповідач в своєму відзиві веде мову про справедливий баланс між інтересами всіх дітей, однак, чомусь забуває про необхідність того ж балансу в інтересах батьків. Відповідач зазначає, що по теперішній час отримує аліменти в розмірі 45 000 грн. 00 коп. щомісячно, однак, не зазначає, що ця сума в грудні 2019 року становила вже 108 885 грн. 33 коп., а в квітні 2020 року - 318 167 грн. 24 коп. Загалом за останні вісім місяців відповідач отримала аліментів на загальну суму в розмірі 674 563, 11 грн., що складає в середньому 84 320 грн. 39 коп. на місяць. Окрім цього, ОСОБА_1 посилається на те, що, відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Держава рекомендує мінімальний розмір аліментів в сумі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку - з 01 липня 2020 року це сума в розмірі 2 318 грн. 00 коп. При цьому, відповідачка просить залишити їй 42 000 грн. 00 коп., хоча, це можливо було б, якби не обставини, встановлені ст.192 СК України, а саме: «Розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом». На даний час, дійсно, з`явилися обставини, яких раніше не було, і які погіршили його матеріальний стан та змінили сімейний стан в бік виникнення у нього додаткових сімейних зобов`язань. Мова йде про стягнення з нього 1/3 частини від усіх видів доходу на утримання двох дітей в іншому шлюбі, про які зазначає відповідачка. Саме це і стало підставою для подання позову до суду, адже раніше у нього цих питань не виникало. Тому, на підставі викладеного, просить суд прийняти його відповідь на відзив, долучивши його до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод”, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Судом встановлено, що рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2009 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 травня 2009 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с.5). Відповідно до довідки, виданої Подільським районним відділом державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 станом на 01 лютого 2017 року становила 11 227 грн. 44 коп. (а.с.57). Дана сума заборгованості позивачем була погашена в повному обсязі, при цьому, аліменти на користь ОСОБА_2 , відповідно до довідки № 65, виданої 20 травня 2020 року ТОВ «Оператор ГТС України», за період з вересня 2019 року по квітень 2020 року сплачуються регулярно та у відповідному розмірі, визначеному рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області (а.с.74). Тобто, у відповідності до зазначених довідок, які містяться в матеріалах справи та дають підстави вважати, що позивач мав високий рівень доходів та можливість сплачувати аліменти у визначеному розмірі. 03 лютого 2020 року з ОСОБА_1 , на підставі судового наказу, виданого Броварським міськрайонний судом Київської області, було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання двох дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 16 грудня 2019 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с.6).

Відповідно до ч.1 ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Так, предметом доказування у спорі щодо зміни розміру аліментів, які підлягають стягненню за рішенням суду, є зміна матеріального стану, сімейного стану платника аліментів.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачаються обставини, які на теперішній час впливають на розмір присуджених аліментів, а саме: перебування на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які народженні в шлюбі з ОСОБА_6 . Отже, наявні законодавчо встановлені підстави для зменшення розміру аліментів, оскільки змінився сімейний стан платника аліментів і з`явилися інші особи на утриманні позивача.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 2020 рік встановлено прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року – 1 779 гривень, з 1 липня – 1 859 гривень, з 1 грудня – 1 921 гривня; а на дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року – 2 218 гривень, з 1 липня – 2 318 гривень, з 1 грудня – 2 395 гривень.

Положеннями ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум», поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, суд виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі, не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я та розвитку дитини. А кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі, не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто, обов`язок щодо утримання дітей покладений не лише на їх батька, а й на матір.

При зменшенні розміру аліментів судом враховано матеріальне становище сторін, їх потребу в коштах, встановлений СК України обов`язок обох батьків утримувати дитину. Суд наголошує, що аліменти повинні використовуватись виключно для задоволення потреб дитини, її гармонійного фізичного та духовного розгляду, та не можуть слугувати для безпідставного збагачення отримувача аліментів.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ч.2 ст.51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст.51 Конституції України).

Частиною 1 ст.141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно з п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. За переконанням суду, такі відомості про зміну матеріального стану позивача є суттєвими при розгляді такої категорії справи як зменшення розміру аліментів, що відповідає цільовому й системному застосуванню правових норм, закріплених в п.2 ч.1 ст.182, ст.192 СК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом об`єктивно не може свідчити про умисне ухилення від батьківського обов`язку матеріально утримувати свою дитину; позивачем надано достатні підстави, оцінку яким викладено вище, для зміни розміру аліментів.

Суддя, з урахуванням фактичних обставин справи, визнання аргументів частково обґрунтованими, вважає за можливе зменшення розміру аліментних зобов`язань позивача до 1/8 частини, що відповідатиме інтересам відповідача та дитини, та не призведе позивача в скрутне положення ані при забезпеченні своїх потреб, ані при забезпечення матеріальної підтримки дитини.

При цьому, суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 037-VIII, частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд вважає за необхідне, з метою запобігання проблем при подальшому нарахуванні аліментів, встановити час, з якого зменшено розмір аліментів.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, у новому розмірі аліменти виплачуються від дня набрання рішенням законної сили. Зміна стану здоров`я, матеріального або сімейного стану сторін автоматично не припиняють виплату аліментів у попередньому розмірі. Вказані обставини є тільки підставами для зміни розміру аліментів. Таким чином, при задоволенні позову, суд зазначає, що аліменти виплачуються в новому розмірі від дня набрання рішенням законної сили. До набрання рішенням про зміну розміру аліментів законної сили вони сплачуються в попередньому розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст.191, ч.1 ст.192 СК України, ст.ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення розміру аліментів - задовольнити частково.

Припинити зобов`язання ОСОБА_1 щодо сплати аліментів на підставі рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2009 року у справі № 2-3760/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку та доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 травня 2009 року до досягнення дітьми повноліття, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку та доходів, у зв`язку з досягненням дитиною повноліття.

Визначити розмір зобов`язання зі сплати аліментів ОСОБА_1 за рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2009 року справі № 2-3760/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку та доходів, але менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Дніпропетровської області до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал