Вирок № 93208133, 30.11.2020, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/840/19

Провадження № 1-кп/162/5/2020

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року селище Любешів.

Любешівський районний суд Волинської області в складі судді Глинянчука В.Д.,

за участі секретарів судових засідань Гичук О.М., Смаль Т.П.,

прокурорів Веремчук О.М., Панасюка В.В., Смітюха В.Г., Шептура А.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника ОСОБА_1 – адвоката Хвесика С.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката Сацик Т.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження № 12018030140000275, яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 18 грудня 2018 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, судимого: 25 квітня 2019 року Любешівським районним судом Волинської області за частиною першою статті 185 Кримінального кодексу України (далі – КК) з призначенням покарання у виді штрафу; 23 липня 2020 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за частиною другою статті 190 КК з призначенням покарання у виді обмеження волі строком на два роки, звільненого від відбуття покарання на підставі статей 75, 76 КК з іспитовим строком два роки; 19 серпня 2020 року Любешівським районним судом Волинської області за частиною третьою статті 309 КК з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років, звільненого від відбуття покарання на підставі статей 75, 76 КК з іспитовим строком три роки;

про обвинувачення за частиною першою, другою статті 185 КК, частиною другою статті 186 КК;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Угриничі Любешівського району Волинської області, жителя АДРЕСА_2 , з вищою освітою, різноробочого у ФОП ОСОБА_3 , село Лобна Любешівської селищної ради, несудимого,

про обвинувачення за частиною другою статті 186 КК;

встановив:

1. Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_1 і визнане судом недоведеним.

Епізод № 1 (потерпілий ОСОБА_4 ).

ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що приблизно о 01 годині 25 листопада 2018 року, перебуваючи у диско-барі «Штольня» по вулиці Березня, 2Г у селищі Любешів Любешівського району Волинської області, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом та метою заволодіння чужим майном, розуміючи, що його активні дії непомітні для сторонніх осіб, усвідомлюючи їх суспільно-небезпечний характер, таємно викрав із кишені куртки потерпілого належні ОСОБА_4 гаманець із банківською карткою акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» № НОМЕР_1 , стільниковий телефон «Xiaomi Redmi 6A Gold», IMEI 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 , вартість якого 2083,33 гривні.

На досудовому розслідуванні дії ОСОБА_1 у цій частині кваліфіковано за частиною першою статті 185 КК як таємне викрадення чужого майна.

Мотиви суду щодо виправдання ОСОБА_1 наведено нижче.

2. Формулювання обвинувачення щодо обох обвинувачених, визнаного судом доведеним.

Епізод № 2 (потерпілий ОСОБА_4 ).

ОСОБА_1 приблизно о 06 годині 14 хвилин 25 листопада 2018 року, перебуваючи поблизу Любешівської центральної районної лікарні по вулиці Незалежності, 3 у селищі Любешів Любешівського району Волинської області, таємно, керуючись корисливим мотивом та метою заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, маючи усі необхідні відомості та паролі до належної потерпілому ОСОБА_4 банківської картки акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» № НОМЕР_1 , через банкомат зняв 300 гривень, чим вчинив крадіжку та заподіяв потерпілому шкоди на вказану суму.

На досудовому розслідуванні дії ОСОБА_1 у цій частині кваліфіковано за частиною другою статті 185 КК за ознакою повторності.

Епізод № 3 (потерпілий ОСОБА_5 ).

ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_2 приблизно о 01 годині 29 травня 2019 року, перебуваючи на дорозі поблизу будинку № 2 по вулиці Лесі Українки у селищі Любешів Любешівського району Волинської області, керуючись корисливим мотивом та метою заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, а ОСОБА_1 – повторно, розуміючи, що їх активні дії помітні для сторонніх осіб, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, що виразилось у завданні ОСОБА_1 удару по руці потерпілого, відкрито викрали у ОСОБА_5 стільниковий телефон «Huawei P Smart Plus INE-LX1», ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 , вартістю 5035 гривень.

Епізод № 4 (потерпілий ОСОБА_6 ).

ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_2 приблизно о 02 годині 31 травня 2019 року, перебуваючи на дорозі поблизу будинку № 15 по вулиці Червоного Хреста у селищі Любешів Любешівського району Волинської області, керуючись корисливим мотивом та метою заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, повторно, розуміючи, що їх активні дії помітні для сторонніх осіб, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, що виражалось у завданні ударів по голові та тулубу ОСОБА_6 , відкрито викрали куртку червоного кольору «Black Vinyl» вартістю 350 гривень, в якій знаходилися стільниковий телефон «Samsung SM – G361H/DS», ІМЕІ 1: НОМЕР_6 , ІМЕІ 2: НОМЕР_7 , із картою пам`яті «Transcend» ємністю 8 гігабайт вартістю 1201,66 гривень, навушники «Utty» вартістю 81,33 гривня, червоно-чорний рюкзак «Jingzhi» вартістю 233,33 гривні, в якому знаходились флеш-накопичувач «Transcend» ємністю 8 гігабайт вартістю 77,80 гривень, червоні шорти «Atlant» вартістю 58,33 гривень, футболку «Rоdeo» вартістю 70 гривень, гумові тапочки «Pays» вартістю 18,97 гривень, три пензлики вартістю 64,05 гривні. Всього потерпілому ОСОБА_6 заподіяно майнову шкоду на загальну суму 2155,47 гривень.

2. Показання обвинувачених у судових засіданнях.

2.1. Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав, у скоєному розкаюється, просив врахувати суд, що усім потерпілим повністю відшкодовано заподіяну шкоду, та показав наступне.

По епізодах № 1, 2.

В кінці листопада 2018 року, точної дати обвинувачений не пам`ятає, він відпочивав у диско-барі «Штольня». Між молодими хлопцями, які у цей вечір також були у закладі час від часу виникали конфлікти. Приблизно о 01 годині він вийшов з приміщення бару на вулицю та помітив неподалік у лісовій посадці колотнечу. Згодом, після закінчення сутички, він пішов на місце конфлікту, де знайшов гаманець та стільниковий телефон. У гаманці була банківська карта. Приблизно о 06 годині наступного ранку, уже будучи вдома, ОСОБА_1 виявив наявність у стільниковому телефоні мобільного додатку «Приват 24». За допомогою цієї програми він відновив пін-код та побачив, що на рахунку потерпілого ОСОБА_4 є 300 гривень. Через онлайн-сервіси «Mоneyveo» та « ОСОБА_7 » на ім`я потерпілого оформив 7000 гривень позики, які одразу цього ж ранку зняв через банкомат поблизу Любешівської центральної районної лікарні разом з особистими коштами потерпілого.

Відповідаючи на додаткові запитання, обвинувачений вказав, що коли він йшов на місце конфлікту, то сподівався щось там знайти. Виявивши телефон та гаманець, він спочатку не знав, що вони належать ОСОБА_4 . Між тим, ОСОБА_1 не вчиняв ніяких дій, щоб повернути знахідку власнику.

По епізоду № 3.

За викладених в обвинувальному акті обставин щодо часу ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 перебували біля нічного магазину на вулиці Свободи у селищі Любешів, де побачили потерпілого ОСОБА_5 , який був напідпитку та постійно говорив по телефону. Попередньо домовились викрасти у потерпілого стільниковий телефон та спостерігали за ним приблизно годину. У певний момент ОСОБА_5 почав йти від магазину, обвинувачені також пішли за ним. На вулиці Лесі Українки ОСОБА_1 перший підбіг до ОСОБА_5 та вибив телефон з рук потерпілого, телефон впав на землю. В цей момент до ОСОБА_5 підбіг ОСОБА_2 , підбив телефон ногою та підібрав його із землі. Після цього двоє обвинувачених побігли до дамби у напрямку річки Стохід, оглянули телефон та розійшлися по домівках. ОСОБА_1 забрав телефон ОСОБА_5 до себе додому. Згодом, використовуючи телефон потерпілого та дізнавшись його анкетні дані, обвинувачені почали брати онлайн-позики на ім`я ОСОБА_5 на загальну суму приблизно 5 тисяч гривень. Деякі з них ОСОБА_1 оформляв сам, а деякі – разом з ОСОБА_2 , оскільки компанії «Нові кредити» та «Ваша готівочка» вимагають підтвердження кількох осіб. З вказаної суми обвинувачені встигли скористатися приблизно 3500 гривень, які зняли через банкомат без картки потерпілого та розділили між собою.

По епізоду № 4.

Через день після грабежу ОСОБА_5 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пізно ввечері сиділи у сквері навпроти магазину «Еко маркет» на вулиці Незалежності у селищі Любешів, обговорювали успішність попереднього грабежу. Через деякий час вони помітили потерпілого ОСОБА_6 , який йшов похитуючись з навушниками у вухах. Обвинувачені, переглянулись між собою та сказали один одному: «Йдемо». Їх цікавив лише телефон потерпілого. Вони почали йти за потерпілим у напрямку Любешівської центральної районної лікарні. Навпроти п`ятиповерхового будинку по вулиці Незалежності, 1А потерпілий зупинився. Вони обійшли будинок, помітили, що ОСОБА_6 звернув у провулок, побігли за ним. Коли вони наздогнали потерпілого на вулиці Червоного Хреста, першим його вдарив ОСОБА_1 . При цьому ОСОБА_2 перебував поруч з ним праворуч та момент нанесення удару бачив. Від удару потерпілий втратив рівновагу та впав на паркан. ОСОБА_1 продовжував бити потерпілого, при цьому намагаючись зняти куртку, в якій лежав телефон. ОСОБА_6 вхопив його за ногу. ОСОБА_1 попросив ОСОБА_2 , щоб той допоміг йому звільнитись. ОСОБА_2 став бити ОСОБА_6 . Коли опір потерпілого було подолано, вони вдвох стягували рюкзак та куртку. Рюкзак з потерпілого зняв ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 – куртку. По тому вони почали втікати з місця подій у напрямку дамби річки Стохід, потерпілий залишився лежати на землі. На дамбі вони склали куртку у рюкзак, телефон потерпілого ОСОБА_1 поклав собі у кишеню. ОСОБА_1 подзвонив до свого знайомого ОСОБА_8 , щоб той терміново їх забрав автомобілем. Коли обвинувачені йшли до оговореного місця зустрічі з ОСОБА_8 , а це приблизно два кілометри, то побачили патрульний поліцейський автомобіль. ОСОБА_8 підвіз їх до будинку ОСОБА_1 , де вони з ОСОБА_2 оглянули викрадене та перевдягнулися. Згодом усі втрьох поїхали на автозаправку з метою прослідкувати за діями поліції. Повернулися на місце грабежу ОСОБА_6 та переконались, що на місці подій нікого немає. По тому ОСОБА_8 порозвозив обвинувачених по домівках. Згодом ОСОБА_1 розблокував стільниковий телефон ОСОБА_6 , через онлайн-сервіси «Бистрозайм» та « ОСОБА_9 » оформив на ім`я потерпілого позики на загальну суму 5 тисяч гривень. З додатку «Приват 24» дізнався, що у потерпілого на рахунку є приблизно 1500 гривень власних коштів. Вказаними грошима обвинувачені скористатися не встигли через обмеження у банкоматі у видачі готівки та подальше зняття їх матір`ю потерпілого та потерпілим.

