Рішення № 93208600, 11.11.2020, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/878/20

№ 2/207/862/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бистрової Л.О.

при секретарі Мозоль О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного Товариства "ЮЖКОКС" про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень та про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з уточненим позовом до Приватного Акціонерного Товариства "ЮЖКОКС" про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень та про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування уточнених позовних вимог зазначив, що він на підставі наказу № 22 від 13 лютого 2018 року був прийнятий на роботу ПАТ «Євраз ЮЖКОКС» старшим майстром виробничої дільниці коксового цеху. Приватне акціонерне товариство «Євраз ЮЖКОКС» було перейменовано в Приватне акціонерне товариство «ЮЖКОКС» згідно протоколу річних загальних зборів акціонерів від 14.05.2018 року.

Наказом № 276-ПР від 19.07.2019 року він був переведений заступником начальника цеху (з газового господарства та обігріву) коксового цеху.

Наказом № 430-ПР від 20.11.2019 року його переведено старшим майстром виробничої дільниці коксового цеху.

Наказом № 22-ПР від 02.01.2020 року його переведено заступником начальника цеху (з газового господарства та обігріву) коксового цеху.

За наказом від 17.03.2020 року № 60, виданого директором підприємства ОСОБА_2 , він був звільнений з займаної посади. В наказі причина звільнення зазначена – систематичне не виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, п.3 ст. 40 КЗпП України.

Вважає, що його звільнення є незаконним та безпідставним, а наказ про звільнення підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідачем було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення. Так, наказом № 2950 від 19.07.2019 року передбачено, що 16.07.2019 року при перевірці факту інциденту забурівання коксової печі №632, що мав місце з 19:00 години 05.07.2019 року по 07:00 годину 06.07.2019 року спеціалістами Дирекції по АУРБ встановлено, що коксова піч №632 знаходилась в забуреному стані більше 10 діб. Встановлено, що своїми діями старші змінні мастера: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та він, ОСОБА_1 , при прийомі та здачі зміни не провели аналіз записів в технологічному журналі, а саме з записами про буріння печі № 632 06.07.2019р. За порушення п.2.1., 2.5, 2.16 посадової інструкції № 02-06 йому, старшому змінному майстру виробництва коксового цеха ПАТ «ЮЖКОКС» була оголошена догана та він був позбавлений премії за липень 2019 року. З накладанням дисциплінарного стягнення у вигляді догани та позбавлення 100% премії нібито за неналежне виконання посадової інструкції він не згоден, оскільки його посадовою інструкцією не передбачено обов`язків при прийманні та здачі зміни, проведення аналізу записів в технологічних журналах.

Надалі, наказом № 1069-Д від 10 березня 2020 року «про накладання дисциплінарного стягнення», працюючи в зміні 04.03.2020 року у порушення посадової інструкції № 02-18 п.2.4. яким передбачено, що заступник начальника цеху (по газовому господарству та обігріву) коксового цеху контролює правильне введення режиму коксовання та обігріву коксової печі, виконання загальних положень температурного та гідравлічного режиму, не виконав контроль за розробкою стопорних та реверсних кранів по коксовій батареї № 6, внаслідок чого відбувся зрив газо - підвідної арматури крана № 660 з коксового боку. За це порушення йому оголошена догана та позбавлення премії 100% за березень 2020р. З накладанням дисциплінарного стягнення він не згоден, оскільки п.2.4 посадової інструкції передбачає, що заступник начальника цеха (по газовому господарству та обігріву) коксового цеху контролює правильне введення режиму коксування та обігріву коксових пічок, виконання загальних положень температурного та гідравлічного режиму, а тому цією інструкцією не передбачено здійснення контролю за розробкою стопорних кранів по коксовій батареї.

Наказом № 1157-Д від 17.03.2020 року «про накладання дисциплінарного стягнення» за порушення п.3.1.12. «правил внутрішнього трудового розпорядку ПАТ «ЮЖКОКС» йому оголошена догана та він був позбавлений 100% премії за березень 2020р. в другий раз за місяць. Причиною стало те, що він півроку працював без вихідних, а йому 13.03.2020 року необхідно було посидіти з сином вдома (який в цей час знаходився на карантині), тому він з начальником цеху ОСОБА_8 ще 08 березня 2020 року домовився про те, що 13 березня він візьме вихідний. 09 березня 2020 року ОСОБА_8 пішов на лікарняний, а наказ про його вихідний залишився лежати на столі в.о. начальника коксового цеху ОСОБА_9 . Він був впевнений, що існує наказ про його вихідний день 13 березня, тому не вийшов на роботу. Таким чином з накладанням дисциплінарного стягнення у вигляді догани та позбавлення 100% премії за березень місяць не згоден.

В цей же день, 17.03.2020 року наказом № 60, виданого директором підприємства ОСОБА_2 , він був звільнений з займаної посади. В наказі причина звільнення зазначена - систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, п.3 ст. 40 КЗпП України. Таким чином, до нього двічі було застосовано дисциплінарні стягнення за один і той самий проступок, що суперечить вимогам чинного законодавства, що призвело до незаконного звільнення.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зокрема систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 ст. 40 і пунктами 2, 3 ст.41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (ч.1 ст.43 КЗпП України).

За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно зі ст.149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень згідно з ч.1 ст.147 КЗпП України належать: догана та звільнення. Звільнення працівника за п.3 ст.40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення.

Вважає, що протиправними діями відповідач наніс йому моральну шкоду. В результаті порушення його трудового права, виникли зміни в його звичайному ритмі життя та певні душевні хвилювання. Він і його сім`я перебували в стресовому стані, без засобів до існування: йому було дуже неприємно через те, що після багатьох років бездоганної роботи його звільнили. На його утриманні є малолітня дитина - син, на утримання якого він повинен сплачувати аліменти, також на його утриманні є квартира в якій він проживає та повинен сплачувати комунальні послуги. Негативні наслідки тривають. В цей період часу дуже важко знайти роботу, з приводу відсутності постійного заробітку його життя значно змінилося, виникає багато питань матеріального характеру. Моральну шкоду оцінює у розмірі 20000,00 грн. Просить позов задовольнити.

Позивач та його представник ОСОБА_10 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позові та просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов. Зазначає, що відповідно до положень ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення. Відповідно до роз`яснень, викладених у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями), за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України). У пункті 22 вищевказаної постанови роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичність невиконання трудових обов`язків, у відповідності до роз`яснень у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9 підтверджується вчиненням позивачем дисциплінарних проступків, за що до нього відповідними наказами були застосовані засоби дисциплінарного стягнення у вигляді догани, а саме: - наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності від 19 липня 2019 року №2950-Д; - наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності від 10 березня 2020 року №1069-Д; - наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності від 17 березня 2020 року №1157-Д. Наведені стягнення не були погашені часом та не були зняті до закінчення встановленого річного строку. А отже, невиконання та неналежне виконання позивачем трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку мали систематичний характер, що є підставою для його звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України. Фіксування факту протиправного винного невиконання та неналежного виконання позивачем трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку було здійснено шляхом відбору пояснень від порушника щодо кожного факту такого невиконання або неналежного виконання трудових обов`язків. Так, щодо порушення, за яке позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності наказом від 19 липня 2019 року №2950-Д, від нього було витребувано та ним надані письмові пояснення від 17 липня 2019 року. Щодо порушення, за яке позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності наказом від 10 березня 2020 року № 1069-Д, від нього було витребувано та ним надані письмові пояснення від 10 березня 2020 року. А за порушення, за яке позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності наказом від 17 березня 2020 року № 1157-Д, ним надані письмові пояснення від 17 березня 2020 року. Таким чином, уповноваженим органом ПрАТ «ЮЖКОКС» була дотримана вимога ч.1 ст. 149 КЗпП України щодо обов`язку зажадати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень до застосування дисциплінарного стягнення. Винність позивача у невиконанні та/або неналежному виконанні трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку підтверджується наступним. Так, в обґрунтування наказу від 19 липня 2019 року № 2950?Д зазначено, що 06.07.2019 року о 01:51 годині, під час видачі печі №632 відбулося буріння коксового пирога (коксовий пиріг - розпечена маса кам`яного вугілля, який випалюється на кокс. Буріння коксового пирога – аварійна ситуація, за якої неможливо здійснити видачу коксового пирога. Є дуже небезпечним явищем, оскільки порушує нормальну роботу цеху, знижує продуктивність печей і сприяє порушенню цілісності кладки коксової печі). Позивач, який на дату вчинення порушення обіймав посаду старшого змінного майстра виробництва коксового цеху, відповідно пунктів 2.1., 2.5., 2.16 посадової інструкції старшого змінного майстра виробництва коксового цеху був зобов`язаний зокрема: - п.2.1. – організовувати та контролювати у зміні виробничий процес на виробничій дільниці у відповідності до «Правил технічної експлуатації коксохімічних підприємств», 2002, м. Харків та «Постійним технічним регламентом виробництва коксу» ТР 05393079-2-2003; - п.2.5. – забезпечувати контроль за веденням режиму коксування, обігрівом коксових печей, температурним та гідравлічним режимами газозбірників, рівномірним завантаженням коксових печей вугільною шихтою; - п.2.16 – доповісти начальнику цеху та старшому майстру виробничої дільниці про всі відхилення та недоліки в роботі зміни. Оперативно виявляє та ліквідує аварійні ситуації та упущення в роботі. Проте, як було встановлено проведеним розслідуванням, заходи з розбурювання печей не здійснювалися більше 10 діб. А отже, відповідно до обґрунтованих висновків співробітників Дирекції з аналізу та управління ризиками безпеки, як з боку позивача, так і з боку інших старших змінних майстрів виробництва коксового цеху протягом 10 діб відбувалося приховування факту аварійного стану печі № 632, через її буріння. Позивач не міг не знати про факт буріння, а оперативне виявлення аварійної ситуації та ліквідація її наслідків є прямим обов`язком позивача, передбаченим п.2.16 та іншими пунктами його посадової інструкції. За таких обставин, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за невиконання ним пунктів 2.1., 2.5., 2.16 посадової інструкції старшого змінного майстра виробництва коксового цеху є законним та обґрунтованим.

В обґрунтування наказу від 10 березня 2020 року № 1069-Д зазначено, що позивач, який на дату вчинення порушення обіймав посаду заступника начальника цеху, працюючи у зміні 04.03.2020 року, не здійснив контроль за розробкою стопорних та реверсивних кранів по коксовій батареї №6, внаслідок чого відбувся зрив газопідвідної арматури крана №660 з коксової сторони. Відповідно до п.2.4. Посадової інструкції заступника начальника цеху (з газового господарства та обігріву) коксового цеху, позивач був зобов`язаний контролювати правильне ведення режиму коксування та обігріву коксових печей, виконувати основні положення температурного та гідравлічного режиму. Проте, як було встановлено проведеним розслідуванням (службова записка від 06.03.2020 № 02/01-253), та підтверджено безпосередньо самим позивачем у письмових поясненнях від 10.03.2020, останнім не був у повній мірі здійснений контроль за розробкою стопорних та реверсивних кранів, внаслідок чого відбувся зрив газопідвідної арматури крану № 660 з коксової сторони. За таких обставин, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за невиконання ним пункту 2.4. посадової інструкції заступника начальника цеху (з газового господарства та обігріву) коксового цеху також є законним та обґрунтованим.

В обґрунтування наказу від 17 березня 2020 року № 1157?Д зазначено, що позивач, який на дату вчинення порушення обіймав посаду заступника начальника цеху, 13.03.2020 року не вийшов на роботу. Наведені ним у письмових поясненнях від 17.03.2020 обставини не тільки не спростовують вину позивача у протиправній поведінці, а і підтверджують факт прогулу (відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, що відповідно до приписів пункту 4 статті 40 КЗпП України є самостійною підставою для застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення – звільнення.

Так, керівництво поточною діяльністю акціонерного товариства, згідно ч.1 ст.161 ЦК України, здійснює його виконавчий орган. За приписами ч.1 ст.88 ЦК України, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень визначаються Статутом товариства. Відповідно до п.14.1. Статуту ПрАТ «ЮЖКОКС» виконавчим органом товариства є його генеральний директор. Саме на нього, відповідно до п.п.17.7.8, 17.7.10, 17.8.1 Статуту покладений обов`язок/надане право розробляти та затверджувати будь-які внутрішні нормативні документи Товариства; видавати накази, розпорядження та інші організаційно-розпорядчі документи щодо діяльності Товариства, вирішувати всі питання трудових відносин з працівниками товариства. За приписами ст. 237 ЦК України допускається передоручення/представництво, проте представник має право вчинити дії від імені другої сторони, яку вона представляє лише на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. А отже, нічим не підтверджені доводи позивача про те, що ним були погодженні з начальником цеху зміни у графік його роботи 13.03.2020 року є безпідставними та необґрунтованими, оскільки такі зміни, відповідно до наведених положень, йому міг погодити лише генеральний директор, або особа, якій таке право надане в порядку представництва, згідно наведеної ст.237 ЦК України. Начальнику цеху таке право не надавалося. В будь-якому випадку зміни в організації труда повинні були бути оформлені відповідним внутрішнім нормативним документом товариства (наказом), та доведені до відома працівника. Проте, сам позивач у позові та письмових поясненнях наголошує, що він лише припускав наявність проекту такого наказу. А отже, свідомо та самовільно, не переконавшись в наявності законних підстав, здійснив прогул. За таких обставин, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за прогул лише у вигляді догани, також є цілком законним та обґрунтованим.

При звільненні працівника за систематичне невиконання працівником своїх трудових обов`язків без поважних причин (п.3 ст.40 КЗпП України) необхідним є отримання роботодавцем попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Це правило встановлене статтею 43 КЗпП України і є необхідною гарантією для працівника. Звільнення працівника на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП власник або уповноважений ним орган має попередньо погодити з виборним органом первинної профспілкової організації (якщо його нема - з профспілковим представником; далі - профспілка). На виконання наведеної вимоги закону адміністрацією було підготовлено та направлено профспілковому органу відповідне подання № 67 від 17.03.2020 року за підписом в.о. генерального директора ОСОБА_11 , якому Статутом надане право приймати працівників на роботу. Профспілковим органом ПрАТ «ЮЖКОКС» у визначений законом строк було розглянуте подання і ухвалене рішення від 17.03.2020р., яким було надано згоду на звільнення позивача.

При вирішенні питань, пов`язаних з відшкодуванням моральної шкоди, суди повинні виходити з необхідності врахування різних критеріїв, і насамперед, суб`єктивної оцінки самим потерпілим його порушених благ, глибину його страждань. Одночасно до уваги необхідно взяти об`єктивні фактори ушкодження здоров`я, зокрема: тяжкість травми та її наслідки для потерпілого, матеріальне становище тощо. Як вбачається з доповненої позовної заяви від 01.06.2020 року, вона не має належних та допустимих доказів в розумінні ст.76, 77 ЦПК України на які посилається позивач, також з суті доповненої позовної заяви не можливо встановити факт порушення роботодавцем законних прав працівника, тяжкість травми та її наслідки для потерпілого і, як наслідок, не можливо встановити причинний зв`язок між другою та першою умовою. Тобто, неможливо встановити моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих зв`язків, або виникнення потреби в працівника докласти додаткових зусиль для організації свого життя спричинені внаслідок незаконного звільнення працівника. Таким чином необхідно зробити висновок, що для притягнення роботодавця до відповідальності працівникові необхідно підтвердити факт заподіяння такої шкоди працівнику, що в даному випадку не можливо зробити внаслідок відсутності відповідних документів чи свідків, а також довести, що йому завдано моральних страждань, або він втратив нормальні життєві зв`язки, або в нього виникла потреба докласти зусиль для організації свого життя. Відповідно до норм ст. 23 ЦК України, розмір компенсації моральної шкоди суд визначає залежно від характеру й обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових утрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема необхідно врахувати стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд повинен виходити із засад розумності, добросовісності та справедливості. Таким чином, вважаємо за необхідне зауважити, що у доповненої позовної заяви від 01.06.2020 року відсутні будь-які докази спричиненої моральної шкоди ОСОБА_1 , а тому не можливо навіть приблизно, встановити у грошовому еквіваленті обсяг страждань позивача. Саме тому, на підставі викладеного вважаємо, що сума моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн., яку має намір стягнути позивач з підприємства ПрАТ «ЮЖКОКС» є необґрунтованою та недоведеною, а отже не підлягає задоволенню. На підставі зазначеного представник відповідача просив відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши позивача та його представника, представника відповідача, заслухавши пояснення свідка ОСОБА_12 , який суду пояснив, що 06.07.2019 року відбулось буріння печі №632, в результаті чого, піч вийшла з експлуатації на 10 діб. ОСОБА_1 , який на той час виконував обов`язки начальника зміни, не повідомив про те, що піч забурена; перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, оцінивши кожний доказ окремо, а також докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків:

Відповідно до вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи.

В судовому засіданні досліджені всі докази, подані учасниками справи. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надходило. Суд постановляє рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У судовому засіданні встановлено наступне.

ОСОБА_1 на підставі наказу № 22 від 13 лютого 2018 року був прийнятий на роботу ПАТ «Євраз ЮЖКОКС» старшим майстром виробничої дільниці коксового цеху.

Приватне акціонерне товариство «Євраз ЮЖКОКС» було перейменовано в Приватне акціонерне товариство «ЮЖКОКС» згідно протоколу річних загальних зборів акціонерів від 14.05.2018 року.

Наказом № 276-ПР від 19.07.2019 року ОСОБА_1 був переведений заступником начальника цеху (з газового господарства та обігріву) коксового цеху.

Наказом № 430-ПР від 20.11.2019 року позивача було переведено старшим майстром виробничої дільниці коксового цеху.

Наказом № 22-ПР від 02.01.2020 року ОСОБА_1 було переведено заступником начальника цеху (з газового господарства та обігріву) коксового цеху.

Як вбачається з наказу № 2950 від 19.07.2019 року, 16.07.2019 року при перевірці факту інциденту забурівання коксової печі №632, що мав місце з 19:00 години 05.07.2019 року по 07:00 годину 06.07.2019 року спеціалістами Дирекції по АУРБ встановлено, що коксова піч №632 знаходилась в забуреному стані більше 10 діб. Встановлено, що своїми діями старші змінні майстри: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , при прийомі та здачі зміни не провели аналіз записів в технологічному журналі, а саме з записами про буріння печі № 632 06.07.2019р. За порушення п.2.1., 2.5, 2.16 посадової інструкції № 02-06 йому, старшому змінному майстру виробництва коксового цеха ПАТ «ЮЖКОКС» була оголошена догана та він був позбавлений премії за липень 2019 року.

Надалі, наказом № 1069-Д від 10 березня 2020 року «про накладання дисциплінарного стягнення», працюючи в зміні 04.03.2020 року у порушення посадової інструкції № 02-18 п.2.4. яким передбачено, що заступник начальника цеху (по газовому господарству та обігріву) коксового цеху контролює правильне введення режиму коксовання та обігріву коксової печі, виконання загальних положень температурного та гідравлічного режиму, не виконав контроль за розробкою стопорних та реверсних кранів по коксовій батареї № 6, внаслідок чого відбувся зрив газо-підвідної арматури крана № 660 з коксового боку. За це порушення позивачу була оголошена догана та позбавлення премії 100% за березень 2020р.

