Вирок № 93208858, 27.11.2020, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/3539/18

Провадження № 1-кп/175/221/18

Вирок

Іменем України

27 листопада 2020 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретареві Мельнику Д.П.,

за участю сторін: прокурора Біленка Р.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

а також потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12018040440000846 відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Новоолександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області, громадянина України, ІПН НОМЕР_1 , з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно непрацюючого, проживаючого за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.185 КК України,

встановив:

У травні 2018 року, більш точний час органом досудового розслідування невстановлений, ОСОБА_3 перебував за місцем роботи на об`єкті незавершеного будівництва по АДРЕСА_2 Дніпропетровської області, де знаходилися арматура «А 500 С» діаметром 8 мм, арматура «А 500 С» діаметром 12 мм, блоки газобетону «UDK 300*200*600», клей для газобетону «ПБ-55 Полимин» і цемент «ПЦ-500», які вирішив таємно викрасти.

З метою подальшої реалізації свого умислу, 17 травня 2018 року в обідній час, більш точний час органом досудового розслідування невстановлений, він підшукав знаряддя для вчинення злочину, а саме автомобіль «ВАЗ-21015» під керуванням водія ОСОБА_4 , якого винайняв для перевезення будівельних матеріалів.

При цьому ОСОБА_3 не виказував ОСОБА_4 свого злочинного умислу, оскільки вступати з останнім у злочинну змову з рівномірним розподілом грошових коштів, отриманих злочинним шляхом, не планував, а вказану особу і транспортний засіб використовував лише в якості знаряддя злочину за окрему плату, обґрунтувавши правомірність своїх дій тим, що вони погоджені з ОСОБА_2 .

Після цього, 17 травня 2018 року в світлу пору доби, більш точний час органом досудового розслідуванням невстановлений, обвинувачений на автомобілі «ВАЗ-21015» під керуванням ОСОБА_4 прибув до об`єкту незавершеного будівництва по АДРЕСА_2 , де діючи умисно і з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, будучи впевненим у тому, що діє таємно для присутніх, самостійно завантажив до вказаного автомобіля приналежні ОСОБА_2 арматуру «А 500 С» діаметром 8 мм вагою 240 кг вартістю 5124 грн. і арматуру «А 500 С» діаметром 12 мм вагою 360 кг вартістю 7318,80 грн., і на вказаному автомобілі покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Продовжуючи вчиняти кримінальне правопорушення, приблизно 20 травня 2018 року о 17.00 годині, більш точні дата і час органом досудового розслідуванням невстановлені, ОСОБА_3 на автомобілі «ВАЗ-21015» під керуванням ОСОБА_4 знову прибув до об`єкту незавершеного будівництва по АДРЕСА_2 та діючи умисно, з корисливих мотивів, таємно для присутніх, самостійно завантажив до вказаного автомобіля приналежні ОСОБА_2 5 мішків цементу «ПЦ-500» вагою 25 кг кожен загальною вартістю 292,85 грн., 16 блоків газобетону «UDK 300*200*600» загальною вартістю 847,04 грн. і 3 мішки клею для газобетону «ПБ-55» вагою 25 кг кожен загальною вартістю 220,47 грн., після чого на вказаному автомобілі покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_3 завдав потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 13830,13 грн.

У судовому засіданні ОСОБА_3 свою провину у вчиненні інкримінованого проступку за обставин, викладених у обвинувальному акті в останній редакції визнав повністю та пояснив, що у середині травня 2018 року близько 17.00-18.00 години він на автомобілі «ВАЗ-21015» вивіз викрадене з об`єкту незавершеного будівництва по АДРЕСА_2 . Водію цього автомобіля на ім`я ОСОБА_6 він пояснив, що необхідно з будівництва перевезти блоки та цемент на 12 квартал у м. Дніпрі, а арматуру на пункт прийому металобрухту. Усе викрадене він самостійно завантажив у транспортний засіб і перевіз за дві поїздки. Цивільний позов ОСОБА_7 визнав в частині відшкодування вартості викраденого майна за обвинувальним актом, а саме у розмірі 13803,13 грн. Вимоги про стягнення моральної шкоди не визнав, оскільки його батько вже відшкодував потерпілому 5000 грн.

Провина обвинуваченого у вчиненні вказаного судом діяння підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_2 , який у судовому засіданні повідомив, що вранці, можливо у травні місяці, він прибув на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , де з весни 2018 року будувався будинок для його сім`ї. Для виконання будівельних робіт за проханням родичів він узяв на роботу свого троюрідного брата ОСОБА_8 . Оскільки наступний етап будівельних робіт був пов`язаний з використанням арматури, котра зберігалася у сусідів, то виявив її недостачу. Також зникли газобетон, клей і цемент. Спочатку ОСОБА_3 стверджував про свою непричетність, а згодом зізнався, що взяв арматуру та все поверне, попросивши не писати заяву до поліції.

Обвинувачений розповів, що арматуру порізав на відрізки, завантажив у автомобіль та продав чи відвіз на пункт прийому металобрухту. Зі слів сусідів йому відомо, що ОСОБА_3 вчиняв крадіжку не один раз і не протягом одного дня, використовуючи різні автомобілі. Зазначає, що обвинувачений викрав набагато більше, ніж указано в обвинувальному акті, зокрема, 300 блоків газобетону, більшу кількість мішків клею для газобетону та цементу. У зв`язку з цим просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 30000 грн. матеріальної шкоди та 30000 грн. моральної шкоди, та призначити запропоноване прокурором покарання.

Показаннями свідка ОСОБА_4 , який в судовому засіданні повідомив, що 17.05.2018 року в обідній час йому зателефонував ОСОБА_3 і попросив перевезти від брата будівельні матеріали. Після приходу до нього додому ОСОБА_9 , вони удвох поїхали на місце будівництва будинку по АДРЕСА_2, де обвинувачений завантажив йому до автомобіля «ВАЗ-21015» арматуру вагою приблизно 200 кг, яку у світлу пору доби він відвіз на пункт прийому металобрухту у тупик 12 трамваю у м. Дніпрі. ОСОБА_9 пояснив, що перевезення здійснюється з дозволу брата. Отримавши гроші від обвинуваченого за перевезення, він поїхав додому. Приблизно 20.05.2018 року о 17.00 годині за проханням ОСОБА_1 із того ж місця він перевіз в район авторинку близько 20 блоків газобетону і по декілька мішків цементу та клею. Під час слідчого експерименту йому завантажили до автомобіля близько 20 блоків газобетону, 2 мішки цементу та 1 мішок клею.

Показаннями свідка ОСОБА_11 , який у суді показав, що весною 2018 року він допомагав брату ОСОБА_5 при будівництві будинку у с. Новолександрівка. Також у будівництві допомагав ОСОБА_3 на початку будівництва закупив усі необхідні будівельні матеріали, які були потрібні. Арматура зберігалася на ділянці сусідів, звідки її брали у денний час по необхідності. У травні під час укладки стін він із братом виявили зникнення арматури. Коли ОСОБА_12 сказав, що їде до поліції, то ОСОБА_3 зізнався у крадіжці та попросив не писати заяву, оскільки все компенсує. Йому відомо, що було викрадено арматуру, газобетон, клей і цемент, які ОСОБА_12 вимушений був докуповувати. Зі слів сусіда ОСОБА_13 , який давав ОСОБА_9 подовжувач, йому відомо, що будматеріали вивозилися з ділянки неодноразово протягом декількох днів. На зауваження сусіда ОСОБА_3 говорив тому, що ОСОБА_12 про все відомо.

Показаннями свідка ОСОБА_14 , яка у суді повідомила, що про крадіжку арматури, клею, цементу та газобетону, вчиненої ОСОБА_15 , вона дізналася від своїх синів по телефону. Зі слів сусідів їй відомо, що ОСОБА_3 приїздив вночі декілька разів на різних автомобілях і повідомляв, що перевозить будматеріали на іншу ділянку, де ОСОБА_12 також будує будинок. Обвинувачений повідомляв їй, що все поверне, а під час надання пояснень дільничному погодився з усім списком викраденого, у тому числі щодо 5 піддонів газобетону.