2.2 Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав частково та показав наступне.

По епізоду № 3.

Пізно ввечері у ніч з 28 на 29 травня 2019 року разом з ОСОБА_1 перебували біля нічного магазину по вулиці Свободи у селищі Любешів, пили каву, де помітили ОСОБА_5 , який був напідпитку. ОСОБА_1 запропонував забрати у потерпілого телефон. Вони дочекалися коли ОСОБА_5 пішов у напрямку дому молитви та одразу пішли за ним. Біля дому молитви на вулиці Лесі Українки ОСОБА_1 підбіг та вибив з рук ОСОБА_5 стільниковий телефон, а ОСОБА_2 підібрав його із землі. По тому обоє обвинувачених побігли до дамби у напрямку річки Стохід, оглянули телефон та розійшлися по домівках. Участі в оформлення кредитів на ім`я ОСОБА_5 . ОСОБА_2 не брав. ОСОБА_1 мав здати телефон ОСОБА_5 у ломбард та повернути ОСОБА_2 борг. Через деякий час у магазині «Мандарин» поблизу автостанції ОСОБА_1 повернув ОСОБА_2 700 гривень боргу.

Обвинувачений висловив жаль з приводу скоєного.

По епізоду № 4.

Свою винуватість у грабежі ОСОБА_6 обвинувачений ОСОБА_2 не визнав, та показав, що коли вони з ОСОБА_1 сиділи у сквері у центрі селища Любешів, то не обговорювали пограбування ОСОБА_5 та мали намір поїхати у «Штольню». Викликали таксі, однак у ОСОБА_1 не виявилось грошей, і вони вирішили йти у бар пішки. Коли вони проходили повз вулицю Червоного Хреста, ОСОБА_2 йшов попереду ОСОБА_1 та почув звуки боротьби за собою. ОСОБА_1 просив допомоги. Він повернувся та побачив як ОСОБА_1 б`є потерпілого, який лежав на землі і схопив ОСОБА_10 за ногу. ОСОБА_2 підбіг та почав бити ОСОБА_6 . Коли відтягував потерпілого, то стягнув з нього куртку з рюкзаком, які викинув одразу як ОСОБА_1 визволився. Двоє обвинувачених побігли до дамби у напрямку річки Стохід. Потерпілий при цьому залишився лежати на асфальті. У руках ОСОБА_2 нічого не було, натомість у ОСОБА_1 він помітив речі ОСОБА_6 . На дамбі ОСОБА_2 зрозумів, що відбувся злочин. Вони пройшли по дамбі приблизно 500 метрів. До них під`їхав автомобіль під керуванням ОСОБА_8 та відвіз їх додому до ОСОБА_1 . У будинок ОСОБА_1 обвинувачений не заходив та не перевдягався. Згодом вони втрьох поїхали на автозаправку, попили кави та роз`їхались по домівках.

ОСОБА_2 заперечив версію ОСОБА_1 щодо попередньої домовленості та умислу на пограбування ОСОБА_6 , що у момент, коли вони втікали, у нього в руках були речі потерпілого, що він переодягався у будинку ОСОБА_1 , що вони в цей вечір повертались на місце подій тощо.

ОСОБА_2 також не знав які кошти і з чиїх рахунків вони разом з ОСОБА_1 знімали з банкомату.

3. Показання потерпілих у судових засіданнях.

По епізодах № 1, 2.

Потерпілий ОСОБА_4 показав, що у кінці листопада 2018 року, точної дати не пам`ятає, він відпочивав у диско-барі «Штольня» разом із ОСОБА_11 . У його товариша виник конфлікт з іншими хлопцями, вийшли на вулицю, розпочалася шарпанина. Стільниковий телефон ОСОБА_4 мав при собі і той випав під час сутички у лісовій посадці. Потерпілий припускає, що він міг мати при собі і таким же чином загубити гаманець. Куртку, яка залишилась у барі, потерпілий забрав через день-два. Коли ОСОБА_4 відновив свою телефонну сім-картку, то почали надходити повідомлення про отримані на його ім`я позики на загальну суму приблизно 7 тисяч гривень. Оскільки разом із гаманцем і пропала банківська картка, він звернувся в офіс «Приватбанку» у місті Луцьк. У банку йому було надано фото з банкомату про зняття коштів з його рахунку ОСОБА_1 . Після цього він звернувся у поліцію.

ОСОБА_4 у судовому засіданні заявив, що завдана кримінальним правопорушенням шкода йому відшкодована. Будь-яких претензій до ОСОБА_1 потерпілий не має, при призначенні покарання покладається на розсуд суду.

По епізоду № 3.

Потерпілий ОСОБА_5 у суді показав, що приблизно о 01 годині 29 травня 2019 року пив каву та розмовляв по стільниковому телефону біля нічного магазину по вулиці Свободи у селищі Любешів. Через вулицю Лесі Українки йшов додому та продовжував розмовляти по телефону. Навпроти дому молитви він відчув удар у руку, телефон випав. Чоловік, що вибив телефон, пробіг повз нього. Він повернувся і побачив у лице ОСОБА_2 , який підбив телефон ногою, підібрав його і утік у напрямку першого грабіжника. У відділенні «Приватбанку» 03 червня 2019 року він дізнався, що у нього змінено пароль у додатку «Приват 24», що 29 травня 2019 року з його картки було знято 3500 гривень, походження яких йому невідоме, що з рахунку ОСОБА_6 йому переховано кошти на його картку. Після цього як потерпілий відновив телефонну сім-картку, то почали надходити повідомлення про кредити на його ім`я на загальну суму приблизно 17 тисяч гривень. Через три місяці батько ОСОБА_1 погасив кредити, які обвинувачені встигли оформили на його ім`я. Стільниковий телефон потерпілий ремонтував за власні кошти.

При призначенні покарання обвинуваченим потерпілий ОСОБА_5 покладається на розсуд суду.

По епізоду № 4.

Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні показав, що 30 травня 2019 року приблизно о 22 годині повернувся з роботи із села Велика Глуша Любешівського району та погодився на пропозицію товариша попити кави у нічному магазині на вулиці Свободи у селищі Любешів, при цьому вони вживали спиртне. По тому він повертався додому пішки та через навушники слухав музику з стільникового телефону. Коли потерпілий повернув на вулицю Червоного Хреста, то відчув удар по голові, він упав. Подальші події відбулись дуже швидко. Потерпілий отримав ще декілька ударів по тулубу. ОСОБА_6 не пригадує, щоб хтось з грабіжників кликав один одного, також він не пам`ятає чи тримав одного з них за ногу. Хто з обвинувачених його бив та знімав куртку з рюкзаком потерпілий не бачив. Аналізуючи вказані події, потерпілий вказав, що обвинувачені діяли злагоджено, а речі з нього зняли коли його опір було подолано і він розслабив руки. На наступний ранок він змінив банківську картку, на його рахунку було 5 тисяч гривень, він подумав, що це його зарплата, та зняв 3 тисячі гривень. З інформації про рух коштів на рахунку він дізнався, що це позика. Всього на його ім`я було зараховано приблизно 10 тисяч гривень кредитів. Після відновлення сім-картки йому також надійшло повідомлення про переказ з його рахунку 3,5 тисяч гривень на ім`я ОСОБА_5 . До нього додому обвинувачені приходили двічі, просили вибачення, пояснювали, що переплутали його з кимсь іншим. Батько ОСОБА_1 погасив усі кредити, викрадені речі йому повернуто.

При визначенні покарання потерпілий ОСОБА_6 також покладається на розсуд суду.

4. Показання свідків у судових засіданнях.

Свідок захисту ОСОБА_1 ОСОБА_12 у суді показав, що до нього звертались потерпілі з приводу відшкодування завданої шкоди, яку заподіяв його син. ОСОБА_4 було відшкодовано приблизно 18 тисяч гривень, ОСОБА_5 – 26 тисяч, ОСОБА_6 – приблизно 7 тисяч. ОСОБА_1 не мав можливості особисто сплатити вказані суми, тому для цього використовували кошти сім`ї. Свідок звернув увагу, що сторона ОСОБА_2 не зверталась до нього з приводу компенсації чи повернення йому частини з вказаних вище сум.

Свідок захисту ОСОБА_2 . ОСОБА_13 у суді показав, що підзаробляє таксистом у селищі Любешів. ОСОБА_13 не пригадує випадку у кінці травня 2019 року коли б обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , замовивши таксі, згодом відмовилися від послуг.

5. Дослідженням поданих сторонами доказів встановлено наступне.

З виписки акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про рух коштів на рахунку та наданих банком фотознімків слідує, що ОСОБА_1 25 листопада 2018 року з рахунку потерпілого ОСОБА_4 через банкомат поблизу Любешівської центральної районної лікарні знімав готівку (Т. 1 а.с. 159, 168-177, Т. 2 а.с. 52).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 серпня 2019 року потерпілий ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_2 як особу, яка підняла його телефон із землі під час грабежу вночі 29 травня 2019 року (Т. 1 а.с. 217-219).