Наказом № 1157-Д від 17.03.2020 року «про накладання дисциплінарного стягнення» за порушення п.3.1.12. «правил внутрішнього трудового розпорядку ПАТ «ЮЖКОКС» ОСОБА_1 оголошена догана та він був позбавлений 100% премії за березень 2020 року в другий раз за місяць.

17.03.2020 року наказом № 60, виданого директором підприємства О.С. Гайдаєнко, ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до положень ст. 139 КЗпП України, працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями), за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У пункті 22 вищевказаної постанови роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичність невиконання трудових обов`язків, у відповідності до роз`яснень у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9 підтверджується вчиненням позивачем дисциплінарних проступків, за що до нього відповідними наказами були застосовані засоби дисциплінарного стягнення у вигляді догани, а саме: - наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності від 19 липня 2019 року №2950-Д; - наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності від 10 березня 2020 року №1069-Д; - наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності від 17 березня 2020 року №1157-Д.

Наведені стягнення не були погашені часом та не були зняті до закінчення встановленого річного строку. Також дисциплінарні стягнення не оскаржувались і самим ОСОБА_1 . А отже, невиконання та неналежне виконання ОСОБА_1 трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку мали систематичний характер, що є підставою для його звільнення за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Фіксування факту протиправного винного невиконання та неналежного виконання позивачем трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку було здійснено шляхом відбору пояснень від позивача щодо кожного факту такого невиконання або неналежного виконання трудових обов`язків.

Так, щодо порушення, за яке позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності наказом від 19 липня 2019 року №2950-Д, від нього було витребувано та ним надані письмові пояснення від 17 липня 2019 року. Щодо порушення, за яке позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності наказом від 10 березня 2020 року № 1069-Д, від нього було витребувано та ним надані письмові пояснення від 10 березня 2020 року. А за порушення, за яке позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності наказом від 17 березня 2020 року № 1157-Д, ним надані письмові пояснення від 17 березня 2020 року.

Таким чином, уповноваженим органом ПрАТ «ЮЖКОКС» була дотримана вимога ч.1 ст. 149 КЗпП України щодо обов`язку зажадати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень до застосування дисциплінарного стягнення.

Винність позивача у невиконанні та/або неналежному виконанні трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку підтверджується наступним. Так, в обґрунтування наказу від 19 липня 2019 року №2950?Д зазначено, що 06.07.2019 року о 01:51 годині, під час видачі печі №632 відбулося буріння коксового пирога (коксовий пиріг - розпечена маса кам`яного вугілля, який випалюється на кокс. Буріння коксового пирога – аварійна ситуація, за якої неможливо здійснити видачу коксового пирога. Є дуже небезпечним явищем, оскільки порушує нормальну роботу цеху, знижує продуктивність печей і сприяє порушенню цілісності кладки коксової печі).