Документами з матеріалів кримінального провадження № 12018040440000846, а саме:

- рапортом ДОП СП Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Бабича В.О. від 02.07.2018 року, зареєстрованим у той же день у журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події під № 10431, із якого убачається, що ОСОБА_16 повідомив про факт крадіжки будівельних матеріалів з об`єкту незавершеного будівництва по АДРЕСА_2 . Проведеними заходами встановлено, що до крадіжки причетний ОСОБА_17 (т.1,а.с.п.168);

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 25.06.2018 року, зареєстрованим у цей же день у журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події під № 9921, в якій ОСОБА_18 повідомив, що 24.05.2018 року приблизно о 09.00 годині по АДРЕСА_2 виявив відсутність будівельних матеріалів, які були закуплені для будівництва будинку. Підозрює у вчиненні цього злочину ОСОБА_1 (т.1,а.с.п.164-165);

- протоколом огляду місця події від 12.07.2018 року та фото-таблицями до нього, з яких убачається, що у присутності потерпілого ОСОБА_7 , понятих ОСОБА_19 і ОСОБА_20 проведено огляд території об`єкту незавершеного будівництва по АДРЕСА_2 , звідки була вчинена крадіжка (т.1,а.с.п.166-168);

- рапортом ДОП СП Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Бабича В.О. від 26.07.2018 року і актом приймання металів чорних, кольорових (вторинних) № 1705г, з яких убачається, що у ході виконання доручення про проведення слідчих дій установлено пункт прийому металобрухту по АДРЕСА_3 , де було реалізовано в якості металобрухту викрадену арматуру загальною вагою 390 кг (т.1,а.с.п.175,176);

- протоколом обшуку від 14.08.2018 року і відеозаписом цієї слідчої дії, з яких убачається, що цього дня у період часу з 06.50 години до 09.25 години під час проведення санкціонованого судом обшуку у присутності обвинуваченого, понятих ОСОБА_21 та ОСОБА_22 у приміщенні гаражу на території домоволодіння АДРЕСА_4 були виявлені та вилучені різні речі та предмети, зокрема, 2 мішки цементу «ПЦ-500» вагою 25 кг кожен (т.1,а.с.п.184,185-189);

- протоколами пред`явлення речей для впізнання за фотознімками від 20.08.2018 року, з яких убачається, що потерпілий ОСОБА_18 серед інших за датою виготовлення та спеціальною нумерацією упізнав приналежні йому 2 мішки цементу «ПЦ-500» вагою 25 кг кожен (т.1,а.с.п.197-198,199-200);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.08.2018 року, з якого убачається, що свідок ОСОБА_23 на фото № 2 упізнав ОСОБА_1 як особу, яка вчинила крадіжку по АДРЕСА_2 (т.1,а.с.п.202);

- висновком експерта № 2460/18 від 22.08.2018 року, із якого убачається ринкова вартість викраденого у ОСОБА_7 та інкримінованого ОСОБА_24 майна станом на 24.05.2018 року, яка складає 13830,13 грн. (т.1,а.с.п.204-208);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 23.08.2018 року та відеозаписом цієї слідчої дії, з яких убачається, що обвинувачений ОСОБА_3 у присутності свідка ОСОБА_4 , а також понятих ОСОБА_25 і ОСОБА_26 розповів про обставини вчиненої крадіжки по АДРЕСА_2 (т.1,а.с.п.211-213).

Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку про їх належність, допустимість і достовірність. Наведені докази повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого. Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, суд не вбачає.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні по справі «Коробов проти України» (п.65) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Розглянувши повно і всебічно кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що за обставин, викладених у обвинувальному акті в редакції від 16 листопада 2020 року, було вчинено кримінальне правопорушення (проступок), в якому обвинувачується ОСОБА_3 , і його умисні дії кваліфікує за ч.1 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Суд не посилається у вироку та не оцінює інші матеріали кримінального провадження, досліджені за клопотанням прокурора, оскільки даних щодо предмету доказування вони не містять.

Під час судового провадження потерпілий ОСОБА_18 указував про те, що обвинувачений викрав набагато більшу кількість будівельних матеріалів. Такі ж показання дали й свідки ОСОБА_27 і ОСОБА_28 .

Суд не приймає до уваги ці показання виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За положеннями ч.4 цієї статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.

Обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні (ст.ст.91, 92 КПК України).

У рішенні по справі «Капо проти Бельгії» від 13.01.2005 року ЄСПЛ відзначив, що у кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі пункту 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний зі злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

За приписом ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення…

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (ч.3 ст.337 КПК України).

З урахуванням наведеного та обставин, що зазначені у обвинувальному акті в редакції від 16 листопада 2020 року, згідно з яким ОСОБА_3 не обвинувачується у викрадені більшої кількості будівельних матеріалів, про які вказали потерпілий ОСОБА_18 , свідки ОСОБА_27 і ОСОБА_7 , а також приймаючи до уваги, що під час судового провадження прокурор у цій частині не змінив обвинувачення та не висунув додаткове обвинувачення, суд, у відповідності з ч.3 ст.337 КПК України, не може вийти за межі обвинувального акту.

При визначенні виду й міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставини справи та особу ОСОБА_1 , - раніше не судимий і не притягався до кримінальної відповідальності, негативно характеризується за колишнім місцем роботи, має сім`ю та на утриманні двох малолітніх синів: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щиросердне каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та наявність малолітніх дітей.

Обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

За приписом ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження кримінальних правопорушень.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», передбачено, що при розгляді справ рішення ЄСПЛ застосовуються як джерело права.

Так, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним».

З урахуванням наведеного, обставин справи і даних про особу ОСОБА_1 , його ставлення до наслідків вчиненого проступку і не вжиття за період судового провадження (з вересня 2018 року) будь-яких дій для відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди, а також думки потерпілого та позиції прокурора щодо виду покарання, суд вважає необхідним призначити запропоноване прокурором покарання у виді арешту на максимальний строк, передбачений санкцією ч.1 ст.185 КК України, вважаючи, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Підстав для призначення альтернативного виду покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст.185 КК України, суд не вбачає, оскільки ОСОБА_3 офіційно не працює, а отже не має офіційних доходів для сплати штрафу і йому не може бути призначено покарання у виді виправних робіт, а громадські роботи або призначення покарання з випробуванням, не будуть сприяти укріпленню законності в державі та загальним засадам призначення кримінального покарання.

Під час судового провадження 23 липня 2020 року обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком на два місяці, тобто до 23 вересня 2020 року.

Наразі, виходячи з вимог п.1 ч.1 ст.177 КПК України, з метою запобігання ризику переховування ОСОБА_1 від відбування реального покарання у виді арешту, суд вважає необхідним обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

25 вересня 2018 року потерпілий ОСОБА_18 надав цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на його користь матеріальної шкоди у розмірі 30000 грн. і моральної шкоди у розмірі 30000 грн. (т.1,а.с.п.31-41).

Дослідивши надані потерпілим докази на обґрунтування позову, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1166, ч.1 ст.1177 ЦК України майнова шкода, завдана злочином, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як убачається з позову, потерпілий просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь 30000 грн. матеріальної шкоди, оскільки кількість викрадених будівельних матеріалів значно більша, аніж зазначено в обвинувальному акті, зокрема, під час судових засідань заявляв, що викрадено 300 блоків газобетону «UDK 300*200*600», а не 16 блоків, у викрадені яких обвинувачується ОСОБА_30 .

Разом із цим, викрадення ще 284 блоків газобетону «UDK 300*200*600» ОСОБА_24 не інкримінується та будь-яких належних доказів про те, що обвинувачений причетний до викрадення цих блоків, суду не надано.

Як убачається з висновку експерта № 2460/18 від 22.08.2018 року, загальна вартість викраденого у потерпілого ОСОБА_7 майна, що інкримінується обвинуваченому, становить 13803,13 грн.

Крім того, відповідно до розписки від 20 серпня 2018 року потерпілому ОСОБА_5 повернуті на відповідальне зберігання 2 мішки цементу «ПЦ-500» вагою 25 кг кожен (т.1,а.с.п.201).

З огляду на викладене та вимоги ч.1 ст.13 ЦПК України, яка покладає обов`язок доказування на позивача, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_7 в частині відшкодування матеріальної шкоди, визнані обвинуваченим, підлягаючими частковому задоволенню та на користь потерпілого слід стягнути 13685,99 грн. (з рахуванням вартості 2 мішків цементу «ПЦ-500»).

Вимоги потерпілого про відшкодування моральної шкоди у розмірі 30000 грн. підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Така шкода, виходячи з п.1 та п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, може проявлятися у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Виходячи із зазначених положень закону та обставин справи, характеру, глибини та тривалості душевних, емоційних і моральних страждань, які переніс потерпілий ОСОБА_18 у зв`язку з незаконними умисними діями ОСОБА_1 , враховуючи принципи розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що сума в розмірі 15000 грн., на думку суду, компенсує завдану моральну шкоду.

Доказів того, що батько обвинуваченого компенсував потерпілому 5000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_15 суду не надано і такі докази у ході судового провадження не встановлені, а тому твердження обвинуваченого в цій частині судом залишаються поза увагою.

Відповідно до ст.ст.122, 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення експертиз, які складають 300 грн. і 300 грн., що підтверджується звітами про фактичні затрати на проведення судово-товарознавчих експертиз (т.1,а.с.п.169,203).

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст.100 КПК України.

Питання щодо долі 2 мішків цементу «ПЦ-500» вагою 25 кг кожен, переданих на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 по розписці від 20.08.2018 року, суд не вирішує, оскільки вони речовими доказами не визнавалися.

Питання щодо долі шуруповерту мережевого «Дніпро-М» і дрилі «Павер 500», вилучених 14 серпня 2018 року під час обшуку території домоволодіння АДРЕСА_4 , які зберігаються у камері схову речових доказів Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області на підставі постанови слідчого Дніпровського РВП Нещеретньої А.О. від 31 серпня 2018 року по квитанції під порядковим номером 679/00000027… (остання цифра незрозуміла), суд не вирішує, оскільки вони є речовими доказами у виділеному кримінальному провадженні № 12018040440001168 за ст.198 КК України.

З тих же підстав суд не вирішує долю шуруповерту «Sparky» та шліф-машинки кутової «Техмаш», датчика сутінкового та конвектора, електропили «Rebir», бензопили оранжевого кольору без маркування, бензопили «58 СС», бензопили у корпусі сіро-синього кольору без маркування, переданих на відповідальне зберігання ОСОБА_31 по розписках від 22 серпня та 01 вересня 2018 року та не скасовує арешт, накладений на перелічене вище майно за ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2018 року.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.185 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді арешту строком 6 (шість) місяців.

Строк покарання обчислювати з 27 листопада 2020 року.

До набрання вироком законної сили обрати обвинуваченому ОСОБА_24 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою і взяти його під варту в залі суду негайно.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь потерпілого ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 ) 13685 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят п`ять) гривень 99 копійок у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 15000 грн. (п`ятнадцять тисяч) гривень моральної шкоди, завданих кримінальним правопорушенням.

Позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 в іншій частині залишити без задоволення.

У рахунок відшкодування витрат на залучення експерта стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) 600 (шістсот) гривень на користь держави (номер рахунку - UA138999980313060115000004079, отримувач - Дніпровське УК/Дніпр. р-н/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37976087, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), призначення платежу - за експертизи № 2148/18 від 24 липня 2018 року та № 2460/18 від 22 серпня 2018 року).

Флеш-носій та оптичний диск із відеозаписами слідчих дій - зберігати в опечатаних конвертах на аркушах 189 і 213 тому № 1 матеріалів судової справи № 175/3539/18.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому, потерпілому і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим - у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя В.В. Бровченко