Під час слідчого експерименту 05 вересня 2019 року потерпілий ОСОБА_5 вказав на місце на вулиці Лесі Українки у селищі Любешів, де у нього було викрадено телефон та напрямок, куди двоє грабіжників побігли після вчинення кримінального правопорушення тощо (Т. 1 а.с. 220-230).

Висновком дактилоскопічної експертизи від 08 жовтня 2019 року встановлено наявність на належному потерпілому ОСОБА_5 стільниковому телефоні «Huawei» сліду пальця руки ОСОБА_1 (Т. 2 а.с. 179-183).

У ході слідчого експерименту 13 червня 2019 року потерпілий ОСОБА_6 зокрема вказав на свій шлях додому з нічного магазину по вулиці Свободи, згодом по вулиці Незалежності та Шевченка, вказав на місце нападу на нього навпроти будинку № 15 на вулиці Червоного Хреста у селищі Любешів (Т. 1 а.с. 186-196).

ОСОБА_1 під час слідчого експерименту 18 жовтня 2019 року детально на місці подій розповів про те, де вони з ОСОБА_2 помітили ОСОБА_6 у центрі селища Любешів, показав увесь шлях стеження за потерпілим, детально описав момент нападу та боротьбу з потерпілим. Спершу ОСОБА_1 штовхнув потерпілого, ОСОБА_6 втратив рівновагу, впав на паркан та опустився на землю. Він схопив потерпілого за куртку, натомість ОСОБА_6 зловив його за ногу. У цей момент ОСОБА_2 , який перебував поруч, почав бити ОСОБА_6 кулаками по спині. Через короткий проміжок часу ОСОБА_1 відчув, що потерпілий розслабив руки, та почав стягати з нього куртку. Натомість ОСОБА_2 з іншого плеча ОСОБА_6 знімав рюкзак. Після цього вони обоє втекли у напрямку дамби річки Стохід (Т. 2 а.с. 210-217).

Відповідно до протоколу пред`явлення речей для впізнання від 18 червня 2019 року ОСОБА_6 вказав на рюкзак «Jingzhi», який у нього було викрадено у ніч з 30 на 31 травня 2019 року (Т. 1 а.с. 197-202).

Відповідно до висновку експерта № 401 від 27 червня 2019 року ринкова вартість належного ОСОБА_4 стільникового телефону «Xiaomi Redmi 6A Gold» становить 2083,33 гривні; стільникового телефону «Huawei P Smart Plus INE-LX1», що належить ОСОБА_5 , – 5035 гривень. Викрадене у ОСОБА_6 оцінено таким чином: вартість куртки червоного кольору «Black Vinyl» – 350 гривень, стільникового телефону «Samsung SM – G361H/DS» із картою пам`яті «Transcend» ємністю 8 гігабайт – 1201,66 гривня, навушників «Utty» – 81,33 гривня, червоно-чорного рюкзака «Jingzhi» – 233,33 гривні, флеш-накопичувача «Transcend» ємністю 8 гігабайт – 77,80 гривень, червоних шортів «Atlant» – 58,33 гривень, футболки «Rodeo» – 70 гривень, гумових тапочок «Pays» – 18,97 гривень, трьох пензликів – 64,05 гривні (Т. 2 а.с. 28-42).

6. Мотиви суду щодо правової кваліфікації дій обвинувачених.

Згідно з частинами першою, третьою статті 337 Кримінального процесуального кодексу України (далі -- КПК) судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Частинами першою, другою статті 84 КПК визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддяі суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до частини першої статті 94 КПК суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, доходить таких висновків.

6.1 Правова кваліфікація дій ОСОБА_1 .

По епізоду № 1.

На досудовому розслідуванні дії ОСОБА_1 у цій частині кваліфіковано за частиною першою статті 185 КК як таємне викрадення гаманця та стільникового телефону, вчинене ОСОБА_1 приблизно о 01 годині 25 листопада 2018 року з кишені куртки потерпілого ОСОБА_4 у диско-барі «Штольня».

ОСОБА_1 у своїх показаннях стверджує, що знайшов стільниковий телефон та гаманець після бійки у лісовій посадці поблизу диско-бару «Штольня», при цьому він не знав кому ці речі належать.

ОСОБА_4 цю версію подій визнав реалістичною та вказав, що його стільниковий телефон під час конфлікту точно був при ньому і він його загубив, гаманець також міг бути з ним.

Обвинувачення у цій частині фактично ґрунтується лише на показаннях потерпілого ОСОБА_4 .

Відповідальність за частиною першою статті 185 КК настає за таємне викрадення чужого майна. Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб. Обов`язковою ознакою крадіжки є фактичне вилучення об`єкта посягання з володіння певної особи.

З показань ОСОБА_4 , які не спростовано іншими доказами, слідує, що стільниковий телефон він загубив під час бійки, гаманець також міг бути ним втрачений за вказаних подій. За таких обставин необхідно констатувати, що майно вибуло з володіння потерпілого внаслідок його ж дій, до яких обвинувачений причетний не був. Для ОСОБА_1 майно ОСОБА_4 було знахідкою. За наведеного суд не вбачає у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 КК.

Таким чином, по епізоду № 1 ОСОБА_1 підлягає виправданню на підставі пункту 3 частини першої статті 373 КПК у зв`язку недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 КК.

Епізод № 2.

Винуватість ОСОБА_1 у скоєні крадіжки коштів з карткового рахунку ОСОБА_4 доведена показаннями потерпілого, випискою акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про рух коштів на рахунку та наданими банком фотознімками з банкомату.

ОСОБА_1 свою вину у цій частині визнав повністю.

Відповідно до обвинувального акта дії ОСОБА_1 по епізоду № 2 кваліфіковано за частиною другою статті 185 КК за ознакою повторності.

Між тим, по епізоду № 1 суд виправдовує обвинуваченого.

Вироком Любешівського районного суду Волинської області від 25 квітня 2019 року у справі № 162/211/19 ОСОБА_1 засуджено за частиною першою статті 185 КК за скоєння крадіжки 29 січня 2019 року (Т. 3 а.с. 93-94).

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі № 161/8967/20 від 23 липня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за частиною другою статті 190 КК за шахрайство, вчинене 19 грудня 2019 року (Т. 3 а.с. 98).

Відповідно до пункту 1 примітки статті 185 КК у статтях 185, 186 та 189 - 191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.

Враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов до переконання, що на момент вчинення ОСОБА_1 дій по викраденню 300 гривень з карткового рахунку ОСОБА_4 25 листопада 2018 року він раніше не вчиняв кримінальних правопорушень, передбачених статтях 185, 186, 187, 189 – 191 та 262 КК.

Таким чином, суд перекваліфіковує дії ОСОБА_1 по епізоду № 2 з частини другої на частину першу статті 185 КК.

По епізодах № 3, 4.

ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні грабежів щодо потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнав повністю.

Винуватість ОСОБА_1 також стверджена дослідженими у ході судового розгляду та проаналізованими вище доказами: показаннями обвинуваченого ОСОБА_2 , потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , протоколами слідчих експериментів, висновками експертиз тощо.

Оговорюючи питання наявності попередньої змови у діях ОСОБА_1 та ОСОБА_14 при вчиненні грабежів, суд констатує, що відповідно до частини другої статті 28 КК злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. При цьому необхідно, щоб змова відбулася до початку вчинення злочину, але не на стадії замаху і не під час його вчинення.

Аналіз показань обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілих вказує на наявність у діях обвинувачених попередньої змови при вчиненні двох епізодів грабежів.

Отже, дії ОСОБА_1 у цій частині підлягають кваліфікації за частиною другою статті 186 КК як відкрите заволодіння майном потерпілих, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілих, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

6.2 Правова кваліфікація дій ОСОБА_2 .

По епізоду № 3.

ОСОБА_2 у цій частині обвинувачення свою винуватість визнав повністю.

Крім показань ОСОБА_2 , його винуватість стверджено такими доказами: показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_5 , протоколом слідчого експерименту з цим потерпілим, висновком товарознавчої експертизи.

Дії ОСОБА_2 у цій частині кваліфікуються судом за частиною другою статті 186 КК як відкрите заволодіння майном, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

По епізоду № 4.

Свою винуватість у грабежі ОСОБА_6 обвинувачений ОСОБА_2 не визнав, заперечивши повністю показання обвинуваченого ОСОБА_1 з цього приводу.

Сторона захисту ОСОБА_2 доводить, що умислу на грабіж потерпілого обвинувачений не мав, попередньої домовленості з ОСОБА_1 не було. Моменту нападу ОСОБА_1 на ОСОБА_6 він не бачив, оскільки йшов попереду. ОСОБА_2 відгукнувся на крики товариша про допомогу та, підбігши на місце подій, бив потерпілого поки той не відпустив ногу ОСОБА_1 . Речі ОСОБА_6 у ОСОБА_2 у руках опинились випадково, коли він відтягував потерпілого від ОСОБА_1 .

Вказані показання ОСОБА_2 суд вважає неправдивими, які надані з метою уникнення відповідальності за скоєне.

Обвинувачений ОСОБА_1 як на досудовому розслідуванні, так і в ході судового розгляду, дав детальні та послідовні показання щодо обставин грабежу ОСОБА_6 . Із змісту цих показань слідує, що вони слідкували за потерпілим, речі з потерпілого знімали двоє обвинувачених коли опір ОСОБА_6 було фактично подолано: ОСОБА_1 – куртку, ОСОБА_2 – сумку. Коли обвинувачені втікали з місця подій, то у руках ОСОБА_2 був рюкзак потерпілого. Після цього обвинувачені на автомобілі ОСОБА_8 поїхали додому до ОСОБА_1 , переодягнулися, оглянули викрадене та повернулись на місце подій з метою прослідкувати за діями екіпажу патрульної поліції.

Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні вказав про раптовість грабежу та злагодженість дій обвинувачених, що речі з нього зняли коли він розслабив руки, а його опір фактично було подолано.

На неправдивість показань ОСОБА_2 про нерозуміння, що у момент побиття та заволодіння майном ОСОБА_6 , вчинявся грабіж, вказує також те, що обвинувачені обоє втекли з місця подій, залишивши потерпілого лежати на землі.

Зазначена стороною захисту обставина, що ОСОБА_2 до та після подій з ОСОБА_6 викликав таксі, не спростовує причетність останнього до скоєння інкримінованого кримінального правопорушення.

Таким чином, аналізуючи наведене у сукупності, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_2 по епізоду № 4, а його дії підлягають кваліфікації за частиною другою статті 186 КК як відкрите заволодіння майном потерпілого ОСОБА_6 , поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно.

7. Мотиви суду при призначенні покарання обвинуваченим.

Згідно з частиною першою статті 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покаранняабо відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до частини другої статті 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з частинами першою, другою статті 65 КК суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкостівчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшуютьта обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до статті 69-1 КК за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

7.1 Призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 .

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд враховує наступне.

Обвинуваченого ОСОБА_1 тричі притягнуто до кримінальної відповідальності за діяння, вчинені після тих, які розглядаються у цьому провадженні, два рази – за скоєння кримінальних правопорушень проти власності, одного разу – за злочин у сфері незаконного обігу наркотиків.

Суд також бере до уваги, що обвинуваченим ОСОБА_1 вчинено три епізоди кримінальних правопорушень, за якими суд визнає винуватим обвинуваченого у цьому провадженні, два з яких є тяжкими злочинами.

Між тим, скарг на поведінку ОСОБА_1 у Любешівську селищну раду по місцю проживання не надходило (Т. 2 а.с. 200).

До обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , суд відносить каяття: обвинувачений висловив жаль з приводу скоєного, а також сприяння у розкритті кримінальних правопорушень, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

ОСОБА_1 є особою молодого віку.

Як слідує з досудової доповіді Любешівського районного сектору філії Державної установи «Центру пробації» в Волинській області, ОСОБА_1 неодружений, проживає разом з батьками та братом, розкаюється у скоєному. Факторами, які підвищують ризик вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 є відсутність постійної роботи та інших стабільних джерел доходів. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінено як високий. Інспектор органу пробації вважає, що виправлення обвинуваченого неможливе без позбавлення чи обмеження волі та може становити високу небезпеку для суспільства ( Т. 1 а.с. 69-72).

Аналізуючи наведене вище, суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, застосування інституту звільнення від його відбування з випробуванням тощо.

Враховуючи наведене у сукупності, за частиною першою статті 185 КК суд призначає обвинуваченому покарання у межах санкції цієї норми закону на день постановлення вироку у виді арешту на строк чотири місяці.

За частиною другою 186 КК обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі з врахуванням положень статті 69-1 КК на строк, ближчий до мінімального.

Остаточне покарання обвинуваченому за цим вироком необхідно визначити на підставі статті 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень із застосуванням принципу часткового складання покарань.

У строк покарання необхідно зарахувати строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1 .

Як згадувалось вище, щодо ОСОБА_1 постановлено три обвинувальні вироки.

Згідно з вироком Любешівського районного суду Волинської області від 25 квітня 2019 року у справі № 162/211/19 ОСОБА_1 засуджено за частиною першою статті 185 КК за скоєння крадіжки 29 січня 2019 року з призначенням покарання у виді штрафу. Штраф обвинуваченим сплачено (Т. 3 а.с. 92-94).

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі № 161/8967/20 від 23 липня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за частиною другою статті 190 КК за шахрайство, вчинене 19 грудня 2019 року, з призначенням покарання у виді обмеження волі строком два роки із застосуванням на підставі статей 75, 76 КК іспитового строку тривалістю один рік.

Згідно з вироком Любешівського районного суду Волинської області від 19 серпня 2020 року у справі № 162/96/20 ОСОБА_1 засуджено за частиною третьою статті 309 КК за незаконні дії з психотропними речовинами 17 та 19 грудня 2019 року з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком п`ять років. На підставі статей 75, 76 КК постановлено звільнити обвинуваченого від покарання, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає встановлені обмеження (Т. 3 а.с. 95-96).

Аналізуючи положення статей 70, 71, 75 КК, суд дійшов висновку, що коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання, вчинила до постановлення вироку в першій справі інше кримінальне правопорушення, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається.

Таким чином, цей вирок, вироки Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі № 161/8967/20 від 23 липня 2020 року, Любешівського районного суду Волинської області від 19 серпня 2020 року у справі № 162/96/20 мають виконуватись самостійно.

7.1 Призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2 .

При призначенні покарання ОСОБА_2 суд, як і у випадку з ОСОБА_1 , враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

По місцю проживання ОСОБА_2 скарг на його протиправну поведінку не надходило (Т. 2 а.с. 220).

Обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Як слідує з досудової доповіді Любешівського районного сектору філії Державної установи «Центру пробації» в Волинській області, ОСОБА_2 неодружений, проживає разом з матір`ю, братом, сестрою та вітчимом. За місцем роботи у підприємця ОСОБА_3 обвинувачений характеризується позитивно. Факторами, які підвищують ризик вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 , є зв`язки з особами з протиправною поведінкою. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства оцінено як середній. Інспектор органу пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення чи обмеження волі та не становить високої небезпеки для суспільства (Т. 1 а.с. 64-67).

Між тим, ОСОБА_2 за попередньою змогою з ОСОБА_1 скоєно два епізоди грабежів, поєднаних з насильством, що є тяжкими злочинами.

У ході судового розгляду справи обставин, які б обтяжували відповідальність, не встановлено.

Судом не встановлено обставин, що пом`якшують відповідальність обвинуваченого, зокрема щирого каяття. ОСОБА_2 не визнає своє провини у грабежі потерпілого ОСОБА_6 . Висловлення у судовому засіданні жалю з приводу вчиненого по епізоду з потерпілим ОСОБА_5 з огляду на об`єм обвинувачення, визнаного судом доведеним, є недостатнім і не свідчить про щире каяття обвинуваченого.

Аналізуючи наведене вище, суд констатує відсутність підстав для призначення обвинуваченому більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

Суд також не вбачає достатніх підстав для призначення обвинуваченому покарання із звільненням від його відбування із застосуванням статей 75, 76 КК.

Отже, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на визначений законом мінімальний строк. Таке покарання забезпечить дотримання засад призначення покарання, в тому числі його індивідуалізації, буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.

8. Вирішення питань про речові докази, процесуальні витрати, запобіжні заходи.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до положень статті 100 КПК.

Процесуальні витрати за залучення експертів підлягають стягненню з обвинувачених.

Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування до набрання вироком законної сили запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , який утримується під вартою.

Процесуальних приводів і підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 немає.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 373, 374 КПК, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 185 Кримінального кодексу України, по епізоду крадіжки 25 листопада 2018 року у потерпілого ОСОБА_4 стільникового телефону «Xiaomi Redmi 6A Gold», гаманця із банківською карткою, у зв`язку з недоведеністю, що у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 185 Кримінального кодексу України, і призначити йому покарання у виді арешту строком 4 (чотири) місяці.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 186 Кримінального кодексу України, і призначити йому покарання із застосуванням статті 69-1 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки 3 (три) місяці.

На підставі частини першої статті 70 Кримінального кодексу України шляхом часткового складання покарань визначити ОСОБА_1 остаточне покарання за цим вироком у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

У строк покарання ОСОБА_1 зарахувати строк попереднього ув`язнення, починаючи з 21 серпня 2020 року.

Вироки Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі № 161/8967/20 від 23 липня 2020 року та Любешівського районного суду Волинської області у справі № 162/96/20 від 19 серпня 2020 року відносно ОСОБА_1 виконувати самостійно.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 186 Кримінального кодексу України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з дня взяття його під варту.

Стягнути з обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_1 по 1884 (одній тисячі вісімсот вісімдесят чотири) гривні 12 копійок процесуальних витрат за залучення експертів з кожного.

Речові докази:

– три оптичні диски для лазерних систем зчитування «Verbatin», отримані при тимчасовому доступі до речей та документів, чотири оптичні диски для лазерних систем зчитування «Kodak» із записами, виготовленими в ході огляду речей 09 червня 2019 року, – залишити у матеріалах кримінального провадження;

– стільниковий телефон «Huawei P Smart Plus INE-LX1», ІМЕІ 1: НОМЕР_8 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 , з коробкою – залишити у розпорядженні потерпілого ОСОБА_5 ;

– стільниковий телефон «Samsung SM – G361H/DS» із картою пам`яті «Transcend» ємністю 8 гігабайт, паперову коробку до телефону, навушники «Utty», червоно-чорний рюкзак «Jingzhi», флеш-накопичувач «Transcend» ємністю 8 гігабайт, куртку червоного кольору «Black Vinyl», червоні шорти «Atlant», футболку «Rodeo», гумові тапочки «Pays», три пензлики – залишити у розпорядженні потерпілого ОСОБА_6 ;

– предмет, схожий на материнську плату, шістнадцять частини від сім-карт операторів стільникового зв`язку, вісім сім-карт операторів стільникового зв`язку та початкове упакування, стільниковий телефон «MEIZU», ІМЕІ 1: НОМЕР_9 , ІМЕІ 2: НОМЕР_10 , із сім-карткою оператора стільникового зв`язку «ВФ Україна» № НОМЕР_11 – повернути обвинуваченому ОСОБА_1 як такі, що не мають відношення до кримінальних правопорушень.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, прокурору. Учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку, надіслати його копію не пізніше наступного дня.

На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення можуть бути подані апеляції до Волинського апеляційного суду через Любешівський районний суд.

Для осіб, які перебувають під вартою, строк апеляційного оскарження обчислюється з моменту вручення копії вироку.

Суддя В.Д. Глинянчук