Позивач, який на дату вчинення порушення обіймав посаду старшого змінного майстра виробництва коксового цеху, відповідно пунктів 2.1., 2.5., 2.16 посадової інструкції старшого змінного майстра виробництва коксового цеху був зобов`язаний зокрема: - п.2.1. – організовувати та контролювати у зміні виробничий процес на виробничій дільниці у відповідності до «Правил технічної експлуатації коксохімічних підприємств», 2002, м. Харків та «Постійним технічним регламентом виробництва коксу» ТР 05393079-2-2003; - п.2.5. – забезпечувати контроль за веденням режиму коксування, обігрівом коксових печей, температурним та гідравлічним режимами газозбірників, рівномірним завантаженням коксових печей вугільною шихтою; - п.2.16 – доповісти начальнику цеху та старшому майстру виробничої дільниці про всі відхилення та недоліки в роботі зміни. Оперативно виявляє та ліквідує аварійні ситуації та упущення в роботі. Проте, як було встановлено проведеним розслідуванням, заходи з розбурювання печей не здійснювалися більше 10 діб. А отже, відповідно до обґрунтованих висновків співробітників Дирекції з аналізу та управління ризиками безпеки, як з боку позивача, так і з боку інших старших змінних майстрів виробництва коксового цеху протягом 10 діб відбувалося приховування факту аварійного стану печі № 632, через її буріння. Позивач не міг не знати про факт буріння, а оперативне виявлення аварійної ситуації та ліквідація її наслідків є прямим обов`язком позивача, передбаченим п.2.16 та іншими пунктами його посадової інструкції. За таких обставин, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за невиконання ним пунктів 2.1., 2.5., 2.16 посадової інструкції старшого змінного майстра виробництва коксового цеху є законним та обґрунтованим.

В обґрунтування наказу від 10 березня 2020 року № 1069-Д зазначено, що позивач, який на дату вчинення порушення обіймав посаду заступника начальника цеху, працюючи у зміні 04.03.2020 року, не здійснив контроль за розробкою стопорних та реверсивних кранів по коксовій батареї №6, внаслідок чого відбувся зрив газопідвідної арматури крана №660 з коксової сторони.

Відповідно до п.2.4. Посадової інструкції заступника начальника цеху (з газового господарства та обігріву) коксового цеху, позивач був зобов`язаний контролювати правильне ведення режиму коксування та обігріву коксових печей, виконувати основні положення температурного та гідравлічного режиму. Проте, як було встановлено проведеним розслідуванням (службова записка від 06.03.2020 № 02/01-253), та підтверджено безпосередньо самим позивачем у письмових поясненнях від 10.03.2020, останнім не був у повній мірі здійснений контроль за розробкою стопорних та реверсивних кранів, внаслідок чого відбувся зрив газопідвідної арматури крану № 660 з коксової сторони. За таких обставин, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за невиконання ним пункту 2.4. посадової інструкції заступника начальника цеху (з газового господарства та обігріву) коксового цеху також є законним та обґрунтованим.

В обґрунтування наказу від 17 березня 2020 року № 1157?Д зазначено, що позивач, який на дату вчинення порушення обіймав посаду заступника начальника цеху, 13.03.2020 року не вийшов на роботу без поважних причин, що відповідно до приписів пункту 4 статті 40 КЗпП України є самостійною підставою для застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення – звільнення. Крім того, сам ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснював, що наказу про надання відпустки 13.03.202 року не було. Він написав заяву про надання відпустки і передав його начальнику цеху, вважаючи, що цього буде достатньо.

При звільненні працівника за систематичне невиконання працівником своїх трудових обов`язків без поважних причин (п.3 ст.40 КЗпП України) необхідним є отримання роботодавцем попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Це правило встановлене статтею 43 КЗпП України і є необхідною гарантією для працівника.

Звільнення працівника на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП власник або уповноважений ним орган має попередньо погодити з виборним органом первинної профспілкової організації (якщо його нема - з профспілковим представником; далі - профспілка).

На виконання наведеної вимоги закону адміністрацією підприємства було підготовлено та направлено профспілковому органу відповідне подання № 67 від 17.03.2020 року за підписом в.о. генерального директора ОСОБА_11 . Профспілковим органом ПрАТ «ЮЖКОКС» у визначений законом строк було розглянуте подання і ухвалене рішення від 17.03.2020р., яким було надано згоду на звільнення позивача.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості, справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 40, 41, 43, 139, 147-149 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного Товариства "ЮЖКОКС" про визнання незаконними та скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень та про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди – відмовити.

Встановити строк для ознайомлення з повним рішенням суду 20 листопада 2020 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.О. Бистрова