Рішення № 93209693, 23.11.2020, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1154/20

Провадження № 2/177/782/20

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

23 листопада 2020 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Гребенюк О.С., звернувся до суду 16.09.2020 з позовом, у якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 24.01.2014, у загальному розмірі 136187,49 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн.

В обґрунтування пред`явлених вимог вказує, що 24.01.2014 ОСОБА_1 підписала заяву про отримання банківських послуг у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Підписуючи анкету-заяву відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Своїм підписом відповідач підтвердила, що ознайомлена з умовами та правилами надання банківських послуг.

Підписавши заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідач фактично уклала договір приєднання, а саме договір про надання банківських послуг, який за своєю природою є змішаним договором, містить умови договору банківського рахунку та кредитного договору. На виконання вказаного договору, позивач відкрив картковий рахунок ОСОБА_1 , яким вона користувалася, використовуючи встановлений кредитний ліміт.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дала свою згоду на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Пунктом 2.1.1.12.7.2 договору визначено, що у разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом, клієнт сплачує банку проценти у розмірі вказаному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті.

У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом, згідно п.2.1.1.12.6.1 договору клієнт сплачує банку пеню в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування.

Свої зобов`язання щодо встановлення кредитного ліміту за договором від 24.01.2014 банк виконав належним чином, надавши відповідачу кредит в обумовленому розмірі. Натомість відповідач, у порушення умов договору, свої зобов`язання не виконала, у результаті чого станом на 04.08.2020 виникла заборгованість, розмір якої з урахуванням внесених відповідачем коштів на погашення заборгованості, становить 146913,59 грн та включає заборгованість: за кредитом 300,00 грн, за відсотками за користування кредитом 142338,16 грн та за пенею 4275,43 грн.

Однак, користуючись своїм правом вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитом 300,00 грн та заборгованість про процентам за користуванням кредитом за період з 24.01.2014 по 29.02.2020 у розмірі 135887,49 грн, а всього 136187,49 грн.

Представник позивача правом на участь у судовому засіданні не скористався, просив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, за відсутності представника банку, проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с.52).

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання, однак до суду повторно не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не надала, відзиву не подано.

Відповідно до п. 2 ч. 7, ч. 8 ст. 128 ЦПК України, про час та місце розгляду справи відповідач вважається повідомленим належними чином. За даних обставин, неодноразові неявки відповідача в судове засідання суд розцінює як намір затягування розгляду справи, що суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 1950 року.

Зі згоди представника позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити по справі заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів в силу ст. 280 ЦПК України.

Через неявку в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, надавши оцінку доказам в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.01.2014 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», яке змінило найменування на АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.6-10) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, у якій відповідач підтвердила своїм підписом, що вказана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами складає договір про надання банківських послуг, а також що вона ознайомлена з умовами кредитування та погоджується на них (а.с. 13).

По суті вказаний договір є договором приєднання в розумінні ч. 1 ст. 634 ЦК України, якою визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, що може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що 24.01.2014 ОСОБА_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відкрито картковий рахунок – емітовану банком кредитну картку № НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт в розмірі 300,00 грн. При цьому, як слідує з довідки про зміну умов кредитування, за картковим рахунком відповідача кредитний ліміт не змінювався, а 24.01.2020 зменшено до 0 грн (а.с.42).

До анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 24.01.2014, позивачем долучено витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та витяг з умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», розміщених на офіційному веб-сайті https://privatbank.ua/terms/(а.с.14, 15-40).

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.4 умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 1.1.3.2.3 договору, передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин договору, при цьому кредитор зобов`язаний інформувати позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9, а позичальник зобов`язаний отримувати виписки про стан рахунку та про здійснені операції по картковому рахунку (п. 1.1.2.3 договору).

Відповідно до п.п. 1.1.6.1, 1.1.6.2 договору зміни в «Умови та правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів шляхом використання різних каналів, в тому числі через сайт банку, СМС.

У разі незгоди зі змінами умов та правил надання банківських послуг або тарифів, клієнт має право надати банку заяву про розірвання договору, виконавши умови п. 2.1.1.5.4 договору.

Кредитування ОСОБА_1 здійснювалося за умовами кредитування «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», що підтверджується даними розрахунку заборгованості, який узгоджується з даними тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.14, 47-49).

Договором визначено базову відсоткову ставку на залишок заборгованості 2,5% в місяць, яка змінюється за тратами, здійсненими з 01.09.2014 – 2,9%, з 01.04.2015 - 3,6%, розмір обов`язкових щомісячних платежів, які включають плату за використання кредитних коштів у звітному періоді – 7 % від заборгованості, але не менше 50,00 грн та не більше залишку заборгованості; пеня = 0,24 % від суми загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) + 50,00 грн щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або відсотками на суму від 100 грн., а також пеня = 0,24 % від загальної суми заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) + 100,00 грн щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або відсотками на суму від 100,00 грн другий місяць поспіль і більше (а.с. 14).

Також умовами договору передбачено штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань 500,00 грн + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісії (а.с. 14).

Отже, умовами вказаного кредитного договору передбачена можливість зміни умов кредитування, при цьому матеріали справи не містять жодних доказів неприйняття позичальником ОСОБА_1 змінених умов договору.

Згідно з наданими банком розрахунками, ОСОБА_1 активно користуючись кредитними коштами, частково погашаючи заборгованість, сплачуючи банку грошові кошти в різних розмірах, востаннє 11.02.2015 на суму 900,00 грн, станом на 04.08.2020 має заборгованість за кредитним договором №б/н від 24.01.2014 узагальному розмірі 146913,59 грн, яка включає заборгованість: за кредитом 300,00 грн, за відсотками за користування кредитом 142338,61 грн та за пенею 4275,43 грн.(а.с.47-49).

Отже, між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем кредитних зобов`язань та наявності правових підстав для стягнення заборгованості в судовому порядку. Вирішуючи спір у межах заявлених вимог з дотриманням принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд виходить з наступного.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Перевіряючи обґрунтованість заявленого позивачем розміру заборгованості, суд виходить з доведеності розміру заборгованості за тілом кредиту – 300,00 грн. Приходячи до такого висновку суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, хоча й не містить строку повернення кредиту (користування ним), однак враховуючи вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України та те, що отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, що свідчить про порушення його прав, суд погоджується із тим, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів та процентів за користування ним. При цьому суд не погоджується із розміром заборгованості по процентам за користування кредитом з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що визначено ст. 628 ЦК України.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно умов укладеного кредитного договору, сторони домовились, що договір є строковим, та відповідає строку дії картки. Кредитна картка є дійсною до останнього календарного дня зазначеного на ній місяця. По закінченню строку дії відповідна картка пролонгується банком на новий строк дії (якщо раніше, до початку місяця закінчення строку дії не надходило письмових заяв від позичальника про закриття карткового рахунку).

Як слідує з довідки АТ КБ «ПРИВАТБАНК», банком здійснено випуск кредитної картки за кредитним договором №б/н від 24.01.2014 № 5211***40 із встановленням строку її дії до 10/16 року, тобто до 31.10.2016. Після цього здійснювався перевипуск картки в рамках кредитного договору за №5457***04 зі строком дії до 01/18 року, тобто до 31.01.2018. Після цього перевипуск картки не здійснювався, що є свідченням припинення строку дії договору (а.с.41).

Таким чином, суд приходить до висновку, що за погодженням сторін, строк дії кредитного договору, який співпадає зі строком дії кредитної картки, визначено до 31.01.2018. Умовами укладеного договору не передбачено розмір відсотків за користування кредитними коштами після закінчення дії договору. Вимог про застосування ст. 625 ЦК України позивачем у рамках даного спору не заявлено, у зв`язку з чим суд вирішує спір виключно в межах заявлених вимог з дотриманням принципу диспозитивності в силу ст. 13 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі 438/489/16-ц вказано, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02.12.2015 у справі № 6-249цс15, відповідно до якого банк мав право на стягнення процентів за кредитом і пені за процентами у межах позовної давності, обчисленої за три роки (для процентів) й один рік (для пені) до дня звернення до суду, зазначивши, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та пеню припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відтак, у межах строку кредитування до закінчення дії кредитного договору, а саме 31.01.2018, відповідач ОСОБА_1 зобов`язана була повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами у період до 25 числа кожного місяця за погодженою сторонами ставкою. Оскільки строк дії даного кредитного договору закінчився із закінченням строку дії кредитної картки – січень 2018 року, то у банка відсутні підстави нараховувати відсотки за користування даним кредитом, починаючи з 01.02.2018.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за відсотками, яка нарахована до 31.01.2018 включно, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування припиняється.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 №14 встановлено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Отже, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку – розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково – зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок. На цьому також акцентує увагу Верховний Суд у своїй постанові по справі №775/7704/15 від 23.01.2018.

Заборгованість за процентами, нарахованими за користування кредитом за період з 24.01.2014 до 31.01.2018 розрахована банком та складає 21089,86 грн, підстав для перерахунку якої суд не вбачає.

Вимог про застосування ст. 625 ЦК України позивачем в рамках даного спору не заявлено, у зв`язку з чим, стягнення таких сум судом з наведенням власного розрахунку свідчитиме про вихід за межі вимог.

Виходячи з того, що нараховані АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відсотки за користування кредитними коштами, отриманими за договором, у період з 24.01.2014 по 29.02.2020 не відповідають умовам укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог зі стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором № б/н від 24.01.2014, у загальному розмірі 21389,86 грн, що включає заборгованість: за кредитом 300,00 грн та за процентами 21089,86 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розмір понесених позивачем судових витрат пов`язаних з розглядом справи, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору (а.с.5) у розмірі 330,22 грн (21389,86 грн розмір задоволених вимог х 100 %/136187,49 грн розмір заявлених позовних вимог = 15,71 % задоволених вимог; 2102 грн х 15,71 % /100 % = 330,22 грн розмір судового збору, що підлягає стягненню пропорційно розмірі задоволених вимог).

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рахунок для погашення заборгованості та судових витрат № НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором б/н від 24.01.2014 у загальному розмірі 21389 (двадцять одна тисяча триста вісімдесят дев`ять) гривень 86 копійок, яка складається з заборгованості:

- за кредитом 300 (триста) гривень 00 копійок;

- за відсотками, нарахованими за користування кредитом 21089 (двадцять одна тисяча вісімдесят дев`ять) гривень 86 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рахунок для погашення заборгованості та судових витрат № НОМЕР_3 ) у рахунок відшкодування судових витрат 330 (триста тридцять) гривень 22 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та подання апеляційної скарги на заочне рішення, може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених процесуальним законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: